Рішення

від 24.08.2023 по справі 904/2227/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2227/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

дослідивши матеріали справи №904/2227/23

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПЕРВОМАЙСЬКИЙ "РАЙАГРОБУД"

до ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "КАТЮША-БВ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПЕРВОМАЙСЬКИЙ "РАЙАГРОБУД" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "КАТЮША-БВ" (далі - відповідач) про стягнення 210.454,81 грн, з яких 112.500,00 грн вартості робіт за договором підряду №4 від 24.06.2020, 10.049,28 грн пені, 12.059,42 грн трьох процентів річних та 75.846,11 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2227/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023.

Ухвалою від 05.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2023 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 52130, Дніпропетровська область, П?ятихатський район, село Жовте, за трек-номером 4930021867324, була вручена відповідачу 13.05.2023, що підтверджується поштовим повідомленням.

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області були оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, суд встановив, що ухвала від 05.05.2023 вважається врученою відповідачу 13.05.2023.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 05.05.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 29.05.2023.

Через відділ документального забезпечення 10.07.2023 надійшов відзив, у якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідач подав подав відзив на позов без долучення до нього жодних доказів, який за своєю суттю є письмовими поясненнями по суті спору, а тому суд вважає за можливе врахувати їх при прийняті рішення у справі.

Через відділ документального забезпечення 21.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами без врахування відзиву, позов задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

Як зазначалось вище, з урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги мотивовані тим, що свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, здійснив виготовлення та монтаж ангару, в свою чергу відповідач зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи за договором не здійснив, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості та нараховані на неї пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати.

Щодо твердження відповідача про непідписання акта виконаних робіт позивач зазначає, що відповідачем в період з 25.09.20220 по 12.04.2020 було сплачено 887.500,00 грн, при цьому 837.500,00 грн було сплачено вже після закінчення терміну виконання робіт, разом з тим, починаючи з 31.08.2020 та до теперішнього часу відповідач не надсилав на адресу позивача жодної претензії з приводу робіт.

Щодо спливу строку позовної давності позивач заперечує та зазначає, що ним не було пропущено такий строк.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач не заперечує проти укладення з позивачем договору, однак зазначає, що відповідно до п. 7.1 договору виконана робота приймається замовником за фактом, що фіксується актом виконаних робіт. Також відповідач зазначає, що позивачем до цього часу роботи не виконані, акт виконаних робіт не складений, відповідачу не направлений. Також відповідач зазначає, що позивачем попущено строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій та просить його застосувати.

В задоволенні позову відповідач просить відмовити та зазначає, що орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач очікую понести у зв`язку із розглядом справи складатимуть 15.000,00 грн.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; виконання робіт; повної / часткової оплати робіт; наявності / відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 24.06.2020 між позивачем (далі - позивач, підрядник) та відповідачем (далі - відповідач, замовник) був укладений договір № 14 на виконання робіт (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з виготовлення та монтажу безкаркасного ангару розміром 18x70м, висотою - 7м, загальна площа 1260 м2. Характеристика ангару: холодного типу, одношарового виконання. Матеріал, який буде застосовано - профіль листовий холоднокатаний оцинкований товщиною 1,0 мм, покриття оцинкування - 140 грам/м3. Адреса виготовлення ангару: с. Чумаки, П`ятихатський район, Дніпропетровська область.

Пунктом 2.1 договору (з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 21.09.2020) передбачено, що загальна вартість робіт, які підлягають виконанню складає 1.000.000 (один мільйон гривень) грн 00 копійок, в т.ч. ПДВ - 166 666,67 грн.

Пунктом 2.2. договору (з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 21.09.2020) встановлено, що оплата вартості зазначених в п. 1.1. Договору робіт здійснюється у строк з 24.09.2020 року по 31.10.2020 року.

Договір вступає в силу з дня підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань по договору (п. 4.1 договору).

До завершення сторонами виконання своїх зобов`язань, що випливають з цього договору, відповідні умови договору зберігають свою силу (п. 4.2 договору).

Згідно з пунктом 5.2 договору Замовник зобов`язаний, зокрема, забезпечити фінансування робіт у відповідності до розділу 2 цього договору та виконати в повному обсязі всі свої зобов`язання, передбачені в інших розділах цього договору.

Відповідно до п. 8.1 договору виконана робота приймається замовником за фактом, що фіксується актом приймання-передачі виконаної роботи.

Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Відповідачем здійснено лише часткову оплату в загальному розмірі 887.500,00 грн, що підтверджується банківськими виписками №197 від 25.09.2020 на суму 140.000,00 грн, №237 від 05.10.2020 на суму 27.500,00 грн, №121500732 від 13.10.2020 на суму 670.000,00 грн та платіжною інструкцією №13 від 12.04.2023 на суму 50.000,00 грн.

Таким чином станом розгляду спору залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 112.500,00 грн (1.000.000,00 грн - 887 500,00 грн = 112.500,00 грн).

Позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензією від 06.03.2023 про стягнення заборгованості за договором підряду №14 від 24.06.2020, а саме заборгованості у розмірі 162.500,00 грн. Вказана претензія отримана ФГ «Катюша-БВ» 11.03.23 та 18.03.2023, що підтверджується роздруківками з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (а.с. 19-25).

Після надіслання претензії відповідач здійснив часткову оплату на суму 50.000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №13 від 12.04.2023 на суму 50.000,00 грн, про яку суд зазначив вище.

Станом на дату подання даної позовної заяви відповідач не надіслав відповіді на вказану претензію, а після отримання претензії свої зобов`язання за договором підряду щодо оплати вартості робіт виконало лише частково, сплативши 12.04.2023 заборгованість у розмірі 50.000,00 грн., тобто не в повному обсязі.

Оскільки відповідач не в повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, останній нарахував до стягнення з відповідача:

пеню за період прострочення з 01.11.2020 по 30.04.2021 на суму 10.049,28 грн;

три проценти річних за період прострочення з 01.11.2020 по 27.04.2023 на суму 12.059,42 грн;

інфляційні втрати за період прострочення з листопада 2020 року по березень 2023 року на суму 75.846,11 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 112.500,00 грн вартості робіт за договором підряду №4 від 24.06.2020, 10.049,28 грн пені, 12.059,42 грн трьох процентів річних та 75.846,11 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837, ч. 1 ст. 838 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 2.2. договору з урахуванням додаткової угоди№2 від 21.09.2020, остаточний розрахунок за виконані по даному договору роботи в розмірі 112.500,00 грн відповідач мав здійснити по 31 жовтня 2020 року.

Таким чином, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо сплати за передбачені договором роботи є 02 листопада 2020 року (оскільки 01 листопада 2020 року припало на вихідний день - неділю).

Доказів оплати решти робіт на суму 112.500,00 грн відповідач не надав.

При цьому суд враховує, що згідно з п. 3.4 договору термін закінчення робіт - 31.08.2020.

Однак оплата робіт умовами договору не поставлена в залежність від виконання чи невиконання робіт.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Договором не передбачено оперативно-господарських санкції за несвоєчасне виконання робіт у вигляді притримання оплати.

Таким чином обв`язок з оплати робіт та обов`язок з виконання робіт мають виконуватися паралельно та не залежать один від одного, оскільки сторонами у договорі чітко визначено як строк здійснення оплати, так і строк виконання робіт, що відповідає принципу свободи договору.

Водночас несвоєчасне виконання однією із сторін свого обов`язку не звільняє іншу сторону від своєчасного виконання свого обов`язку.

При цьому суд відзначає, що у випадку несвоєчасного виконання робіт позивачем відповідач не позбавлений права нарахувати позивачу штрафні санкції відповідно до п. 6.2 договору, однак не може відмовитися від своєчасного виконання взятих на себе обов`язків.

Відтак господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 112.500,00 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. договору, за порушення замовником або підрядником своїх договірних зобов`язань, постраждала сторона може вимагати сплати неустойки, в тому числі: за затримку поточних платежів за виконані роботи пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд перевірив здійснений позивачем розрахунок пені та визнав його таким, що містить помилки в частині перенесення дати, з якої має нараховуватися пеня, (01.11.2020 - вихідний день (неділя), тож строк оплати переноситься на перший робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України), прострочення виконання настає з 02.11.2020.

Оскільки позивач неправильно визначив строки виконання зобов`язання, суд такі строки визначив самостійно і перерахував пеню. Отже, за розрахунком суду правильним розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача, є пеня у розмірі 9.941,73 грн.

В решті вимог (про стягнення 107,55 грн пені) слід відмовити.

Суд відзначає, що відповідач контррозрахунку неустойки не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

При цьому суд зазначає, що відповідач не навів жодних обставин, які б могли бути підставою для зменшення заявленого до стягнення з відповідача розміру пені, а тому підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені не вбачається.

Також суд відзначає, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 23.02.2022 №229, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №383 від 25.04.2023 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.2022 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023.

Таким чином позивач звернувся до суду 28.04.2023, тобто в межах строку позовної давності.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив власний перерахунок 3% річних та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за період прострочення з 02.11.2020 по 27.04.2023 включно 12.032,78 грн трьох процентів річних.

В решті вимог (про стягнення 26,64 грн трьох процентів річних) слід відмовити.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат визнав його арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 75 846,11 грн.

Суд відзначає, що відповідач контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості лише частково.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3.154,80 грн.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "КАТЮША-БВ" (Україна, 52130, Дніпропетровська обл., П`ятихатський р-н, село Жовте; ідентифікаційний код 21919339) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПЕРВОМАЙСЬКИЙ "РАЙАГРОБУД" (Україна, 55214, Миколаївська обл., місто Первомайськ, ВУЛИЦЯ ОДЕСЬКА, будинок 80; ідентифікаційний код 03585403) 112.500,00 грн (сто дванадцять тисяч п`ятсот грн 00 к.) заборгованості, 9.941,73 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок одну грн 73 к.) пені, 12.032,78 грн грн (дванадцять тисяч тридцять дві грн 78 к.) трьох процентів річних, 75.846,11 грн (сімдесят п`ять тисяч вісімсот сорок шість грн 11 к.) інфляційних втрат, 3.154,80 грн (три тисячі сто п`ятдесят чотири грн 80 к.) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 107,55 грн пені, 26,64 грн трьох процентів річних) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк