Постанова

від 16.08.2023 по справі 520/970/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 р.Справа № 520/970/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 по справі № 520/970/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОДОРСТРОЙ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрєвродорстрой" (далі по тексту позивач, ТОВ "Укрєвродорстрой") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 28.09.2021 №00201880728.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 по справі № 520/970/22 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОДОРСТРОЙ" (вул. Вокзальна, буд. 14, смт. Золочів, Харківська область, 62203, код ЄДРПОУ 41554266) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00201880728 від 28 вересня 2021 року Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОДОРСТРОЙ" (вул. Вокзальна, буд. 14, смт. Золочів, Харківська область, 62203, код ЄДРПОУ 41554266) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) судовий збір у розмірі 3780 (три тисячі сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 по справі № 520/970/22 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в ході проведення перевірки ТОВ «УКРЄВРОДОРСТРОЙ» на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з надання послуг з перевезення від ТОВ «Трансресурс Компані» (код ЄДРПОУ 32240624) у листопаді 2019 року. Підставою вказаного слугували висновки про неможливість встановлення походження вказаних в ТТН вантажних автомобілів, за допомогою яких надавались послуги, оскільки відповідно до баз даних ЄРПН та довідки 20-ОПП у власності ТОВ «Трансресурс Компані» відсутні вантажні автомобілі з реєстраційними номерами, які вказані в товаро-транспортних накладних, та наявність негативної узагальненої податкової інформації від Головного управління ДПС у Київській області щодо ТОВ «Трансресурс Компані» (код ЄДРПОУ 32240624) за звітний період листопад 2019 року, відповідно до якої ТОВ «Трансресурс Компані» відповідає критеріям ризиковості платника податку (встановлено наявність ризикових операцій) та стверджено про відсутність можливості підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників у листопаді року, а також при реалізації товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям, в т.ч. ТОВ «УКРЄВРОДОРСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 41554266), у листопаді 2019 року.

Вказує, що фактично підприємством ТОВ «УКРЄВРОДОРСТРОЙ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання послуг з перевезення і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Відтак, вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Укрєвродорстрой" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом постачальником послуг ТОВ "Трансресурс Компані" (код за ЄДРПОУ 32240624) за листопад 2019 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами вищезазначеної перевірки ГУ ДПС у Харківській області складений акт №15347/20-40-07-28-09/41554266 від 06.09.2021, відповідно до висновків якого, податковим органом встановлені наступні порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 п. 201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) - завищення податкового кредиту на загальну суму 252 000,00 грн. за листопад 2019 року, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2019 року у сумі 252 000,00 грн..

На підставі акту перевірки №15347/20-40-07-28-09/41554266 від 06.09.2021 ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00201880728 від 28.09.2021.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі по тексту - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Так, зі змісту Акту перевірки №15347/20-40-07-28-09/41554266 від 06.09.2021 судом встановлено, що доводи контролюючого органу про завищення податкового кредиту, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, ґрунтуються на дослідженні господарських взаємовідносин ТОВ "Укрєвродорстрой" з ТОВ "Трансресурс Компані", які виникли на підставі договору про надання послуг від 01.07.2019 № 30/1.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в ході розгляду справи зміст та обсяг первинної документації, що стала предметом перевірки, з боку представників сторін під сумнів не ставився, та відповідає дослідженому обсягу документів, що відображено в акті податкового органу та кореспондується з наявними матеріалами справи.

Враховуючи зміст акту перевірки, колегія суддів вказує, що податковий орган дійшов до висновку про нереальність здійснення господарських операцій на підставі вказаного вище договору, в обґрунтування чого контролюючий орган посилається виключно на відсутність у ТОВ "Трансресурс Компані" можливості надати послуги ТОВ "Укрєвродорстрой" у листопаді 2019 року та відсутність контрагентів-постачальників у ТОВ "Укрєвродорстрой" з придбання послуг у листопаді 2019 року.

Також, як вбачається зі змісту акта перевірки, станом на листопад 2019 року ТОВ "Трансресурс Компані" мав штат працівників 11 осіб, на час перевірки звітність подавалася, свідоцтво ПДВ діюче, наявні об`єкти оподаткування - 2 офіси, склад. Більше того, податковим органом не оцінюється можливість наявності контрагентів-постачальників ТОВ "Трансресурс Компані" з придбання послуг з перевезення, зокрема, в березні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2019 року, що виключає достовірність та повноту висновків перевірки.

Разом з тим, до матеріалів справи позивачем надані первинні документи до договору про надання послуг № 30/1 від 01.07.2019 з ТОВ "Трансресурс Компані", а саме: акти здачі-приймання робіт №1034 від 30.11.2019, № 1033 від 29.11.2019, № 1032 від 28.11.2019, № 1031 від 27.11.2019, № 1030 від 26.11.2019, № 1029 від 25.11.2019, № 1028 від 24.11.2019, № 1027 від 23.11.2019, № 1026 від 22.11.2019, № 1025 від 21.11.2019, № 1024 від 20.11.2019, №1023 від 19.11.2019, № 1022 від 18.11.2019, № 1021 від 17.11.2019, № 1020 від 16.11.2019 та ТТН № Р1043 від 16.11.2019, № Р1044 від 16.11.2019, № Р1045 від 16.11.2019, № Р1046 від 16.11.2019, № Р1047 від 16.11.2019, № Р1048 від 16.11.2019, №Р1049 від 16.11.2019, № Р1050 від 16.11.2019, № Р1051 від 16.11.2019, № Р1052 від 16.11.2019, № Р1053 від 16.11.2019, № Р1054 від 16.11.2019, № Р1055 від 17.11.2019, №Р1056 від 17.11.2019, № Р1057 від 17.11.2019, № Р1058 від 17.11.2019, № Р1059 від 17.11.2019, № Р1060 від 16.11.2019, № Р1061 від 17.11.2019, № Р1062 від 17.11.2019, №Р1063 від 17.11.2019, № Р1064 від 17.11.2019, № Р1065 від 17.11.2019, № Р1066 від 17.11.2019, № Р1067 від 18.11.2019, № Р1068 від 18.11.2019, № Р1069 від 18.11.2019, №Р1070 від 18.11.2019, № Р1071 від 18.11.2019, № Р1073 від 18.11.2019, № Р1074 від 18.11.2019, № Р1075 від 18.11.2019, № Р1076 від 18.11.2019, № Р1077 від 18.11.2019, №Р1078 від 18.11.2019, № Р1079 від 18.11.2019, № Р1080 від 19.11.2019, № Р1081 від 19.11.2019, № Р1082 від 19.11.2019, № Р1083 від 19.11.2019, № Р1084 від 19.11.2019, №Р1085 від 19.11.2019, № Р1086 від 19.11.2019, № Р1087 від 19.11.2019, № Р1088 від 19.11.2019, № Р1089 від 19.11.2019, № Р1090 від 19.11.2019, № Р1091 від 19.11.2019, №Р1092 від 20.11.2019, № Р1093 від 20.11.2019, № Р1094 від 20.11.2019, № Р1095 від 20.11.2019, № Р1096 від 20.11.2019, № Р1097 від 20.11.2019, № Р1098 від 20.11.2019, №Р1099 від 20.11.2019, № Р1092 від 20.11.2019, № Р1100 від 20.11.2019, № Р1101 від 20.11.2019, № Р1102 від 20.11.2019, № Р1103 від 20.11.2019, № Р1104 від 21.11.2019, №Р1105 від 21.11.2019, № Р1106 від 21.11.2019, № Р1107 від 21.11.2019, № Р1108 від 21.11.2019, № Р1109 від 21.11.2019, № Р1110 від 21.11.2019, № Р1111 від 21.11.2019, №Р1112 від 21.11.2019, № Р1113 від 21.11.2019, № Р1114 від 21.11.2019, № Р1115 від 21.11.2019, № Р1116 від 22.11.2019, № Р1117 від 22.11.2019, № Р1118 від 22.11.2019, №Р1119 від 22.11.2019, № Р1120 від 22.11.2019, № Р1121 від 22.11.2019, № Р1122 від 22.11.2019, № Р1123 від 22.11.2019, № Р1124 від 22.11.2019, № Р1125 від 22.11.2019, №Р1126 від 22.11.2019, № Р1127 від 22.11.2019, № Р1128 від 23.11.2019, № Р1129 від 23.11.2019, № Р1130 від 23.11.2019, № Р1131 від 23.11.2019, № Р1132 від 23.11.2019, №Р1133 від 23.11.2019, № Р1134 від 23.11.2019, № Р1135 від 23.11.2019, № Р1136 від 23.11.2019, № Р1137 від 23.11.2019, № Р1138 від 23.11.2019, № Р1139 від 23.11.2019, №Р1140 від 24.11.2019, № Р1141 від 24.11.2019, № Р1142 від 24.11.2019, № Р1143 від 24.11.2019, № Р1144 від 24.11.2019, № Р1145 від 24.11.2019, № Р1146 від 24.11.2019, №Р1147 від 24.11.2019, № Р1148 від 24.11.2019, № Р1149 від 24.11.2019, № Р1150 від 24.11.2019, № Р1151 від 24.11.2019, № Р1152 від 25.11.2019, № Р1153 від 25.11.2019, №Р1154 від 25.11.2019, № Р1155 від 25.11.2019, № Р1156 від 25.11.2019, № Р1157 від 25.11.2019, № Р1158 від 25.11.2019, № Р1159 від 25.11.2019, № Р1160 від 25.11.2019, №Р1161 від 25.11.2019, № Р1162 від 25.11.2019, № Р1163 від 25.11.2019, № Р1164 від 26.11.2019, № Р1165 від 26.11.2019, № Р1166 від 26.11.2019, № Р1167 від 26.11.2019, №Р1168 від 26.11.2019, № Р1169 від 26.11.2019, № Р1170 від 26.11.2019, № Р1171 від 26.11.2019, № Р1172 від 26.11.2019, № Р1173 від 26.11.2019, № Р1174 від 26.11.2019, №Р1175 від 26.11.2019, № Р1176 від 27.11.2019, № Р1177 від 27.11.2019, № Р1178 від 27.11.2019, № Р1179 від 27.11.2019, № Р1180 від 27.11.2019, № Р1181 від 27.11.2019, №Р1182 від 27.11.2019, № Р1183 від 27.11.2019, № Р1184 від 27.11.2019, № Р1185 від 27.11.2019, № Р1186 від 27.11.2019, № Р1187 від 27.11.2019, № Р1188 від 28.11.2019, №Р1189 від 28.11.2019, № Р1190 від 28.11.2019, № Р1191 від 28.11.2019, № Р1192 від 28.11.2019, № Р1193 від 28.11.2019, № Р1194 від 28.11.2019, № Р1195 від 28.11.2019, №Р1196 від 28.11.2019, № Р1197 від 28.11.2019, № Р1198 від 28.11.2019, № Р1199 від 28.11.2019, № Р1200 від 29.11.2019, № Р1201 від 29.11.2019, № Р1202 від 29.11.2019, №Р1203 від 29.11.2019, № Р1204 від 29.11.2019, № Р1205 від 29.11.2019, № Р1206 від 29.11.2019, № Р1207 від 29.11.2019, № Р1208 від 29.11.2019, № Р1209 від 29.11.2019, №Р1210 від 29.11.2019, № Р1211 від 29.11.2019, № Р1212 від 30.11.2019, № Р1213 від 30.11.2019, № Р1214 від 30.11.2019, № Р1215 від 30.11.2019, № Р1216 від 30.11.2019, №Р1217 від 30.11.2019, № Р1218 від 30.11.2019, № Р1219 від 30.11.2019, № Р1220 від 30.11.2019, № Р1221 від 30.11.2019, № Р1222 від 30.11.2019, № Р1223 від 30.11.2019.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2020 у справі № 826/2325/14 вказав, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту і податку на додану вартість необхідно підтвердити, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг). понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів зазначає, що надані до перевірки первинні документи повною мірою розкривають суть господарської операції та свідчать як про фактичне надання послуг, так і про беззаперечний факт сплати повної вартості за такі послуги. Факт понесення витрат внаслідок списання коштів з рахунку ТОВ "Укрєвродорстрой" у якості оплати придбаних послуг повністю спростовує твердження податкового органу про намір отримання безпідставної податкової вигоди з боку позивача.

Стосовно посилань податкового органу на інформацію, отриману з інформаційно-аналітичних баз відносно контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що в постановах Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №808/1996/18, від 30.09.2021 у справі № 826/12528/17, від 21.09.2021 у справі № 640/19437/19 зроблено висновок, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно деяких контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства.

Належними та допустимими доказами для висновку про нездійснення господарських операцій можуть бути результати зустрічних звірок.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що представником податкового органу в ході розгляду справи не надано будь-яких пояснень щодо направлення відповідних листів на проведення зустрічних звірок та складання акту перевірки позивача без отримання відповідних результатів за ними.

Стосовно доводів податкового органу про неможливість надання відповідних послуг, з огляду на нібито відсутність у контрагентів позивача автомобілів для перевезення, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника, у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагента добросовісного платника податків матеріальних ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 11.08.2022 у справі №826/10153/17, від 24.08.2022 у справі № 640/16576/19, від 18.10.2021 у справі №813/1300/18, від 11.08.2021 у справі № 809/1560/17, від 27.07.2021 у справі №822/990/18).

Крім того, у постанові від 22.06.2022 у справі № 440/1740/20 Верховний Суд вказав, що факти недостатньої кількості у таких контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення таких операцій в податковому обліку.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що акт перевірки податкового органу не містить інформації про те, що ним досліджувалась можливість залучення додаткових матеріальних ресурсів за договорами цивільно-правового характеру, відповідних пояснень з боку уповноваженого представника податкового органу в ході розгляду справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься, а відповідачем не в ході проведення перевірки, не в ході розгляду справи не надано.

За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій та як наслідок зміни їх майнового стану.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Протилежного відповідачем не доведено та в матеріалах перевірки не відображено.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується правильність та повнота оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентом.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентом, іншого результату, ніж отримання товару, послуги, та, відповідно, отримання прибутку, шляхом їх подальшої реалізації.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, а відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами ґрунтуються також на результатах опрацьованої зібраної податкової інформації.

Колегія суддів вказує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанови Верховного Суду від 23.04.2019 року по справі № 826/22370/15, від 02.10.2018 по справі № 808/2524/17, від 23 червня 2021 року по справі № 160/3364/19).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України визначена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Отже, доводи, що наведені в акті перевірки не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в ході судового розгляду справи належним чином не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.09.2021 №00201880728.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ «Укрєвродорстрой».

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 по справі № 520/970/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 24.08.2023 року