Постанова

від 24.08.2023 по справі 380/4382/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/4382/23 пров. № А/857/10017/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Довгополова О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року у справі № 380/4382/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Сподарик Н.І. в м. Львові Львівської області 08.05.2023 року в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» (далі позивач, ТОВ «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі ДПС України, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії ДПС України щодо включення ТОВ «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2023 рік.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог, покликається на те, що позивача було включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2023 рік у зв`язку з віднесенням до категорії платників з високим та середнім ступенем ризику несплати до бюджету податків та зборів. Такі підстави позивач вважає необґрунтованими, оскільки характер діяльності позивача не відповідає зазначеному високому ступеню ризику. Також позивач стверджує, що контролюючий орган не дотримався процедури включення його до плану-графіка. Позивач наводить визначені ДПС України критерії ризику, які стали підставою для включення ТОВ «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» в план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2023 рік, та спростовує їх наявність аналізом фінансово-господарської діяльності та показниками у фінансовій звітності.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, ТОВ «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» з 17.08.2007 є юридичною особою, запис № 10741020000026553, та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Львівській області (далі також ГУ ДПС у3 Львівській області), Жидачівська ДПС.

ДПС України затверджено план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2023 рік, до якого було включено ТОВ «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн».

04.01.2023 позивач звернувся до в.о. голови ДПС України із запитом на отримання публічної інформації в порядку статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» з проханням надати інформацію, в якій вказати критерії ризику несплати товариством податків високого/середнього ступенів ризику, на якій підставі ТОВ «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» включено в план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на вересень 2023 року, розрахунки визначення ступенів ризиковості позивача та надати інформаційно-аналітичну довідку з відповідними розрахунками, а також зазначити джерела отримання інформації щодо наведених розрахунків.

Листом від 10.01.2023 № 53/ЗПІ/99-00-07-03-02-10 ДПС України повідомила позивача, що ТОВ «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» включено до плану-графіка проведення документальних перевірок платників податків на 2023 рік, як платника податків, що має критерії ризику несплати податків високого та середнього ступенів, зокрема високого ступеню: дебіторська заборгованість перевищує кредиторську більше ніж у 2 рази. Зазначений критерій ризику розраховано згідно з показниками Балансу (Звіту про фінансовий стан) за 9 місяців 2022 року.

Щодо інших питань, запит надіслано до ГУ ДПС у Львівській області.

Листом від 16.01.2023 №10/ЗПІ/13-01-07-12 ГУ ДПС у Львівській області повідомило, що позивача відібрано до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2023 рік на підставі встановлених автоматичним розрахунком ризиків, згідно з яким за результатами господарської діяльності суб`єкта господарювання обліковувались 3 ризики щодо несплати податків та зборів (1 ризик високого ступеня та 2 ризики середнього ступеня), а саме: дебіторська заборгованість перевищує кредиторську більше ніж у 2 рази 101994000; наявність розбіжностей у платника податків між даними податкової декларації з податку на додану вартість та Єдиного реєстру податкових накладних у сумі понад 1 млн грн або 5 відсотків загальних обсягів податкового кредиту, але не менше ніж 100 тис. грн 103757629,75 грн; інші операційні витрати більше інших операційних доходів 3101000 грн.

Вважаючи дії контролюючого органу щодо включення до плану-графіка перевірок протиправними, ТОВ «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» звернулося до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії контролюючого органу щодо формування, у тому числі затвердження плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання є лише службовою діяльністю працівників податкового органу, а отже не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків і відповідно такий акт не порушує прав позивача.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок проведення перевірок встановлені нормами Податкового кодексу України (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі орган мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки (пункт 77.1 статті 77 ПК України).

Згідно пункту 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.2015 за № 751/27196) (далі - Порядок № 524).

Пунктом 1 Розділу I «Загальні положення» Порядку № 524 встановлено, що цей Порядок розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - план-графік).

Відповідно до пункту 4 Розділу І цього Порядку до плану-графіка відбираються платники податків відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Порядок відбору до плану-графіку платників податків - юридичних осіб, фінансових установ, постійних представництв та представництв нерезидентів встановлено розділом ІІІ Порядку № 524.

Формування переліку платників податків до розділів I та II плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС. При плануванні на I квартал наступного року враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року, на II та III квартали - за попередній рік, на IV квартал - за перше півріччя поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік.

До плану-графіка в першу чергу включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, обов`язкових платежів.

Отже, виходячи з наведених норм права, суд першої інстанції вірно зауважив, що законодавцем запроваджено ризикоорієнтовний підхід до планування перевірок платників податків, з урахуванням особливостей критеріїв суб`єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності, періодичності проведення планових заходів та переліку питань для їх здійснення.

Тобто, платник податків включається до плану-графіку проведення перевірок залежно від ступеня ризику в діяльності такого платника податків.

При цьому, дії контролюючого органу щодо формування, у тому числі затвердження, плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків, і відповідно такий акт не порушує права останнього. В даному випадку лише наказ надає контролюючому органу право на проведення документальної планової перевірки позивача та є юридично значимим, оскільки породжує для позивача певні обов`язки та наслідки.

Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень може бути об`єктом судового оскарження.

Суд першої інстанції вірно послався на відповідну правову позицію Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин зазначених норм матеріального права, висловлену у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 826/6376/16.

Крім того, у постановах від 22 липня 2021 у справі № 1.380.2019.005730 та від 02.11.2022 у справі № 580/170/20 Верховний Суд вказав, що юридично значущим для позивача є саме спірний наказ (щодо проведення перевірки), тоді як оцінка дій податкового органу щодо здійснення коригування плану-графіка охоплюється вирішенням спору щодо правомірності наказу про проведення документальної планової перевірки, прийнятого на підставі змін, внесених до плану-графіка. Натомість, самі по собі вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень про проведення коригування плану-графіка за наявності нереалізованого владного управлінського рішення (наказу), не можуть призвести до ефективного захисту порушеного права.

Таким чином, факт включення позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2023 рік не створює для нього (позивача) жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення його прав.

Дії контролюючого органу щодо формування, у тому числі затвердження плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання є лише службовою діяльністю працівників податкового органу, а отже не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків і відповідно такий акт не порушує прав позивача.

Апеляційний суд погоджується з аргументами суду першої інстанції про те, що навіть відсутність у платника статусу ризикового платника не свідчить на користь того, що контролюючий орган позбавлений права на включення такого платника до плану-графіка перевірки, оскільки така обставина не є виключною умовою для призначення податкової перевірки.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відтак, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 687/1539/16-а та від 04 лютого 2020 року у справі № 320/7969/17, а також у постановах від 30.11.2022 у справі № 640/11518/19, від 30.08.2022 у справі № 420/3206/19, які обґрунтовано були враховані судом першої інстанції при вирішенні справи, що розглядається.

Зважаючи на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права у вказаній справі, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 200/5094/21.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин першої п`ятої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає, є законним, а відтак скасуванню не підлягає.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року у справі № 380/4382/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. М. Довгополов В. Я. Качмар