Рішення

від 15.08.2023 по справі 908/1289/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/110/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2023 Справа № 908/1289/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Імпорт" (електронна пошта: ireshodko@agroprosperis.com; вул. Келецька, буд. 105, м. Вінниця, 21030; код ЄДРПОУ 39712220)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро торгівельна компанія "Хортиця" (електронна пошта: atk.khortitsa.zp@gmail.com; вул. Незалежної України, буд. 39, оф. 324, м. Запоріжжя, 69037; код ЄДРПОУ 42515254)

про стягнення 1 964 690,63 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Решодько І.М. (в режимі відеоконференції) - ордер серії АА №1285738 від 22.03.2023;

від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

19.04.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Імпорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро торгівельна компанія "Хортиця" про стягнення 1 964 690,63 грн.

19.04.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1289/23 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.05.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою від 08.05.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Імпорт" про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 17.05.2023 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon" задоволено. Вирішено судове засідання, призначене на 17.05.2023 об 11 год. 00 хв. проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon". Підготовчі засіданні неодноразово відкладались.

Ухвалою суду від 19.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 20.07.2023, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.07.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від19.07.2023 № 908/1289/23 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 15.08.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, проведення якого вирішено здійснювати в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 15.08.2023 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon".

Суд продовжив розгляд справи по суті.

Представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві зазначивши, що 14.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АП Імпорт" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро торгівельна компанія "Хортиця" (Покупець, відповідач) укладений договір поставки № АПІ-2021-1220 (договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати (поставити) партіями у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (товар), для вирощування сільськогосподарської продукції. Сторонами була підписана Специфікація № 3451 від 05.10.2021 до договору поставки № АПІ-2021-1220 загальною кількістю 2000 л., на загальну суму еквівалентну 41 160,18 доларів США включаючи ПДВ, за курсом продажу дол. США на міжбанківському валютному ринку України станом на робочий день, що передує дню здійснення платежу. На момент підписання специфікації, розмір оплати в гривні становив 1 091 568,00 грн. 06.10.2021 ТОВ "Агро торгівельна компанія "Хортиця" здійснило оплату у розмірі 300 000,00 грн., що становило 11 312,21 дол. США за курсом продажу дол. США на міжбанківському валютному ринку України станом на робочий день, що передує дню здійснення платежу, який становив 26,52 грн. за дол. США. Свої зобов`язання за договором ТОВ «АП Імпорт» виконало в повному обсязі та поставило ТОВ "Агро торгівельна компанія "Хортиця" товар відповідно до умов Договору, що підтверджується накладною № 3533 від 06.10.2021, експрес-накладною Нової пошти та довіреністю на отримання ТМЦ. В порушення умов договору другий платіж еквівалентний 29 847,97 дол. США за поставлений Товар відповідач не здійснив. 09.08.2022 позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою протягом п`яти календарних днів здійснити оплату основної заборгованості, пені та штрафу у відповідності до умов договору, проте вказана вимога залишена ТОВ «АТК «Хортиця» без відповіді та задоволення. У зв`язку з відсутністю оплати, позивачем нараховано пеню та штраф. На підставі викладеного, посилаючись на умови договору поставки АПІ-2021-1220 від 14.04.2021, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193, 199, 230 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 1 102 413,87 грн., пеню за період з 10.12.2021 по 22.03.2023 на суму 545 649,56 грн. та штраф у розмірі 40% суми заборгованості, що становить 316 627,20 грн.

Представник відповідача у жодне судове засідання як на стадії підготовчого провадження так і під час розгляду справи по суті вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Станом на 15.08.2023 документи запропоновані ухвалами відповідачем до суду не направлені. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду Запорізької області повернулась копія ухвали суду від 21.04.2022 про відкриття провадження у справі № 908/1289/23, яка направлена на адресу реєстрації ТОВ "АТК "Хортиця" (код ЄДРПОУ 42515254): вул. Незалежної України, буд. 39, оф. 324, м. Запоріжжя, 69037 з зазначенням АТ "Укрпошта" причини повернення - «за закінченням терміну зберігання»

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі №910/15442/17).

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 15.08.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АП Імпорт" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро торгівельна компанія "Хортиця" (Покупець, відповідач) укладений договір поставки № АПІ-2021-1220 (договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати (поставити) партіями у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (товар), для вирощування сільськогосподарської продукції.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування товару, одиниці виміру кількості товару та його кількість, ціна, строки та умови (базис) поставки кожної партії товару визначаються в договорі та/або у відповідній специфікації (специфікація) до договору, яка є його невід`ємною частиною.

