Рішення від 11.04.2023 по справі 911/1267/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1267/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-ДДК"

08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 4-Б, код ЄДРПОУ 24085372

про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод

за участі представників сторін:

позивача: Драчова М.С., паспорт серії НОМЕР_1 від 02.11.2005, довіреність №3601 від 20.12.2022;

відповідача: Гайдамаченко В.Г., посвідчення адвоката України №4646/10 від 27.10.2011, ордер серії АІ №1349467 від 10.02.2023;

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1104/22 від 03.08.2022) Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-ДДК" про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором №14206/5-08 від 19.08.2015 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1267/22, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлені строки подання учасниками справи заяв по суті справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №19224/22 від 29.12.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. №19223/22 від 29.12.2022) про призначення розгляду справи у порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено справу №911/1267/22 до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін на 17.01.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №150/23 від 04.01.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. №895/23 від 17.01.2023) про долучення доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 17.01.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 17.01.2023 оголошено перерву до 31.01.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №296/23 від 30.01.2023) про долучення доказів до матеріалів справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 1933/23 від 31.01.2023).

У судове засідання 31.01.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 31.01.2023 оголошено перерву до 28.02.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення по справі (вх. №3578/23 від 23.02.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. №3918/23 від 28.02.2023) про долучення доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 28.02.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 28.02.2023 оголошено перерву до 28.03.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення (вх. №5960/23 від 28.03.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення щодо отримання 27.03.2023 зведеного акту звірки взаєморозрахунків за послуги водопостачання та водовідведення (вх. №948/23 від 28.03.2023).

У судове засідання 28.03.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 28.03.2023 оголошено перерву до 11.04.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення щодо зведеного акту звірки взаєморозрахунків за послуги водопостачання та водовідведення (вх. №7012/23 від 11.04.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення стосовно зведеного акту звірки взаєморозрахунків за послуги водопостачання та водовідведення (вх. №7013/23 від 11.04.2023).

У судове засідання 11.04.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 11.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", в подальшому перейменованим у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач або постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТИСА-ДДК" (далі - відповідач або абонент) 19.08.2015 укладено договір №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі. 30.09.2015 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду на водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів.

Відповідно до пункту 1.1. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (на час спірних правовідносин - чинні Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316) (далі Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 №1879 (далі - Місцеві правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими правовідносини, які виникають за цим договором.

Також відповідно до абзацу 2 пункту 1 додаткової угоди від 30.09.2015 до договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 постачальник надає абоненту послуги з водовідведення додаткового об`єму стічних вод від об`єкта абонента за адресою: м. Київ, вул. Кільцева, 4-6, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в періоди дощів та сніготанення, в порядку, передбаченому Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 №1879 та даними гідрометеослужби і паспорту водного господарства абонента.

Згідно з пунктом 7.1. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015, договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про іншу сторону про його припинення. На момент подання позову даний договір є дійсним. Додаткова угода від 30.09.2015 до договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 розірвана рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі №910/17870/20.

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що згідно з пунктом 2.2.1. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому - вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Відповідно до пункту 2.2.2. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 та пункту 1 додаткової угоди від 30.09.2015 оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. Пунктом 2.2.3. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 передбачено, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ вважатиметься безпідставною (пункт 2.2.4. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015).

Позивач зазначає, що відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.07.2019 по 31.12.2021 послуг не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв, а тому, на його думку, та в силу положень пунктів 2.1.6. та 2.2.4. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015, кількість та вартість наданих ним з 01.07.2019 по 31.12.2021 послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі та водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів вважаються безумовно погодженими відповідачем.

Так, позивач зазначає, що за період з 01.07.2019 по 31.12.2021 ним надані відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі на суму 340692,09 грн., з яких було сплачено 291055,22 грн., у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 46111,88 грн. (з урахуванням перерахунків на 3524,99 грн.). Дана заборгованість складається з послуг постачання холодної води, її водовідведення та водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів.

Пунктом 4.2. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Згідно з пунктом 4.6. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити.

Окрім основної заборгованості за договором №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 позивачем також нараховані до стягнення:

- інфляційні втрати у розмірі 4845,92 грн.;

- 3% річних у розмірі 3738,31 грн.;

- пеня (відповідно до пункту 4.2. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015) у розмірі 2550,45 грн.;

- штраф (відповідно до пункту 4.6. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015) у розмірі 4611,19 грн.

Також у відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач дійшов хибного висновку, що позивач не надає послуги з додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів. Позивач наголошує, що відповідач сам звернувся до нього із заявою про укладення угоди на приймання додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють у комунальну каналізацію за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4-Б. Позивач заявляє, що зазначена додаткова угода на водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів укладена між сторонами 30.09.2015 без будь-яких зауважень та застережень з боку відповідача та що у вищезазначеній заяві зазначено, що додатковий обсяг стічних вод дорівнює 20% від загального обсягу водозбору при роздільній системі водовідведення. Отже, позивач констатує, що відповідна заява складена відповідачем з урахуванням наявних на його території локальних очисних споруд, оскільки лише частина вод від атмосферних опадів потрапляє до очисних споруд відповідача, які, у подальшому, потрапляють у річку Нивка, а решта опадів, орієнтовно 20% від загального обсягу атмосферних опадів, потрапляє до міських каналізаційних мереж через 22 каналізаційних колодязя, які знаходяться на каналізаційних мережах відповідача, через які здійснюється скид стічних вод, що приймаються позивачем. Відповідне також підтверджується актом обстеження території об`єкту, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4-Б від 23.09.2021, в якому зазначається, що лише частина території відповідача облаштована локальною лівневою (дощовою) каналізацією, з якої атмосферні опади потрапляють до очисних споруд відповідача, решта території не облаштована локальною лівневою (дощовою) каналізацією та атмосферні опади, у вигляді сніготанення та дощу неорганізовано потрапляють до міської каналізаційної мережі через 22 каналізаційних колодязя, що знаходяться на каналізаційних мережах відповідача.

Окрім цього, під час розгляду справи позивач підтвердив, що відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 8729,30 грн. і що заборгованість за договором №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 за період з 01.07.2019 по 01.01.2022 складає суму меншу, ніж заявлена у позовній заяві та з урахуванням цієї проплати становить 37382,58 грн.

3. Аргументи відповідача

Відповідач не погоджується з позивачем щодо нарахувань за водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів згідно з додатковою угодою від 30.09.2015.

Відповідач відзначає, що позивач не надавав та фактично і фізично не мав можливості надати йому послуги з приймання поверхневих стічних вод, що утворюються в наслідок опадів (дощ, сніг), які ніколи не потрапляли жодним чином до комунальної каналізації м. Києва, у зв`язку із відсутністю у самого позивача на території підприємства відповідача, площею 4,3 га, його власних дощоприймачів, дощоприймальних колодязів для відведення поверхневих стічних води, що утворюються внаслідок опадів та неможливістю опадам потрапити до каналізаційної мережі позивача з території підприємства відповідача.

Відповідач наголошує, що позивач ніколи не прокладав та не будував свої дощоприймачі для відведення поверхневих стічних вод, що утворюються внаслідок опадів на території підприємства відповідача. Відповідач зазначає, що з 1997 року ним збудовані та введені в експлуатацію власні очисні споруди, локальні (автономні) очисні споруди, споруди та пристрої, що призначені для очищення поверхневих стічних вод абонента перед їх скиданням у річку Нивка. Відповідач відзначає, що ним побудована та введена в дію система господарсько-побутової, виробничої, дощової каналізації з подальшим її використання в схемі водного господарства підприємства, дощоприймачі, дощоприймальні колодязі, система дощової (зливної) каналізації, тобто, система каналізації, що складається з комплексу мереж та інженерних споруд (елементів благоустрою) для приймання, відведення та очищення поверхневих стічних вод, тобто, вся інфраструктура побудована для відведення поверхневих стічних вод, що утворюються внаслідок опадів.

Відповідач зазначає, що поверхневі стічні води, які потрапляють до нього, ніяким чином не потрапляють до міської мережі каналізації позивача, а очищаються на власних очисних спорудах, та потім вже самопливом потрапляють очищеними по трубі діаметром 1,5 м. яка прокладена під землею, довжиною 1 км., до річки Нивка.

Відповідач наголошує, що на його території прокладена чавунна каналізаційна труба, по якій самопливом течуть побутові каналізаційні стоки з готелів, офісних приміщень, кухні, СТО тощо, через територію і труби ДНВП «Електронмаш», які потім потрапляють до каналізаційної труби позивача. Відповідач наголошує, що він сплачує позивачу за побутові каналізаційні стоки в залежності від тієї кількості води, яку він спожив.

Проте, відповідач відзначає, що жодним чином до каналізаційної труби, яка виготовлена з чавуну не потрапляють і не можуть потрапити поверхневі стічні води. Вони всі відводяться до дощової каналізації, що складається з комплексу мереж і інженерних споруд (елементів благоустрою) для приймання, відведення та очищення поверхневих стічних вод.

У той же час, відповідач, під час розгляду справи, частково визнав борг перед позивачем у розмірі 8729,30 грн., які сплатив 11.01.2023.

Також відповідач наголошує, що акт обстеження його території від 23.09.2021 на який позивач посилається, як на доказ, складений одноособово інженером Шматок С. Відповідач відзначає, що в даному акті позивача інженер Шматок С. зазначає таке: «При візуальному обстеженні території абонента ТОВ "Тиса-ДДК", за адресою вул. В. Кільцева 4-Б, виявлено наступне: на території є очисні споруди і також мережі централізованого каналізування та люки на них. Частина води від опадів потрапляє на вищевказані очисні споруди, після якої скид вод здійснюється у р. Нивка. Також на території абонента наявні 22 каналізаційні колодязі, що знаходяться на каналізаційних мережах, через які здійснюється скид стічних вод, що приймаються ПрАТ «АК «Київводоканал», тому частина води, що утворюється від опадів, орієнтовно 25% від зазначеного обсягу опадів потрапляє до міських каналізаційних мереж на території…». Відповідач вважає, що даний акт не є належним доказом, який може підтвердити чи довести, що 20-25% стічних вод від відповідача потрапляє до каналізації позивача. Також відповідач зауважує, що інженер Шматок С. при складанні акту не звертався до представників відповідача, а відповідний акт складено одноособово.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статей 1 та 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила № 190), пунктом 1.1. яких передбачено, що Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до пункту 2.1. Правил №190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги», яким, згідно з пунктом 2.2. Правил №190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 1.4. Правил №190 встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил №37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо наявності заборгованості та її розміру.

Суд відзначає, що позивач долучив до позовної заяви акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку); реєстри надходження грошових коштів від відповідача за період з 01.07.2019 по 31.12.2021, які підтверджують часткову оплату послуг відповідачем; довідки АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» від 20.01.2022 № 98-26-155 з додатком № 1, АТ «Альфа-Банк» від 08.02.2022 № 10371 з додатком № 1 та АТ «КІБ» від 24.05.2022 без номеру, які підтверджують направлення до банківської установи відповідача розрахункових документів. Також позивачем під час розгляду справи долучені розрахунки обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого відведення на об`єктах споживача (відповідача) за спірний період.

Відповідно до вищезазначених документів заборгованість відповідача за період з 01.07.2019 по 31.12.2021 за постачання та відведення холодної води становить 12254,28 грн. У той же час, суд відзначає, що заявлена позивачем заборгованість за водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів згідно з додатковою угодою від 30.09.2015, становить 33857,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково визнав борг перед позивачем в розмірі 8729,30 грн. та сплатив їх 11.01.2023, що, зокрема, підтверджується платіжною інструкцією №8050 від 11.01.2023. Позивач, у свою чергу, відзначив, що дана оплата ним зарахована в якості оплати за спірний період за договором №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015. Таким чином, провадження у частині стягнення 8729,30 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України - відсутній предмет спору в цій частині.

Щодо додаткової угоди від 30.09.2015 до договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 та заборгованості за водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідач 11.08.1997 за №229-5 отримав від Державного комунального об`єднання по експлуатації автомобільних шляхів та споруд «Київміськгідрошляхміст» Технічні умови на підключення до мережі дощової каналізації та влаштування автопід`їзду на будівництво водовідводу з території забудови у вигляді закритої системи з підключенням до існуючої дощової каналізації по прийому поверхневих стічних вод та прокладенням труби діаметром 1500 між Кільцевою дорогою до річки Нивка.

У 1998 році отримано завдання на проектування будівництва на території підприємства - відповідача, в тому числі, очисних споруд.

В Екологічному висновку №06-12/1115 від 14.06.2000 по проекту автосервісного обслуговування в селі Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, наданому відповідачу, зокрема зазначається, що дощові та талі стічні води першої очистки перед відведенням їх із території центу проходять очистку на очисних спорудах дощових вод, а дощові і талі стічні води другої очистки відводяться з території в мережу дощової каналізації. Очисні споруди дощових стічних вод складаються із двох секцій. У першій секції передбачено осідання завислих речовин нафтопродуктів. Касетні фільтри першої ступені загружаються гідрофобним сорбентом, а касетний фільтр другої ступені загружається вугільним сорбентом.

04.09.2003 Державною технічною комісією підписаний Акт про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, в тому числі, повністю введено в дію очисні споруди.

Суд зазначає, що позивач вже звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості з відповідача за водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів згідно з додатковою угодою від 30.09.2015, але за період з 01.01.2018 по 30.06.2019. У даній справі №911/2978/19 Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.03.2021 відмовив у задоволенні позову. У даній постанові Північного апеляційного господарського суду, зокрема, зазначається таке: «Однак, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу, що за Додатковою угодою від 30.09.2015 у спірний період з 01.01.2018 по 30.06.2019 позивачем надавались будь-які послуги. Так матеріали справи не містять доказів, зокрема, що на території 4,3 га, якою користується відповідач перебувають будь-які інфраструктурні об`єкти передбачені для прийому поверхневих вод (талої чи дощової води) належні на праві власності чи користування позивачу, шляхом прийому до яких позивач мав би можливість фактично надавати послуги відповідачу передбачені Додатковою угодою від 30.09.2015. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу, наявності будь-яких інфраструктурних об`єктів передбачених для прийому поверхневих вод (талої чи дощової води), які б були підключені до міської системи водовідведення, за рахунок яких позивач мав би можливість надати відповідачу послуги, за які він вимагає оплату у даній справі. В матеріалах справи відсутні також докази обслуговування об`єктів передбачених для прийому поверхневих вод (талої чи дощової води) на території, яка перебуває у користуванні відповідача. При цьому, про відсутність фактичного надання послуг позивачем та наявність у відповідача власних зливо-приймачів для відведення стічних вод, що утворюються в наслідок опадів, очисних споруд та мережі яка відводить очищені стоки до р. Нивка відповідач повідомляв позивача, зокрема, листом № 206 від 13.12.2019, яким просив розірвати Додаткову угоду від 30.09.2015.».

Окрім цього, як вже зазначалось вище, додаткова угода від 30.09.2015 до договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 розірвана за позовом відповідача рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі №910/17870/20. Дане рішення залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у справі №910/17870/20. Також слід відзначити, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 залишені у силі постановою Верховного Суду від 14.12.2021.

У вищезазначеній постанові Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у справі №910/17870/20, зокрема, зазначається таке: «З огляду на встановленні місцевим господарським судом обставини, за відсутності доказів надання послуг з водовідведення додаткового об`єму стічних вод від об`єкта абонента за адресою: м. Київ, вул. Кільцева, 4-б, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в періоди дощів та сніготанення, прийняття їх замовником, а також наявність у позивача власних очисних споруд, що призначені для очищення поверхневих стічних вод), які повинні потрапляти в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі (дощоприймачі), місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вимога позивача про розірвання додаткової угоди від 30.09.2015 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.».

У частині 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд відзначає, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення) це можливість прийняття судом як беззаперечних обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.

Преюдиційність пов`язана з нормою про обов`язковість судового рішення, що закріплена в частині 2 статті 129 Конституції України, а також з такими складовими верховенства права як принцип легітимних очікувань, правової визначеності та заборони зловживати процесуальними правами.

У постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №140/6115/21, зокрема, зазначається таке: « 77. Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. 78. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.».

Суд відзначає, що позивач не надав належних доказів надання відповідачу послуг, що передбачені додатковою угодою від 30.09.2015. Зважаючи на це та на факти, що встановлені у справах №911/2978/19 та №910/17870/20, суд дійшов висновку, що наявність додаткової угоди та розрахунок, що наданий позивачем, не є безумовною підставою для задоволення позову в цій частині, оскільки не підтверджують реальність надання послуг, а тому заявлена позивачем заборгованість у розмірі 33857,60 грн. не підлягає стягненню.

Таким чином, суд констатує, що, з урахуванням вже сплачених відповідачем 8729,30 грн., стягненню з нього підлягає сума основного боргу у розмірі 3524,98 грн.

5.2. Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18.

Відповідно до пункту 2.2.2. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України, а у разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Суд врахував наявні за договором №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 оплати, строки оплати та порядок зарахування коштів за наявності заборгованості, що визначені у пункті 2.2.2. договору та здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.07.2019 по 31.12.2021. Також суд зазначає, що позивач не довів наявності заборгованості за додатковою угодою від 30.09.2015, а тому не враховував ці нарахування у своєму розрахунку. За результатами розрахунку суду інфляційні нарахування складають 933,79 грн., а 3% річних - 443,73 грн.

5.3. Щодо нарахування пені та штрафу.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Пунктом 4.2. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Згідно з пунктом 4.6. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити.

При власному розрахунку пені суд також врахував наявні за договором №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015 оплати, строки оплати та порядок зарахування коштів за наявності заборгованості, що визначені у пункті 2.2.2. договору та недоведеність заборгованості за додатковою угодою від 30.09.2015. За результатами розрахунку суду розмір пені до стягнення складає 1501,36 грн.

Щодо штрафу, що передбачений пунктом 4.6. договору №14206/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.08.2015, суд зазначає про наявність підстав для його стягнення, зважаючи на вищевикладені висновки суду про наявність заборгованості за договором, у той же час, його розмір слід розраховувати від суми заборгованості лише за постачання та відведення холодної води, що становить 12254,28 грн. Таким чином, розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача становить 1225,43 грн.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

7. Розподіл судових витрат

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір частково покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №1104/22 від 03.08.2022) Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-ДДК" про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-ДДК" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 4-Б, код ЄДРПОУ 24085372) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 3524,98 грн. (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні дев`яносто вісім копійок) основного боргу, 933,79 грн. (дев`ятсот тридцять три гривні сімдесят дев`ять копійок) інфляційних втрат, 443,73 грн. (чотириста сорок три гривні сімдесят три копійки) 3% річних, 1501,36 грн. (одна тисяча п`ятсот одна гривня тридцять шість копійок) пені, 1225,43 грн. (одна тисяча двісті двадцять п`ять гривень сорок три копійки) штрафу та 656,22 грн. (шістсот п`ятдесят шість гривень двадцять дві копійки) судового збору за подання позову.

3. Провадження у справі №911/1267/22, у частині стягнення 8729,30 грн. (вісім тисяч двадцять дев`ять гривень тридцять копійок) основного боргу - закрити.

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 25.08.2023.

Суддя С.О. Саванчук