Постанова

від 25.08.2023 по справі 820/6263/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 820/6263/16

адміністративне провадження № К/9901/41641/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС),

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 року (Суддя: Тітов О.М.),

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року (Судді: Старостін В.В., Резнікова С.С., Бегунц А.О.),

у справі № 820/6263/16

за позовом Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Державне науково-виробниче підприємство «Об`єднання Комунар» (далі - позивач, ДНВО «Об`єднання Комунар») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ у м. Харкові), в якому позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2016 року № 0000174000 та від 27.10.2016 року № 0000184000 (т. 1 а.с. 3-9).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 208-213, т. 2 а.с. 20-24).

Не погодившись з вищенаведеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на порушенні судами попередніх інстанцій норм матеріального справа, а саме: п. 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, п. 200.1 статті 200 ПК України і як наслідок, посилався на правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок не підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Міжгалузева науково-технічна компанія «Практика» у червні 2015 року. Такі висновки контролюючого органу базуються на отриманій та використаній ним під час перевірки податковій інформації від Індустріальної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 12.08.2015 року № 63/20-36-22-03-09, а також на відомостях із баз даних Єдиного реєстру податкових накладних та бази «Автоматизоване співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів». Враховуючи викладене, скаржник просив скасувати вищенаведені судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову (т. 2 а.с. 31-32).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій із матеріалів адміністративної справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС у період з 25.04.2016 року по 30.05.2016 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» (код ЄДРПОУ 14308730) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2015 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «РКС Компоненти України» (код ЄДРПОУ 39087398) за квітень 2015 року та ТОВ «Міжгалузева науково-технічна компанія «Практика» (код ЄДРПОУ 39555467) за червень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки № 46/28-09-40-14/14308730 від 30.05.2016 року (т. 1 а.с. 13-43) із висновками про порушення позивачем:

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6, ст. 198, п. 200.1, 200.4, ст. 200 Податкового Кодексу України, в частині формування податкового кредиту, що призвело до: завищення значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 88 866,00 грн, у т. ч. за квітень 2015 року на суму 16 866,00 грн, за червень 2015 року на суму 72 000,00 грн, завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 88 866,00 грн, у т. ч. за квітень 2015 року на суму 16 866,00 грн, за червень 2015 року на суму 72 000,00 грн.

- вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України за рахунок чого у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік занижено об`єкт оподаткування на 84 332,47 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на 15 179,84 грн.

На підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 13.06.2016 року:

-№ 0000174000 (форми «В4») про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на суму 88 866,00 грн (у т. ч.: квітень 2015 року на суму 16 866,00 грн, за червень 2015 року на суму 72 000,00 грн.) (т. 1 а.с. 51);

-№ 0000184000 (форми «Р») про збільшення розміру грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 15 180 грн (т. 1 а.с. 52).

ДНВП «Об`єднання Комунар» не погодилось із прийнятими повідомленнями - рішеннями та звернулося до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків зі скаргою (вих.№423/1-04/026 від 15.06.16), за результатами розгляду якої рішенням контролюючого органу від 12.08.2016 року №479/10/28-10104-33 у задоволенні скарги відмовлено (т. 1 а.с. 54-56, 57-63).

За результатами розгляду скарги позивача від 23.08.16 року вих. №310/1-04/026, рішенням ДФС України від 21.10.2016 р. №22764/6/99-99-11-01-02-25 скасовані податкові повідомлення-рішення від 13.06.16 р. № 0000174000, №0000184000, в частині зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ та податку на прибуток за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин із ТОВ «РСК Компоненти України» (та у зазначеній частині рішення Офісу великих платників податків ДФС, прийняте в результаті розгляду первинної скарги), а в іншій частині вказані ППР та рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, залишені без змін, а скарги підприємства частково задоволені (т. 1 а.с. 64-67, 68-78).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, враховуючи рішення ДФС України про результати розгляду скарги (та на підставі висновків акта перевірки № 46/28-09-40-14/14308730 від 30.05.2016 року), 27.10.16 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000394000, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72 000,00 грн (по відносинам з ТОВ «Міжгалузева науково-технічна компанія «Практика» за червень 2015 року) (т. 1 а.с. 79).

Задовольняючи адміністративний позов, шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій посилалися на неправомірність їх прийняття, внаслідок документального підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Міжгалузева науково-технічна компанія «Практика» у червні 2015 року первинними документами, які відповідають вимогам законодавства (т. 1 а.с. 208-213, т. 2 а.с. 20-24).

Колегія суддів погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України 9далі - ПК України) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити. Обов`язкові реквізити, які зазначаються в податкові накладній визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені цією статтею.

Отже господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ «Міжгалузева науково-технічна компанія «Практика» у червні 2015 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДНВП «Об`єднання Комунар» (замовник) та ТОВ «Міжгалузева науково-технічна компанія «Практика» (виконавець) укладено договір № КП-04 від 19.02.2015 року відповідно до умов якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт згідно додатків до договору - відомостей виконання робіт № 1 від 17.03.2015, № 2 від 07.03.2015 року, № 3 від 18.03.2015 року (т. 1 а.с. 92-94, а.с 97-102).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору сторонами складено та підписано відомості виконання робіт (від 17.03.2015 року № 1, від 09.02.2015 року № 2, від 18.03.2015 року), в яких зазначено: найменування етапу робіт; термін виконання; вартість етапу робіт (грн) без ПДВ; вартість етапу робіт (грн,) з ПДВ (т. 1 а.с. 94-96). Сторонами узгоджено та затверджено технічні завдання на розробку програмного забезпечення (т. 1 а.с. 103-183). До того ж, судами встановлено, що платіжними дорученнями № 4091 від 24.06.2015 року та №4092 від 24.06.2015 року підтверджується оплата позивача за надані послуги (т. 1 а.с. 89-90), а право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними (т. 1 а.с. 82-84).

Контролюючим органом в касаційній скарзі не наведено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у наданих позивачем первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, як і не наведено доводів про те, що первинна документація не підтверджує фактичний рух господарської операції на виконання укладеного договору, як і не вказано, якої первинної документації бракує для підтвердження реальності виконання укладеної угоди.

Доводи касаційної скарги в частині нереальності господарських операцій позивача із ТОВ «Міжгалузева науково-технічна компанія «Практика» базуються на отриманій під час перевірки від Індустріальної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області податковій інформації від 12.08.2015 року № 63/20-36-22-03-09 (з питань проведення фінансово-господарських операцій ТОВ «Міжгалузева науково-технічна компанія «Практика» з платниками податків за червень 2015 року), згідно із якою місцезнаходження ТОВ «Міжгалузева науково-технічна компанія «Практика» не встановлено, а також підтверджено, що товариство має взаємовідносини з ризиковими платниками податків, а саме: ТОВ «Нео-Текс», ТОВ ПК «Континент» - стан підприємств « 9», - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; у зв`язку із відсутністю інформації щодо основних фондів, транспортних засобів, рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, чисельності та фахової належності робітників підприємства неможливо встановити та підтвердити реальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Міжгалузева науково-технічна компанія «Практика». Також, контролюючим органом використано інформацію із баз даних ЄРПН та АІС податковий блок, та зроблено висновок, що ТОВ «Міжгалузева науково-технічна компанія «Практика» надано позивачеві лише посередницькі послуги, тоді як дійсним постачальником послуг є ТОВ «Нео-Текс» (яке, за доводами контролюючого органу не внесено до реєстру як виробник, або розповсюджувач програмного забезпечення).

Отже, висновки про нереальність господарських операцій здійснені контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації та баз даних ЄРПН та АІС податковий блок, однак використана контролюючим органом податкова інформація стосується здебільшого оцінки господарських взаємовідносин контрагента позивача - ТОВ «Міжгалузева науково-технічна компанія «Практика» із ризиковими платниками податків, а саме: ТОВ «Нео-Текс», ТОВ ПК «Континент», а використані контролюючим органом дані ЄРПН та АІС податковий блок зводяться до аналізу постачальника послуг контрагенту позивача.

Поряд із тим, як наголошено в постанові Великої палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 (провадження № 11-200апп21) норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій за наслідками дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, встановлено, що вони складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, зокрема, містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи, а також доводами касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги дублюють висновки акта перевірки і є ідентичними доводам апеляційної скарги і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року у справі № 820/6263/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

Л.І. Бившева

Судді Верховного Суду