Постанова

від 24.08.2023 по справі 698/217/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року

м.Черкаси

Справа № 698/217/22Провадження № 22-ц/821/1338/23категорія 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Карпенко О.В.,

суддів:Василенко Л.І., Бородійчука В.Г.

за участюсекретаря Сергун Т.В.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»;

представник позивача: Ніколаєнко Олена Миколаївна

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Ніколаєнко Олени Миколаївна на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 червня 2023 року (ухваленого під головуванням судді Лазаренка В.В. в приміщенні Катеринопільського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

12 лютого 2022 року через засоби поштового зв`язку Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до Катеринопільського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 15.06.2011.

Відповідачка при підписанні Анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Заява відповідачки підтверджує той факт, що вона був повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були їй надані для ознайомлення в письмовій формі.

Банком на підставі Договору банківських послуг відкрито картковий рахунок з початковим кредитним лімітом та надано відповідачу у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15 000,00 грн.

Позивач вказує, що Банк умови кредитного договору виконав, надавши відповідачу кошти, проте, в порушення умов кредитного договору, відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 27 січня 2022 року виникла заборгованість у загальній сумі 38361,69 грн, яка складається із: 26835,68 грн заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 26835,68 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 11526,01 грн заборгованість за простроченими відсотками.

Посилаючись на вказані обставини, а також приймаючи до уваги, що відповідачка не приймає заходів, направлених на погашення існуючої заборгованості, позивач змушений звертатися із вказаним позовом та просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 38361,69 грн за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 15.06.2011 року та судові витрати в сумі 2481,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 червня 2023 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 26835,68 грн за кредитним договором№ б/н від 15.06.2011 року та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1735,57 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву про отримання кредиту, а відтак, відсутні підстави для того, щоб вважати Умови та правила надання банківських послуг частиною укладеного між сторонами кредитного договору, у зв`язку із чим суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за кредитом в сумі 26835,68 грн (тіло кредиту), оскільки позивачем доведено використання позичальником кредитних коштів та невиконання обов`язку щодо їх повернення кредитору, а відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості, який міститься в матеріалах справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

13 липня 2023 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Ніколаєнко О.М. подала через засоби поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 червня 2023 року в частині відмовлених позовних вимог, як необґрунтоване і незаконне, прийнятим без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі, при невідповідності висновків суду обставинам справи та із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк».

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком і клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору.

Крім анкети-заяви , відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування щодо сплати процентів.

На підставі заяви та довідки про умови кредитування відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який надалі змінювався.

Відповідачка після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи.

Крім того, відповідачка зверталась до Банку з метою перевипуску картки, отримала перевипущені картки з новими номерами та продовженим строком дії, якими продовжує користуватися .

Наголошує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що основні умови кредитування, в тому числі процентна ставка, викладені в підписаній відповідачем довідці про умови кредитування.

Посилаючись на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 293/599/19-ц, від 04.11.2020 у справі № 534/1072/18-ц, від 07.04.2021 у справі №724/970/20 Банк зазначив, що умови кредитування щодо сплати процентів належним чином погоджені із відповідачем, а суд не дослідив належним чином докази по справі та дійшов передчасних висновків про відмову у задоволенні частини позовних вимог банку.

Крім того, відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 755/7704/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 159/2146/15-ц, якщо суд не погодився з наданим Банком розрахунком заборгованості за відсотками, він повинен був здійснити власний розрахунок та встановити дійсний розмір заборгованості за відсотками, а не відмовляти у позові в цій частині.

Вказує, що відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 22.07.2020 у справі № 189/2109/18, суд не встановив повно та всебічно обставини справи, не встановив дійсного розміру заборгованості відповідачки за процентами, а натомість передчасно відмовив у задоволенні частини позовних вимог що призвело до безпідставного звільнення відповідача від частини обов`язків за укладеним договором з одних лише формальних міркувань.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеноїв позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

З матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся до суду із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами за період з 15.06.2011 по 27.01.2022.

Отже, предметом позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 15.06.2011 року, в загальному розмірі 38361,69 грн., з яких 26835,68 грн - заборгованість за тілом кредиту (поточним та простроченим), 11526,01 грн - заборгованість по відсоткам (поточними та простроченими) за користування кредитом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не виконувала умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, розмір якої останнім не оскаржується.

Зважаючи на те, що рішення оскаржено лише в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача процентів, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в цій частині відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Встановлено, що 15.06.2011 відповідачем ОСОБА_1 було підписано Заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та отримано платіжну картку кредитку «Універсальна» GOLD з розміром кредитного ліміту 5 000,00 грн, який уподальшому збільшився до 15 000,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. (а.с. 34).

Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від15.06.2011 ОСОБА_1 підтвердила, що підписана нею заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, Тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг. Процентна ставка в анкеті-заяві не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором кредиту від 15.06.2011 встановлено, що станом на 27.01.2022 року заборгованість ОСОБА_1 становить 38 361,69 грн, із яких: 26 835,68 грн заборгованість за тілом кредиту, 11 526,01 грн заборгованість за простроченими відсотками.

До позовної заяви також долучено довідку про умови кредитування, в якій визначена, зокрема, процентна ставка, щомісячні платежів та строку їх внесення.

Згідно до ч. 1 ст. 626ЦПК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди -ст. 638 ЦК України.

У відповідності до положень ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі - ч. 1ст. 1055 ЦК України.

За змістом статей526та530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч. 1ст. 634 ЦК Українидоговором приєднанняє договір,умови якоговстановлені однієюіз сторіну формулярахабо інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованою договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливостями договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначав банк.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець маєправо наодержання відпозичальника процентіввід сумипозики,якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами та штраф.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі щодо розміру і порядку нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.06.2011 року, посилався також на Витяг із Тарифів та Умов та правил надання банківських послуг, які викладені банківському сайті,як невід`ємну частину спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумілавідповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Колегія суддів вважає, що в цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (16 січня 2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18 березня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З урахуванням наведенного, суд правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розуміла та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Крім цього, не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, банк стверджував, що суд надав неправильну оцінку зібраним доказам, тому дійшов передчасного висновку про відмову у стягненні із відповідача процентів, оскільки не звернув увагу на те, що відповідач погодив умови кредитного договору від 15.06.2011 року, зокрема щодо процентної ставки, щомісячних платежів та строку їх внесення, оскільки підписав довідку про умови кредитування з використання кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду».

Тобто, Банк в апеляційній скарзі вказує про те, що довідка про умови кредитування з використання кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Однак, колегія суддів вважає, що дані доводи апеляційної скарги є безпідставними з огляду на таке.

Наявна в матеріалах справи довідка від 15.06.2011 про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачкою 15.06.2011, містить зазначення про те, що вона складена по договору №SAMDN50000046199551 (а.с.35), тоді як банк просить стягнути заборгованість за договором №б/н від 15.06.2011, тому вказаний документ не може свідчити про те, що саме з викладеними в ній умовами кредитування ознайомилася відповідачка, підписуючи анкету-заяву від 15.06.2011.

Крім того, довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» містять умови щодо розміру процентної ставки 3,0% в місяць, що становить 36% річних, порядку нарахування та сплати процентів, порядку погашення заборгованості по кредиту, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок нарахування пені та штрафу (а. с. 35).

Проте, з наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку вбачається, що позивач обраховував проценти за користування відповідачкою кредитом за іншою ставкою 30,00% річних, 36,00 % річних, 34,8 % річних, що не відповідає довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду».

Тому нарахування відсотків за користування кредитом, суд апеляційної інстанції не вважає доведеним.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що банк в позовній заяві вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками не посилався на підписання відповідачкою довідки про умови кредитування, отже вона не була предметом розгляду в суді першої інстанції.

Інші доводи, наведені банком в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 червня 2023 року, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Ніколаєнко Олени Миколаївна залишити без задоволення.

Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 червня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

В.Г. Бородійчук