Рішення

від 25.08.2023 по справі 927/840/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 серпня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/840/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АР КОМ",

код ЄДРПОУ 43053250;

вул. Авіаконструктора Антонова, 15а, м. Київ, 03186

електронна пошта: piatov@ar-com.in.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "СИВОЛОЖ", код ЄДРПОУ: 38128972,

вул. Київська, 140 Б, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

предмет спору: про стягнення 68668,69 грн

Учасники справи не викликались.

Товариством з обмеженою відповідальністю "АР КОМ" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "СИВОЛОЖ" про стягнення 68668,69 грн, з яких: 52488,00 грн боргу, 785,16 грн трьох відсотків річних, 2309,48 грн інфляційних нарахувань, 13086,05 грн пені.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з перевезення вантажу №16-09/20-09 від 16 вересня 2020 року.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Про отримання позивачем 27 червня 2023 року ухвали господарського суду від 26 червня 2023 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 26 червня 2023 року, направлена на адресу відповідача, повернулась неврученою з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "СИВОЛОЖ" (код ЄДРПОУ: 38128972): вул. Київська, 140 Б, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Оскільки ухвала суду від 26 червня 2023 року направлялась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та ЄДР, і повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою", суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відзиву на позов у встановлений строк відповідачем суду не надано. Заяв та клопотань від відповідача щодо продовження строку подання відзиву на позовну заяву не надходило.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального законодавства строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

14 серпня 2023 року на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій позивач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 52488,00 грн, у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу після відкриття провадження у даній справі, а також просить стягнути з відповідача: 785,16 грн трьох відсотків річних, 2309,48 грн інфляційних нарахувань, 13086,05 грн пені та 2684,00 грн судового збору.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

16 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АР КОМ" (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "СИВОЛОЖ" (Замовник) було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу №16-09/20-09.

Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов`язання перед Замовником, якнайшвидше, у розумний строк (не більше 15-ти годин), доставити автомобільним транспортом, зазначеним в додатках до цього договору, по раціональному маршруту, визначеному та вказаному Замовником, довірений йому Замовником вантаж (сільськогосподарські культури або добрива або засоби захисту рослин тощо), з місця відправлення до пункту призначення, згідно із товарно- транспортною накладною, та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується «Вантажоодержувач»), а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу, у порядку встановленому у цьому Договорі.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що оплата наданих послуг здійснюється Замовником в термін до 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг та отримання Замовником від Перевізника усіх документів, зазначених в п. 2.3. цього Договору. Розрахунки за Договором проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Згідно пункту 6.1. Договору надання послуг з перевезення підтверджується підписанням Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі прострочення Замовником оплати послуг, останній сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.9.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього Договору. Строк (термін) дії цього договору не обмежено в часі. Зобов`язання, прийняті на себе Сторонами за цим Договором підлягають виконанню у визначені Договором або Додатками до нього строки /п. 9.2. Договору/.

На виконання укладеного між сторонами договору, за період дії Договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 52488,00 грн, що підтверджується актом надання послуг №321 від 31.10.2022 на суму 52488,00 грн, який підписано з обох сторін та скріплено печатками сторін.

Відповідачем у свою чергу станом на дату звернення позивачем з позовною заявою до суду не було сплачено вартість наданих позивачем послуг у сумі 52488,00 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на дату подання позовної заяви відповідач не виконав своїх зобов`язань з оплати наданих послуг у повному обсязі, у результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 52488,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір є договором перевезення.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ст. 909 ЦК України).

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свій обов`язок щодо перевезення вантажу виконав у повному обсязі, що підтверджується актом надання послуг №321 від 31.10.2022 на суму 52488,00 грн, підписаним та скріпленим печатками з обох сторін /а.с. 16/.

Загальна вартість наданих послуг становить 52488,00 грн.

З урахуванням умов п.5.4. укладеного між сторонами договору строк оплати за надані послуги до 18 листопада 2022 року (включно).

Всупереч умов укладеного між сторонами договору, відповідач свій обов`язок щодо оплати отриманих ним послуг не виконав, у результаті чого станом на дату звернення позивачем з позовною заявою до суду за ним утворилась заборгованість у розмірі 52488,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 09 травня 2023 року було направлено на адресу відповідач претензію №3 від 09 травня 2023 року з вимогою сплати заборгованості у розмірі 66853,17 грн до 20 травня 2023 року. Про направлення позивачем вказаної претензії свідчать докази направлення претензії у матеріалах справи /а.с. 22-23/.

Так, заборгованість відповідача, станом на день звернення позивача до суду, склала 52488,00 грн.

14 серпня 2023 року позивачем була подана заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 52488,00 грн, у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу після відкриття провадження у даній справі.

У доказ сплати відповідачем суми основного боргу позивачем до заяви додано виписку по рахунку за період з 26.06.2023 до 08.08.2023, відповідно до якої відповідачем сплачено 43740,00 грн - 26.07.2023 та 8748,00 грн - 26.07.2023.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі викладеного вище, враховуючи те, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено суму основного боргу у сумі 52488,00 грн, суд дійшов висновку закрити провадження у справі у частині стягнення 52488,00 грн боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 785,16 грн 3% річних за період прострочення з 19 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року та 2309,48 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з грудня 2022 року по травень 2023 року (включно).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних за порушення виконання грошового зобов`язання, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 785,16 грн 3% річних та 2309,48 грн інфляційних нарахувань.

За таких обставин, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 785,16 грн 3% річних та 2309,48 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованими підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 13086,05 грн пені за період з 19 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року (за 182 дні).

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Так, пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що у разі прострочення Замовником оплати послуг, останній сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманих ним послуг, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 13086,05 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки суд закрив провадження у частині стягнення з відповідача 52488,00 грн основного боргу, судовий збір, який був сплачений за цю частину позовних вимог, у розмірі 2051,55 грн підлягає поверненню позивачу, за його клопотанням.

З урахуванням викладеного, за відсутності поданого клопотання позивача про повернення судового збору, сплаченого при поданні позову, питання щодо повернення сплаченого ним судового збору з бюджету у розмірі 2051,55 грн судом не вирішується.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 632,45 грн.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі в частині стягнення 52488,00 грн основного боргу.

2.Позовні вимоги задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "СИВОЛОЖ" (код ЄДРПОУ: 38128972, вул. Київська, 140 Б, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АР КОМ" (код ЄДРПОУ 43053250; вул. Авіаконструктора Антонова, 15а, м. Київ, 03186) 785,16 грн трьох відсотків річних, 2309,48 грн інфляційних нарахувань, 13086,05 грн пені та 632,45 грн судового збору.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 25 серпня 2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/