Ухвала

від 23.08.2023 по справі 191/15/23

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/15/23

Провадження № 1-кп/191/3/23

У Х В А Л А

іменем України

23 серпня 2023 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження по обвинуваченню :

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. З-Глудоватий Синельниківського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, працюючого на посаді завідуючого відділення ПТУ №74 корпус 2, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України , -

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 володіє на праві приватної власності земельною ділянкою площею 6,52 га з кадастровим номером 1224884900:01:003:0271 з цільовим призначенням «01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка розташована на території с.Миролюбівка, Раївської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області та використовується ним за цільовим призначенням. Крім того, ОСОБА_4 на підставі усної домовленості, користується земельною ділянкою площею 6,52 га з кадастровим номером 1224884900:01:003:0274 з цільовим призначенням «01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка розташована на території с.Миролюбівка, Раївської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області та використовується ним за цільовим призначенням.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 21.04.2017 №Р-120/0/115-17 «Про охорону пам`яток археології в Синельниківському районі у 2017» визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології, належать до земель історико-культурного призначення.

За обліковим № 4733 до 1 Переліку об`єктів культурної спадщини (археології) по Синельниківському району Дніпропетровської області включено могильник курганний, а саме сім курганів, розташовані у с. Миролюбівка Раївської сільської ради, щодо яких встановлено охоронну зону радіусом 10 м. Вказані об`єкти взято під охорону держави на підставі рішення Дніпропетровського облвиконкому № 180 від 16.04.1987.

Проведеним оглядами місця події від 21.12.2022 встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером №1224884900:01:003:0271, розташованій у с. Миролюбівка, Раївської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області, розташований курган №4733-1, площею 0,3848 га, а на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером №1224884900:01:003:0274, розташованій у с. Миролюбівка, Раївської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області, розташовані кургани №4733-2, площею 0,2827 га та курган №4733-3, площею 0.1257. На момент огляду вказані кургани є пошкодженими, а саме природна цілісність курганів порушена, природна рослинність курганів знищена. На кургані наявні сліди ходу сільськогосподарської техніки.

Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Земельного Кодексу України, землі, на яких розташовані кургани є державною власністю і будь-яка діяльність на них забороняється. Відповідно до попереджень, наданих ОСОБА_4 головою Миролюбівської сільської ради, останній ознайомлений з наявними обмеженням щодо вищевказаної земельної ділянки від 30.08.2021, 26.09.2022.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - не будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренд) ) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_4 самовільно займає земельні ділянки площею 0,3848 га, 0,2827 га, 0,2157 га по фактичному розміщенню курганів (земель історико-культурного призначення).

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 2 статті 54 Земельного кодексу України, навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини 3 статті 79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Окрім того, вищевказаною нормою законодавства визначено, що нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Положеннями частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічні об`єкти культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів,- виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Відповідно до частини 2 статті 13 «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року №2245-IV об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (не включення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до стаття 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Тобто, в порушення вищевказаних вимог законодавства, ОСОБА_4 , у період часу з вересня 2022 року ( точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), незважаючи на попередження з боку Миролюбівської сільської ради, достовірно знаючи про наявність на території земельної ділянки з кадастровим номером №1224884900:01:003:0271, об`єкту археології - кургану №4733-1, площею 0,3848 та, а на земельній ділянці з кадастровим номером №1224884900:01:003:0274, об`єктів археології - курганів №4733-2, площею 0,2827 га, №4733-3 площею 0,1257 га з визначеними охоронними зонами, а також про заборону ведення земельних робіт в місці розташування об`єкта культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, здійснюючи обробку та засівання земельної ділянки сільськогосподарського призначення сільськогосподарськими культурами, з метою здійснення сільськогосподарського товарного виробництва, шляхом розорювання, самовільно зайняв земельну ділянку історико-культурного призначення площами 0,3848 га, 0,2827 га, 0,1257 га по фактичному розміщенню курганів та в охоронних зонах курганного могильника №4733, а саме курганів №4733-1, №4733-2, №4733-3 та обробляв поверхневий шар ґрунту.

Умисні дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч.2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки вчинене щодо земель в охоронних зонах.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого заявив клопотання, згідно якого просив звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження за ст.48 КК України у зв`язку із зміною обстановки, оскільки на теперішній час, на території пам`ятки та зон охорони об`єктів культурної спадщини - кургану №4733-1 площею 0,3848 га, кургану № 4733-2 площею 0,2827 га, кургану №4733-3 площею 0,1257 га повністю звільнено верхній шар ґрунту, наявна природна рослинність, визначені в натурі ( на місцевості) охоронні зони у визначених технічно документацією розмірах. Даний факт підтверджується Актом Миролюбівського старостинського округу №4 від 12.01.2023 року.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав можливим звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку з усуненням ним правопорушення.

Представник потерпілого в підготовче судове засідання не з`явилася по невідомій суду причині.

Суд, заслухавши клопотання захисника, думку обвинуваченого та прокурора, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Як роз`яснено в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року, звільнення від кримінальної відповідальності за ст.48 КК можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Судам слід мати на увазі, що в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила. Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК - право, а не обов`язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину.

Згідно Акту Миролюбівського старостинського округу №4 від 12.01.2023 року, оглядом було встановлено, що на момент виїзду на земельній ділянці з кадастровими номерами : №1224884900:01:003:0271 та №1224884900:01:003:0274, розташований об`єкт культурної спадщини ( курган) №4733-1 та № 4733-2 з охороною зоною, наявна природна рослинність, охорона зона у визначених технічною документацією розмірах. Таким чином встановлено, що недоліки усунені щодо вчинення кримінального провадження ОСОБА_4 за ч.2 ст.197-1 КК України.

Частиною 3 п.2 ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення : закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом, що визначено ч.1 ст. 286 КПК України.

За приписами ч. 8 ст.284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення нетяжкого умисного злочину, який не є корупційним та не представляє великої суспільної небезпечності, працює, земельною ділянкою не користується, усунув порушення, виявлені на земельній ділянці, що свідчить про те, що вчинене вже не є діяння суспільно небезпечним та особа перестала бути суспільно небезпечною, що унеможливлює вчинення обвинуваченим нового злочину. У зв`язку з чим, ОСОБА_4 може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження відносно нього підлягає закриттю.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази відсутні.

Під час досудового розслідування судові експертизи не проводилися.

Запобіжні заходи до обвинуваченого не застосовувалися.

На підставі викладеного та керуючись ст. 48 КК України, ст. ст. 284-285, 288, 314, 369-372 КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.197-1 КК України на підставі ст. 48 КК України у зв`язку із зміною обстановки.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, внесеного до ЄРДР за № 12022041390000780 від 02.12.2022 року, закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1