Рішення

від 16.08.2023 по справі 622/800/21

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/800/21

Провадження № 2/529/65/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Петренко Л.Є.,

за участю секретаря - Звягольської В.А., Федотченка С.Ю.,

представника позивача - адвоката Чернишової О.Ю.

представника відповідача - адвоката Гринченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чернишова О.Ю. 27.07.2021 звернулась до Золочівського районного суду Харківської області з позовом у якому просить визнати недійсним заповіт, складений нині померлим ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_2 .

Вказаний позов представник позивача обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в лікарні помер батько позивача - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського призначення, одну з яких нині померлий ОСОБА_3 фактично успадкував після смерті ОСОБА_4 , однак право власності на таку оформити не встиг. Також наявна земельна ділянка, оформлена на ОСОБА_4 (бабу позивача), ОСОБА_3 вступив у спадщину після смерті ОСОБА_5 , проте не встиг зареєструвати своє право власності на неї та отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку. Інша земельна ділянка, має площу 4,3462 га. з кадастровим номером 6322655100:07:007:0286, яку нині померлий ОСОБА_3 фактично успадкував після смерті дружини ОСОБА_6 .

Так, на підставі заяви позивача ОСОБА_7 про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , Золочівською нотаріальною конторою відкрита спадкова справа № 64474760, номер у нотаріуса 270/2019.

При такому зверненні до нотаріуса позивачу ОСОБА_7 стало відомо про існування заповіту батька ОСОБА_3 від 15.04.2019, що посвідчений приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округ Кійко Н.Г. за № 493, №494 . За вказаним заповітом, все свої майно, його нині померлий батько ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 - відповідачу у справі.

Даний заповіт посвідчений в лікарні за два дні до смерті ОСОБА_3 , у присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та замість батька підпис вчинено ОСОБА_10 .

Позивач ОСОБА_1 вважає заповіт, складений його батьком ОСОБА_3 недійсним, оскільки при його складанні не дотримано вимог ч. 1 ст. 1257 ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дії нотаріусами України.

Разом з тим, позивач ОСОБА_7 у позові зазначає, що він вже звертався з позовом до відповідача про визнання недійсним вказаного заповіту ОСОБА_3 , справа розглядалася Золочівським районним судом Харківської області, справа 622/1160/19, проте ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 12.04.2021 позовну заяву було залишено без розгляду в порядку п.3 ст.257 ЦПК України (у зв`язку з повторною неявкою позивача в судові засідання).

Під час розгляду справи № 622/1160/19 були заслухані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та рукоприкладчик ОСОБА_10 , які загалом пояснили суду, що 15.04.2019 було два заповіти, один вранці, другий після обіду, які не зачитувалися заповідачем особисто ні вранці, ні після обіду. Доручення на підпис заповіту ОСОБА_10 на користь ОСОБА_2 в якості рукоприкладчика спадкодавець ОСОБА_3 особисто не давав, це робили інші особи, проте не заповідач.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що його нині померлий батько - ОСОБА_3 був у пригніченому стані, після втрати багато крові, не бадьорий, фізичних вад, пов`язаних із зором, які б позбавила його права зачитати самостійно заповіт не було. Свідки під час посвідчення заповіту вголос не читали заповіт, вголос зачитували тільки нотаріус.

Вказані факти щодо обставин складання та посвідчення заповіту ОСОБА_3 15.04.19 дають підстави стверджувати про недодержання в момент оформлення та посвідчення заповіту вищевказаних вимог закону, що є підставою для визнання його недійсним, зокрема а саме, порушені вимоги законодавства: щодо відсутності у заповідача фізичних вад із зором для самостійного прочитання тексту заповіту та відсутності в заповіті посилання на вказаний факт неможливості особистого зачитування тексту заповіту, щодо прочитання вголос свідками тексту заповіту під час посвідчення оспорюваного заповіту; щодо надання заповідачем особистого доручення рукоприкладчику на здійснення підпису замість нього в заповіті.

На думку позивача ОСОБА_1 вказані порушення можуть свідчити про порушення волевиявлення заповідача ОСОБА_3 щодо розпорядження своїм майном, яке до потрапляння в лікарню 14.04.2019 (тобто за три дні до смерті) було інше. Так, він неодноразово говорив свідкам про те, що у нього є рідний син, і він його спадкоємець, про те, що він виконає волю своєї рідної матері та бабусі та їх земельні паї дістануться у спадщину сину - позивачу по справі. Тому, виникають сумніви, що волевиявлення ОСОБА_3 при складанні та посвідченні заповіту було вільним та направлено на те, щоб заповідати все своє майно на користь ОСОБА_2 , співмешканки батька.

28.07.2021 ухвалою судді Золочівського районного суду Харківської області відкрито провадження по справі, визначено порядок її розгляду за правилами загального позовного провадження.

10.08.2021 представником відповідачки ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовом у якому остання вказала про те, що позовні вимоги відповідачка не визнає та вважає їх безпідставними. Обставини викладені в позовній заяві є такими, що не відповідають дійсності, позивач намагається ввести в оману суд шляхом перекручування пояснень свідків у справі № 622/1160/11. Вказує, що такі посилання позивача не відповідають дійсним обставинам справи, спростовуються змістом заповіту посвідченого від імені ОСОБА_3 15.04.2019 (письмовим доказом по справі), спростовуються наданими зі сторони позивача доказами, а саме звукозаписом судового засідання по справі № 622/1160/19 від 28.04.2020, в якому було допитано двох свідків : ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , що вказані за змістом заповіту як свідки. Зі сторони позивача є неправильною інтерпретація взагалі підстав за якими було залучено до посвідчення заповіту свідків, не враховано, що показання ОСОБА_10 допитаної у справі № 622/1160/19 від 20.05.2020 не узгоджуються та протирічать показанням інших свідків та письмовим доказам по справі, її пояснення не відповідають навіть процедурі посвідчення заповіту, так як при намаганні заповідачем самостійно підписати заповіт її ніхто не включав ні у текст заповіту та не запрошував та вона не була і не могла бути присутня під час перших подій, вона була присутня лише під час другого посвідчення заповіту, де вона була лише рукоприкладчиком, що ставить взагалі під сумнів правдивість її показань, як свідка у цивільній справі № 622/1160/19. При цьому звукозапис судового засідання в якому допитувалась ОСОБА_10 є майже нерозбірливий, так як половина питань не чути та є не зрозумілим на які питання вона надає відповідь.

Представник відповідача вказує, що нині померлий ОСОБА_3 15.04.2019 при складанні заповіту, перебував при здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій, діяв добровільно, на його бажання та в присутності двох свідків, обраних ним особисто: ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Підставою до залучення свідків до посвідчення заповіту ОСОБА_3 було саме бажання заповідача ОСОБА_3 . Таким чином підставою для залучення свідків до посвідчення заповіту були саме обставини, передбачені вимогами ч.1 ст. 1253 ЦКУ, де зазначено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках (випадок коли є таке право, а не обов`язок).

Разом з тим, позивач за змістом свого позову посилається на вимоги ч.2 ст. 1253 ЦКУ та абз. 3 ч. 2 ст. 1248 ЦКУ та нібито їх порушення (обставини обов`язкового залучення свідків у зв`язку з неможливістю заповідача через фізичні вади самостійно прочитати заповіт).

Крім того, представник відповідачки вказує, що в дійсності заповідач скористався саме своїм правом передбаченим законом та було запрошено його сусідів з якими він завжди спілкувався, добре знав за життя, та відповідно до яким мав довіру. Обов`язкові підстави до залучення свідків були відсутні.

Текст заповіту, який було надруковано за допомогою комп`ютерної техніки, було самостійно зачитано вголос при свідках самим заповідачем до підписання, зачитано вголос кожним свідком, а лише потім підписано гр. ОСОБА_10 , за проханням заповідача, так як він мав слабкість, що була спричинена хворобою заповідача, та що зрозуміло із допиту всіх свідків по справі № 622/1160/19. Заповідач спочатку намагався підписати заповіт сам, але виходило так, що почерк розтягувався та літери збільшувались з продовженням написання, тому було прийнято рішення залучити особу рукоприкладчика, яка підпише замість нього, для чого і перероблявся другий раз заповіт нотаріусом.

Представник відповідача вважає, що нотаріусом в повній відповідності вимогам чинного законодавства 15.04.2019 посвідчено заповіт, дотримано вимоги ч. 3, ч. 4 ст. 1247 ЦК України та інші вимоги для такого, визначені у главі 3 «Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування» Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Також представник відповідачки звертає увагу у своєму відзиві на те, що ні порядок вчинення нотаріальних дій, ні вимоги ЗУ «Про нотаріат», ні вимоги цивільного законодавства не вимагають за порядком посвідчення заповіту, щоб особа рукоприкладчика зачитувала вголос заповіт заповідачу, так як функція цієї особи зводиться лише до виконання підпису замість заповідача, який у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно.

Стосовно посилань за змістом позовної заяви на те, що нібито «свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 28.04.2020 пояснювали під присягою, що 15.04.2019 засвідчувалось два заповіти - один до обіду, інший - після обіду, вголос заповіт заповідачем не зачитувався, оскільки не було окулярів, а текст він не бачив, другий заповіт вони підписували та підписувала жінка, читали проте не вголос, вголос читача тільки нотаріус», вказe' що такі посилання не відповідають дійсності та спростовуються звукозаписом допиту цих свідків у справі № 622/1160/19, наданого самим же позивачем в якості додатка до позовної заяви.

Доводи позивача про те, що нібито заповіт не зачитувався вголос заповідачем ОСОБА_3 та свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_11 є такими, що не підтверджено доказами по справі та такими, що не можуть бути встановлені на підставі недопустимих доказів (виключно на підставі пояснень одного свідка, обґрунтування непростимості яких зазначено вище). Оскільки останні були допитані в судовому засіданні під присягою, при розгляді цивільної справи № 622/800/21, а звукозапис судового засідання знаходиться у матеріалах справи.

Відповідачка ОСОБА_2 зазначає про те, що дійсно в тексті заповіту відсутнє посилання на обставину неможливості заповідачем прочитати текст заповіту, але так як були відсутні фізичні вади із зором що б перешкоджали прочитанню заповіту особисто відповідачем ОСОБА_3 . Більш того, з сторони свідка ОСОБА_11 було зазначено, що він ніколи не скаржився на зір та окулярами не користувався. Тому, у нотаріуса вказувати у тексті заповіту про неможливість прочитати заповідачем тексту заповіту не було жодних підстав, так само як і встановлювати наявність якихось фізичних вад у ОСОБА_3 так як нотаріус пересвідчилась в тому, що особа може прочитати заповіт самостійно.

Натомість в заповіті міститься вказівка, що заповіт повністю прочитаний вголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Вказана обставина додатково підтверджена цими ж свідками.

Також представник ОСОБА_2 акцентує увагу на тому, що підставою залучення свідків до посвідчення заповіту була не неможливість заповідачем самостійно вголос прочитати заповіт (обставина обов`язкового залучення свідків) а інша підстава, а саме особисте бажання заповідача (обставина коли таке право виникає, а не обов`язок).

Представник відповідачки зазначає, що відсутні порушення щодо форми посвідчення заповіту ОСОБА_3 від 15.04.2019. Зі змісту самого заповіту чітко зрозуміло бажання та воля заповідача визначити своїм спадкоємцем саме відповідачку, яка прожила з ним як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу 20 років у будинку, що належав йому особисто, та заповідач розумів якщо він помре, (знаючи свій діагноз та розуміючи його наслідки), то його найближча людина залишиться без нічого, так як шлюб між ними не було оформлено, та вона не була спадкоємцем першої черги, а стосовно свого сина, то спадкодавець знав що за життя багато в чому він фінансово допоміг своєму синові, та він не потребує допомоги. Викладене було підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_11 під час допиту у справі № 622/1160/19 від 28.04.2020 року, звукозапис знаходиться в матеріалах цієї справи № 622/800/21.

З огляду на вказані обставини та інші обставини вказані у самому відзиві представник відповідачки просить відмовити у задоволені позову.

17.08.2021 представником позивача подано відповідь на відзив у якій, останній загалом вказав, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 мають фінансовий інтерес щодо користування земельною ділянкою спадкодавця ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_11 є керівником ФГ «Пійчен», а дана земельна ділянка перебуває в оренді у цього фермерського господарства. Також зазначив, що при складанні та посвідченні заповіту ОСОБА_3 15.04.2019 були недотримані в момент оформлення та посвідчення заповіту вимог закону, що є підставою для визнання його недійсним.

20.08.2021 представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Гринченко Т.М. подано заперечення у якому, окрім іншого зазначено, що доводи позивача про те, що нібито заповіт не зачитувався вголос заповідачем ОСОБА_3 та свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_11 є такими, що не підтверджено доказами по справі та такими, що не можуть бути встановлені на підставі недопустимих доказів. Оспорюваний заповіт відповідає загальним вимогам щодо його форми і посвідчення, а зміст заповіту відповідав волі заповідача - ОСОБА_3

11.10.2021 ухвалою Золочівського районного суду Харківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду В.Князєва від 14.03.2022, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Золочівського районного суду Харківської області на Диканський районний суд Полтавської області.

Згідно з автоматизованим розподілом справа 13.09.2022 розподілена до розгляду судді Петренко Л.Є.

19.09.2022 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чернишова О.Ю. підтримала позовні вимоги, з підстав викладених у позові. Також пояснила, що заповіт від імені ОСОБА_3 підписано іншою особою, однак фізичних вад для підписання у останнього не було. Свідок вказав, про те, що нині померлий ОСОБА_3 погано бачив та просив окуляри. Нині померлий ОСОБА_3 заповіт особисто не читав, оскільки у нього були відсутні окуляри, текст такого заповіту зачитав вголос нотаріус. З рукоприкладчиков ОСОБА_3 не спілкувався. Отже є дефект волі заповідача, тому є усі підстави для визнання заповіту недійсним. Також просила заслухати покази свідків, які були допитані Золочівським районним судом Харківської області в рамках даної справи, оскільки їх допит в Диканському районному суді є ускладненим у зв`язку з неможливістю встановити місце їх знаходження на даний час.

Сама відповідачка ОСОБА_2 була цивільною дружиною нині померлого ОСОБА_3 , з якою останній прожив 20 років. Разом з тим, позивач ОСОБА_1 являється єдиним сином померлого.

Крім того, в судових дебатах, представник позивача вказала, що у заповідача ОСОБА_3 була розпливчастість сітківки ока після переливання крові, тому останній не міг бачити, що підтверджується медичною документацією. Просила врахувати медичну документацію при ухваленні рішення.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Гринченко Т.М. в судовому засіданні суду пояснила, що підстави, які вказує позивач ОСОБА_1 та його представник щодо недійсності заповіту від 15.04.2019 нині померлого ОСОБА_3 , не підтверджені належними та допустимими доказами. Докази на існування зазначених підстав взагалі відсутні. Позивач ОСОБА_1 вказує, що заповіт не зачитувався вголос, однак такі твердження не відповідають дійсності оскільки свідки, які були допитані в судовому засіданні при розгляді цивільної справи № 622/1160/19 вказали, що складений заповіт 15.04.2019 зачитувався вголос і зачитувався самим заповідачем ОСОБА_3 . Відповідачка ОСОБА_2 була цивільною дружиною ОСОБА_3 , прожила з ним у незареєстрованому шлюбу близько 20 років, між ними були гарні подружні відносини. Також свідки, під час допиту їх Золочівським районним судом Харківської області зазначили про те, що заповідач і два свідки оголосили заповіт в голос.

Представник відповідача - адвокат Гринченко Т.М. пояснила суду, що залучення свідків до складання заповіту було бажанням самого нині померлого ОСОБА_3 . Законодавством України передбачено, що при фізичній ваді або хворобі заповідача залучаються свідки та рукоприкладчик. Законодавство не вимагає зачитування в голос рукоприкладчиком заповіту, а лише обов`язкове зачитання такого заповідачем. Пояснила, що свідки при допиті вказували про те, що як і вони так і сам заповідач оголошували заповіт вголос. Пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 узгоджуються з письмовими матеріалами справи, поясненнями нотаріуса та є послідовними. Всі вони зазначали, що ОСОБА_3 та свідки зачитували заповіт. Разом з тим, представник відповідача зазначає, що слід критично оцінювати пояснення свідка ОСОБА_10 , стосовно її присутності при першому посвідченні заповіту, оскільки такі є вигаданими та не узгоджуються з матеріалами справи.

При посвідченні заповіту нотаріусом дотримана форма і порядок посвідчення такого. Сам же нині померлий заповідач ОСОБА_3 не користувався за життя окулярами та їздив на автомобілі.

Крім того, адвокат Гринченко Т.М. вказала, що висновку щодо діагнозу заповідача ОСОБА_3 - розпливчатість сітківки ока, матеріали справи не містять, експертиза не проводилась, а суд та учасники справи не мають спеціальних знань в цій галузі.

В матеріалах справи знаходиться заява від третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог - приватного нотаріусу Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Кійко Н.Г., про розгляд справи у її відсутність.

Також матеріали справи містять заяву від представника третьої особи - Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області про розгляд справи у відсутність представника нотаріальної контори, при цьому при вирішені спору покладаються на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, які останніми були надані під присягою в судових засіданнях при розгляді даної справи Золочівським районним судом Харківської області, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Золочів Золочівського району Харківської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується належно завіреною копією свідоцтва про смерть, виданого 24.04.2019 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а.с.54 т. 1).

За життя померлому ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 (а.с.22)

Також ОСОБА_3 фактично володів земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходиться на території Золочівської селищної ради Харківського району, які фактично ним успадковані після смерті баби ОСОБА_4 , та матері ОСОБА_6 , проте право власності на які за ним не були зареєстровані.

15.04.2019 на випадок своєї смерті ОСОБА_3 складено заповіт, яким все своє майно він заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.58).

Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Кійко Н.Г., зареєстровано в реєстрі за № 493, 494.

Як вбачається зі змісту вказаного заповіту, такий у зв`язку з хворобою ОСОБА_3 складено та посвідчено за місцем лікування заповідача, у комунальному підприємстві «Золочівська центральна района лікарня» за адресою: Харківська область, Золочівський район, селище міського типу Золочів, вулиця Філатова, 20.

Після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 270/2019 у якій знаходиться заява про прийняття спадщини від ОСОБА_1 , позивача у справі, який є сином померлого (а.с. 114, т. 1), заява про прийняття спадщини від ОСОБА_12 - рідна сестра померлого (а.с.199, т.1, зворот), заява про прийняття спадщини за заповітом від ОСОБА_2 (а.с.129, т.1, зворот).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст.1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється нею особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Свобода заповіту - це надана фізичній особі можливість на власний розсуд, у межах, визначених цивільним законодавством, розпорядитися власним майном на випадок смерті, змінити чи скасувати заповіт, а також обрати для своїх заповідальних розпоряджень іншу форму, не заборонену законом.

Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Частиною другою ст. 1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Згідно з ч.3 ст. 1247 ЦК України, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. За частиною четвертою вказаної статті, заповіти посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що оспорюваний заповіт складено: АДРЕСА_2 , 15.04.2019, посвідчено приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Кійко Н.Г., записаний нею зі слів заповідача, до його підписання прочитаний уголос самим заповідачем ОСОБА_3 і у зв`язку зі слабкістю, спричиненою хворобою, останній не міг підписати текст заповіту, такий підписаний за його дорученням ОСОБА_10 , у присутності двох свідків та нотаріуса.

Заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним двох свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які також прочитали текс заповіту уголос до його підписання і поставили на заповіті свої підписи. Особи свідків встановлено та перевірено їх дієздатність. Також перевірено і дієздатність особи ОСОБА_10 .

Як вбачається з тексту заповіту, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження : все майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, що йому буде належати на день смерті та на що за законом він матиме право, заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У даному заповіті вказано, що дієздатність заповідача перевірено, останньому роз`яснено зміст статей 1235, 1241, 1254, 1274, 1276, 1307 Цивільного кодексу України. Заповіт складено у двох примірниках, один з яких залишається і зберігається у справах приватного нотаріуса Кійко Н.Г. а другий видається заповідачу.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України(частина третя статті 1247 ЦК України).

Так зі змісту оспорюваного заповіту вбачається, що такий складений за допомогою комп`ютерної техніки. Вказано, що у зв`язку зі слабкістю, спричиненою хворобою заповідача ОСОБА_3 , на його прохання та за його дорученням, після прочитання заповіту свідками вголос, даний правочин в присутності заповідача підписано ОСОБА_10 .

Далі по тексту заповіту значиться, вказівка на те, що текст заповіту свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_11 прочитано вголос у присутності нотаріуса та заповідача ОСОБА_3 .. Після погодження заповідача з тим, що цей заповіт відповідає його дійсній власній волі, вони як свідки підписалися на двох примірниках цього заповіту.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 не є особами, які не можуть бути свідками при посвідченні вказаного заповіту, оскільки не входять до переліку осіб, визначених ч. 4 ст. 1253 ЦК України, про що і вказано в оспорюваному заповіті.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз`яснено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.

Відповідно до частини 2 статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини 2 статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю і не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

При цьому, згідно 1.8. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, в редакції, яка діяла на момент складання та посвідчення спірного заповіту, якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. 1.11. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.

