Постанова

від 25.08.2023 по справі 380/10550/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10550/23 пров. № А/857/10536/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Пліша М.А., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"ЙЕ ЕЛ ТІ ЮКРЕЙН"на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року про повернення позовної заяви (суддя Желік О.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"ЙЕ ЕЛ ТІ ЮКРЕЙН" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕЛ ТІ ЮКРЕЙН" (далі ТОВ "ЙЕ ЕЛ ТІ ЮКРЕЙН") 15.05.2023 звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України (далі ГУДПС у Львівській області, ДПС України відповідно), в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області №7618757/42602205 від 11.11.2022 та №7618756/42602205 від 11.11.2022, якими відмовлено позивачу у реєстрації в ЄРПН податкових накладних №1 від 12.10.2022 та №2 від 14.10.2022; зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні №1 від 12.10.2022 та №2 від 14.10.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання на реєстрацію.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ ЕЛ ТІ ЮКРЕЙН» до ГУДПС у Львівській області, ДПС України про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки з дня звернення, 25.11.2022, зі скаргою до ДПС України та прийняттям рішення 07.12.2022 пройшло більше 10 календарних днів, що дозволяє позивачу звернутися до адміністративного суду протягом шестимісячного строку відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 122 КАС України.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Враховуючи те, що згідно з частиною другою статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що строк розгляду скарг позивача розпочався 28.11.2022, ДПС України, ухваливши рішення за результатом їх розгляду 07.12.2022, не пропустила строк, встановлений підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Відтак, зазначені позивачем обставини, якими обґрунтовується поважність причин пропуску строку звернення до суду мають абстрактний характер та не підтверджуються жодними доказами.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин 1, 3 та 6 статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Згідно частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 4 статті 122 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, суд враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.

Як встановлено апеляційним судом, позивач просить визнати протиправними і скасувати рішення комісії ГУДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7618757/42602205 від 11.11.2022 та №7618756/42602205 від 11.11.2022, якими відмовлено позивачу у реєстрації в ЄРПН податкових накладних №1 від 12.10.2022 та №2 від 14.10.2022.

Згідно з матеріалами справи, позивачем оскаржувались вищезгадані рішення комісії в адміністративному порядку, за наслідком чого рішеннями ДПС України №69682/42602205/2 від 07.12.2022 та №69746/42602205/2 від 07.12.2022 скарги позивача залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Враховуючи те, що про порушення свого права позивач міг дізнатись саме з моменту винесення рішень ДПС України за результатом розгляду скарг позивача 07.12.2022, строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами сплив 06.03.2023. До Львівського окружного адміністративного суду позивач звернувся 15.05.2023, що свідчить про пропуск ним тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 4 статті 122 КАС України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4)ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №№120/5780/20-а.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, позивач вказує на те, що ДПС України 07.12.2022 прийнято рішення за результатом розгляду скарг позивача від 25.11.2022, що свідчить про недотримання 10-денного строку розгляду скарг, встановленого ПК України.

У відповідності до абзацу другого частини 4 статті 122 КАС України якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 ПК України встановлено, що скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим.

Таким чином, що платник податків, подавши скаргу на рішення Комісії регіонального рівня щодо відмови у реєстрації ПН/РК у ЄРПН та не отримавши рішення за результатом її розгляду у 10-денний строк з моменту її подання, має право на звернення до адміністративного суду із позовною заявою у шестимісячний строк, який обчислюється з моменту звернення із скаргою до ДПС України.

Як вбачається з матеріалів справи, з квитанцій від 25.11.2022 про прийняття скарг ТОВ «ЙЕ ЕЛ ТІ ЮКРЕЙН» встановлено, що документ прийнято.

Разом з тим, з вищевказаних квитанцій видно, що скарги на рішення Комісії регіонального рівня подані позивачем 25.11.2022 в 19:45:20 год. та 25.11.2022 в 20:33:31 год., тобто поза межами закінчення робочого дня ДПС України.

Відповідно, з урахуванням того, що 26.11.2022 та 27.11.2022 є вихідними днями, реєстрація скарг та передача їх для виконання повинна відбутися з першого робочого дня після вихідного 28.11.2022.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що строк розгляду скарг позивача розпочався 28.11.2022, ДПС України, ухваливши рішення за результатом їх розгляду 07.12.2022, не пропустила строк, встановлений підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 ПК України.

А відтак, покликання апелянта на недотримання ДПС України 10-денного строку розгляду скарг, встановленого ПК України, є необґрунтованими.

Враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, слід дійти висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

Таким чином, позовна заява подана позивачем до суду після спливу строку звернення до суду, та без підтвердження позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення позовної заяви.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕЛ ТІ ЮКРЕЙН" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року про повернення позовної заяви у справі №380/10550/23- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді М. А. Пліш В. С. Затолочний