Постанова

від 21.08.2023 по справі 910/1825/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/1825/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Кириченка"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.04.2023

у справі № 910/1825/23 (суддя О.А. Грєхова)

за позовом Управління поліції охорони в м. Києві

до Адвокатського бюро "Кириченка"

про стягнення заборгованості в розмірі 5 401,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Управління поліції охорони в м. Києві (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Адвокатського бюро "Кириченка" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 5 401,16 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про централізовану охорону майна на об`єкті з реагуванням наряду поліції охорони № 323/29/15/ОБ/ОС-2020 від 11.09.2020, в частині здійснення розрахунків на спірну суму.

Короткий зміст відзиву на позовну заяву

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що з квітня 2022 року позивачем не надавались послуги по охорони приміщення за адресою: 03150, м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 28А, оф. 3А. Також позивач зазначає, що просив розірвати Договір, однак станом на сьогоднішній день, пропозиція проігнорована. Крім того, відповідач зазначає, що позивач жодного разу протягом прострочених місяців не надіслав належним чином оформлені акти.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/1825/23 позов Управління поліції охорони в м. Києві до Адвокатського бюро "Кириченка" задоволено повністю, а саме: стягнуто з Адвокатського бюро "Кириченка" на користь Управління поліції охорони в м. Києві заборгованість у розмірі 5 401 (п`ять тисяч чотириста одна) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг - підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 5 401,16 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Адвокатське бюро "Кириченка" (19.04.2023 згідно фіскальної накладної поштової установи на конверті, в якому направлено апеляційну скаргу до суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно не враховано доводи відповідача про відсутність у нього актів приймання наданих послуг за період квітень 2022, червень 2022, липень 2022, серпень 2022, адже послуги за вказаними актами - не надавались, і такими послугами скаржник не користувався, а також надав вмотивовану відмову від підписання актів (відповідь на претензію від 12.08.2022 № 1838, відповідь на лист від 29.11.2022 № 1975). При цьому, скаржник вказував, що він просив розірвати Договір. Додатково скаржник зазначав, що він користувався системою сигналізації, яку можна використовувати без надання послуг охоронної компанії.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

07.06.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято до розгляду у відповідності до ст. 119, ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач вказує, що він належним чином виконав свої договірні зобов`язання відповідно до умов укладеного Договору, а також надіслав відповідачу акти наданих послуг, які не були повернуті замовнику, а отже є такими, що прийняті замовником як належні, що чітко передбачено умовами договору.

Також, позивач вказував, що відповідно до роздруківки з бази даних пульту централізованого спостереження замовник користувався послугами виконавця впродовж оспорюваного періоду. Тому твердження відповідача про фактичне ненадання послуг охорони управлінням, не відповідає дійсності. Крім того, Договір було розірвано на підставі претензії Позивача від 21.07.2022 № 250/43/29/15/01-2022 відповідно до п. 10.4.10. Договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023, апеляційну Адвокатського бюро "Кириченка" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2023 у справі № 910/1825/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1825/23.

03.05.2023 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/1825/23.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 01.05.2023 по 12.05.2023 та 15.05.2023 включно перебував у відпустці, суддя Шаптала Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 01.05.2023 по 09.05.2023 та 15.05.2023 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Північний апеляційний господарський суд за результатами розгляду питання про відповідність апеляційної скарги дійшов висновку про відповідність апеляційної скарги вимогам, які зазначені у ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2684,00 гривень.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 248 400,00 грн. ( 2484,00 грн * 100 = 248 400,00 грн). - станом на момент звернення з відповідним позовом та апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення коштів у розмірі 5 401,16 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1825/23 за апеляційною скаргою Адвокатського бюро "Кириченка" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2023. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 надіслана учасникам справи засобами як електронного, так і поштового зв`язку, а саме: позивачу за адресою: вул.. Студентська, 9, м.Київ, та відповідачу за адресою: вул. В.Тютюнника, 28А, оф. 3А.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і воєнний стан неодноразово продовжувався в Україні відповідними Указами і триває на даний час.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, 11.09.2020 між Управлінням поліції охорони в м. Києві (далі - виконавець, позивач) та Адвокатським бюро "Кириченка" (далі - замовник, відповідач) укладено Договір про централізовану охорону майна на об`єктів з реагуванням наряду поліції охорони № 323/29/15/ОБ/ОС-2020 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати охорону майна замовника на об`єктах та обслуговування сигналізації, що встановлена на об`єктах замовника, перелік та адреси яких зазначені у Дислокації (Додаток № 1 до Договору).

За цим Договором виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним.

Відповідно до п. 1.2 Договору, охорона майна, що знаходиться на об`єкті здійснюється виконавцем у дні та години, вказані у Дислокації (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору, періодом охорони майна на об`єкті вважається час з моменту прийняв виконавцем сигналізації, якою обладнаний об`єкт, під спостереження ПЦС до зняття її з-під спостереження замовником або його уповноваженими особами у відповідності до Інструкції з правил користування сигналізацією (Додаток № 5 до Договору).

Ціна охоронних послуг за цим Договором є договірною і визначається сторонами в розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни (Додатки № 2 та № 3 до Договору), які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.1 Договору).

За умовами п. 2.5 Договору, оплата охоронних послуг відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування замовником відповідної суми, вказаної у розрахунку вартості наданих послуг (Додаток № 2 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору, на рахунок виконавця до 20 числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці.

У відповідності до п. 2.9 та п. 2.10 Договору, до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники Акта приймання наданих послуг, який останній зобов`язаний протягом п`яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного Акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяця, замовник зобов`язаний в той же строк у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

За умови неповернення замовником підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений в п. 2.9 даного Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а Акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Відповідно до п. 2.12 Договору, у випадку ненадходження оплати у встановлений п. 2.5 цього Договору строк виконавець має право припинити надання послуг охорони за Договором з першого числа наступного (наступного за місяцем оплати за який не проведена або проведена не в повному обсязі) місця автоматично (без письмового повідомлення замовника) до повного погашення заборгованості. У випадку непогашення заборгованості виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку.

Пунктом 2.12 Договору узгоджено, що замовник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за цим Договором.

Даний Договір набирає чинності з 11.09.2020 та є чинним протягом трьох місяців.

Договір пролонгується на строк, встановлений п. 9.1 даного Договору, якщо жодна із сторін не менш ніж за 15 календарних днів до закінчення строку чинності Договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів пролонгації Договору не обмежується (п. 9.1 та п. 9.2 Договору).

Пунктом 10.3 Договору узгоджено, що дострокове розірвання Договору може бути здійснене відповідно до умов Договору або за згодою сторін, після письмового попередження ініціатором про це другу сторону у строк не менше ніж за 10 календарних днів до дати розірвання, крім випадків, прямо передбачених даним Договором.

Додатками №№ 1, 2, 3, 4 та 5 до Договору сторонами узгоджено Дислокацію, Розрахунок вартості спостереження за сигналізацією, Протокол погодження договірної ціни, План (схему) розташування об`єкту, Інструкцію про порядок приймання/здавання/об`єктів та окремих приміщень під охорону на ПЦС.

09.08.2022 позивачем направлено відповідачу претензію № 250/43/29/15/01-2022 від 21.07.2022 на суму 5 401,16 грн., у відповідь на яку, відповідач зазначив, що послуги позивачем у період з квітня по серпень 2022 року не надавались, а також про те, що на початку квітня відповідач просив розірвати Договір.

22.11.2022 позивачем направлено відповідачу претензію № 2353/43/29/5/03-2022 від 22.11.2022, до якої долучено Акти прийому-здачі виконаних послуг № ГЛТ-005689 від 30.04.2022 на суму 1 334,51 грн., № ГЛТ-007868 від 31.05.2022 на суму 1 384,91 грн., № ГЛТ-009267 від 30.06.2022 на суму 1 353,41 грн. та № ГЛТ-011042 від 31.07.2022 на суму 1 347,11 грн., у відповідь на яку відповідач зазначив, що послуги позивачем у період з квітня по липень 2022 року не надавались, а також про те, що на початку квітня відповідач просив розірвати Договір.

Позивач зазначав в обгрунтування позову, що Управління поліції охорони в м. Києві, у відповідності до умов Договору, надало АБ "Кириченка" послуги у період з квітня по липень 2022 року включно, оплату яких, відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань, не здійснив, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 5 401,16 грн., внаслідок чого позивач звернуся до суду з позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели.

В свою чергу, стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Як підтверджується умовами у кладеного Договору, у відповідності до п. 2.9 та п. 2.10 Договору, до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники Акта приймання наданих послуг, який останній зобов`язаний протягом п`яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного Акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяця, замовник зобов`язаний в той же строк у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

За умови неповернення замовником підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений в п. 2.9 даного Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а Акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 09.08.2022 позивачем направлено відповідачу претензію № 250/43/29/15/01-2022 від 21.07.2022 на суму 5 401,16 грн., у відповідь на яку, відповідач зазначив, що послуги позивачем у період з квітня по серпень 2022 року не надавались, а також про те, що на початку квітня відповідач просив розірвати Договір.

22.11.2022 позивачем направлено відповідачу Претензію № 2353/43/29/5/03-2022 від 22.11.2022, до якої долучено Акти прийому-здачі виконаних послуг № ГЛТ-005689 від 30.04.2022 на суму 1 334,51 грн., № ГЛТ-007868 від 31.05.2022 на суму 1 384,91 грн., № ГЛТ-009267 від 30.06.2022 на суму 1 353,41 грн. та № ГЛТ-011042 від 31.07.2022 на суму 1 347,11 грн., у відповідь на яку відповідач зазначив, що послуги позивачем у період з квітня по липень 2022 року не надавались, а також про те, що на початку квітня відповідач просив розірвати Договір.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Сторонами у Договорі узгоджено, що він набирає чинності з 11.09.2020 та є чинним протягом трьох місяців (пункт 9.1)..

Договір пролонгується на строк, встановлений п. 9.1 даного Договору, якщо жодна із сторін не менш ніж за 15 календарних днів до закінчення строку чинності Договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів пролонгації Договору не обмежується (п. 9.2 Договору).

Відповідно до ч.ч. 1 і 4 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 10.3 Договору сторони узгодили, що дострокове розірвання Договору може бути здійснене відповідно до умов Договору або за згодою сторін, після письмового попередження ініціатором про це другу сторону у строк не менше ніж за 10 календарних днів до дати розірвання, крім випадків, прямо передбачених даним Договором.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що жодних доказів направлення відповідачем повідомлення про розірвання Договору у порядку визначеному сторонами у п. 10.3 Договору, у період надання послуг, які є предметом даного спору (квітень-липень), - сторонами до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази щодо приймання та здавання об`єкту відповідача під охорону за спірний період, що свідчить про надання позивачем послуг, передбачених Договором, та відсутність доказів розірвання Договору в означений період, що свідчить про необґрунтовану відмову відповідача від підписання Актів прийому-здачі виконаних послуг № ГЛТ-005689 від 30.04.2022 на суму 1 334,51 грн., № ГЛТ-007868 від 31.05.2022 на суму 1 384,91 грн., № ГЛТ-009267 від 30.06.2022 на суму 1 353,41 грн. та № ГЛТ-011042 від 31.07.2022 на суму 1 347,11 грн., в зв`язку з чим, з огляду на п. 2.10 Договору, послуги за період з квітня по липень 2022 року надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а Акти приймання наданих послуг за спірний період є таким, що прийняті сторонами без заперечень та зауважень в частині обсягу та вартості наданих послуг.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що відповідно до роздруківки з бази даних пульту централізованого спостереження, які подані позивачем до матеріалів справи, замовник користувався послугами виконавця впродовж оспорюваного періоду, у зв`язку з чим твердження відповідача про фактичне ненадання послуг охорони позивачем, - є необгрунтованим та спростовується сукупністю наявних у справі доказів, які підтверджують надання позивачем відповідних послуг у спірний період на заявлену до стягнення суму та їх прийняття відповідачем. До того ж, умовами договору погоджено, що позивач надає відповідачу послуги як централізованої охорони, так і спостереження, сигналізації, реагування, що відповідно, свідчить про факт надання послуг в сукупності.

Доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження матеріалами справи і спростовуються сукупністю поданих позивачем доказів, які свідчать про факт надання послуг у спірний період на заявлену до стягнення суму - 5 401,16 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 2.5 Договору, оплата охоронних послуг відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування замовником відповідної суми, вказаної у розрахунку вартості наданих послуг (Додаток № 2 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору, на рахунок виконавця до 20 числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, наявні у справі докази в сукупності підтверджують факт надання позивачем відповідачем послуг по Договору на суму 5 401,16 грн., а доказів на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 5 401,16 грн. за отримані послуги, - матеріали справи не містять.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 5 401,16 грн.

В свою чергу, відповідач не надав жодних доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати отриманих послуг.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 5 401,16 грн. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 5 401,16 грн. заборгованості за договором.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/1825/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Кириченка" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/1825/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/1825/23 -залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/1825/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала