Рішення

від 24.08.2023 по справі 910/8595/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.08.2023Справа № 910/8595/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Житло-Сервіс»

про стягнення 306 116,78 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Житло-Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 306 116,78 грн.

Крім того, позивач просить зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму заборгованості з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 7533583 від 16.10.2009 на постачання теплової енергії у гарячій воді, право вимоги за яким позивач набув на аукціоні з придбання майна банкрута АТ "К.Енерго".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі в порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України шляхом направлення на адреси їх місцезнаходженням належним чином завірених копій ухвал рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 06.06.2023 була отримана позивачем 15.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494669079.

Відповідачу ухвалу суду від 06.06.2023 було надіслано на адресу згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105494669087, яке повернуто до суду з зазначенням причини повернення «адресат відсутній», жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.10.2009 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (найменування якого було змінено на АТ «К.Енерго») (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Планета Житло-Сервіс» (далі - споживач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1533583 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

01.01.2014 між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору № 1533583 від 16.10.2009 та змінено номер з № 1533583 на № 7533583.

У підпункті 2.2.2 пункту 2.2 Договору визначено обов`язок постачальника щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звіряння розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноважного представника постачальника).

З наведеним обов`язком постачальника кореспондується обов`язок споживача, визначений у пункті 9 Додатку № 2 до Договору, згідно з яким споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично оплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до п. 3 Звертання-доручення, що є невід`ємною частиною Договору - по приладах обліку.

Згідно з п. 4 Додатку № 2 до Договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця.

Відповідно до пункту 10 Додаткової угоди № 2 до Договору Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно з п. 4.1., 4.3. та 4.10. Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2010. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із Сторін про його припинення. Припинення дії Договору не звільняє Споживача від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.

Додатками до Договору сторони визначили обсяги постачання теплової енергії відповідачу, тарифи та порядок розрахунків, схему межі поділу теплової мережі, акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення подачі теплової енергії, довідку про теплові навантаження об`єктів теплопостачання відповідача та довідку даних по будинках (спорудах), опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж Постачальника.

Як вбачається з Додатків № 6 та № 7 до Договору, постачання теплової енергії здійснювалось по особовому рахунку № НОМЕР_1 (бульвар Шевченка Тараса, 27Б).

Позивач зазначив, що у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов Договору в частині повної та своєчасної оплати за використану теплову енергію за ним утворилася заборгованість за період з 01.11.2017 по 01.05.2018, яка станом на 01.05.2023 становить 306 116,78 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію за Договором № 7533583 від 16.10.2009 за період з 01.10.2009 по 01.01.2021, яка підписана директором СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним.

25.08.2021 заборгованість, яка виникла у відповідача перед АТ «К.Енерго» за Договором про постачання теплової енергії у гарячій воді від 16.10.2009 № 7533583 у розмірі 306 116,78 грн, була придбана ТОВ «СПОРТСЕРВІС-СТМ» (код 32826328) на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.ЕНЕРГО» за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з Додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 (результати аукціону розміщені за посиланням https://prozorro.sale/auction/ UA-PS-2021-08-10-000016-3).

14.09.2021 ТОВ «СПОРТСЕРВІС-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 змінено назву на ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ».

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 до позивача від АТ «К.ЕНЕРГО» перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, переліченими в Додатку № 1 до цього акту, і жодних обмежень такого переходу прав вимоги вказаним актом не було встановлено.

Враховуючи вищевикладене, позивач є правонаступником всіх прав АТ «К.ЕНЕРГО» за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 09.09.2010 № 330577 згідно з результатами аукціону з придбання майна банкрута за лотом № 71.

21.10.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості у добровільному порядку та повідомленням про зміну кредитора. У додатках до даної вимоги перелічено наступні документи: рахунок на оплату заборгованості, копія акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, витяг з Додатку № 1 до акту придбання майна, копія протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 від 14.09.2021, копія довіреності представника на право підпису. Докази направлення даної вимоги на час її складення у матеріалах справи відсутня, однак вона була направлена разом з позовною заявою.

Відповідь на дану вимогу відповідач не надав.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що спір виник у зв`язку з тим, що відповідач, у порушення умов Договору, не сплатив вартість використаної теплової енергії, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 306 116,78 грн, право вимоги якої придбано позивачем на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом № 71. Також позивач просить суд на підставі п. 10 ст. 238 ГПК України зобов`язати орган (особу), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних за період з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Додатком № 2 до Договору затверджено тариф на теплову енергію ПАТ «Київенерго» без урахування ПДВ, а саме: із житловими організаціями для опалення - 125,47 грн/Гкал.

У матеріалах справи наявна підписана директором СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним та скріплена печаткою СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» довідка про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплову енергію ТОВ «Планета Житло-Сервіс» за договором № 7533583 від 16.10.2009, згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 наявна заборгованість у розмірі 306 116,78 грн.

Суд звертає увагу, що Довідка про стан розрахунків містить інформацію про здійснення відповідачем оплат у спірному періоді в рахунок часткового погашення заборгованості за поставлену теплову енергію за Договором, що не спростовано відповідачем, а відтак додатково підтверджує факт реальності поставки теплової енергії у спірний період відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої теплоенергії за договором в повному обсязі суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Питання процесуального правонаступництва врегульовані ч. 1 ст. 52 ГПК, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

За змістом ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (аналогічний висновок міститься у п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Як встановлено судом, 25.08.2021 згідно з протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 ТОВ "СПОРТСЕРВІС-СТМ", яке змінило найменування на ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" (позивач), на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.ЕНЕРГО" за лотом № 71 придбало право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 306 116,78 грн.

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 АТ "К.ЕНЕРГО" передано, а покупцем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.ЕНЕРГО" за лотом № 71, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн, в тому числі заборгованість ТОВ «Планета Житло-Сервіс» за Договором № 7533583 від 16.10.2009 в розмірі 306 116,78 грн, згідно з витягом з Додатку № 1 до Акту придбання майна на аукціоні.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва зазначає, що за результатами аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» на підставі протоколу № 1/2021 від 14.09.2021 загальних зборів, набуло право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн, в тому числі й на заборгованість ТОВ «Планета Житло-Сервіс» за Договором № 7533583 від 16.10.2009 в розмірі 306 116,78 грн, а отже, права та обов`язки у матеріальних правовідносинах перейшли від АТ "К.Енерго" (колишня назва ПАТ "Київенерго") до його правонаступника - ТОВ "Спортсервіс-СТМ" (в подальшому змінило назву на ТОВ "Київенерго-борг").

З огляду на відсутність відомостей про оскарження результатів аукціону, суд дійшов висновку, що позивач став новим кредитором за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7533583 від 16.10.2009 та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором у розмірі 306 116,78 грн.

Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією облік обсягу споживання теплової енергії (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198) споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Проте, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відключення від теплопостачання житлового будинку за адресою: бульвар Шевченко Тараса, 27-Б, а тому відповідач за споживання теплової енергії має відшкодувати її вартість позивачеві.

За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).

В силу вимог статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За висновком Верховного Суду у постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Факт порушення відповідачем умов Договору № 7533583 від 16.10.2009 в частині оплати боргу за використану теплову енергію підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Жодних доказів на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Планета Житло-Сервіс» у період з 01.11.2017 по 01.05.2018 не отримувало від Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (найменування якого було змінено на АТ «К.Енерго») теплову енергію, а також на спростування обсягів теплової енергії, зазначених у наданих позивачем дублікатах облікових карток за спірний період та заборгованості у сумі 306 116,78 грн, відповідач суду не надав.

При цьому судом враховано, що обов`язок отримання облікових карток, актів звіряння розрахунків покладено на відповідача, який оформлює акти звіряння розрахунків і повертає один примірник постачальнику.

Таким чином, суд зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 7533583 від 16.10.2009, що становить 306 116,78 грн, є підтвердженою належними та допустимими доказами.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги у даній справі, суд дійшов висновку, що подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог докази є більш вірогідними з огляду на вищевикладене.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що факт порушення відповідачем умов Договору № 7533583 від 16.10.2009 на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині повної та своєчасної оплати за період з 01.11.2017 по 01.05.2018 підтверджений матеріалами справи.

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" в рахунок погашення заборгованості.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Жиьло-Сервіс» 306 116,78 грн заборгованості за договором № 7533583 від 16.10.2009 на постачання теплової енергії у гарячій воді, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання органу (особу), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних за період з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що це право суду, а не обов`язок приймаючи рішення зазначити в ньому про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення.

Позивач заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 306 116,78 грн, а нарахування відсотків або пені у позові не заявлено.

З огляду на те, що у суду відсутні достовірні, беззаперечні відомості щодо того, що рішення суду не буде виконано відповідачем до моменту закінчення/припинення воєнного стану в України та те що позивачем заявлено до стягнення лише суму основного боргу без відсотків і пені, суд не вбачає підстав для зобов`язання орган (особу), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних за період з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем.

Окрім того, суд зазначає, що нарахування 3% річних з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні, тобто до невизначеного моменту, який може настати пізніше виконання рішення суду про стягнення основного боргу, не є відкладальною умовою у даній справі та суперечить меті судового рішення відповідно до норм чинного законодавства України, а тому суд відмовляє в задоволенні цієї заяви позивача.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки позивачем не був наданий до суду остаточний розрахунок суми судових витрат (витрат на адвокатську допомогу), тому розподіл вказаних судових витрат судом не здійснюється. Водночас, сторона не позбавлена права звернутися до суду щодо розподілу судових витрат в порядку статті 244 ГПК України.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74-77, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Житло-Сервіс» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 20Б, код 34692975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13, код 32826328) суму основного боргу в розмірі 306 116 (триста шість тисяч сто шістнадцять) грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 4 591 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одна) грн 75 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.08.2023.

Суддя О.Г. Удалова