Постанова

від 25.08.2023 по справі 460/2869/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 460/2869/19

касаційне провадження № К/9901/14844/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року (головуючий суддя - Щербаков В.В.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Святецький В.В; судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М.)

у справі № 460/2869/19

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка»

до Головного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Приватна виробничо-комерційна фірма «Фіалка» (далі - ПВКФ «Фіалка», позивач, платник, підприємство) звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 вересня 2019 року № 0000061202, № 0000071202, № 0000081202.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Рівненській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з вказаними в акті перевірки контрагентами. Зазначає, що судами неповно з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, крім того, судами не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 813/1200/18, від 26 лютого 2021 року у справі № 280/4795/18, від 30 січня 2020 року у справі № 814/1145/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 540/1261/19, від 27 березня 2018 року у справі № 826/1688/13-а.

Верховний Суд ухвалою від 07 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Рівненській області.

12 серпня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПВКФ «Фіалка» з питань достовірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за травень 2019 року, за результатами якої складено акт від 19 серпня 2019 року № 1669/17-00-12-02/30207687.

Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, абзацу «а» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого: завищено податковий кредит на загальну суму 7 643 561,00 грн; занижено податкове зобов`язання за лютий 2019 року на 1 316 919,00 грн, за березень 2019 року на 2 282 021,00 грн, за квітень 2019 року на 1 977 443,00 грн, за травень 2019 року на 265 872,00 грн; завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації), за травень 2019 року на 1 227 252,00 грн; завищено сума, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації), на 574 054,00 грн за травень 2019 року.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що щодо деяких окремих контрагентів платника не встановлено даних щодо реального джерела походження товару по ланцюгу постачання; відсутні дані про переміщення транспортних засобів, які вказані у товарно-транспортних накладних через пост Сарни (Рівненської області); відсутні дані, які свідчать про проведення взаєморозрахунків ПВКФ «Фіалка» із її контрагентами.

Крім того, відповідач стверджував про відсутність, в тому числі достатніх трудових та матеріальних ресурсів для реального здійснення господарських операцій у контрагентів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажтехнопром» (далі - ТОВ «Монтажтехнопром»); Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект 2006» (далі - ТОВ «Будкомплект 2006»); Товариства з обмеженою відповідальністю «Керама Маркет» (далі - ТОВ «Керама Маркет»); Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромет УА» (далі - ТОВ «Електромет УА»); Товариства з обмеженою відповідальністю «Настіле» (далі - ТОВ «Настіле»); Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло Гарант» (далі - ТОВ «Тепло Гарант»); Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллер» (далі - ТОВ «Веллер»); Товариства з обмеженою відповідальністю «Термомакс» (далі - ТОВ «Термомакс»); Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Буд Трейд» (далі - ТОВ «Стар-Буд Трейд»); Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігора» (далі - ТОВ «Вігора»); Приватного підприємства «Тепло-Макс» (далі - ПП «Тепло-Макс»); Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Мега Тон» (далі - ТОВ «Компанія Мега Тон»); Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудзон-Україна» (далі - ТОВ «Гудзон-Україна»); Товариства з обмеженою відповідальністю «Феко» (далі - ТОВ «Феко»); Товариства з обмеженою відповідальністю «РОВАТЕП» (далі - ТОВ «РОВАТЕП»); Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «СЕВЛЮШ БУД» (далі - ТОВ «Торговий Дім «СЕВЛЮШ БУД»).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 30 вересня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000061202, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, на 1 227 252,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 613 626,00 грн;

№ 0000071202, яким підприємству збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 8 763 382,50 грн, з яких за основним платежем 5 842 255,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 2 921 127,50 грн;

№ 0000081202, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за декларацією за травень 2019 року на 574 054,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; податкових накладних, товарно-транспортних накладних; карток рахунків; оборотно-сальдових відомостей.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Висновки контролюючого органу щодо відсутності реального характеру спірних господарських операцій базуються на дослідженні інформації баз даних Державної податкової служби України. При цьому, податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обґрунтованість оскаржених податкових повідомлень-рішень обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами є неприпустимим, оскільки негативні наслідки настають лише до особи, яка допустила порушення податкового законодавства, а не до його контрагента.

Суди аргументовано відхилили доводи контролюючого органу про відсутність фактичного виконання умов наведених вище договорів купівлі-продажу та поставки з огляду на відсутність відомостей щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей, які ґрунтуються на листах Головного управління Національної поліції у Рівненській області від 12 серпня 2019 року № 1565/116/27/01-2019 та від 15 серпня 2019 року № 1584, відповідно до яких транспортні засоби з державними номерними знаками, які вказані в товарно-транспортних накладних: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 , за період з лютого по травень 2019 року за місцем знаходження системи «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-РУБІЖ» пост м. Сарни у системі відсутні.

Адже листи Головного управління Національної поліції у Рівненській області не є беззаперечними доказами відсутності факту перевезення зазначеними транспортними засобами придбаних позивачем товарів, оскільки до вказаних листів не долучена роздруківка про всі вантажні транспортні засоби, які пройшли в межах системи «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-РУБІЖ», не зазначені конкретні пости. В листах міститься лише посилання на пост м. Сарни, який розташований поза вірогідними маршрутами доставки товарів до платника від його контрагентів.

Колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги посилання скаржника на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 813/1200/18, від 26 лютого 2021 року у справі № 280/4795/18, від 30 січня 2020 року у справі № 814/1145/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 540/1261/19, від 27 березня 2018 року у справі № 826/1688/13-а, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач у відповідній частині, встановлені інші обставини у справі. Відповідні висновки сформовані за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у справі в підтвердження складу податкових правопорушень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

Р. Ф. Ханова