Постанова

від 15.08.2023 по справі 903/852/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 903/852/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Симчука Н. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача - не з`явилися,

третіх осіб - Гриценка Д. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 (колегія суддів: Розізнана І. В. - головуючий, Грязнов В. В., Олексюк Г. Є.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОД"

до Луцької міської ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3 , 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ-ГРУП",

про визнання правовідносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий виклад обставин справи

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОД" (далі - ТОВ "ЕКОПРОД") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Луцької міської ради про визнання правовідносин за договором оренди земельної ділянки від 23.03.2011, кадастровий номер 0710100000:11:062:0036, площею 2079 м2, розташованої за адресою: Майдан Привокзальний, 1, м. Луцьк (зареєстрованим в Управлінні Держгеокадастру в м. Луцьку Волинської області 07.11.2011 за № 071010004000187), в редакції додаткової угоди від 06.12.2018 № 3, припиненими для ТОВ "ЕКОПРОД" з 05.02.2021.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ "ЕКОПРОД" та Луцькою міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки. Позивач пояснював, що у подальшому на земельній ділянці було споруджено об`єкт будівництва - нежитлові приміщення. ТОВ "ЕКОПРОД" зазначало, що станом на 04.02.2021 нежитлові приміщення, для будівництва та обслуговування яких надавалася в оренду земельна ділянка, стали власністю третіх осіб та вибули з користування позивача. Тому ТОВ "ЕКОПРОД" направляло Луцькій міській раді клопотання про заміну сторони орендаря в договорі оренди земельної ділянки та припинення договору оренди земельної ділянки між ТОВ "ЕКОПРОД" та Луцькою міською радою. Проте, як пояснював позивач, Луцька міська рада не прийняла рішення щодо заміни орендаря у зобов`язаннях за договором оренди земельної ділянки. ТОВ "ЕКОПРОД" позовні вимоги мотивувало, посилаючись на положення статей 16, 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, статей 7, 31 Закону України "Про оренду землі".

2. Короткий зміст судових рішень, постановлених у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.12.2021 у справі № 903/852/21 (суддя Войціховський В. А.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2022, позов ТОВ "ЕКОПРОД" задоволено. Визнано правовідносини за договором оренди земельної ділянки від 23.03.2011, кадастровий номер 0710100000:11:062:0036, припиненими для ТОВ "ЕКОПРОД", починаючи з 05.02.2021. Стягнуто з Луцької міської ради на користь ТОВ "ЕКОПРОД" 2270 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, та 6500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. Суд першої інстанції зазначив, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, або ж переходу прав на об`єкт нерухомості від однієї особи до іншої договір оренди земельної ділянки у відповідній частині припиняється щодо попереднього власника (законного користувача), однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки орендаря. Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що існують підстави, визначені безпосередньо законом, для визнання припиненими для позивача правовідносин (прав та обов`язків) орендаря земельної ділянки за договором оренди землі. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у цій справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

2.3. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (далі - ТОВ "АТБ-МАРКЕТ") звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою відповідно до положень статті 272 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2021 повністю та ухвалити нове рішення про відмову ТОВ "ЕКОПРОД" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також скасувати раніше прийняту постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 у справі № 903/852/21.

2.4. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2022 у справі № 903/852/21 поновлено ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2021 у справі № 903/852/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АТБ-МАРКЕТ".

2.5. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 у справі № 903/852/21 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2021 у справі № 903/852/21 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

2.6. Постановою Верховного Суду від 20.02.2023 у справі № 903/852/21 ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 у справі № 903/852/21 скасовано, справу № 903/852/21 передано до Північно-західного апеляційного суду для продовження розгляду.

2.7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 903/852/21 рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 у справі № 903/852/21 скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано правовідносини за договором оренди земельної ділянки від 23.03.2011, кадастровий номер 0710100000:11:062:0036, площею 2079 м2, розташованої за адресою: майдан Привокзальний, 1, м. Луцьк (зареєстрованим в Управлінні Держгеокадастру в м. Луцьку Волинської області 07.11.2011 за № 071010004000187), в редакції додаткової угоди від 06.12.2018 № 3, припиненими для ТОВ "ЕКОПРОД", починаючи з 05.02.2021.

Здійснено розподіл судових витрат.

2.7. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 у справі № 903/852/21, обґрунтовано виходив із того, що згідно з пунктом 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ЕКОПРОД", суд апеляційної інстанції зазначив, що право власності на нежитлові приміщення, які знаходяться на орендованій ТОВ "ЕКОПРОД" земельній ділянці згідно з договором оренди землі від 23.03.2011, у ТОВ "ЕКОПРОД" припинилося, і з моменту реєстрації права власності на нежитлові приміщення виникло у ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Апеляційний господарський суд зауважив, що останнє відчуження майна (нежитлових приміщень) ТОВ "ЕКОПРОД" відбулося 04.02.2021, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме з наступного дня - 05.02.2021 у позивача припинилося право користування усією земельною ділянкою за адресою: майдан Привокзальний, 1, м. Луцьк, кадастровий номер 0710100000:11:062:0036, загальною площею 2079 м2, яке у нього виникло на підставі договору оренди землі від 23.03.2011. При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що договір оренди землі від 23.03.2011, укладений між Луцькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "Екопрод" (орендар), не припинив свою дію в цілому, а відбулася заміна сторони в зобов`язанні, а саме орендаря - ТОВ "ЕКОПРОД" на нових орендарів - власників нежитлових приміщень. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторона орендаря в договорі оренди землі від 23.03.2011 відповідно до положень чинного законодавства зазнала фактичної заміни, тому права та обов`язки позивача за договором оренди землі від 23.03.2011 повинні бути припиненими.

Однак суд апеляційної інстанції встановив, що Луцькою міською радою не визнано припиненими орендні правовідносини для ТОВ "ЕКОПРОД", позивач сплачував за період з лютого 2021 до червня 2022 року (до моменту набрання законної сили рішенням суду) орендну плату за зазначену земельну ділянку. Враховуючи те, що фактичне користування земельною ділянкою здійснюють нові власники майна - ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність передбачених статтями 120, 141 Земельного кодексу України, статтею 377 Цивільного кодексу України, статтею 31 Закону України "Про оренду землі" підстав для визнання правовідносин за договором оренди земельної ділянки від 23.03.2011, кадастровий номер 0710100000:11:062:0036, площею 2079 м2, розташованої за адресою: майдан Привокзальний, 1, м. Луцьк, в редакції додаткової угоди від 06.12.2018 № 3, припиненими для ТОВ "ЕКОПРОД" з 05.02.2021.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 903/852/21 та ухвалити нове рішення про відмову ТОВ "ЕКОПРОД" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував положення статті 16 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 21.09.2022 у справі № 199/8110/20. За твердженням скаржника, не могли бути застосовані до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, на які послався суд апеляційної інстанції.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу, поданому 03.07.2023, ТОВ "ЕКОПРОД" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "АТБ-МАРКЕТ". Позивач зазначає про неподібність правовідносин у справі № 910/20774/17, на яку посилається скаржник, та у справі № 903/852/21, що розглядається. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми права та визнав належним спосіб захисту речових прав позивача за встановлених у справі обставин.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 23.03.2011 між Луцькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "ЕКОПРОД" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться на майдані Привокзальному, 1 у м. Луцьку, кадастровий номер 0710100000:11:062:0036, площею 2079 м2, строком на 5 років з цільовим призначенням - для обслуговування ринку "Привіз", на якій знаходяться приміщення та споруди, що належать орендарю (далі - договір оренди землі від 23.03.2011).

4.2. Відповідно до частин 3, 6 пункту 29 договору оренди землі від 23.03.2011 орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законом порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; при належному виконанні обов`язків відповідно до умов договору, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, має право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

4.3. Договір оренди землі від 23.03.2011 зареєстрований в Управлінні Держгеокадастру в м. Луцьку Волинської області 07.11.2011 за № 071010004000187. Земельна ділянка була передана орендодавцем орендарю відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 07.11.2011.

4.4. 10.04.2017 на підставі рішення Луцької міської ради від 01.12.2016 № 15/102 "Про поновлення договору оренди землі ТОВ "ЕКОПРОД" для обслуговування ринку "Привіз" на майдані Привокзальному, 1" між сторонами укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 23.03.2011.

4.5. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 10.04.2017 основний договір оренди землі від 23.03.2011 поновлюється сторонами строком на 1 рік (до 07.11.2017) з викладенням його в новій редакції. Згідно з пунктом 1 нової редакції договору кадастровий номер земельної ділянки на майдані Привокзальному, 1 у м. Луцьку зазначався такий: 0710100000:11:062:0036.

Частиною 6 пункту 24 додаткової угоди від 10.04.2017 сторонами встановлено право орендаря на подальше укладення договору на новий строк (поновлення договору).

Право оренди ТОВ "ЕКОПРОД" було зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 28.04.2017, номер запису про інше речове право: 20311401.

4.6. 12.02.2018 на підставі рішення Луцької міської ради від 04.12.2017 № 34/83 "Про поновлення договору оренди землі ТОВ "ЕКОПРОД" для обслуговування ринку "Привіз" на майдані Привокзальному, 1 строком на тринадцять місяців" між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 про поновлення договору оренди землі від 23.03.2011, поновленого додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 10.04.2017.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 2 від 12.02.2018 договір оренди землі від 23.03.2011 поновлюється строком на тринадцять місяців з дати закінчення цього договору оренди (до 07.12.2018). Зміни до іншого речового права були зареєстровані в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.03.2018.

4.7. 06.12.2018 на підставі рішення Луцької міської ради від 27.06.2018 № 43/93 "Про поновлення договору оренди землі ТОВ "ЕКОПРОД" для обслуговування ринку "Привіз" на майдані Привокзальному, 1" між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 про поновлення договору оренди землі від 23.03.2011, поновленого додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 10.04.2017 та додатковою угодою № 2 про поновлення договору оренди землі від 12.02.2018.

4.8. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 06.12.2018 № 3 договір оренди землі від 23.03.2011 поновлюється строком на десять років з дати закінчення цього договору оренди (до 07.12.2028). Відповідно до пункту 1 договору оренди землі в редакції від 06.12.2018 цільове призначення земельної ділянки, що передається в оренду: В.03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

4.9. 07.08.2019 між ТОВ "ЕКОПРОД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БВР-БУД" (генпідрядник) було укладено договір генерального підряду по забудові земельної ділянки № 1.

Згідно з умовами цього договору: об`єкт будівництва - нове будівництво спеціальних магазинів з продажу будівельних матеріалів і виробів з офісним приміщенням на майдані Привокзальному, 1 в м. Луцьку, визначений проектною документацією; земельна ділянка - це територія, на якій здійснюється будівництво об`єкта будівництва, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер 0710100000:11:062:0036, площею 2079 м2, цільове призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: майдан Привокзальний, 1, м. Луцьк; приміщення - розташовані в об`єкті окремі нежитлові приміщення (приміщення комерційного призначення, офіси, паркомісця та інше), які будуть зареєстровані як окремі об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1.1 договору генерального підряду генпідрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик, власними силами та засобами, за власний кошт з використанням власних ресурсів та ресурсів інших фізичних та юридичних осіб, відповідно до проектної та робочої документації, затвердженої замовником, чинних будівельних норм і правил та у визначений договором строк виконати роботи, а замовник зобов`язаний надати генпідряднику під забудову земельну ділянку та будівельний майданчик, проектну та робочу документацію та прийняти закінчені роботи.

За змістом пункту 1.2 договору генерального підряду обсяг фінансування генпідрядником будівництва об`єкта складає 100% від загальної суми фінансування, якщо інше не передбачено додатками до договору, що регламентують попередній розподіл площ між замовником та генпідрядником, з подальшим набуттям майнових прав та у власність частки нежитлових приміщень, побудованих за рахунок генпідрядника.

При цьому відповідно до пунктів 7.1- 7.4 договору генерального підряду договірними сторонами було визначено наступне:

- порядок введення об`єкта будівництва в експлуатацію визначається чинним законодавством з урахуванням умов цього договору (пункт 7.1);

- замовник і генпідрядник домовилися, що переліки площі, поверх та конкретне місце розташування, номери приміщень (нежитлові приміщення, вбудовано-прибудовані приміщення, інші приміщення згідно з проектною документацією в об`єкті), на які замовник і генпідрядник набувають майнові права, будуть визначені в укладеному між сторонами акті розподілу площ (попереднього), що підписується сторонами протягом п`яти днів з моменту затвердження сторонами проектно-кошторисної документації. Сторони погодили та встановили, що кожна із сторін вправі самостійно, на власний розсуд і в повній мірі розпоряджатися належним їй майновим правом на приміщення, закріпленими актом розподілу площ. Фактичний розмір площ визначається остаточним актом розподілу площ, передбаченим пунктом 7.3 цього договору (пункт 7.2);

- після проведення технічної інвентаризації об`єкта будівництва між сторонами підписується остаточний акт розподілу площ (додаткова угода), майнові права на які належать сторонам, в якому зазначаються фактичні площі приміщень в об`єкті та їх розподіл між сторонами. З моменту підписання акта, визначеного цим пунктом, до сторін переходять майнові права на визначений в ньому фактичний розмір площ та сторони мають право розпоряджатися ними на власний розсуд (пункт 7.3);

- право власності на приміщення в об`єкті будівництва оформлюється відповідно до чинного законодавства (пункт 7.4).

4.10. 16.08.2019 ТОВ "ЕКОПРОД" направило Луцькій міській раді лист № 45 та 12.09.2019 лист № 53 з проханням надати згоду на проведення на орендованій земельній ділянці нового будівництва спеціальних магазинів з продажу будівельних матеріалів і виробів із офісними приміщеннями на майдані Привокзальному, 1 в м. Луцьку.

4.11. Листом від 19.09.2019 № 1.1-16/4484/2019 виконавчий комітет Луцької міської ради надав дозвіл на будівництво з подальшим виділенням площі (рядів) для здачі їх в оренду особам, що здійснюють торгівлю власною сільськогосподарською продукцією.

4.12. 18.12.2019 Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради видав дозвіл на виконання відповідних будівельних робіт № ВЛ 112193520133.

4.13. 25.08.2020 Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради видав сертифікат серії ВЛ №122200825816 про засвідчення відповідності закінченого будівництвом об`єкта: "Нове будівництво спеціальних магазинів по продажу будівельних матеріалів і виробів з офісним приміщенням на майдані Привокзальному, 1, у м. Луцьку" проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації. Місце розташування об`єкта: м. Луцьк, майдан Привокзальний, будинок 1, загальна площа будівлі - 2995,6 м2. Замовник об`єкта: ТОВ "ЕКОПРОД", генеральний проектувальник: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ ПРОЕКТ", генеральний підрядник: Товариство з обмеженою відповідальністю "БВР-БУД". Сертифікат виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 13.08.2020.

4.14. 30.09.2020 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко Л. О. зареєстрував право власності на нежитлове приміщення за адресою: майдан Привокзальний, 1-Б, м. Луцьк, приміщення 1 площею 1264 м2 за ТОВ "АТБ-МАРКЕТ".

4.15. 12.10.2020 приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Троць Ю. Б. зареєстрував право власності на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: майдан Привокзальний, 1-Б, м. Луцьк, приміщення 2 загальною площею 501,8 м2 за ОСОБА_1 .

4.16. 13.10.2020 приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Троць Ю. Б. зареєстрував право власності на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 21 м2 за ОСОБА_2 .

4.17. 13.10.2020 приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Троць Ю. Б. зареєстрував право власності на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 площею 1092,1 м2 за ОСОБА_3 .

4.18. 04.02.2021 приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Троць Ю. Б. зареєстрував право власності на групу нежитлових приміщень 5, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 115,9 м2 за ОСОБА_1 .

4.19. Суди попередніх інстанцій установили, що загальна площа переданих у власність ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 приміщень (новоствореного об`єкта нерухомого майна в цілому), які були зведені ТОВ "ЕКОПРОД" та ТОВ "БВР-БУД" на виконання спільного договору генерального підряду по забудові земельної ділянки від 07.08.2019 № 1 на земельній ділянці, орендованій ТОВ "ЕКОПРОД" відповідно до договору оренди землі від 23.03.2011 (в редакції додаткової угоди від 06.12.2018 № 3), складає 2995,6 м2, та повністю відповідає площі забудови, визначеній у Сертифікаті серії ВЛ № 122200825816 про засвідчення відповідності закінченого будівництвом об`єкта "Нове будівництво спеціальних магазинів по продажу будівельних матеріалів і виробів з офісним приміщенням на майдані Привокзальному, 1, у м. Луцьку", виданому 25.08.2020 Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради ТОВ "ЕКОПРОД".

