Рішення

від 22.08.2023 по справі 120/5740/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 серпня 2023 р. Справа № 120/5740/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Маслоід О.С.,

за участі секретаря судового засідання: Сомик Ю.О.,

представника позивача: Лосік Ю.В.,

представника відповідача: Ременяк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке кар`єроуправління" (вул. Лісова, 1, с. Писарівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22407)

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницьке кар`єроуправління» (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2022 року № 0014360701, 0014370701, 0014390701.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки, викладені у актах перевірки щодо нереальності господарських операції позивача не відповідають дійсності, оскільки товари, отримані ним від ТОВ «Трейдінвест Україна» використані у власній господарській діяльності для будівництва комплексу по складуванню та відвантаженню щебеневої продукції в с. Корделівка, що підтверджується наданими первинними документами. Позивач також вказує, що ним також фактично були отримані послуги від ТОВ «Торговий дім «КБК-Лтд». Основним видом діяльності позивача є видобування граніту та виробництво щебеневої продукції, він має спеціальний дозвіл на користування надрами. Товариством проведено реконструкцію кар`єру, оновлення технічного транспорту, технологій видобутку тощо. Вказані дії потребують постійного інвестування у зв`язку із залученням нових технологій видобування, технологічних випробувань, лабораторних досліджень, залучення сторонніх спеціалістів тощо. Крім цього, в процесі діяльності було виявлено в гранітній породі гранат. Виявлення гранату стало одним з перспективних напрямків діяльності позивача з можливістю реалізації та внутрішньому та зовнішньому ринках збуту. Для дослідження можливих перспектив такого збуту та отримання прибутку також необхідно проводити додаткові дослідження у напрямку розвитку цього направлення господарської діяльності і відповідно, з цією метою, було залучено до співробітництва вказаного контрагента. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

01.08.2022 року ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.08.2022 року.

18.08.2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає про необґрунтованість позовних вимог. Відповідач вказує, що ним було проведено планову виїзну перевірку, за результатом якої складено відповідний акт. В ході розгляду заперечень на акт перевірки прийнято рішення про проведення позапланової перевірки, за результатом якої складено акт на прийняті спірні податкові повідомлення -рішення. Відповідачем під час проведення вказаних перевірок виявлено здійснення позивачем нереальних господарських операцій. Так ним встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Трейдінвест Україна» є учасником тіньового сектору економіки, здійснює декларування нереальних операцій, спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем. Він не міг фактично реалізувати позивачеві матеріали для будівництва залізничних колій, в результаті неможливості встановити джерело походження товарів по ланцюгу постачання. З урахуванням того, що позивач реально використав будівельні матеріали для здійснення господарської діяльності, а саме для будівництва під`їзних колій, то фактичне їх отримання відбулось з джерел невідомого походження безоплатно. Контрагент позивача ТОВ «Торговий дім «КБК-Лтд» здійснював маніпулювання показниками податкової звітності з ПДВ. Позивачем здійснено віднесення витрат за послуги до складу витрат, а саме витрат на збут, всупереч вимогам Положення про бухгалтерський облік. Крім цього, дослідження по ланцюгу постачання, вказує на те, що цей контрагент також є учасником тіньового сектору економіки, здійснює декларування нереальних операцій, спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем. Він фактично не надавав позивачеві послуг щодо вивчення кон`юнктури ринку гранатового концентрату. Відповідач вказує, що позивач також отримував послуги наукового дослідження по гранатовому піску і від інших суб`єктів господарювання.

Підготовче судове засідання 23.08.2022 року не відбулось у зв`язку із зняттям з розгляду, оскільки суддя перебувала у відпустці. Засідання відкладено на 13.09.2022 року.

29.08.2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, якою підтвердив свою позицію, викладену у позові.

05.09.2022 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.09.2022 року вказане клопотання задоволено.

13.09.2022 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, де він зазначив, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортні накладні на підтвердження постачання товарів від ТОВ «Трейдінвест Україна». Умови постачання не визначені, витрати на перевезення матеріалів для будівництва з місця поставки в бухгалтерському та податковому обліку не відображено, до перевірки не надано накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів. Видаткові накладні не місять ініціали підписантів та реквізити довіреностей. Відповідач також проводить аналіз звіту з аналізу гранатового піску в Україні та вказує, що аналіз проведено в Росії, що договором не передбачено. Джерела (законодавство) використані також РФ. Також вказує про відсутність розумних економічних причин.

Цього ж дня 13.09.2022 року до суду від позивача надійшла заява про долучення письмових доказів.

У підготовчому судовому засіданні 13.09.2022 року судом з`ясовувались питання, визначені ст. 173, 180 КАС України, судове засідання відкладено на 27.09.2022 року.

16.09.2022 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції та клопотання про долучення письмових доказів.

Ухвалою суду від 26.09.2022 року вказане клопотання задоволено.

27.09.2022 року до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

Цього ж дня від позивача надійшли додаткові пояснення щодо спростування доводів відповідач, викладених в додаткових поясненнях. До пояснень також надані додаткові матеріали.

У підготовчому засіданні 27.09.2022 року судом вирішувались надані сторонами клопотання, підготовче засідання відкладено на 11.10.2022 року.

30.09.2022 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

04.10.2022 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення із документами.

Ухвалою суду від 04.10.2022 року клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції задоволено.

Підготовче судове засідання 11.10.2022 року не відбулося у зв`язку із зняттям з розгляду, з огляду на масові ракетні та авіаційні обстріли по території України (наказ Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2022 року № 026). Засідання відкладено на 19.10.2022 року.

14.10.2022 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції та клопотання про долучення письмових доказів.

Ухвалою суду від 17.10.2022 року вказане клопотання задоволено.

Підготовче судове засідання 11.10.2022 року не відбулося у зв`язку із зняттям з розгляду, з огляду на масові ракетні та авіаційні обстріли по території України. Судове засідання відкладено на 27.10.2022 року.

24.10.2022 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 25.10.2022 року вказане клопотання задоволено.

У підготовчому засіданні 27.10.2022 року судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження на призначено справу до судового розгляду, судове засідання призначено на 08.11.2022 року.

02.11.2022 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року вказане клопотання задоволено.

Судове засідання 08.11.2022 року не відбулось у зв`язку із технічною неможливістю участі представника позивача у судовому засіданні. Ризик технічної неможливості такої участі несе позивач, судове засідання відкладено на 17.11.2022 року.

Судове засідання 17.11.2022 року не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги. Судове засідання відкладено на 23.11.2022 року.

18.11.2022 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.11.2022 року вказане клопотання задоволено.

Судове засідання 23.11.2022 року не відбулось у зв`язку із вимкненням електропостачання у приміщенні Вінницького окружного адміністративного суду. Судове засідання відкладено на 07.12.2022 року.

30.11.2022 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 05.12.2022 року вказане клопотання задоволено.

Судове засідання 07.12.2022 року не відбулось у зв`язку із вимкненням електропостачання у приміщенні Вінницького окружного адміністративного суду. Судове засідання відкладено на 28.12.2022 року.

14.11.2022 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 15.12.2022 року вказане клопотання задоволено.

Судове засідання 28.12.2022 року не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги. Судове засідання відкладено на 10.01.2023 року.

09.01.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.01.2023 року к задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Судове засідання 10.01.2023 року не відбулось у зв`язку із вимкненням електропостачання у приміщенні Вінницького окружного адміністративного суду. Судове засідання відкладено на 01.02.2023 року.

12.01.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 16.01.2023 року вказане клопотання задоволено.

У судовому засіданні 01.02.2023 року представник позивача надавав пояснення по суті спірних правовідносин, задавали запитання, судове засідання відкладено на 15.02.2023 року.

03.02.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.02.2023 року вказане клопотання задоволено.

У судовому засіданні 15.02.2023 року представник позивача продовжив надавати пояснення по суті спірних правовідносин, задавали запитання, судове засідання відкладено на 01.03.2023 року.

16.02.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 20.02.2023 року вказане клопотання задоволено.

У судовому засіданні 01.03.2023 року представник відповідача надавав пояснення по суті спірних правовідносин, задавали запитання, судове засідання відкладено на 15.03.2023 року.

06.03.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.03.2023 року вказане клопотання задоволено.

У судовому засіданні 15.03.2023 року представник відповідача продовжив надавати пояснення по суті спірних правовідносин, задавали запитання. Протягом усього судового засіданні були технічні збої участі представника позивача у режимі відеоконференції, судове засідання відкладено на 11.04.2023 року.

06.04.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.04.2023 року вказане клопотання задоволено.

У судовому засіданні 11.04.2023 року представник відповідача відповідав на запитання. Суд перейшов до дослідження доказів по справі у кількості 8 томів, сторони надавали пояснення у зв`язку із дослідженням доказів, судове засідання відкладено на 16.05.2023 року.

У судовому засіданні 16.05.2023 року судом продовжено дослідження доказів по справі, сторони надавали пояснення у зв`язку із дослідженням доказів, протягом усього судового засіданні були технічні збої участі представника позивача у режимі відеоконференції, судове засідання відкладено на 31.05.2023 року.

31.05.2023 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо розрахунку встановленого заниження податку на прибуток у сумі 1122957 грн.

У судовому засіданні 31.05.2023 року судом продовжено дослідження доказів по справі, сторони надавали пояснення у зв`язку із дослідженням доказів, протягом усього судового засіданні були технічні збої участі представника позивача у режимі відеоконференції, судове засідання відкладено на 14.06.2023 року.

У судовому засіданні 14.06.2023 року судом продовжено дослідження доказів по справі, сторони надавали пояснення у зв`язку із дослідженням доказів, протягом усього судового засіданні були технічні збої участі представника позивача у режимі відеоконференції, судове засідання відкладено на 30.06.2023 року.

У судовому засіданні 30.06.2023 року судом продовжено дослідження доказів по справі, сторони надавали пояснення у зв`язку із дослідженням доказів, судове засідання відкладено на 26.07.2023 року.

26.07.2023 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо запитів контролюючого органу.

У судовому засіданні 26.07.2023 року судом продовжено дослідження доказів по справі, сторони надавали пояснення у зв`язку із дослідженням доказів, судове засідання відкладено на 22.08.2023 року.

17.08.2023 року до суду від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача.

22.08.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 22.08.2023 року судом закінчено дослідження доказів у справі, сторони надавали пояснення у зв`язку із дослідженням доказів, судом оголошено про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, сторони виступили у судових дебатах.

Дослідивши усі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін по справі та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

У період з 28.09.2021 року по 19.10.2021 року відповідачем на підставі наказу № 3068к від 14.09.2021 року було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт перевірки № 96/4/02-32-07-01/05531038 від 26.10.2021 року.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивачем до складу інших доходів за 2018 рік не віднесено доходи у вигляді безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей (матеріали для будівництва та монтажу залізничних колій) на загальну суму 3 598 249 грн, в тому числі за 1 квартал 2020 року на 224 890 грн., півріччя 2020 року на 899 562 грн., за 3 квартали 2020 року на 1 574 233 грн, за 2020 рік на 2 248 906 грн, за 1 квартал 2021 року на 674 672 грн та 1 півріччя 2021 року на 1 349 343 грн. Встановлено нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «Трейдінвест Україна» по отриманню матеріалів, оскільки контрагент позивача є учасником тіньового сектору економіки, не придбавав вказані матеріали та не є їх виробником, відповідно не встановлено джерело походження товарів по ланцюгу постачання та подальша їх реалізація. Таким чином, будівельні матеріали отримані позивачем безоплатно з джерел невідомого походження і відповідно він повинен був відобразити дохід протягом періоду з березня 2020 року по червень 2021 року на загальну суму 3 598 249 грн.

Крім цього, позивачем до складу інших операційних витрат за 2018 рік віднесено витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «КБК» на загальну суму 2 640 400 грн. перевіркою встановлено нереальність господарських операцій із цим контрагентом, оскільки

ТОВ «Торговий дім «КБК» є учасником тіньового сектору економіки, здійснював маніпулювання показниками податкової звітності, не подавав податкову звітність, не має ресурсів на здійснення господарської діяльності. Контрагент фактично не надавав послуг позивачеві. Крім цього, позивачем за цей період були отримані аналогічні послуги від інших контрагентів за меншу суму. Також перевіркою встановлено, що віднесення послуг, отриманих від цього контрагента, до складу витрат на збут відбулось всупереч положенням бухгалтерського обліку. Дані витрати, пов`язані із намірами позивача проводити діяльність з видобутку гранатового концентрату, проте у періоді понесення витрат дана діяльність не розпочиналася та не проводилася, відповідно дохід не отримувався. Таким чином, позивачем завищені інші операційні витрати на вказану суму.