Загальна ціна договору становить загальну вартість товару, зазначеного у специфікаціях (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, кількість партії товару, що поставляється за цим договором, зазначається у специфікації стосовно відповідної партії товару «…».

Загальна сума договору визначається на підставі цін, погоджених сторонами у відповідних специфікаціях (п.3.1. договору).

Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата конкретної партії товару проводиться в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у договорі, оплати в розмірі 100% вартості партії товару, зазначеної у відповідній специфікації, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку, якщо інший термін та/або порядок оплати партії товару не вказаний у відповідній специфікації. Зобов`язання покупця зі сплати ціни товару вважається виконаним в момент зарахування коштів на банківський рахунок постачальника відповідно до платіжних реквізитів, вказаних постачальником у цьому договору.

Відносно окремої партії товару відповідною специфікацією може бути передбачено інший порядок розрахунків (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 4.6. договору, на відповідну партію товару постачальник зобов`язаний надати наступну товаросупровідну документацію: документи, що посвідчують якість товару; видаткову накладну; товарно-транспортну або залізничну накладну (у разі транспортування постачальником) «…».

Факт передачі товару покупцеві підтверджується підписаною з боку уповноваженою представника покупця відповідної видаткової накладної, товарно-транспортної або залізничної накладної па підставі належним чином оформленої довіреності на отримання ТМЦ (п. 4.9. договору).

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що за порушення умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та даним договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 5.4. договору, у разі прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період прострочення), нарахованої на суму вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Згідно з п. 5.5. договору, у разі прострочення покупцем строку (терміну) оплати товару більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів, покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, а у випадку прострочення більше ніж на 9 (дев`ять) календарних днів - штраф у розмірі 40% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Пунктом 5.9. договором встановлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором здійснюється без обмеження строку нарахування та припиняється в день виконання стороною відповідного зобов`язання. Сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором становить три роки.

Розділом 6 договору сторони передбачили, що всі суперечки, що виникають за цим договором або у зв`язку з ним, будуть вирішуватись шляхом переговорів (п. 6.1). В разі, якщо сторони не можуть дійти згоди, то всі суперечки підлягають передачі на розгляд та кінцеве вирішення в судовому порядку, при чому претензійний (досудовий) порядок розгляду спорів обов`язковому застосуванню не підлягає (п. 6.2).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та його скріплення печатками сторін та закінчується 31.12.2021 (включно), але в будь-якому випадку - не раніше моменту виконання сторонами втятих на себе за договором зобов`язань (п. 8.1).

05.10.2021 між позивачем та відповідачем складена та підписана специфікація № 3451 до договору поставки № АПІ-2021-1220, відповідно до умов якої постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та сплатити товар загальною кількістю 2 000,00 л. на суму еквівалентну 41 160,18 доларів США включаючи ПДВ, за курсом продажу дол. США на міжбанківському валютному ринку України станом на робочий день, що передує дню здійснення платежу.

Пунктом 2 специфікації № 3451 від 05.10.2021 визначено, що загальна вартість товару, який поставляється згідно з цією специфікацією, з урахуванням ПДВ становить 1 091 568,00 грн., у т.ч. ПДВ: 181 928,00 грн., та підлягає сплаті в наступному порядку:

2.1. Перший платіж - попередня оплата у розмірі 30 % від загальної вартості товару у строк до 06.10.2021 (включно).

2.2. Другий платіж - у розмірі 70 % від загальної вартості товару до 10.12.2021 (включно).

У п. 3 специфікації № 3451 від 05.10.2021 сторони зазначили, що відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар за даною специфікацією визначена у національній валюті України (гривня) та в грошовому еквіваленті в іноземній валюті (дол. США), виходячи із курсу продажу дол.. США на міжбанківському валютному ринку України станом на робочий день, що передує дню укладення даної специфікації, зафіксованого на момент закриття торгів, згідно даних сайту: https://minfin.com.ua (міжбанківський курс, продаж (USD/UAH), який складає 26,52 грн. за 1 дол. США.

Оплата вартості товару, зазначеного в специфікації, здійснюється покупцем в національній валюті України (гривня) із урахуванням курсу продажу дол.. США на міжбанківському валютному ринку України станом на робочий день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів, що визначається згідно з даними сайту: https://minfin.com.ua/ (валюта - міжбанк - курс продажу), надалі - Курс «…» (п. 4 специфікації).

