Ухвала

від 22.08.2023 по справі 214/3059/13-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 214/3059/13-к

Номер провадження в апеляційному суді 11/803/6/23

Провадження № 51 - 2163 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красне Кам`янка-Бузького району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 212 ч. 3, ст. 366 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від

12 квітня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 січня

2023 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року ОСОБА_6 засуджено:

- за ст. 212 ч. 3 КК України в редакції від 15 листопада 2011 року до покарання у виді штрафу в розмірі 20 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 000 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ст. 366 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки.

На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_6 від покарання за ст. 212 ч. 3 ,

ст. 366 ч. 1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати за проведення судових експертиз на користь КМУ УМВС України в Дніпропетровській області 328 гривень 44 копійки та на користь Дніпропетровського науково-дослідницького інституту судових експертиз 10 548 гривень. Цивільний позов Центральної міжрайонної державної податкової інспекції до ОСОБА_6 залишено без розгляду. Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи директором ПП «Тех-Вайтер», будучи службовою особою підприємства, в обов`язки якої входять своєчасне і правильне складання бухгалтерських облікових документів, податкової звітності, надання її в органи державної податкової служби, правильне нарахування і своєчасна сплата податкових платежів до бюджету, у період із січня 2006 року по квітень 2008 року шляхом незаконного формування валових витрат і податкового кредиту із податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, умисно ухилився від сплати до бюджету податку на прибуток у сумі 798 126 гривень і податку на додану вартість в сумі 638 501 гривня, на загальну суму 1 436 627 гривень, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Так, ОСОБА_6 у звітні періоди із січня 2006 року по лютий 2007 року та з червня

2007 року по березень 2008 року, використовуючи підроблені документи, умисно незаконно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях із придбання ПП «Тех-Вайтер» дискових секторів вакуум-фільтрів у ТОВ «СКС-Трейд» і ТОВ «Оникс ЛТД» в м. Кривому Розі, які фактично не здійснювали фінансово-господарської діяльності, і підприємства ТОВ «Мегабелтсервіс С» у

м. Дніпропетровську, яке не здійснювало постачання продукції на адресу ПП

«Тех-Вайтер», тобто по операціях із придбання, що не мали реального товарного характеру, достовірно знаючи про відсутність таких фінансово-господарських операцій, чим умисно сформував суми податкового кредиту по ПДВ у сторону його необґрунтованого завищення, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету податку на додану вартість у загальній сумі 638 501 гривня.

Також ОСОБА_6 у період із січня 2006 року по квітень 2008 року, реалізуючи свій намір, направлений на ухилення від сплати до бюджету податку на прибуток за звітні періоди із першого кварталу 2006 року по перший квартал 2008 року, використовуючи підроблені документи по операціях із придбання ПП «Тех-Вайтер» дискових секторів вакуум-фільтрів у ТОВ «СКС-Трейд» і ТОВ «Оникс ЛТД», які фактично не здійснювали фінансово-господарської діяльності, і підприємства

ТОВ «Мегабелтсервіс С», яке не здійснювало на адресу ПП «Тех-Вайтер» постачань продукції, тобто по операціях із придбання, що мали нереальний товарний характер, достовірно знаючи про відсутність таких фінансово-господарських операцій, у деклараціях по податку на прибуток ПП «Тех-Вайтер» умисно задекларував валові витрати ПП «Тех-Вайтер» у розмірі 5 567 899 гривень замість фактично підлягаючих декларуванню валових витрат у розмірі 2 375 397 гривень, тобто навмисно завищив валові витрати ПП «Тех-Вайтер» на суму 3 192 502 гривень, в результаті чого умисно занизив, не обчислив і не сплатив до бюджету податок на прибуток на суму 798 126 гривень, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів у вигляді податку на прибуток за період із першого кварталу 2006 року по перший квартал 2008 року в сумі 798 126 гривень.

Крім того, ОСОБА_6 , будучи директором ПП «Тех-Вайтер», будучи службовою особою підприємства, в обов`язки якої входять своєчасне і правильне складання бухгалтерських облікових документів, податкової звітності, надання її в органи державної податкової служби, правильне нарахування і своєчасна сплата податкових платежів до бюджету, у період з лютого 2006 року по квітень 2008 року з метою ухилення від сплати податків умисно вніс завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, якими є декларації по податку на додану вартість

ПП «Тех-Вайтер» за звітні періоди із січня 2006 року по лютий 2007 року та з червня 2007 року по березень 2008 року, а також декларації по прибутку підприємства

ПП «Тех-Вайтер» за період із першого кварталу 2006 року по перший квартал

2008 року включно, вказавши в них занижені суми податку на додану вартість і податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , даючи свою оцінку доказам у справі, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , а кримінальну справу закрити за відсутністю події інкримінованих злочинів. Вважає, що в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які належні докази, якими б підтверджувався факт наявності у ПП «Тех-Вайтер» податкових зобов`язань перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 638 501 гривня та податку на прибуток підприємств сумі 798 126 гривень, а отже відсутня подія злочину. Указує на те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року в справі № 2-а-9540/09/0470 скасовані податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2009 року № 0000932301/2 та № 0000942301/2 про нарахування ПП «Тех-Вайтер» на підставі акту перевірки

№ 746/230/30499109 від 27 березня 2009 року податкових зобов`язань відповідно з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Звертає увагу на те, що матеріали кримінальної справи не містять інших актів перевірок податкових органів, якими б було зафіксовано порушення податкового законодавства ПП «Тех-Вайтер» у правовідносинах з ТОВ «Оникс ЛТД», ТОВ «СКС-Трейд» та ТОВ «Мегабелтсервіс С». Зазначає, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження податкового органу та самостійно фактично нарахував ПП «Тех-Вайтер» суму податкового боргу, яку підприємство мало б сплатити за період 2006-2008 роки до бюджету. Крім того, вважає, що відсутність податкового зобов`язання у

ПП «Тех-Вайтер» перед бюджетом підтверджується постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року в справі № 2а-6607/10/0470, якою відмовлено у задоволенні позову Криворізької центральної міжрайонної державної інспекції в Дніпропетровській області до ПП «Тех-Вайтер» про стягнення заборгованості, а також актами звірки розрахунків відповідно з податку на додану вартість та з податку на прибуток, складених Центральною МДПІ у серпні 2009 року, відповідно до яких ПП «Тех-Вайтер» має переплату до бюджету з цих податків. Зазначає, що матеріалами кримінальної справи не підтверджується наявність службового підроблення, оскільки податковим органом не встановлено внесення ПП «Тех-Вайтер» недостовірних відомостей у податкові декларації з податку на додану вартість із січня 2006 року по лютий 2007 року, з червня 2007 року по березень 2008 року та декларації з податку на прибуток за період з першого кварталу 2006 року по перший квартал 2008 року включно. Вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог статей 323, 324, 327 КПК України 1960 року встановлював обставини фіктивності господарських договорів, накладних, податкових декларацій ТОВ «Оникс ЛТД», ТОВ «СКС-Трейд» та ТОВ «Мегабелтсервіс С», обвинувачення в службовому підробленні яких ОСОБА_6 не пред`являлось. Указує на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги захисника, дослідивши письмові докази за клопотання сторони захисту без будь-якого обґрунтування відхилив їх. Звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не застосував положення ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, відповідно до яких податкові повідомлення-рішення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо, зокрема, рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов`язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом. Вважає, що апеляційний суд допустився тих самих порушень, що і суд першої інстанції, оскільки керувався доказами, які були зібрані у іншій кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_8 за ст. 205 ч. 2, ст. 358 ч. 2 КК України, у тому числі висновками почеркознавчих експертиз, проте обвинувачення ОСОБА_6 в службовому підробленні договорів, видаткових накладних у правовідносинах з ТОВ «Оникс ЛТД», ТОВ «СКС-Трейд» та ТОВ «Мегабелтсервіс С» не пред`являлось. Також, на думку захисника, апеляційний суд безпідставно погодився із судом першої інстанції про застосування другого варіанту відповіді на 11 питання в додатковій судово-економічній експертизі № 3336/3337-11 від 30 січня 2012 року про документальне підтвердження висновків акту перевірки № 746/230/30499109 від 27 березня 2009 року.

Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловила доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просила їх задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку. Згідно зі ст. 323 КПК України 1960 року вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою. В ухвалі суду апеляційної інстанції повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляцій і на кожний з доводів дана вичерпна відповідь.

Відповідно до вимог ст. 377 ч. 2 КПК України 1960 року при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Доводи касаційної скарги про істотні порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінально-процесуального закону є обґрунтованими.

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просила скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 як незаконний та необґрунтований, а кримінальну справу закрити за відсутністю події злочинів, передбачених ст. 212 ч. 3, ст. 366 ч. 1 КК України. При цьому захисник ОСОБА_7 порушувала питання про проведення часткового судового слідства та просила дослідити наступні матеріали кримінальної справи: - постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від

24 червня 2011 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року в справі № 2-а-9540/09/0470; - постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року в справі

№ 2а-6607/10/0470; - акти звірки розрахунків відповідно з податку на додану вартість та з податку на прибуток ПП «Тех-Вайтер» із Центральною МДПІ, складені у серпні 2009 року; -акт ревізії №24/07 від 13 червня 2007 року; - висновок додаткової судово-економічної експертизи №3336/3337-11 від 30 січня 2012 року; - податкові декларації ТОВ «Оникс ЛТД», ТОВ «СКС-Трейд», ТОВ «Мегабелтсервіс С» та

ПП «Тех-Вайтер».

Серед доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 зазначала про відсутність будь-яких належних доказів, якими б підтверджувався факт наявності у ПП «Тех-Вайтер» податкових зобов`язань перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 638 501 гривня та податку на прибуток підприємств сумі 798 126 гривень. Зокрема, указувала на недопустимість як доказів акту № 746/230/3049910 від 27 березня 2009 року Про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Тех-Вайтер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, податкових повідомлень-рішень від 15 липня 2009 року № 0000932301/2 та № 0000942301/2, відповідно до яких Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі нарахувала ПП «Тех-Вайтер» податкові зобов`язання відповідно з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

При цьому захисник посилалася на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року в справі № 2-а-9540/09/0470, якою скасовані зазначені податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2009 року

№ 0000932301/2 та № 0000942301/2 про нарахування ПП «Тех-Вайтер» на підставі акту перевірки № 746/230/30499109 від 27 березня 2009 року податкових зобов`язань. Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, зазначену постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2011 року і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року залишено без зміни та вона набрала законної сили.

В апеляційній скарзі захисник указувала на те, що матеріали кримінальної справи не містять інших актів перевірок податкових органів, якими б було зафіксовано порушення податкового законодавства ПП «Тех-Вайтер» у правовідносинах з ТОВ «Оникс ЛТД», ТОВ «СКС-Трейд» та ТОВ «Мегабелтсервіс С».

Крім того, на підтвердження відсутності податкового зобов`язання у ПП

«Тех-Вайтер» перед бюджетом захисник в апеляційній скарзі посилалась на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня

2012 року в справі № 2а-6607/10/0470, якою відмовлено у задоволенні позову Криворізької центральної міжрайонної державної інспекції в Дніпропетровській області до ПП «Тех-Вайтер» про стягнення заборгованості з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що зазначену постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року залишено без зміни та вона набрала законної сили.

Крім того, захисник в апеляційній скарзі зазначала про неврахування таких рішень адміністративних судів судом першої інстанції, про що також вказувалось в ухвалах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2014 року та від

06 грудня 2017 року, якими скасовувались попередні обвинувальні вироки Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідно від 23 вересня 2014 року та від 17 липня 2017 року щодо ОСОБА_6 .

На підтвердження позиції захисту захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі також вказувала на дані, які містяться в актах звірки розрахунків відповідно з податку на додану вартість та з податку на прибуток, складених Центральної МДПІ у серпні 2009 року, відповідно до яких ПП «Тех-Вайтер» має переплату до бюджету з цих податків.

Звертала увагу і на те, що суд першої інстанції не застосував положення ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, відповідно до яких податкові повідомлення-рішення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо, зокрема, рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов`язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом, які відповідали положенням Податкового кодексу України, що почав діяти з 01 січня 2011 року.

Захисник в апеляції наполягала на тому, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження податкового органу та фактично самостійно нарахував ПП «Тех-Вайтер» суму податкового боргу, яку підприємство мало б сплатити у період 2006-2008 роки до бюджету.

Суд апеляційної інстанції безпосередньо дослідив зазначені судові рішення в адміністративних справах та акти звірок, проте не надав їм належної оцінки з точки зору повноти перевірки доводів апеляції про відсутність ПП «Тех-Вайтер» податкових зобов`язань перед бюджетом.

Крім того, захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі зазначала, що матеріалами кримінальної справи не підтверджується наявність службового підроблення, оскільки податковим органом не встановлено внесення ПП «Тех-Вайтер» недостовірних відомостей у податкові декларації з податку на додану вартість із січня 2006 року по лютий 2007 року, з червня 2007 року по березень 2008 року та декларації з податку на прибуток за період з першого кварталу 2006 року по перший квартал 2008 року включно.

Вважала, що суд першої інстанції фактично встановлював обставини фіктивності господарських договорів, накладних, податкових декларацій ТОВ «Оникс ЛТД», ТОВ «СКС-Трейд» та ТОВ «Мегабелтсервіс С», обвинувачення в службовому підробленні яких ОСОБА_6 не пред`являлось. На думку захисника суд першої інстанції у порушення ст. 275 ч. 1 КПК України 1960 року вийшов за межі пред`явленого обвинувачення. Звертала увагу на те, що всі правочини, які укладались ПП «Тех-Вайтер» з ТОВ «Оникс ЛТД», ТОВ «СКС-Трейд» та ТОВ «Мегабелтсервіс С» є правомірними, вони не визнавались недійсними у судовому порядку.

Указувала захисник в апеляційній скарзі і на недопустимість висновку судово-економічної експертизи № 25/06-2009 від 17 липня 2009 року, а також на те, що суд першої інстанції необґрунтовано враховав саме другий варіант відповіді на 11 питання в додатковій судово-економічній експертизі № 3336/3337-11 від 30 січня 2012 року про документальне підтвердження висновків акту перевірки

№ 746/230/30499109 від 27 березня 2009 року, при цьому перший варіант про те, що такі висновки документально не підтверджено, безпідставно відхилив.

Однак, такі доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість доказів, відсутність доказів службового підроблення та вихід судом першої інстанції за межі пред`явленого обвинувачення апеляційний суд залишив без належної перевірки та не надав мотивованих відповідей на них. Як вбачається зі змісту ухвали, суд апеляційної інстанції послався лише на показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також висновки почеркознавчих експертиз, зазначивши, що вони узгоджуються із зазначеним другим варіантом висновку на 11 питання додаткової судово-економічної експертизи № 3336/3337-11 від 30 січня 2012 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року залишив поза увагою, не надав конкретних належних відповідей і не навів детального обґрунтування відхилення доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, недопустимість та неналежну оцінку доказів, відсутність податкових зобов`язань ПП «Тех-Вайтер» перед бюджетом, відсутність доказів службового підроблення та вихід судом першої інстанції за межі пред`явленого обвинувачення, а також про відсутність події інкримінованих злочинів, не зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу в цій частині визнано необґрунтованою.

При цьому суд апеляційної інстанції, мотивуючи своє рішення, обмежився лише вказівкою про те, що доводи, викладені захисником в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, та за наведених підстав не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. Таке мотивування ухвали апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 398 ч. 1 п. 1 КПК України 1960 року є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, а касаційна скарга захисника - задоволенню частково. При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України 1960 року та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7 про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та наявність підстав для закриття кримінальної справи, які аналогічні доводам її апеляційної скарги, підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3