Рішення

від 23.08.2023 по справі 905/669/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.08.2023 Справа №905/669/23

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги, м.Дніпро

до відповідача: Релігійна громада християнської церкви Нове покоління м. Димитров Донецької області, м. Мирноград, Донецької області

про стягнення 13131,98грн.

без виклику учасників справи,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги м.Дніпро звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Релігійної громади християнської церкви «Нове покоління» м. Димитров Донецької області, м. Мирноград, Донецької області про стягнення 13131,98грн., з яких: 9612,65грн - сума основного боргу, 274,62грн - 3% річних, 1825,86грн. - пеня, 1418,85грн - інфляція.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг №1468 від 01.01.2019 в частинні своєчасної оплати за поставлену електричну енергію в лютому-квітні 2022.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/669/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 22.06.2023 для подання через канцелярію суду відзиву на позов.

Ухвала суду від 06.06.2023 надсилалася позивачу на вказану у позові електронну адресу, відповідно до сформованої у системі «Діловодство спеціалізованого суду» довідки ухвала доставлена на електронну поштову скриньку 07.06.2023.

Якщо юридична особа вказала у адресованій суду заяві електронну адресу, то слід припустити, що особа принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися для здійснення з нею зв`язку; це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

Щодо повідомлення Релігійної громади християнської церкви «Нове покоління» про розгляд справи, суд відзначає наступне.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.

Частиною 11 ст. 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 10 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи фіксується в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

Згідно з ч. 1 ст. 10 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Так, відповідно до Єдиного державного реєстру станом на час порушення провадження у справі та на час винесення рішення місцезнаходження Релігійної громади християнської церкви «Нове покоління» (код ЄДРПОУ 36245249) значиться за наступною адресою: 85320, Донецька область, м. Мирноград, мікрорайон Молодіжний, буд 37, кв.75.

Відомості щодо зміни місцезнаходження відповідача в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на офіційну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

У виконання вимог процесуального законодавства, копія ухвала про відкриття провадження у справі від 06.06.2023 була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку на вказану вище офіційну юридичну адресу Релігійної громади християнської церкви «Нове покоління», однак поштове відправлення було повернуто оператором поштового зв`язку Укрпошта на адресу суду з довідкою за формою Ф20 про причини повернення за закінченням терміну зберігання, скріпленою печаткою від 13.07.2023, водночас на зворотній стороні конверту міститься напис «відмовились від отримання 13.06.2023».

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку, а також відносини між ними врегульовано Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009.

Згідно з п. 114 вказаних Правил одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення, про що на поштовому відправленні, бланку поштового переказу або повідомленні про надходження поштового відправлення, поштового переказу робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом. Підпис представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти, скріплюється печаткою (за наявності) цієї юридичної особи.

Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.

У разі коли одержувач відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, таке поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються в приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом 14 календарних днів, після закінчення якого - повертається поштовим оператором за зворотною адресою.

Як встановлено судом, внаслідок відмови адресата 13.06.2023 від одержання поштового відправлення, останнє зберігалося в приміщенні відділення поштового зв`язку не менш встановленого Правилами строку і потім повернулося поштовим оператором на адресу відправника (суду).

Докази у підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку в матеріалах справи відсутні, а тому неотримання відповідачем поштового відправлення (ухвали суду від 06.06.2023), яке направлялося за належною адресою і повернулося в суд з відміткою про відмову від отримання адресатом, є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто мало суб`єктивний характер.

Згідно з ч.6 ст.242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення означеної відмітки свідчить про відмову зацікавленої особи отримати копію судового рішення і вважається днем вручення ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 ГПК України.

Відомості про зміну місцезнаходження відповідача суду не представлені, судом такі обставини не встановлено.

У Єдиному державному реєстрі відсутня інформація щодо наявності у відповідача офіційної електронної адреси, водночас є інформація про засоби телефонного зв`язку - 380931932129.

Судом були вжиті також додаткові заходи для належного інформування відповідача про розгляд справи шляхом направлення телефонограм за номером телефонного зв`язку, вказаним в Єдиному держаному реєстрі, однак зв`язок не був встановлений.

Отже, судом було вжито заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/669/23.

Судом також враховано, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

На виконання приписів чинних нормативно-правових актів процесуальний документ по справі був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи наведене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на 23.08.2023 відповідач не реалізував своє право на подання відзиву, будь-які заяви по суті справи чи клопотання з процесуальних питань від відповідача не надходили.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи відкриття провадження у справі 06.06.2023, оскільки закінчення 60-ти денного строку припадає на вихідний день, останнім днем строку розгляду справи є 07.08.2023.

Статтею 8 Конституції України, закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Крім того, згідно п.7 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства, зокрема, є розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

За приписами ч.2 ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У рішенні Європейського Суду з прав людини Савенков проти України від 02.05.2013 Папазов проти України від 15.03.2012 зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Отже, строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи, поведінка заявників та об`єктивна необхідність вчинення процесуальних дій.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на обставини, пов`язані із збройною агресію проти України, включення Харківської міської територіальної громади (місцезнаходження Господарського суду Донецької області) до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, а також обставини особливого (дистанційного) режиму роботи господарського суду Донецької області, повний текст рішення складений судом у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг№429 від 14.06.2018 позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", видано ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Товариством з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги розміщено на офіційному веб сайті https://www.dn.yasno.com.ua публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційної пропозиції до вказаного договору.

Позивач стверджує, що відповідач 01.01.2019 приєднався до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції «Універсальна» шляхом споживання електричної енергії та здійснення оплати першого рахунку за розрахунковий період «січень 2019», на підтвердження чого надана копія банківської виписки.

Відтак, 01.01.2019 між ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» м.Дніпро (далі - позивач, постачальник) та Релігійною громадою християнської церкви «Нове покоління» м. Димитров Донецької області, м. Мирноград, Донецької області (далі - відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №1468 (далі - договір), за умовами якого постачальник продає споживачу електричну енергію для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару у розмірах, строки та у порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п.1.1 даний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до договору.

Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правила роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018, та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно п.2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживача є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послуг з розподілу /передачі електричної енергії (п.2.2. договору).

Умови надання універсальних послуг споживачу повинні передбачати, що ціни на електроенергію повинні бути економічно обрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором;споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання цього договору (3.1 договору).

Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні (п. 3.4 договору).

За змістом п.4.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати.

Згідно п.4.8. ПРРЕЕ, форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

У відповідності до п.5.1. договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору.

Згідно п.5.5. договору ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ, при цьому сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, сформована постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, повинна бути обов`язкова для сторін з дати її введення в дію

Інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування (п. 5.6 договору).

Відповідно до пункту 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Сторони у п.5.7 договору дійшли згоди, що ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

За умовами п.5.10. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до п.5.12. договору якщо в строки, передбачені комерційною пропозицією споживач не здійснив оплату, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів)

У разі порушення строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені, при цьому пеня нараховується за кожен прострочений день у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору (п.п. 1 п. 6.2 договору).

Постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором, проводити оплату послуги з розподілу (передачі) електричної енергії оператору системи (п.п. 7.2.2 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальністю, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1. договору).

За умовами Розділу 5 Термін оплати комерційної пропозиції "Універсальна", яка є Додатком 2 до договору, розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, не залежно від отримання рахунку.

Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду споживачем в сервісі Особистий кабінет.

Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі "Особовий кабінет" не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду на підставі даних отриманих від оператора системи/адміністратора комерційного обліку або внесених споживачем. В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника. У разі неотримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Порушення строків оплати, передбачених даною комерційною пропозицією, є підставою для направлення вимоги постачальника про забезпечення виконання зобов`язання.

За внесення платежів, передбачених умовами договору з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання та 3 % річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення (Розділ 6 комерційної пропозиції)

Відповідно до Розділу 10 комерційної пропозиції договір укладається на строк до кінця календарного року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 21 календарний день до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не заявить про припинення його дії або розірвання.

Договір може бути розірвано або припинено і в інший термін за ініціативою будь-якої зі сторін, у порядку, визначеному законодавством України та договором, але в будь-якому випадку договір діє до повної оплати заборгованості по договору, включаючи штрафні санкції.

Сторонами у якості Додатку 2 до договору підписана комерційна пропозиція Універсальна постачальника універсальних послуг ТОВ Донецькі енергетичні послуги для малих непобудових споживачів.

Матеріали справи не містять доказів припинення дії договору, отже договір про постачання електричної енергії вважається чинним на час виникнення спірних відносин.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором з поставки відповідачу електричної енергії, позивачем надано суду акти про прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за період лютий 2022 на суму 6316,42грн, березень 2022 на суму 5555,39грн., квітень 2022 на суму 3835,39грн..

Позивачем оформлені відповідні рахунки за спожиту електроенергію №1468 від 04.03.2022 за лютий 2022 на суму 6316,42грн., №1468 за березень 2022 на суму 5555,39грн. та №1468 за квітень 2022 від 28.04.2022 на суму 3835,39грн.

Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку ціни позову, відповідачем було частково сплачено рахунок за лютий 2022 у розмірі 6094,55грн (дебіт на початок місяця 54,55грн, платіжне доручення від 07.02.2022 №28165910SB на суму 980,00грн, платіжне доручення від 08.02.2022 №28211751SB на суму 3100,00грн та платіжне доручення 10.02.2022 №28290584SB на суму 560,00грн), у зв`язку з чим заборгованість за лютий 2022 складає 221,87грн.

У підтвердження направлення актів про прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунків відповідачу з супровідним листом від 01.12.2022 №24/3769 суду наданий сформований АТ «Укрпошти» список №01/12/2022 рекомендованих листів від 01/12/2022.

З огляду на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії за спірний період, за твердженнями позивача у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 13131,98грн., що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення суми боргу за спожиту електроенергію за період з лютого по квітень 2022 у розмірі 9612,65грн, а також 3% річних у розмірі 274,62грн, інфляційних втрат у розмірі 1418,85грн. та пені у розмірі 1825,86грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із продажем електричної енергії, здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 і безпосередньо договором.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 ЦК України, статті 174 ГК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частин 1, 2 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до п.8 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідач 01.01.2019 приєднався до умов публічного договору шляхом фактичного споживання електроенергії та здійснення оплати, яка підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою. Відтак, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії №1468 від 01.01.2019, який укладено шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу.

Вказаний договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, визначає порядок та умови постачання електричної енергії.

Згідно частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Умови укладеного між сторонами договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі по тексту - ПРРЕЕ) та є однаковими для усіх споживачів.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Положеннями частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За умовами Розділу 4 ПРРЕЕ, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до п. 2.3.11 ПРРЕЕ комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку електричної енергії та ПРРЕЕ.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ), про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 9.14.1 ККОЕЕ адміністратор комерційного обліку (далі - АКО) має передавати адміністратору розрахунків та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Відповідно до п. 12.4.4 ККОЕЕ до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів точок комерційного обліку, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії.

Відповідно до п. 10 ПРРЕЕ до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний оператор системи розподілу (далі - ОСР).

Відповідно до реєстру споживачів, оператор системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» надають послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідачу на умовах публічного договору, розміщеного на сайті ОСР.

При здійсненні спірних нарахувань позивачем використовувалась надана ОСР інформація про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства, а саме - п. 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.

Так, в матеріалах справи у якості Додатка 2 до листа від 31.03.2023 №67/4568-вих наявна інформація ОСР щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», відповідно до якої відповідачем у лютому 2022 спожито 997кВт/год, у березні 2022 спожито 1065 кВт/год.

Судом встановлено, що у виконання договору позивач поставив (продав) відповідачу електричну енергію, в свою чергу відповідачем за період з лютого 2022 по квітень 2022 спожито електроенергії в обсязі 2849 кВтг на загальну суму 9612,65грн. (у лютому 2022 - в обсязі 997 кВт/год на суму 6316,42грн., у березні 2022 - в обсязі 1065 кВт/год на суму 5555,39грн., у квітні 2022 в обсязі 787 кВт/год на суму 3835,39грн.), на підтвердження чого позивачем надано акти про прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії).

Судом встановлено, що вказані у актах та рахунках обсяги споживання відповідають даним, отриманим за запитом від оператора системи розподілу.

Таким чином, позивачем нарахована спожита електрична енергія з урахуванням отриманих даних від ОСР, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписом ст.76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Факт отримання електроенергії у вказаних в актах прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за період з лютого 2022 по квітень 2022 об`ємах не спростований відповідачем в розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідач доказів повного виконання грошових зобов`язань за спірними актами не надав та не спростував наявність таких зобов`язань.

Відповідно до статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із змісту статей 509, 525, 526, 530 ЦК України та статті 193 ГК України вбачається, що кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.5.10. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

За умовами Розділу 5 Термін оплати комерційної пропозиції "Універсальна", яка є Додатком 2 до договору, розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, не залежно від отримання рахунку.

Відповідно до пункту 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць

Приймаючи до уваги викладені умови оплати, остаточний розрахунок за лютий 2022 року повинен бути здійснений відповідачем не пізніше 07.03.2022, за березень 2022 року не пізніше 07.04.2022, за квітень 2022 року не пізніше 06.05.2022.

Згідно з п.1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 202 ГК України та статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати спожитої електричної енергії за вищевказані періоди у розмірі 9612,65грн (враховуючи часткову оплату рахунку за лютий 2022 у розмірі 6094,55грн) суду не надано.

Оскільки відповідач свої грошові зобов`язання з оплати за спожиту електричну енергію всупереч вимог статей 526,530 ЦК України, статті 193 ГК України не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу за спожиту електроенергію у розмірі 9612,65грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленої (проданої) електроенергії позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1825,86грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст. 549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України та ч.6 ст. 232 ГК України.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Суд зазначає, що згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

За умовами пункту 5.11 договору, у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

У розділі 6 Комерційної пропозиції визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що ним нарахована пеня в сумі 31,85грн за період прострочення з 01.06.2022 по 14.09.2023 на суму заборгованості в розмірі 221,87грн; у сумі 964,95грн за період з 01.06.2022 по 06.10.2022 на суму заборгованості в розмірі 5555,39грн; у сумі 829,06грн за період з 01.06.2022 по 06.11.2022 на суму заборгованості в розмірі 3835,39грн.

Суд здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок пені в межах обраних позивачем періодів, встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірний, а тому вимоги в цій частині у розмірі 1825,86грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 274,62грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Відповідно до приєднаного до позову розрахунку ціни позову, заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем наступним чином:

- за лютий 2022 року на суму боргу 221,87грн за період з 15.03.2022 по 31.03.2023 у розмірі 7,01грн.;

- за березень 2022 року на суму боргу 5555,39грн за період з 07.04.2022 по 31.03.2023 у розмірі 163,90грн.;

- за квітень 2022 року на суму боргу 3835,39грн за період з 07.05.2022 по 31.03.2023 у розмірі 103,71грн.

Враховуючи встановлений судом граничний строк оплати за березень 2022 - 07.04.2022, суд не погоджується з обраним позивачем початком періоду нарахування починаючи з 07.04.2022. Враховуючи кінцевий строк оплати, прострочення за березень 2022 починається з 08.04.2022.

Враховуючи викладені висновки, суд за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" здійснивши власний розрахунок 3% річних за березень 2022 на суму 5555,39грн за період з 08.04.2022 по 31.03.2023, встановив, що правомірними за цей період є 3% річних у розмірі 163,47грн., відтак вимоги в цій частині у розмірі 0,43грн є неправомірними.

За наслідками перевірки за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" заявлених 3% річних за лютий 2022 року суд встановив, що за підрахунком на суму боргу 221,87грн за період з 15.03.2022 по 31.03.2023 3% річних складають 6,97грн., відтак 0,04грн. заявлені неправомірно.

Відтак, вимоги в частині стягнення 3% річних у загальному розмірі 0,47грн не підлягають задоволенню, відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 274,15грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1418,85грн. суд зазначає наступне.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 20.11.2020 по справі №910/13071/19, від 26.06.2020 у справі №905/21/19 дійшов висновків, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Оскільки на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика.

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Відповідно до приєднаного до позову розрахунку ціни позову, заявлені до стягнення інфляційні втрати нараховані позивачем наступним чином:

- на суму 221,87грн за період з 01.04.2022 по 28.02.2023 у загальному розмірі 43,24грн.;

- на суму 5555,39грн за період з 01.05.2022 по 28.02.2023 у загальному розмірі 882,91грн.

- на суму 3835,39грн за період з 01.06.2022 по 28.02.2023 у загальному розмірі 492,70грн.

За наслідками перевірки розрахунку судом встановлено, що позивачем під час розрахунку правильно обрані індекси інфляції, розрахунок позивача є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі 1418,85грн.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Релігійної громади християнської церкви «Нове покоління»(85320, Донецька область, м. Мирноград, мікрорайон Молодіжний, буд 37, кв.75 код ЄДРПОУ 36245249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Моссаковького Володимира, будинок 7; код ЄДРПОУ42086719) борг за спожиту електроенергію у розмірі 9612,65грн, 3% річних у розмірі 274,15грн, пеню у розмірі 1825,86грн, інфляцію у розмірі 1418,85грн та судовий збір у розмірі 2147,12грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 0,47грн - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку. Згідно із статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.08.2023.

Суддя Ю.В. Макарова