Ухвала

від 24.08.2023 по справі 213/1953/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3054/23 Справа № 213/1953/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року м.Кривий Ріг

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження за №42023042060000010 від 09.01.2023 року за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалуДзержинськогорайонного суду міста Кривого Рогу від 07.08.2023 року, якою

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Городище, Городищенського району, Черкаської області, громадянка України, офіційне місце реєстрації відсутнє, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 05.10.2023 року включно;

В С Т А Н О В И Л А:

в провадженні Дзержинськогорайонногосуду містаКривого Рогу на розгляді перебуває кримінальне провадження за №42023042060000010 від 09.01.2023 року відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Ухвалою Дзержинськогорайонногосуду містаКривого Рогу від 07.08.2023рокупродовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 на 60 днів до 05.10.2023 року включно.

На зазначене рішення обвинуваченою ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі обвинувачена просить скасувати вищевказану ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, замінити запобіжний захід на домашній арешт. Наголошує на тому, що тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом. Зауважує, що притягується до кримінальної відповідальності вперше, від слідства не переховувалась, вважає, що інкриміноване діяння підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.309, а не ст.307 КК України.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони кримінальногопровадження повідомлені належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимогст. 2 КПК Українизавданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України. Відповідно до частини 5статті 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно достатті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того,стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, астаття 18 цього Законувизначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Відповідно дост. 29 Конституції Україниніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ч.1ст.9 Конституції України,ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. Зокрема, ЄСПЛ послався на практику застосування статті 5 Конвенції у рішення «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства».

У вказаних рішеннях ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Конвенцією покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Як вбачається з наявних матеріалів та встановлено судом, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років. Виходячи із пред`явленого їй обвинувачення, існує реальний ризик, що усвідомлюючи розмір кримінального покарання яке їй загрожує у разі визнання її винуватим, обвинувачена може вдатися до втечі та переховуватися від суду або звернутися до незаконного впливу на інших учасників провадження.

Судом апеляційноїінстанції встановлено,що Дзержинськийрайоннийсуд містаКривого Рогу 07.08.2023року в обґрунтування прийнятого рішення про продовження щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, керувався тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні, продовжують існувати.

За вказаним кримінальним провадженням відбувається судовий розгляд у суді першої інстанції, та рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого прийнято під час судового розгляду справи. Наразі здійснюється дослідження письмових доказів та допит обвинуваченої.

Судом апеляційної інстанції також зазначається правильність того, що при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого місцевий суд керувався вимогами ст. 177 КПК України, а також приписами Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголосивши, що суворість покарання, яке може бути призначене, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Дніпровський апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченої є правильними, оскільки відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 частини 1 вказаної статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 цього Кодексу.

В оскаржуваній ухвалі суд обґрунтовано зазначив, що ризики, передбачені ч.1ст.177 КПК Українидо теперішнього часу існують та не зменшилися. Тобто, судом враховані: дані про особу обвинуваченої, обсяг обвинувачення та самі обставини інкримінованих злочинів, всі ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які з огляду на вказане не зменшилися та продовжують існувати.

Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, судом цілком правильно зазначено, що запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не передбачається можливим.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що суд врахував наявність ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК України, зокрема, ризику переховування від суду, а також можливість вчинити нове кримінальне правопорушення.

Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою та неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначенимиКПК Україниконкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Колегія суддів наголошує, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК України.

На даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої у даному кримінальному провадженні, наявні ризики, передбаченіст.177 КПК України, не зменшилися, у зв`язку з чим зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виключити ризики, пов`язані із звільненням його з під варти.

Таким чином, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , суд першої інстанції обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та виключити ризики, пов`язані із звільненням її із під варти.

З урахуванням наданих матеріалів та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 законним, обґрунтованим та вмотивованим, а висновок про продовження строку тримання під вартою правильним, обмеження її права на свободу в цьому випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ймовірній реалізації ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,178,197,404,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинськогорайонного суду міста Кривого Рогу від 07.08.2023 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_6 , залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді