Постанова

від 21.08.2023 по справі 522/16508/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5022/23

Справа № 522/16508/22

Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Долгової В.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЮН»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Восток»,

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2022 року,

за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЮН» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЮН» про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 04.06.2015 року між ТОВ «СТЮН», як позичальником, та ОСОБА_1 , як позикодавцем, укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1/фд, розмір якої складає 1030000 грн. Позичальник зобов`язався повернути суму грошових коштів в строк до 04 червня 2021 року.

03.08.2015 року між ТОВ «СТЮН», як позичальником, та ОСОБА_1 , як позикодавцем, укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 7/фд, розмір якої складає 1008555 гривень. Позичальник зобов`язався повернути суму грошових коштів в строк до 03 серпня 2021 року.

23.02.2016 року між ТОВ «СТЮН», як Позичальником, та ОСОБА_1 , як позикодавцем, укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 11/фд, у розмірі 100000 гривень. Строк виконання договору до 23 лютого 2021 року.

Однак, в узгоджені сторонами строки, фінансова допомога не повернута відповідачем.

Після звернення позивача з вимогою про погашення заборгованості відповідачем частково її сплачено.

Позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЮН» на користь ОСОБА_1 5883342,43 грн, з яких: 1744555 грн - основна сума боргу; 3484110 грн - штраф; 81994,09 грн - пеня; 67392,39 грн 3 % річних; 505290,95 грн - збитки від інфляції.

У грудні 2022 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, обґрунтовану тим, що на час звернення з позовом існує непогашена заборгованість, відповідач ігнорує імперативні норми законодавства та звичаї ділового обороту у відносинах, що склались на підставі зазначених договорів. Зазначив, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 318037341 від 19.12.2022 року, ТОВ «СТЮН» на праві приватної власності належить нежитлові будівлі, загальною площею 2480,8 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 230024651000.

Ухиляючись від погашення заборгованості перед позивачем, відповідач вживає активних дій щодо потенційної майбутньої реалізації (продажу) майна, яке йому належить.

Вказав, що в мережі Internet, на веб-сайті OLX опубліковано оголошення щодо продажу промислової бази, складу за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову з боку відповідача можливе вчинення дій, які в подальшому можуть становити загрозу невиконання чи ускладнення виконання судового рішення, в разі задоволення позову, оскільки існує реальна загроза відчуження відповідачем майна.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить накласти арешт на нежитлові будівлі, загальною площею 2480,8 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ТОВ «СТЮН» в межах суми стягнення. Заборонити органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна: нежитлових приміщень загальною площею 2480,8 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 28 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЮН» про стягнення заборгованості задовольнив.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Банк Восток», просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28грудня 2022року та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що нежитлові будівлі, загальною площею 2480,8 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ТОВ «СТЮН» є предметом за іпотечним договором, укладеним в забезпечення виконання вимог іпотекодержателя ПАТ «Банк Восток» за кредитним договором № ОК2019-0286 від 22.07.2019 року.

Скаржник зазначає, що накладення арешту та заборона вчиняти реєстраційні дії щодо іпотечного майна перешкоджає реалізації іпотекодержателем свого переважного права на звернення стягнення на іпотечне майно, що унеможливлює задоволення останнім своїх майнових вимог.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.03.2023 року відкрито провадження за вказаною апеляційною скаргою, роз`яснено право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що права скаржника не порушено, оскільки кошти від реалізації майна, яке забезпечено іпотекою першочергово направляються на погашення заборгованості перед іпотекодержателем, лише після цього можуть бути задоволені вимоги інших кредиторів. Разом з тим, скаржником не доведено належними доказами розмір заборгованості за кредитним договором, розрахунку заборгованості матеріали справи не містять. Також зазначає, що розмір заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 значно вищій ніж заборгованість перед скаржником.

В судове засідання представник ТОВ «Стюн» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи товариство повідомлялось належним чином, шляхом направлення повістки на електронну пошту, зазначену ТОВ «Стюн», та доставлена 15.08.2023 року в 11:54:16, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , який приймав участь у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник ПАТ «Банк Восток» - Перчун К.Д. в судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи маєправовжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюванихправабо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ринкова вартість майна на яке накладається арешт 6917618 грн не перевищує ціну вказаного позову разом з сумою іпотечного обтяження, тому вважав, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.1, 2ч.1ст.150ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходівзабезпечення позовуз тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходизабезпечення позовузастосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву прозабезпечення позову,суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність видузабезпечення позову,який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання прозабезпечення позову,суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходівзабезпечення позовуз тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Предметом позову у справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЮН» заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги № 1/фд від 04.06.2015 року, № 7/фд від 03.08.2015 року, № 11/фд від 23.02.2016 року в сумі 5883342,43 грн, з яких: 1744555 грн - основна сума боргу; 3484110 грн - штраф; 81994,09 грн - пеня; 67392,39 грн - З % річних; 505290,95 грн - збитки від інфляції.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі, загальною площею 2480,8 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ТОВ «СТЮН», в межах суми стягнення; заборонити органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна: нежитлових будівель, загальною площею 2480,8 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Приморського районногосуду м.Одеси від28грудня 2022року про забезпечення позову, ПАТ «Банк Восток» посилається на те, що наявність арешту, накладеного на майно боржника на підставі ухвали суду у цій справі, порушує його права як іпотекодержателя та позбавляє можливості звернути стягнення на іпотечне майно в позасудовій процедурі та, як наслідок, унеможливлює задоволення своїх майнових вимог до ТОВ «Стюн» за рахунок іпотечного майна.

Із матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2019 року між публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Стюн» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С.

Згідно п. 1.11 іпотечного договору іпотекодавець надає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, вказане в пункті 1.2 цього договору, для забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № ОК2019-0286 від 22 липня 2019 року, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 30 вересня 2019 року, а також всіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії кредитного договору № ОК2019-0286 від 22 липня 2019 року, укладеного між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якого іпотекодержатель надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом 2000000 гривень на строк до 26 вересня 2021 року, зі сплатою позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 20% річних, а також зі сплатою комісій, неустойки згідно умов основного договору.

Пунктом 1.2 іпотечного договору визначено, що предметом іпотеки за цим договором є нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і складаються з будівель літери «А», «Ж», «И», «Т», «Ч», загальною площею 2480,8 кв.м, які належать іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2015 року.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна 18.09.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С. накладено заборону на відчуження нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини свідчать про те, що нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і складаються з будівель літери «А», «Ж», «И», «Т», «Ч», загальною площею 2480,8 кв.м, на які ОСОБА_1 просить накласти арешт, є предметом іпотеки за іпотечним договором від 18 жовтня 2019 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Стюн» (іпотекодавець) у забезпечення виконання умов кредитного договору № ОК2019-0286 від 22 липня 2019 року, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 30 вересня 2019 року.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року в справі № 903/825/18 вказано, що метою забезпечувального зобов`язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов`язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту статті 1 Закону України «Про заставу», статей 1, 3 Закону України «Про іпотеку». Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоча і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу, у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання, має право у будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв`язку з чим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання.За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки не зважаючи на те, що скаржник формально не є учасником спірних правовідносин, які випливають з договору позики, проте винесена з метою забезпечення цього позову ухвала суду про накладення арешту на заставлене майно боржника очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначила, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12цього Закону (ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Умовами іпотечного договору від 18 жовтня 2019 року, зокрема, сторони погодили застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно довідки ПАТ «Банк Восток» від 18.08.2023 року станом на 17.08.2023 року існує заборгованість за кредитним договором № ОК2019-0286 від 22 липня 2019 року з урахуванням усіх додаткових угод до нього, в забезпечення виконання вимог за яким між ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «Стюн» укладено іпотечний договір від 18.10.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С.

В позовній заяві позивачем зазначено, що у відповідь на вимоги позивача відповідачем надано ОСОБА_1 лист № 8 від 14.02.2022 року, відповідно до якого ТОВ «Стюн» визнає у позасудовому порядку свої боргові зобов`язання за договорами поворотної фінансової допомоги у розмірі 6415665 грн, що включає суму основного бору, а також штрафні санкції за договорами.

Ураховуючи викладеніобставини колегіясуддів вважає,що накладення судомпершої інстанціїарешту тазаборони вчинятиреєстраційній дії усфері державноїреєстрації речовихправ нанежитлові будівлі загальною площею 2480,8 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , безпосередньо впливає на майновий інтерес ПАТ «Банк Восток», який є іпотекодержателем, та позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна у встановленому законом порядку, суд першої інстанції застосовуючи такий спосіб забезпечення позову не врахував, що він є неспівмірним, оскільки фактично порушує право іпотекодержателя ПАТ «Банк Восток», яке на час винесення ухвали не було учасником справи.

Вирішуючи заявупро забезпеченняпозову,суд першоїінстанції зазначенихобставин належнимчином неврахував,у зв`язкуз чимдійшов помилковоговисновку прозадовлення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахуваннямвикладеного,апеляційнийсудвважає,щоухвалу судуслід скасуватита постановитинове судоверішення,яким узадовленні заявиОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти реєстраційні дії відмовити.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376,ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» задовольнити.

Ухвалу Приморського районногосуду м.Одеси від28грудня 2022року скасувати та постановити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти реєстраційні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2023 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді В.В. Кострицький

Н.В. Стахова