Постанова

від 24.08.2023 по справі 640/10815/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10815/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесмедіапростір» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнесмедіапростір» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо розгляду заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 01 грудня 2020 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України внести до Реєстру платників єдиного податку дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнесмедіапростір» - 01 січня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем протиправно не розглянуто заяву від 01 грудня 2020 року про застосування спрощеної системи оподаткування, оскільки позивачем виконано усі передбачені чинним законодавством дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесмедіапростір» про застосування спрощеної системи оподаткування від 01 грудня 2020 року.

Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесмедіапростір» від 01 грудня 2020 року про застосування спрощеної системи оподаткування з 01 січня 2021 року. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки у поданій позивачем заяві була відсутня позначка у пункті №11 та відсутній у відсканованому вигляді розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування в АІС «Управління документами», відтак підстави для переходу на спрощену систему оподаткування - відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що лист від 15.12.2020 про розгляд заяви від 15.12.2020, не є предметом розгляду даної справи, що свідчить про безпідставність апеляційної скарги.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнесмедіапростір» 01 грудня 2020 року подало до Головного управління ДПС у м. Києві заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, до якої було додано розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування.

Однак, жодного рішення з приводу розгляду заяви позивача від 01 грудня 2020 року позивач не отримав і інформація про результати розгляду заяви була відсутня в електронному кабінеті платника.

У зв`язку з неотриманням відповіді щодо розгляду своєї заяви від 01 грудня 2020 року позивач повторно звернувся до ГУ ДПС у м. Києві з питанням переходу на спрощену систему оподаткування, втім з 01 квітня 2021 року позивача було включено до Реєстру платників єдиного податку.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача щодо не розгляду його зваяви від 01.12.2020 та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем при поданні заяви про обрання спрощеної системи оподаткування не порушено вимоги законодавства, а відповідачем було допущено протиправну бездіяльність всупереч вимогам пункту 299.6 статті 299 ПК України, тому слід визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесмедіапростір» про застосування спрощеної системи оподаткування від 01 грудня 2020 року.

Як наслідок, слід зобов`язати Головного управління Державної податкової служби у м. Києві розглянути заяву позивача від 01 грудня 2020 року про застосування спрощеної системи оподаткування з 01 січня 2021 року.

Однак, у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Державної податкової служби України внести до Реєстру платників єдиного податку дату (період) обрання або переходу на спрощену систему задоволенню судом першої інстанції було відмовлено, оскільки даній дії передує дія щодо належного розгляду заяви від 01 грудня 2020 року та прийняття відповідного рішення згідно норм Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

У свою чергу, згідно з положеннями підпункту 4 пункту 291.4 цієї ж статті Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку,

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 7000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:

а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;

б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Так, згідно з підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів: 1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; 3) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги»; 4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Пунктом 298.3 статті 298 ПК України визначено, що у заяві зазначаються такі обов`язкові відомості:

1) найменування суб`єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);

3) податкову адресу суб`єкта господарювання;

4) місце провадження господарської діяльності;

5) обрані суб`єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010;

6) обрані суб`єктом господарювання група та ставка єдиного податку або зміна групи та ставки єдиного податку;

7) кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, та середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи;

8) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

У підпункті 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 ПК України визначено, що зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Таким чином, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється на підставі відповідної заяви, поданої таким суб`єктом господарювання до контролюючого органу відповідно до вимог, визначених у пункті 298.3 статті 298 ПК України.

Як свідчать матеріали справи, позивач 01 грудня 2020 року подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, що підтверджується штампом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 01 грудня 2020 року.

У силу вимог пункту 299.6 статті 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Однак, як вірно відзначено судом першої інстанції, відповідачем не прийнято жодного рішення щодо поданої заяви від 01 грудня 2020 року.

Посилання апелянта на те, що в підсистемі «Реєстрація платників ЄП» ІС «Податковий блок» відсутня заява позивача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на заяві від 01 грудня 2020 року, яка долучена до матеріалів справи наявний відбиток штемпелю «Одержано Головне управління ДПС у м. Києві» від 01 грудня 2020 року.

У свою чергу, позивачем при поданні заяви про обрання спрощеної системи оподаткування не порушено вимоги законодавства, а відповідачем було допущено протиправну бездіяльність всупереч вимогам пункту 299.6 статті 299 ПК України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесмедіапростір» про застосування спрощеної системи оподаткування від 01 грудня 2020 року та зобов`язання Головне управління Державної податкової служби у м. Києві розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесмедіапростір» від 01 грудня 2020 року про застосування спрощеної системи оподаткування з 01 січня 2021 року.

Доводи апелянта про те, що заява позивача від 15.12.2020 була розглянута та листом від 15.12.2020 №157357/10/26-15-04-19-18 на адресу позивача було направлено відмову у зв`язку з неподанням розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування та у зв`язку з відсутністю відмітки у пункті 11 заяви колегія суддів оціеює критично, оскільки вказаний лист відсутній у матеріалах справи та контролюючим органом не було надано доказів того, що такий лист направлявся на адресу позивача, та зазначене стосується заяви від 15.12.2020, у той час як спірні правовідносини стосуються заяви від 01.12.2020.

Отже, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді Т.Р. Вівдиченко

В.П. Мельничук