4.20. 12.01.2020 ТОВ "ЕКОПРОД" спільно з ТОВ "АТБ МАРКЕТ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через Департамент "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" подали заяву про заміну сторони орендаря в договорі оренди землі від 23.03.2011 на земельну ділянку, кадастровий номер 0710100000:11:062:0036, площею 2079 м2.

4.21. 24.02.2021 на засіданні сьомої сесії восьмого скликання Луцької міської ради рішення про заміну орендаря у зобов`язаннях за договором оренди землі від 23.03.2011 прийнято не було.

4.22. 07.04.2021 ТОВ "ЕКОПРОД" на адресу Луцької міської ради направило лист про припинення укладеного між сторонами договору оренди землі та документальне оформлення передбаченого законом припинення права оренди земельної ділянки ТОВ "ЕКОПРОД".

4.23. Листом від 22.04.2021 № 1.1-16/2018/2021 Луцька міська рада засвідчила, що рішення про заміну орендаря земельної ділянки не було прийняте, вказала на необхідність направлення ТОВ "ЕКОПРОД" повторного звернення про заміну орендаря із долученням додатків, а також зауважила на тому, що договір оренди земельної ділянки буде припинений у частині позивача лише після прийняття Луцькою міською радою відповідного рішення, підписання тристоронньої додаткової угоди та державної реєстрації іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

4.24. 05.05.2021 ТОВ "ЕКОПРОД" подало повторно заяву про заміну орендаря в договорі оренди від 23.03.2011, проте 26.05.2021 на засіданні сесії Луцької міської ради рішення про заміну орендаря у зобов`язаннях за договором оренди землі від 23.03.2011 прийнято не було.

4.25. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання правовідносин за договором оренди землі від 23.03.2011 в редакції додаткової угоди від 06.12.2018 № 3 припиненими для ТОВ "ЕКОПРОД" з 05.02.2021.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 903/852/21 (колегія суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Суховий В. Г., Чумак Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 903/852/21, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 11.07.2023.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.06.2023 № 29.2-02/1475 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 903/852/21 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Сухового В. Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2023 справу № 903/852/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 903/852/21 (колегія суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.) оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 903/852/21 до 15.08.2023.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "ЕКОПРОД" про визнання правовідносин за договором оренди землі від 23.03.2011 в редакції додаткової угоди від 06.12.2018 № 3 припиненими для ТОВ "ЕКОПРОД" з 05.02.2021. Підставою позову, на думку ТОВ "ЕКОПРОД", є перехід права оренди земельної ділянки згідно з положеннями статей 120, 141 Земельного кодексу України, статей 7, 31 Закону України "Про оренду землі", статті 377 Цивільного кодексу України до нових власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, та порушенням прав позивача діями відповідача щодо невизнання припиненими за ТОВ "ЕКОПРОД" прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі від 23.03.2011 в редакції додаткової угоди від 06.12.2018 № 3.

5.5. Колегія суддів зазначає, що правовідносини щодо виникнення, зміни, припинення права користування земельною ділянкою врегульовані Земельним та Цивільним кодексами України, Законами України "Про оренду землі", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

5.6. Відповідно до положень статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

5.7. Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

5.8. Як встановлено судами, земельна ділянка була надана позивачу в користування на підставі договору оренди землі від 23.03.2011, цей договір був зареєстрований в Управління Держгеокадастру в м. Луцьку 07.11.2011. Договір оренди землі від 23.03.2011 у подальшому поновлювався, зокрема до 07.12.2028, на підставі додаткової угоди від 06.12.2018 № 3 до договору оренди землі від 23.03.2011.

5.9. Питання щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України.

5.10. Відповідно до частин 1, 2 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

5.11. Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

5.12. Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма відповідними власності складовими - володінням, користуванням, розпорядженням ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 910/22093/17, від 20.03.2019 у справі № 910/6186/17.

5.13. За змістом статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

З урахуванням наведеного після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 18.02.2020 у справі № 907/132/19.

5.14. Згідно із частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, до якої перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

За змістом частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Тобто особа, яка набула права власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новий власник набув право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17.

5.15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц викладено подібний правовий висновок про те, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене.

5.16. У постанові від 25.02.2020 у справі № 922/510/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

5.17. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ЕКОПРОД", виходив із того, що право власності на нежитлові приміщення, які знаходяться на орендованій ТОВ "ЕКОПРОД" земельній ділянці згідно з договором оренди землі від 23.03.2011, у ТОВ "ЕКОПРОД" припинилося, а у ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виникло з моменту реєстрації права власності на нежитлові приміщення. Суд зауважив, що останнє відчуження майна (нежитлових приміщень) ТОВ "ЕКОПРОД" відбулося 04.02.2021, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що саме з наступного дня - 05.02.2021 у позивача припинилося право користування усією земельною ділянкою за адресою: майдан Привокзальний, 1, м. Луцьк, кадастровий номер 0710100000:11:062:0036, загальною площею 2079 м2. При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що договір оренди землі від 23.03.2011, укладений між Луцькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "Екопрод" (орендар), не припинив свою дію в цілому, а відбулася заміна сторони в зобов`язанні, а саме орендаря - ТОВ "ЕКОПРОД" на нових орендарів - власників нежитлових приміщень. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторона орендаря в договорі оренди землі від 23.03.2011 в силу дії норм чинного законодавства зазнала фактичної заміни, тому права та обов`язки позивача за договором оренди землі від 23.03.2011 повинні бути припиненими.

Однак суд апеляційної інстанції встановив, що Луцькою міською радою не визнано припиненими орендні правовідносини для ТОВ "ЕКОПРОД", позивач сплачував за період з лютого 2021 до червня 2022 року (до моменту набрання законної сили рішенням суду) орендну плату за зазначену земельну ділянку. Враховуючи те, що фактичне користування земельною ділянкою здійснюють нові власники майна - ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність передбачених статтями 120, 141 Земельного кодексу України, статтею 377 Цивільного кодексу України, статтею 31 Закону України "Про оренду землі" підстав для визнання правовідносин за договором оренди земельної ділянки від 23.03.2011, кадастровий номер 0710100000:11:062:0036, площею 2079 м2, розташованої за адресою: майдан Привокзальний, 1, м. Луцьк, в редакції додаткової угоди від 06.12.2018 № 3, припиненими для ТОВ "ЕКОПРОД" з 05.02.2021.

5.18. Не погодившись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023, ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" в касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував положення статті 16 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 21.09.2022 у справі № 199/8110/20. За твердженням скаржника, не могли бути застосовані до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, на які послався суд апеляційної інстанції.

5.19. У постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17 за позовом про визнання правовідносин за договором оренди земельної ділянки припиненими, на яку посилається скаржник, Суд зазначив:

"Заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення правовідносин у силу закону) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивачів, які вже захищені законом".

Колегія суддів зазначає, що у справі № 910/20774/17 позивачі, посилаючись на положення статті 7 Закону України "Про оренду землі", статей 120, 141 Земельного кодексу України, мотивували свій позов тим, що внаслідок переходу від позивачів права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій ними за договором оренди земельній ділянці, до нового власника майна автоматично перейшло і право користування цією земельною ділянкою з одночасним припиненням цього права щодо позивачів. Зазначені обставини, за твердженням позивачів, є підставою для припинення правовідносин за договором оренди земельної ділянки з моменту набуття третьою особою права власності на нерухомість, оскільки позивачі з цього моменту вже не є землекористувачами та не можуть виконувати обов`язки орендарів за договором оренди, зокрема зі сплати орендної плати. Верховний Суд у справі № 910/20774/17 зазначив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Посилаючись на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, Верховний Суд скасував судові рішення про задоволення позову та ухвалив нове рішення про відмову в позові. При цьому Верховний Суд виходив із того, що позовні вимоги спрямовані на встановлення факту, що має юридичне значення та не стосується захисту права цивільного.

5.20. У постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 199/8110/20, на яку посилається скаржник, за позовом до про визнання протиправним та недійсним рішення міської ради Суд зазначив:

"Рішення суду має остаточно вирішити спір у суді по суті і захистити порушене право. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до суду й отримати ще одне судове рішення - це означає, що обраний спосіб судового захисту є неефективним. Має діяти правило: один спір - один процес (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14ц, провадження № 14-703цс19)".

Колегія суддів зазначає, що у справі № 199/8110/20 за позовом про визнання протиправним та недійсним рішення міської ради звернулася громадська організація, яка є природоохоронною і відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України: "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про громадські об`єднання", а також відповідно до свого Положення мала право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства. Позовні вимоги були мотивовані тим, що рішенням міської ради було передано земельну ділянку у власність відповідача для будівництва, зазначене рішення міської ради ухвалене з порушенням чинного законодавства. Суди задовольнили позовні вимоги, виходячи з того, що надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 Земельного кодексу України, суперечить вимогам статей 83, 84 цього Кодексу. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення, зазначив, що вимоги про витребування спірної земельної ділянки на користь територіальної громади у цій справі не заявлялося, а вимога про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним (незаконним) та його скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною територіальною громадою спірною земельною ділянкою, яка залишилася у власності і в користуванні відповідача.

5.21. Колегія суддів, перевіривши та надавши оцінку цим доводам скаржника, зазначає таке.

5.22 За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, передбачених цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.23. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.24. Колегія суддів зауважує, що правовідносини у справі № 903/852/21, що розглядається, є подібними із правовідносинами у справі № 910/20774/17 за предметом, підставами позову, змістом спірних правовідносин, а також їх матеріально-правовим регулюванням.

Так, звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права у справі № 903/852/21, ТОВ "ЕКОПРОД" обрало спосіб захисту свого права шляхом визнання правовідносин за договором оренди землі від 23.03.2011 в редакції додаткової угоди від 06.12.2018 № 3 припиненими для ТОВ "ЕКОПРОД" з 05.02.2021. Підставою позову, на думку ТОВ "ЕКОПРОД", є перехід права оренди земельної ділянки згідно з положеннями статей 120, 141 Земельного кодексу України, статей 7, 31 Закону України "Про оренду землі", статті 377 Цивільного кодексу України до нових власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, та порушення прав позивача діями відповідача щодо невизнання припиненими за ТОВ "ЕКОПРОД" прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі від 23.03.2011 в редакції додаткової угоди від 06.12.2018 № 3.

5.25. Верховний Суд зауважує, що визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Отже, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає змісту правовідносин, не здатний відновити порушені права з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21, від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21.

5.26. Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.27. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

5.28. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

5.29. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.30. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

5.31. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

5.32. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

5.33. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

5.34. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

5.35. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

5.36. Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17 зазначив, що позивачі звернулись до суду з позовною вимогою про визнання припиненими правовідносин оренди землі з дати відчуження об`єктів нерухомості, посилаючись при цьому на положення законодавства, які прямо передбачають припинення таких правовідносин у зв`язку з відчуженням майна. Тому Верховний Суд у справі № 910/20774/17 погодився з доводами скаржника про те, що позивачами неправильно обрано спосіб захисту свого права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, оскільки заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на встановлення факту, що має юридичне значення, який вже відбувся та який може встановлюватись господарським судом лише за наявності спору про право цивільне, а отже, заявлена у справі вимога сама по собі не може бути предметом окремого позову.

5.37. У цій справі суд апеляційної інстанції правильно встановив факт припинення права оренди ТОВ "ЕКОПРОД" земельною ділянкою в силу закону, тобто фактичне припинення правовідносин між сторонами за договором оренди землі від 23.03.2011 у зв`язку з переходом права оренди до набувачів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, проте дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Водночас позов ТОВ "ЕКОПРОД" містить вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення правовідносин), та не стосується захисту права цивільного, тому задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке вже захищено законом.

За таких обставин оскаржуване судове рішення суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, на які посилається скаржник, оскільки суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги у справі № 903/852/21, що розглядається, та не врахував, що обрання способу захисту, який не відповідає змісту порушеного права та не забезпечить його поновлення, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

5.38. Водночас Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника на неврахування господарськими судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.09.2022 у справі № 199/8110/20, оскільки спірні правовідносини у справі № 903/852/21, що розглядається, не є подібними з правовідносинами у справі № 199/8110/20 ні за предметом та підставами позову, ні за змістом та матеріально-правовим регулюванням.

5.39. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.3. Частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України установлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

6.4. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "ЕКОПРОД".

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. Згідно з підпунктами "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.3. Оскільки за результатами касаційного перегляду постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 903/852/21 належить скасувати, а в задоволенні позову - відмовити, то судові витрати згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 903/852/21 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОД" до Луцької міської ради відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду Волинської області видати судові накази на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак