Ухвала

від 25.08.2023 по справі 420/21917/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21917/23

УХВАЛА

25 серпня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна-СМ» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагуна-СМ» (далі - позивач, ТОВ «Лагуна-СМ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі відповідач 1, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), Державної податкової служби України (далі відповідач 2, ДПС України), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 27.05.2022 №6875122/42553331;

зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну від 20.10.2021 № 74 днем її направлення на реєстрацію.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 161 КАС України з наступних підстав.

За статтею 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Разом з тим, зазначений у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строк, є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.

Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленої у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постанові від 12.02.2021 у справі № 380/5397/20.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач оскаржує рішення комісії ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 27.05.2022 №6875122/42553331.

З метою досудового порядку вирішення спору ТОВ «Лагуна-СМ» звернулося зі скаргою до контролюючого органу на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Однак, скаргу залишено без задоволення, рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН без змін, про що свідчить рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 01.08.2022 № 28480/42553331/2.

Таким чином, тримісячний строк звернення до суду обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду скарги на рішення суб`єкта владних повноважень.

До суду позивач звернувся 18.08.2023 (про що свідчить відмітка на конверті), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Разом з позовною заявою позивач надав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Клопотання обґрунтоване тим, що оскаржуване рішення комісії відповідача №6875122/42553331 прийнято 27.05.2022, тобто під час окупації міста Херсон. В період окупації не працював поштовий зв`язок, в травні вже не працював український зв`язок та Інтернет. Таким чином, позивач не отримав рішення комісії відповідача № 6875122/42553331 в строк передбачений законодавством та не мав можливості отримати вказане рішення внаслідок збройної агресії рф. З 11.11.2022 територія Херсонської територіальної громади увійшла до переліку територіальних громад, які були розташовані в районі можливого проведення воєнних (бойових) дій, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією». 06.06.2023 рф вкотре вчинила воєнний злочин стосовно території Херсонської територіальної громади - знищення Каховської ГЕС. З моменту окупації позивач припинив свою господарську діяльність і станом на сьогоднішній день не поновив її. Силами знайомого бухгалтера подавалась звітність та була подана скарга на рішення щодо блокування реєстрації податкових накладних. Станом після деокупації місто Херсон цілодобово зазнає артилерійських обстрілів з боку військ рф. Перебування в місті пов`язане з реальним та суттєвим ризиком для життя.

Просить визнати причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом поважними та поновити його.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суддя виходить з такого.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Як вбачається із змісту заяви про поновлення строку, позивач фактично пов`язує наявність поважних причин його пропуску з тим, що унаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації міста Херсона він не отримав рішення комісії ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 27.05.2022 №6875122/42553331 у встановлені податковим законодавством строки. Зокрема, в період окупації не працював поштовий зв`язок, а також український зв`язок та Інтернет.

Натомість, суддя зазначає, що позивач скористався своїм правом на досудове врегулювання спору та 22.07.2022 року подав скаргу до ДПС України на оскаржуване рішення, тобто у той самий період, коли за його твердженням існували обставини, які унеможливлювали подання позовної заяви.

У даному випадку строк на звернення до суду обраховується не з дня отримання оскаржуваного рішення, а з дати вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення комісії ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 27.05.2022 №6875122/42553331.

Однак позивач не зазначив, коли ним отримано рішення від 01.08.2022 №28480/42553331/2 та, у разі якщо тримісячний строк на звернення до суду був все ж таки пропущений, причини його пропуску.

Посилання на те, що з 11.11.2022 територія Херсонської територіальної громади увійшла до переліку територіальних громад, які були розташовані в районі можливого проведення воєнних (бойових) дій; що 06.06.2023 рф вкотре вчинила воєнний злочин стосовно території Херсонської територіальної громади - знищення Каховської ГЕС; на цілодобові артилерійські обстріли міста Херсона з боку військ рф; відсутності в місті Херсоні функціонуючих судових установ та підрозділів контролюючого органу - не можуть бути взяті до уваги у контексті наведених позивачем доводів та з урахуванням факту деокупації міста Херсона 11.11.2022, оскільки жодним законодавчим актом не висунуто умов щодо місця складення і подання позовної заяви, а тому посадові особи позивача з 11.11.2022 не були обмежені у можливості скласти і подати позовну заяву.

Доводи щодо фізичного припинення здійснення господарської діяльності також не можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки реалізація юридичною особою своїх процесуальних прав та обов`язків в суді жодним чином не пов`язана із можливістю здійснення нею господарської діяльності.

Слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду.

Суддя зауважує на тому, що позивачем належним чином не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних обставин, що зумовили поважність пропуску встановленого законом строку звернення до суду.

Таким чином, підстави, зазначені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суддя визнає неповажними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.

Частинами 1, 2 статті 123 КАС України установлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене позовна заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме позивачу необхідно надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними іншими підставами для поновлення строку.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,

ухвалив:

Підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду визнати неповажними.

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 420/21917/23 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту підписання.

Суддя А.С. Пекний