Зі змісту оспорюваного заповіту вбачається, що «у зв`язку зі слабкістю спричиненою хворобою, ОСОБА_3 не міг особисто підписати текст заповіту, за його дорученням, у його та присутності нотаріуса текст заповіту підписано ОСОБА_10 »

В наступному абзаці заповіту вказано «заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним свідків ОСОБА_8 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_11 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

У зв`язку з тим, що представник позивача не має можливості забезпечити явку свідків в судове засідання, оскільки такі після початку воєнних дій роз`їхалися і встановити їх місце знаходження не вдалося, суд, за згодою представників сторін, заслухав звукозаписи судових засідань Золочівського районного суду Харківської області по даній справі, в яких надавалися пояснення приватним нотаріусом Кійко Н.Г. та свідків.

Відповідно до звукозапису судового засідання 24.11.2021, при розгляді справи в Золочівському районному суді Харківської області, надані пояснення третьої особи - приватного нотаріуса Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Кійко Н.Г. Так приватний нотаріус вказала, що заповіт, складений ОСОБА_3 вважає дійсним, він міг на момент складання такого керувати своїми діями. Вказаний заповіт посвідчувався у лікарні. Приватний нотаріус вказує, що на посвідчення заповіту виїжджала два рази, оскільки перший раз особа не змогла підписати, а тому другого разу був рукоприкладчик. Перед посвідченням заповіту вона з`ясовувала у медичних працівників лікарні, які повідомили, що перед складання заповіту ОСОБА_3 медичні препарати не вводили. Пояснила, що вперше ОСОБА_3 побачила у п`ятницю 12.04.2019 на дому, куди її викликала ОСОБА_13 , його сестра. ОСОБА_3 вийшов, вона записала на чию користь буде складено заповіт і так як нотаріус була зайнятою, домовились скласти та посвідчити заповіту в понеділок. Суть заповіту, яка була вказана нині померлим ОСОБА_3 12.04.2019 така ж як і 15.04.2019.

15.04.2019 ОСОБА_3 самостійно у лікарні прочитав заповіт, заперечень до змісту заповіту у нього не було, яке саме майно від заповідає не казав.

Так, приватний нотаріус суду пояснила, що 15.04.2019 близько 13 год. ОСОБА_3 прочитав заповіт сам, прочитали заповіт свідки, після чого вона дала підписати такий ОСОБА_14 , який почав його підписувати, однак через свою слабкість та слабкість у руці, повністю підписати не зміг. Тому було вирішено робити заповіт із рукоприкладчиком. ОСОБА_3 казав що хоче щоб рукоприкладчиком була ОСОБА_10 . Він їй зателефонував і вона прийшла. Однак, сам момент як шукали рукоприкладчика вона не пам`ятає. Приблизно о 14 год вона поїхала до офісу переробити заповіт, дані про рукоприкладчика у неї були. О 15 год. 05 хв. виїхала з офісу з переробленим заповітом. Також приватний нотаріус Кійко Н.Г. пояснила, що вона не пам`ятає чи були у ОСОБА_3 окуляри, однак точно пам`ятає, що заповіт він читав сам.

Рукоприкладчиком була знайома ОСОБА_3 , перший раз коли посвічували заповіт вона не була присутня. Другий раз ОСОБА_3 прочитав заповіт, прочитали його свідки і підписали. ОСОБА_10 як рукоприкладчику роз`яснено всі права і обов`язки. Також приватний нотаріус пояснила, що рукоприкладчик не повинна зачитувати заповіт, а свідки обов`язково зачитують заповіт. Сам же ОСОБА_3 розумів, що відбувається.

Нотаріус ОСОБА_15 суду також пояснила, що стан ОСОБА_3 був адекватним, він керував своїми емоціями. 15.04.2019 ОСОБА_3 казав, що з ОСОБА_2 прожили 20 років, однак розписатись не встигли.

Текст заповіту, який складався першим 15.04.2019 є у комп`ютері, на бланку цього заповіту немає, оскільки він повинен бути знищеним на протязі трьох днів. Копію акту знищення такого заповіту надавала до суду.

Із заслуханого звукозапису пояснень свідка ОСОБА_10 , які нею надано в судовому засіданні Золочівського районного суду Харківської області 24.11.2021 під присягою свідка, вбачається, що така працює медичною сестрою у хірургічному відділенні лікарні. Так, свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що була знайома із померлим ОСОБА_3 . Побачила ОСОБА_3 в лікарні та він їй казав, що у нього кровотеча. Точної дати не пам`ятає, але пам`ятає що у зв`язку із роботою зайшла у палату ОСОБА_3 і в цей час зайшли до нього нотаріус і два свідка. Дали ОСОБА_3 якийсь документ, щоб він підписав. ОСОБА_3 взяв ручку став підписувати, а нотаріус сказала що не так підписав чи не в тому місці, вона не знає. Першого разу свідка ОСОБА_10 підписуватись не просили. Нотаріус сказала що треба переробляти документ. Через деякий час, ОСОБА_10 викликали знову коли було складено новий документ, нотаріус зачитала зміст заповіту і попросили її підписатися як свідка. Сам ОСОБА_3 в той час був слабкий, та у її присутності заповіт не підписував. Також свідок ОСОБА_10 суду 24.11.2021 при її допиті пояснила, що вона ОСОБА_3 побачила ранком, приблизно в 9-10 год. Коли у неї просили паспорт вона не пам`ятає. Сам ОСОБА_3 її не просив бути рукоприкладчиком його заповіту, а просила ОСОБА_2 .. Разом з тим, свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона не зрозуміла, що таке рукоприкладчик. Нотаріус читала заповіт в голос, сам ОСОБА_3 такий не читав. Чи читала заповіт сама, а також свідки, вона не пам`ятає. Вказала, що в її присутності ОСОБА_3 медичні препарати не вводились, однак він був лежачим та слабким.

ОСОБА_10 пояснила, що коли робила перев`язку хворому ОСОБА_16 , то була у робочому одязі, думає що була як свідок при посвідчені заповіту. Їй нотаріус до обіду казала, що вона буде в якості свідка. Оспорюваний заповіт, був складений на ОСОБА_2 . Заперечень щодо змісту такого заповіту у ОСОБА_3 не було. Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона від останнього не чула заперечень. На її думку вони все обговорили, всі умови заповіту. Разом з тим, вона не пам`ятає чи роз`яснювались їй права як рукоприкладчику, їй казали, що вона буде свідком посвідчення заповіту.

Із заслуханого звукозапису судового засідання від 30.11.2021 Золочівського районного суду Харківської області вбачається, що свідок ОСОБА_11 пояснив, що позивач ОСОБА_17 являється сином його померлого сусіда ОСОБА_3 . З ОСОБА_2 останній проживав близько 20 років, шлюб не був зареєстрований. 15.04.2019 приблизно об 11 год йому подзвонила дочка ОСОБА_2 і повідомила, що до неї телефонував ОСОБА_3 і просив щоб він був свідком при посвідчені заповіту. Спочатку він та інший свідок (його син) заїхали до нотаріуса, якій віддали паспорти, а потім поїхали в лікарню. Заповіт він вперше побачив у лікарні, який був у трьох примірниках. Перший примірник читав ОСОБА_18 , читав без окулярів. Разом з тим, він не бачив, щоб ОСОБА_3 у повсякденному житті користувався окулярами. Заповіт ОСОБА_3 читав в голос, в його присутності та присутності його сина - іншого свідка і нотаріуса. Медичної сестри першого разу не було. Крапельниці поставленої ОСОБА_3 також не було. Потім коли ОСОБА_3 хотів розписатись у заповіті, став писати великими літерами, однак нотаріус сказала, що так не годиться і вирішили робити заповіт з рукоприкладчиком. Чекали поки нотаріус переробить документи. Через деякий час приїхала нотаріус з переробленими документами, цього ж разу заповіт також зачитав ОСОБА_3 , потім він як свідок, та інший свідок, після чого такий був підписаний рукоприкладчиком. Разом з тим, свідок ОСОБА_11 пояснив, що ОСОБА_10 з`явилась коли другий раз приїхала нотаріус. Вона була у білому халаті, та на його думку прийшла з іншого відділення. Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що той заповіт, що читав він був складений на користь ОСОБА_2 . Другий заповіт читали також всі, окрім ОСОБА_10 . Після посвідчення заповіту, вони з лікарні вийшли близько 16 -16: 30 год.

Також свідок ОСОБА_11 зазначив, що ОСОБА_3 говорив з ним за сина ОСОБА_19 - позивача по справі, близько місяця до своєї смерті та казав, що він багато дав за життя сину. Не казав, що хоче сину залишити землю. Будинок, який заповів ОСОБА_3 знаходиться з ним по сусідству, у ньому проживала бабуся. ОСОБА_2 та померлий ОСОБА_3 проживали разом як чоловік та дружина, близько 20 років. ОСОБА_19 приїжджав до них в гості, іноді проживав. Свідок вказував, що нині померлий ОСОБА_3 його говорив про те, що давав синові кошти на будівництво, останній користувався його автомобілем. Разом з тим, між свідком та померлим у лютому 2019 року відбулась розмова у якій померлий ОСОБА_3 повідомив, що відчуває, що скоро помре і треба розписатись з ОСОБА_2 , а ОСОБА_20 і так не буде ображений на нього, бо він йому багато допомагав.

Із звукозапису судового засідання від 09.12.2021 Золочівського районного суду Харківської області встановлено, що свідок ОСОБА_8 знає позивача по справі ОСОБА_1 , який є сином померлого сусіда ОСОБА_3 .. ОСОБА_3 проживав по сусідству разом з ОСОБА_2 15.04.2019 його батько ОСОБА_11 сказав йому, що необхідно їхати до лікарні. Спочатку вони заїхали до нотаріуса, а потім поїхали в лікарню. В лікарні батько зайшов у палату до ОСОБА_3 , а він залишився чекати в коридорі. В подальшому до лікарні приїхав нотаріус. У палаті ОСОБА_3 зачитав заповіт, потім зачитав заповіт він і батько. ОСОБА_3 почав підписувати заповіт, однак його підпис почав з`їжджати (літери почали тікати) і нотаріус сказала, що так не годиться і треба шукати рукоприкладчика. Нотаріус сказала, що це може бути будь яка особа. Рукоприкладчиком була медсестра, він її не знає. Через деякий час нотаріус переробила заповіт, ОСОБА_3 прочитав заповіт, потім прочитав заповіт він і батько. ОСОБА_3 щодо змісту заповіту не заперечував, а вказав, що сину він і так багато дав.

Також свідок ОСОБА_8 пояснив, що текст заповіту він дізнався вже в лікарні при його зачитуванні. Згідно зі змісту заповіту, все майно переходило ОСОБА_2 . ОСОБА_3 перший раз давали окуляри щоб підписатися, однак вони йому не підійшли, вони йому були потрібні вже при підписування. Як ОСОБА_3 читав заповіт, окулярів не просив. При першому посвідченні заповіту, був сам ОСОБА_3 , він, батько та нотаріус, медичних працівників не було.

Також свідком ОСОБА_8 вказано, що зміст другого заповіту був ідентичний першому. ОСОБА_3 казав, що все майно залишає ОСОБА_2 , однак яке саме не конкретизував. Стан ОСОБА_3 був як у хворої людини. До того як потрапив до лікарні їздив на автомобілі. ОСОБА_3 із ОСОБА_2 проживали разом та вели спільне господарство, щоб приїжджав до нього син ОСОБА_19 він не бачив. Бачив як останній приїздив ремонтувати машини в гаражі, що при будинку.

Із звукозапису судового засідання від 30.11.2021 Золочівського районного суду Харківської області вбачається, що свідок ОСОБА_21 пояснив під присягою свідка, що у нього та нині померлого ОСОБА_3 були товариські відносини, вони один одного знали з дитинства. Він знає, що дружиною останнього була ОСОБА_2 . При цьому у ОСОБА_3 з сином ОСОБА_19 були гарні відносини. Тому при спілкуванні з ним йому ОСОБА_18 говорив, що він хоче усе залишити сину. Свідок ОСОБА_22 останній раз бачив ОСОБА_3 за 2 чи 3 дні до його смерті, він приїздив до нього на автомобілі та ходив без окулярів. Говорив, що ОСОБА_23 та ОСОБА_24 - дітям ОСОБА_2 він багато зробив. Крім цього у ОСОБА_3 є онук - дитина ОСОБА_19 , якого він дуже любив та допомагав в його утриманні. Також свідок ОСОБА_22 вказував, що колись чув як нині померлий ОСОБА_3 говорив про те, що все залишить ОСОБА_20 і онуку. Тому був дуже здивований, що ОСОБА_18 нічого не залишив після смерті своєму синові - позивачу по справі.

Досліджені в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_25 , надані ним 30.11.2021 при розгляді справи Золочівським районним судом Харківської області, з яких вбачається, що нині померлий ОСОБА_3 йому говорив про те, що все майно залишиться сину ОСОБА_20 - позивачу по справі, а будинок який будується нехай добудовує ОСОБА_20 . При цьому, свідок ОСОБА_25 вказав, що після смерті ОСОБА_3 бачив його сина ОСОБА_1 , який йому повідомив, що поховав батька і що батько за життя склав заповіт на ОСОБА_2 .

Також, судом досліджено поданий представником позивача до суду електронний доказ, який міститься на диску - звукозапис судового засідання за 28.04.2020 цивільної справи № 622/1160/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_26 про визнання заповіту недійсним, по якій 12.04.2021 ухвалою Золочівського районного суду Харківської області позовна заява по згаданій вище цільній справі залишена без розгляду (а.с.17-18, Том 1).

Так з дослідженого звукозапису судового засідання від 28.04.2020 по цивільній справі № 622/1160/19, вбачається, що покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 повністю узгоджуються з показами, які ними надавались в судовому засіданні при розгляді даної цивільної справи у Золочівському районному суді Харківської області. Зокрема свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_11 вказувалось, що заповідач ОСОБА_3 не зміг самостійно першого разу підписати заповіт, тому такий підписала рукоприкладчик ОСОБА_10 , після того, як нотаріус переробила заповіт, який було зачитано до підписання, вголос самим заповідачем та свідками.

З огляду на вказані вище обставини, судом встановлено, що порядок складання та посвідчення заповіту приватним нотаріусом було дотримано, а твердження представника позивача про те, що самим заповідачем ОСОБА_3 заповіт не читався вголос повністю спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_27 та приватного нотаріуса Кійко Н.Г.

Разом з тим, покази свідка ОСОБА_10 суд оцінює критично, оскільки така неодноразово при своєму допиті наголошувала про те, що не пам`ятає подробиць посвідчення, не пам`ятає хто читав заповіт, оскільки пройшов значний час. З її пояснень вбачається, що вона взагалі не зрозуміла, що була саме рукоприкладчиком заповіту ОСОБА_3 , вважаючи себе саме свідком заповіту. Крім того її пояснення не узгоджуються з поясненнями нотаріуса та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_27 , є непослідовними, оскільки при посвідченні першого заповіту ОСОБА_10 не була присутня, а була тільки при посвідченні другого (остаточного) заповіту, що підтверджується показами свідків, нотаріуса та текстом заповіту.

Сам зміст оспорюваного заповіту містить вказівку на те, що такий зачитувався в голос заповідачем ОСОБА_3 . З огляду на це суд не вбачає дефекту волі заповідача ОСОБА_3 , оскільки останній знав зміст заповіту, та особисто з ним був ознайомлений, жодних зауважень до нього не надавав.

Також не знайшли свого підтвердження і доводи представника позивача, як на підставу визнання оспорюваного заповіту недійсним, не прочитання свідками заповіту вголос, оскільки такі твердження також спростовуються вище вказаними обставинами, а саме поясненнями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_27 та приватного нотаріуса Кійко Н.Г.

Так само є безпідставним і посилання представника позивача на те, що заповідач ОСОБА_3 мав незадовільний зір, як наслідок не міг сам прочитати оспорюваний заповіт та просив окуляри при його читанні. Вказане спростовується пояснення свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_27 та приватного нотаріуса Кійко Н.Г., які вказували, що перший та другий раз ОСОБА_3 читав заповіт самостійно без окулярів, а вже при намаганні поставити підпис у заповіті, під час написання прізвища, через слабкість у руках не зміг цього зробити, літери виходили за межі рядка і вже тоді він просив окуляри, а не під час прочитання тексту заповіту.

Також представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що при складанні заповіту приватним нотаріусом Кійко Н.Г. недотримано вимог встановленої форми заповіту, а саме невідповідність змісту посвідчувального напису змісту, визначеному у Формі затвердженій Наказом Міністерства юстиції від 22.12.2010 року №3255/5 «Про затвердження правил ведення нотаріальних дій», зокрема не вказано «не може особисто прочитати уголос та підписати». Однак, вказані твердження є необгрунтованими, оскільки відсутність в засвідчувальному написі словосполучення «не може прочитати у голос», як визначено відповідною Формою, не відповідало б дійсним обставинам, які мали місце при вчиненні цього правочину, оскільки заповідач міг та прочитав заповіт у голос.

Саме недотримання встановленої законом форми посвідчувального напису в момент посвідчення заповіту не є достатньою правовою підставою для визнання незаконною вказаної нотаріальної дії, оскільки ці обставини не спростовують волевиявлення заповідача та не свідчать про порушення вимог щодо форми і порядку посвідчення заповіту. Такі висновки визначені Верховним Судом у постанові від 30.04.2021 у справі № 272/583/19.

В той же час, судом досліджено медичну документацію, зокрема медичні карти амбулаторного хворого, медичні карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 , у яких відсутні вказівки на діагностовануі хворобу очей заповідача, внаслідок яких мав би вади зору, зокрема про яку вказувала в судовому засіданні представник позивача - розпливчатість сітківки ока, яка виникла внаслідок переливання крові нині померлому ОСОБА_3 . Висновків експертів, довідок з лікувальних закладів з вказівкою про наявність у заповідача ОСОБА_3 вад із зором, які позбавляли його можливості читати до суд не надано.

Судом також досліджено Акт знищення зіпсованих та анульованих спеціальних бланків нотаріальних документів, складений 15.04.2019 приватним нотаріусом Кійко Н.Г. - третьою особою по справі. З дослідженого Акту вбачається, що приватним нотаріусом Кійко Н.Г. 15.04.2019 знищено бланк ННЕ №364128 (а.с.160)

Як вбачається з копії книги викликів щодо вчинення нотаріальних дій за межами нотаріальної контори, 15.04.2023, приватний нотаріус Кійко Н.Г. надавала консультацію ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.164).

З наступного запису у вказаній книзі слідує, що не посвідчено заповіт, не міг підписати через слабкість в руках, потрібен рукоприкладчик, особа яка викликала (звернулась) до нотаріуса - Лохман М.І., адреса АДРЕСА_2 , причина виїзду - хвороба (онкологія) ОСОБА_3 . Часом вчинення такої дії зазначено 14 год. 40 хв.

З наступного запису у книзі встановлено, що посвідчено заповіт № 493, 494, особа яка викликала нотаріуса для вчинення нотаріальної дії - ОСОБА_3 , адреса за якою був здійснений виїзд нотаріуса - вул. Філатова, смт. Золочів. Причина - хвороба (онкологія) ОСОБА_3 . Час посвідчення (виїзду) 16 год. 05 хв.

Отже, з досліджених сторінок, вище згаданої книги вбачається, що вперше заповіт заповідачем ОСОБА_3 не посвідчено через неможливість підписати заповіт (слабкість в руках), а особою, яка викликала нотаріуса був сам заповідач. Вказівки про вади зору у ОСОБА_3 як підставу виклику приватного нотаріуса для вчинення нотаріальної дії за межами нотаріальної контори, відсутні, що підтверджує покази свідків ОСОБА_11 , та ОСОБА_8 , наданих в судовому засіданні Золочівського районного суду Харківської області та досліджені при розгляді справи.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок про застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що "для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України".

Матеріали справи не містять доказів того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; що він складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), та що він складений з істотним порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати його складання тощо).

Належних та допустимих доказів про невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача позивачем надано не було.

Оспорюваним правочином /заповітом/ було оформлено дійсне волевиявлення ОСОБА_3 на розпорядження належним йому майном на випадок його смерті у присутності приватного нотаріуса, тобто уповноваженої на вчинення відповідних нотаріальних дій особи, яка засвідчила заповіт, при посвідченні заповіту 15.04.2019 року були дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, приватний нотаріус встановила особу заповідача, перевірила його дієздатність. Заповіт прочитаний вголос самим заповідачем, а оскільки він не міг через слабкість підписати такий, заповіт підписаний іншою особою, за його дорученням - ОСОБА_10 , особу якої та дієздатність перевірено. Така дія відбувалась в присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , якими до підписання також прочитано заповіт вголос, особу та дієздатність яких приватним нотаріусом перевірено. При складанні та посвідченні заповіту дотримано таємницю заповіту відповідно до статті 1255 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, підстав для визнання заповіту недійсним під час судового розгляду не встановлено.

Незгода позивача із волевиявленням спадкодавця, при відсутності допустимих та достовірних доказів на підтвердження своїх тверджень, не є підставою для визнання заповіту недійсним.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Гринченко Т.М. просить відшкодувати відповідачу понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача до суду було надано договір про надання правової допомоги від 03.08.2021 року, Акти виконання робіт, квитанції, згідно з яких відповідачка ОСОБА_2 сплатила за надані послуги надані з правової допомоги в сумі 20 000 грн.

Згідно із ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору та враховуючи проведення розгляду справи в Диканському районному суді Полтавської області в режимі відеоконференції, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн не є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому підлягає зменшенню до 10 000 гривень, які підлягають стягненню із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати по справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правову допомогу в розімі 10 000 (десять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 21.08.2023

Головуюча: Л.Є. Петренко