На виконання умов договору, платіжним дорученням № 32151 від 05.10.2021 ТОВ "Агро торгівельна компанія "Хортиця" здійснило на користь ТОВ "АП Імпорт" оплату у розмірі 300 000,00 грн., що становило 11 312,21 дол. США за курсом продажу дол. США на міжбанківському валютному ринку України станом на робочий день, що передує дню здійснення платежу, який становив 26,52 грн. за дол. США.

Як свідчать матеріали справи, 06.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "АП Імпорт" виконало свої зобов`язання за договором у повному обсязі та поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро торгівельна компанія "Хортиця" товар на загальну суму 1 901 568,00 грн. з ПДВ., що підтверджується видатковою накладною № 3533 від 06.10.2021 та експрес-накладною Нової пошти № 20450450247238 від 06.10.2021.

Вказаний товар отриманий відповідачем 06.10.2021 на підставі довіреності № 7 від 06.10.2021 на ім`я директора ТОВ «АТК «Хортиця» - Сверчкова Д.Ф.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриманий товар, 09.08.2022 позивач на адресу відповідача надіслав претензію з вимогою протягом п`яти календарних днів здійснити оплату основної заборгованості за поставлений товар у сумі 862 919,40 грн., а також 606 785,09 грн. неустойки за несвоєчасну поставку товару.

Проте, вказана претензія ТОВ «АТК «Хортиця» залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку з відсутністю оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 1 102 413,87 грн., пеню за період з 10.12.2021 по 22.03.2023 на суму 545 649,56 грн. та штраф у розмірі 40% суми заборгованості, що становить 316 627,20 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представника, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав майно за видатковими накладними, та дій відповідача, який це майно прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість поставленого товару, тобто мають ознаки укладення договору поставки у спрощений спосіб визначений ч. 1 ст. 181 ГК України.

Правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, який регулюється статтями 264-271 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України, передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, замовник зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання п. 1.1. договору 06.10.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 1 091 568,00 грн.

Вказаний товар без жодних зауважень щодо кількості та якості прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною № 3533 від 06.10.2021 на суму 1 091 568,00 грн., яка підписана та скріплена печатками обох сторін.

Однак, в порушення умов договору відповідачем не здійснено другий платіж у розмірі 70% від загальної вартості товару на суму 1 102 413,87 грн. з урахування курсу долару США згідно п. 3 специфікації № 3451 від 05.10.2021 (36,9343 грн. за дол. США), отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки № АПІ/2021-1220 від 14.04.2021 у розмірі 1 102 413,87 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено пеню за період з 10.12.2021 по 22.03.2023 на суму 545 649,56 грн. та штраф у розмірі 40% суми заборгованості, що становить 316 627,20 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.4. договору сторони визначили, що у разі прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період прострочення), нарахованої на суму вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Пунктом 5.9. договором встановлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором здійснюється без обмеження строку нарахування та припиняється в день виконання стороною відповідного зобов`язання. Сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором становить три роки.

Стосовно наданого позивачем розрахунок пені за заявлений період з 10.12.2021 по 22.03.2023 включно на суму 545 649,56 грн. суд зазначає, що позивачем обраховано розмір пені виходячи з міжбанківського курсу продажу долара США станом на 23.03.2023 на суму 1 102 413,87 грн. (36,9343 грн. за дол. США), а тому, оскільки позивачем не надано суду детального розрахунку коливання курсу долара США за вказаний період, базою для обрахунку пені суд приймає визначену ним суму 791 568,00 грн., на яку нараховано штраф відповідно до п. 5.5. договору. Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення пені за вказаний період у розмірі 391 403,27 грн., з відмовою у стягненні 154 246,29 грн.

Пунктом 5.5. договору сторони визначили, що у разі прострочення покупцем строку (терміну) оплати товару більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів, покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, а у випадку прострочення більше ніж на 9 (дев`ять) календарних днів - штраф у розмірі 40% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 40% на суму 316 627,20 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 27 157,26 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро торгівельна компанія "Хортиця" (вул. Незалежної України, буд. 39, оф. 324, м. Запоріжжя, 69037; код ЄДРПОУ 42515254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Імпорт" (вул. Келецька, буд. 105, м. Вінниця, 21030; код ЄДРПОУ 39712220) основну заборгованість у розмірі 1 102 413 (один мільйон сто дві тисячі чотириста тринадцять) грн. 87 коп., пеню на суму 391 403 (триста дев`яносто одна тисяча чотириста три) грн. 27 коп., 40% штрафу в розмірі 316 627 (триста шістнадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 157 (двадцять сім тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 26 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.