Постанова

від 24.08.2023 по справі 320/714/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/714/23 Головуючий у 1-й інстанції: Марич Є.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ключковича В.Ю., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ СЕРВІС» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ СЕРВІС» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- стягнути з розрахункових рахунків ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31927982; місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21) податковий борг у розмірі 409 733, 00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

17.07.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням в справі № 640/34424/21 за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України до ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» про стягнення податкового боргу.

В той же час, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такого клопотання, оскільки справа № 640/34424/21 не має преюдиційного значення для справи, що розглядається. Крім того, ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» не обґрунтувало наявність об`єктивної неможливості вирішення цієї справи до набрання рішенням законної сили у такій справі № 640/34424/21. Крім того, нормами п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду зупинити провадження за наявних обставин, а в даному випадку зупинення провадження у справі лише слугуватиме затягуванню процесу та порушенню розумності строку розгляду справи, визначеного КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31927982) перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в м. Києві.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованої картки платника (ІКП), загальна податкова заборгованість ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» перед бюджетом по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) складає 409 733,00 грн.

Вказана заборгованість нарахована згідно ППР від 13.05.2021 № 359980416, від 14.09.2021 № 689180416, від 18.10.2021 № 760270416, від 26.10.2021 № 778760416, від 10.01.2022 № 5400416.

Разом з тим, позивачу нараховано пеню в сумі 4 824, 92 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу № 104022-17 від 26.03.2019, яку було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача (а.с. 11).

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов`язань у розмірі 409 733, 00 грн. обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки у ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» виник податковий борг, який є узгодженим, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення без врахування всіх фактичних обставин справи та надання їм належної правової оцінки, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим зобов`язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За приписами п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

За приписами п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

З аналізу викладених норм слідує, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте, у разі зміни суми податкового боргу, зокрема, його збільшення, нормами Податкового кодексу України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Положеннями пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пп. 14.1.175 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За приписами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 802/1049/17-а.

Як вже було зазначено вище, спірна заборгованість нарахована згідно ППР від 13.05.2021 № 359980416, від 14.09.2021 № 689180416, від 18.10.2021 № 760270416, від 26.10.2021 № 778760416, від 10.01.2022 № 5400416 та пені. Доказів скасування таких ППР матеріали справи не містять.

Враховуючи, що сума податкових зобов`язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

З матеріалів справи убачається, що податковим органом на підставі статті 59 ПК України приймалась податкова вимога № 104022-17 від 26.03.2019, яку було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача (а.с. 11), докази оскарження якої відсутні в матеріалах справи.

Таким чином, оскільки податкова вимога № 104022-17 від 26.03.2019 не відкликана та не скасована, є належною і достатньою передумовою для звернення контролюючого органу за стягненням податкового боргу, як це передбачено пунктом 95.2 статті 95 ПК України.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідач доказів погашення боргу у розмірі 409 733, 00 грн. не надав, докази оскарження вказаної податкової заборгованості в адміністративному або судовому порядку в матеріалах справи відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачений та підлягає стягненню з рахунків, що обслуговують такого платника податків.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно стягнуто з розрахункових рахунків ТОВ «РІЕЛТІ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31927982; місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21) податковий борг у розмірі 409 733, 00 грн.

Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ СЕРВІС» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Кузьменко В.В.