За таких обставин, відповідачем встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 1 222 957 грн.

Під час проведення перевірки встановлено також завищення позивачем податкового кредиту на суму 7 274 317 грн. у зв`язку із відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ з операцій по придбанню будівельних матеріалів на загальну суму 40 480 300 грн., в тому числі ПДВ - 6 746 717 грн., у ТОВ «Трейдінвест Україна», оскільки господарські операції є нереальними, а також у зв`язку із відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ з операцій по придбанню послуг за номенклатурою «вивчення кон`юнктури ринку гранатового концентрату» та «лабораторно-технічні дослідження» на загальну суму 3 168 000 грн, в тому числі ПДВ - 527 600 грн., у ТОВ «Торговий дім «КБК», оскільки господарські операції також є нереальними.

Відповідачем також встановлено заниження позитивного значення з ПДВ у сумі 7 145 184 грн. по деклараціям за червень-жовтень 2018 року, лютий 2019 року та травень 2021 року.

В ході проведення перевірки відповідачем позивачеві наданий запит від 18.10.2021 року про надання документів та пояснень. Позивачем надано відповідь, яка не підтверджує відсутність вини посадових осіб у вчиненні податкових правопорушень, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності.

Згідно висновків вказаного акту перевірки виявлено порушення позивачем положень п. 44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України, ст. 1,9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1 222 957 грн.; п. 44.1. ст. 44, п. 198.1., 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2. ст. 200 ПК України, в результаті чого занижене позитивне значення з ПДВ в сумі 7 145 184 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду у сумі 129 133 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем були надані заперечення від 06.12.2021 року. Листом від 20.12.2021 року позивача було повідомлено, що за результатом розгляду наданих заперечень відповідачем прийнято рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань, що стали предметом оскарження з 12.01.2022 року.

У період з 12.01.2022 року по 18.01.2022 року відповідачем на підставі наказу № 4442к від 20.12.2021 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження. За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт перевірки № 945/02-32-07-01/05531038 від 25.01.2022 року.

Під час проведення позапланової перевірки відповідачем бути підтверджені висновки, викладені у акті від 26.10.2021 року.

Позивачем 04.02.2022 року були надані відповідачеві заперечення на акт позапланової перевірки.

Додатково позивача листом від 08.02.2022 року за № 3379/6/02-32-07-01-10 було повідомлено про відмову у задоволенні вказаних заперечень.

На підставі вказаних актів перевірки відповідачем 14.02.2022 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0014360701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1 122 957 грн. та згідно п. 123.2. ст. 123 ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% на суму 118 818 грн.; № 0014370701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 7 145 184 грн. та згідно п. 123.2. ст. 123 ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% на суму 1 786 296 грн.; № 0014390701, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в сумі 129 133 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, скарга від 15.04.2022 року за № 15/04/22-1, яка рішенням про результати розгляду скарги від 05.07.2022 року залишена без задоволення, а рішення без змін.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини регулюються ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

П.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до вимог п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

П. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П.200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Системний аналіз наведених норм доводить, що податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого періоду. При позитивному значенні суми, вона підлягає сплаті до бюджету у визначені строки.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та складу витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження реальності господарських операцій із вказаними контрагентами надані наступні документи.

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ «Трейдінвест Україна» 01.06.2018 року був укладений договір постачання за № 01/06-2 з урахуванням специфікацій № 1-6, згідно якого продавець передає у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його.

На виконання умов договору позивачем були надані наступні первинні та інші документи: видаткові накладні, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість, фото отриманих матеріалів тощо.

Отриманий від вказаного контрагента товар був використаний позивачем під час будівництва залізних колій, що підтверджується договором підряду в капітальному будівництві № 01/02 від 20.11.2028 року, на виконання якого позивачем також надані первинні документи: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних робіт, фото залізничних колій, відомості ресурсів, робочі проекти тощо.

До вказаного договору позивачем також надані додатки № 1,3 № 2 - акт приймання - передачі будівельного майданчика та проектної документації та акти приймання-передачі матеріалів.

Крім цього, факт наявності збудованих залізничних колій підтверджується відповідачем у актах перевірки та під час судового розгляду справи.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Торговий дім «КБК» 02.06.2018 року був укладений договір про надання послуг (робіт) № 243, згідно якого виконавець зобов`язується за завданням замовника, виконати встановлені роботи, а замовник зобов`язується прийняти їх та оплатити. За цим договором позивач отримує послуги щодо вивчення кон`юнктури ринку гранатового концентрату (піску) в Україні та світі за 2017-2018 роки (1 півріччя); вивчення потенціалу ринку споживачів з метою сприяння збуту гранатового концентрату (піску); організація попередніх переговорів з потенційними клієнтами по реалізації гранатового концентрату (піску).

На виконання умов договору позивачем були надані наступні первинні та інші документи: акт приймання - передачі виконаних послуг (робіт), звіт по аналізу ринку гранатового піску, меморандум про залучення інвестицій по розвитку виробничого комплексу Писарівського родовища гранітів і технічного гранату, договір про наміри щодо співробітництва, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість.

Також між вказаними контрагентами був укладений договір про надання послуг (робіт) від 20.05.2018 року за № 174, згідно якого виконавець зобов`язується за завданням замовника, виконати встановлені роботи, а замовник зобов`язується прийняти їх та оплатити. За цим договором позивач отримує послуги щодо розробки лабораторно-технічної схеми на Писарівському родовищі; проведення лабораторно-технічних досліджень на Писарівському родовищі.

На виконання умов договору позивачем були надані наступні первинні та інші документи: акти приймання - передачі виконаних послуг (робіт), звіт «Розробка лабораторно-технічної схеми на Писарівському родовищі»; звіт «проведення лабораторно-технічних досліджень на Писарівському родовищі», банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість.

Суд звертає увагу на те, що за своєю суттю усе дослідження вищезазначених господарських операцій зводиться податковим органом до дослідження контрагентів позивача на предмет ризиковості та ланцюгів постачання товарів позивачеві, зокрема, ланцюг до фактичного постачання товарно-матеріальних цінностей позивачеві. Під час вказаного дослідження відповідачем встановлено обрив ланцюгу постачання. Але з актів перевірки не вбачається неправомірних дій саме позивача, під час виконання ним зазначених господарських операцій, а зазначається фактично про відсутність необхідних ресурсів контрагентів позивача.

В контексті визначеного, суд наголошує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 816/166/15-а та інших відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення відповідних необхідним ресурсів для виконання господарських операцій є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Тим більш, що з договорів (п. 1.3.), укладених позивачем з ТОВ «Торговий дім «КБК», вбачається, що виконавець вправі залучать до виконання робіт третіх осіб без погодження з замовником, для виконання робіт, які потребують наявність відповідних дозволів, виконавець залучає осіб, які мають такі дозволи, ліцензії.

Також висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Крім того, необхідно враховувати, що законодавством України не передбачено обов`язку платника податку - позивача (одержувача товару) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Таким чином, у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 810/734/17, № 520/1536/19, № 826/14489/16, № 826/5263/14, № 2а-12436/11/2670, № 817/481/17, № 819/2737/13, а також постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/5932/19-а.

Суд також зазначає, що у рішеннях Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03), «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97) закріплено правило індивідуальної юридичної відповідальності.

Так у рішенні у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов`язки з дотримання встановлених Державою - членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов`язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов`язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Суд вважає, що право компанії-заявника на нарахування податкового кредиту прирівнюється щонайменше до «правомірного очікування» того, що їй буде надана можливість реалізувати своє право власності, що прирівнюється до «власності» в розумінні статті 1 Протоколу N 1 (див., з урахуванням різниці в обставинах, рішення у справах Пайн Веллі Девелопментс Лтд. та інші проти Ірландії від 29 листопада 1991, § 51, серія A N 222; С.А. Данжевіль проти Франції N 36677/97, § 48, ECHR 2002-III; Кабіне Діо і С.А. Гра Савой проти Франції (NN 49217/99 і 49218/99, § 26) від 22 липня 2003; і Аон Консей і Куртаж С.А. і Крістіан де Кларан проти Франції (№70160/01, § 45, ECHR 2007-…).

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1.

З наведеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема, у Шостій Директиві від 17.05.1977 року № 77/388/EU щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

Суд також звертає увагу на те, що уся інформація, яка була використана відповідачем під час проведення перевірки є податковою інформацією стосовно юридичних осіб- контрагентів позивача. Суд зазначає, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Крім того, суд зважає й на те, що інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків, а також інформація надана іншими контролюючими органами не є належним доказом у розумінні КАС України, адже вона не ґрунтується на безпосередньому досліджені первинних документів. Більш того, такі дії не відповідають критерію юридичної значимості.

Суд також наголошує на тому, що відповідачем в актах перевірки не зазначено про наявність недоліків первинних документів, на підставі яких позивачем було здійснено віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та витрат.

Але під час судового розгляду справи вже відповідач послався на певні невідповідності, які були ним виявлені, під час дослідження та аналізу первинних документів позивача. Але на час прийняття спірних рішень, вказані невідповідності, не були виявлені відповідачем, відповідно не були ним покладені в основу висновків, викладених в актах перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, а виявлені ним вже після вчинення вказаних дій та прийняття спірних податкових рішень.

Крім цього, під час судового розгляду справи позивачем були надані додаткові пояснення стосовно вказаних недоліків та на їх спростування.

Також вже під час судового розгляду справи відповідачем було здійснено ретельний аналіз документів, які були отримані позивачем, за результатом отримання ним послуг від ТОВ «Торговий дім «КБК», та наголошено на тому, що надані документи не відповідають умовах договорів про надання послуг (робіт).

В контексті вищевикладеного суд також не приймає до уваги такі додаткові пояснення відповідача щодо його позиції на заперечення проти позовних вимог. Також суд вказує на те, що відповідач дуже прискіпливо здійснив аналіз звіту по аналізу ринку гранатового піску, меморандуму про залучення інвестицій по розвитку виробничого комплексу Писарівського родовища гранітів і технічного гранату, звіту «Розробка лабораторно-технічної схеми на Писарівському родовищі» та звіту «проведення лабораторно-технічних досліджень на Писарівському родовищі», вказавши на їх недоліки, на його думку, та наголосивши про те, що більшість текстів викладена російською мовою, аналіз здійснювався ринку російської федерації тощо.

Суд звертає увагу на те, що вказані пояснення є припущенням відповідача, позивачем були прийняті вказані документи, у якості відповідних результатів наданих йому послуг, і він погодився із наданням йому послуг саме у такому вигляді, що не є порушенням вимог діючого законодавства на не свідчить, само по собі, про наявність в його діях умислу на вчинення податкових правопорушень.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд також не приймає посилання відповідача на наявність кримінального провадження стосовно контрагента позивача ТОВ «Торговий дім «КБК», оскільки відповідач лише 25.07.2023 року звернувся із відповідним запитом до ГСУ Національної поліції України, тобто не під час проведення двох перевірок та підготовчого провадження в адміністративній справі в суді першої інстанції, а вже навіть під час судового розгляду справи у порядку загального провадження на стадії дослідження доказів по справі.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків, за результатами вчинення господарських операцій, є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних (далі ТТН) свідчить про відсутність факту перевезення товарів взагалі, оскільки Верховний Суд зазначає, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а тому, наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних чи відчутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість, факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи. А згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 можлива наявність у позивача ТТН лише у разі визначення його у вказаних документах у якості одного з учасників у здійсненні перевезення певних товарів.

Суд також звертає увагу на те, що як вже зазначалось, до матеріалів справи позивачем надані усі банківські та платіжні документи, які свідчать про реальне перерахування грошових коштів позивачем, в актах перевірки відповідачем підтверджується факт перерахування коштів позивачем, тобто у позивача фактично відбулась реальна зміна активів.

За таких обставин, у даному випадку, відсутня можливість наголошувати на тому, що позивач отримав будівельні матеріали безоплатно. В контексті викладеного суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

Відповідачем також не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Додатково суд наголошує на тому, що основним видом діяльності позивача є видобування гранітів, декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; добування інших корисних копалин та розроблення кар`єрів.

Для здійснення вказаної діяльності позивачем отримано спеціальний дозвіл на користування надрами від 17.08.1999 року, назва родовища Писарівське.

Відповідно до гірничого відводу, згідно акту про надання гірничого відводу від 13.12.2019 року, внесено до реєстру Державної служби з питань праці від 13.12.2019 року № 3548 для нього передбачено 41,58 га площі з метою розробки Писарівськоно родовища гранітів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалась реконструкція та оновлення виробничої діяльності, реконструкція та вдосконалення дробильно-сортувального заводу, будівництво залізничного вузла по зберіганню та відвантаженню щебеневої продукції, купівля додаткового технологічного транспорту, проводив проектні роботи, капітальний ремонт адміністративно-побутового приміщення тощо. Також ним проводжувались технічні випробування, як техніки так і обладнання, залучались нові спеціалісти, проводились лабораторні та інші дослідження для видобування та нарощування виробництва, здійснювався пошук нових ринків для реалізації продукції.

В процесі діяльності було здійснено вивчення мінерального складу гранітного відсіву та виявлено в гранітній породі гранат, що стало перспективним напрямком діяльності позивача. Для дослідження можливих перспектив збуту вказаної продукції та отримання прибутку позивач здійснював замовлення послуг щодо аналізу запасів ті місцезнаходження гранатового піску, технологій збагачення та виробництва, вимог до якості, цін, дослідження зовнішнього ринку та внутрішнього, вивчення асортименту, компаній оптово-роздрібної торгівля тощо.

З наведеного вбачається, що позивачем були здійснені вказані господарські операції в межах основного виду діяльності з урахуванням розумної економічної причини, тобто з діловою метою та з метою отримання прибутку.

Згідно п.п. 14.1.231 п. 14.1. ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В цьому контексті суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у діях позивача ділової мети.

Наведене повністю спростовує посилання відповідача щодо фактичної відсутності отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від спірного контрагента. Зазначені документи свідчать про наявність товару та фактичний рух активів позивача - платника податків, які, у свою чергу, були використанні ним на підставі відповідних договорів.

За таких обставин, судом було здійснено комплексне дослідження усіх складових господарських операцій за вказаними договорами. З аналізу наведених обставин, документів, інформації вбачається наявність фактичної передачі товару та послуг позивачеві, фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складених податкових накладних; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарських операцій, відповідно підтвердження реального здійснення (виконання) спірних господарських операцій.

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка резюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в актах перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умови договорів не виконано.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року справа № 200/5932/19-а (адміністративне провадження № К/9901/1002/21).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відтак, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Господарська діяльність суб`єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, які на момент господарських операцій між позивачем та контрагентами, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, висновки податкового органу щодо вчинення позивачем податкових правопорушень, викладених в актах перевірки, не підтверджуються матеріалами справи, є неправомірними та необґрунтованими.

Щодо правомірності застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог п. 123.2. ст.123 ПК України, згідно якої до позивача застосовані фінансові санкцій у розмірі 25%, діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд наголошує, що з урахуванням встановлення судом відсутності факту податкового правопорушення позивачем, а також відсутності доказаного умислу позивача на вчинення ним діянь, визначених п. 123.1 цієї статті, вказані штрафні санкції не підлягають застосуванню.

У контексті оцінки доводів сторін суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, спірні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем без додержанням вимог, передбачених ст. 2 КАС України, відповідно є неправомірними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір у суму 24 810 грн. на користь позивача.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України та ст. 2, 73 - 77, 90, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке кар`єроуправління" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2022 року № 0014360701, № 0014370701, № 0014390701.

Стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке кар`єроуправління" судовий збір у сумі 24 810 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницьке кар`єроуправління" (вул. Лісова, 1, с. Писарівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22407, код ЄДРПОУ 05531038)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 25.08.2023 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна