Рішення

від 06.07.2023 по справі 392/503/18

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/503/18

Провадження № 2/392/9/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді Березія Ю.А.,

секретар Кальна М.О.,

з участю

представника позивача адвоката Ляшенко-Гаркуші О.В. (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Маловисківська районна державна адміністрація Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1.1. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просила визнати за нею право на земельну частку (пай) ПКГ "Перше Травня", розташованої на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, розміром 4,10 умовних кадастрових гектарів.

Позов мотивовано тим, що в період з 1995 року до 2003 року позивач перебувала у трудових відносинах з колгоспом "Первое Мая", а потім СТОВ "Відродження" Злинської сільської ради Маловисківського району та була членом даного господарства, працювала дояркою та різноробочою.

У 1996 році під час проведення розпаювання землі в господарстві позивача не було включено до списку на право на земельну частку (пай).

Держаний акт на право колективної власності на землю ПКГ "Перше Травня" серії КР МВ05 отримано 26 березня 1996 року.

Позивач зазначила, що на протязі 1998-2003 років вона неодноразово зверталася з проханням видати їй відповідний сертифікат, але у 2017 році у сільській раді позивачеві повідомили, що не можуть видати сертифікат на право на земельну частку (пай), тому вона вимушена звернутися до суду.

1.2. Стислий виклад заперечень відповідача.

31 липня 2018 року представник Злинської сільської ради надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачеві повністю у задоволенні позову (а.с. 28-29).

Відзив мотивовано тим, що на той час даний відповідач не був розпорядним земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.

1.3. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

23 квітня 2018 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 18).

1 жовтня 2019 року ухвалою суду позивачеві відмовлено у задоволенні клопотання про залучення співвідповідача (а.с. 75-76).

24 березня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду (а.с. 87).

17 серпня 2021 року представник Злинської сільської ради надіслав до суду клопотання про застосування строків позовної давності (а.с. 102-103, 149).

ІІ. Мотивувальна частина.

2.1 Позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

2.2 Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на відповідні докази.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України 17 грудня 1996 року (а.с. 7).

Записами у паспорті позивача підтверджується, що 25 серпня 1989 року позивач зареєстрована по АДРЕСА_1 ; 5 серпня 1997 року реєстрація за попереднім місцем проживання скасована; з 27.08.1997 року до 31.12.1997 року місцем реєстрації позивача зазначена АДРЕСА_2 ; з 8.09.1998 року до 17.08.1999 року позивач зареєстрована в АДРЕСА_3 , реєстрація скасована 23.02.1999 року; з 22.03.2000 року позивач зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).

16 вересня 1989 року зареєстровано шлюб між громадянами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , який розірвано 10.12.1996 року (а.с. 10).

У документах архівного фонду Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, в книзі обліку трудового стажу колгоспників колгоспу "Первое Мая", працівників СТОВ "Відродження" є такі відомості про стаж роботи та суму заробітної плати ОСОБА_3 , яка записана різноробочою, дояркою:

1995 рік, доярка, кількість відпрацьованих вихододнів 180 при встановленому мінімумі 220;

1996 рік, різноробоча, кількість відпрацьованих вихододнів 62 при встановленому мінімумі 220;

1997 рік, доярка, кількість відпрацьованих вихододнів 116 при встановленому мінімумі 200;

1999 рік, різноробоча, кількість відпрацьованих вихододнів 62 при встановленому мінімумі 200;

2000 рік, різноробоча, кількість відпрацьованих вихододнів 123 при встановленому мінімумі 200;

2001 рік, різноробоча, кількість відпрацьованих вихододнів 63 при встановленому мінімумі 200;

2002 рік, доярка, кількість відпрацьованих вихододнів 97 при встановленому мінімумі 200;

2003 рік, доярка, кількість відпрацьованих вихододнів 172 при встановленому мінімумі 180 (а.с. 11).

У довідці відділу у Маловисківському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 22.03.2018 року № 576/115-18 зазначено, що у списку, що є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю ПКГ "Перше Травня" Злинської сільської ради ОСОБА_4 не включена (а.с. 12).

Відповідно відомостей, що викладені у довідці про надання інформації відділу у Маловисківському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 4.04.2018 року № 607/115-18, Державний акт на право колективної власності на землю серії КРМВ05 ПКГ "Перше Травня" Злинської сільської ради зареєстровано 26 березня 1996 року № 5 (а.с. 13).

Таким чином, звертаючись до суду представник позивача до позовної заяви додала наступні документи: квитанцію про оплату судового збору; підтвердження; копію довіреності про повноваження представника; копію паспорта та довідки про ідентифікаційний номер; копію свідоцтва про укладення шлюбу; архівну довідку; дві довідки відділу у Маловисківському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та заявку про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді.

Аналізуючи дані, що викладені у вищенаведених документах, суд дійшов висновку про те, що зазначені документи не підтверджують, що на день видачі Державного акта на право колективної власності на землю ПКГ "Перше Травня" позивач ОСОБА_1 була членом зазначеного колективного господарства.

Під час підготовчого провадження позивач ОСОБА_1 надала до суду копію трудової книжки НОМЕР_1 , з відкопіюванням таких аркушів: 1, 5, 9 та 13 (а.с. 57-60).

Аналізуючи записи трудової книжки, судом встановлено, що документ не містить запису про дату видачі та печатку організації, яка видала трудову книжку.

На першому аркуші відсутній номер запису та вказані відомості про трудову діяльність у 1989 та 1990 роках різноробочою; у 1995 - 1999 роках дояркою.

На цьому ж аркуші запис від 10.01.2000 року про реорганізацію ПКХ "Первое Мая" в СТОВ "Відродження" (а.с. 57).

На аркуші 5 трудової книжки зазначені відомості про трудову діяльність в 2000 - 2003 роках, а також запис від 17.09.2003 року про звільнення з членів СТОВ "Відродження" за угодою сторін, стаття 36 КЗпПУ (а.с. 58).

Судом встановлено, що усі записи в трудовій книжці позивача ОСОБА_1 засвідчені печаткою СТОВ "Відродження" (а.с. 57-58).

Таким чином, у трудовій книжці, що належить ОСОБА_1 , також відсутні відомості про те, що у 1996 році позивач була членом ПКГ "Перше Травня".

2.3. Зміст спірних правовідносин.

У справі, що розглядається, предметом спору є вимоги позивача ОСОБА_1 до Злинської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) ПКГ "Перше Травня" розміром 4,10 умовних кадастрових гектарів.

Підстави позову зводяться до наступного: в період з 1995 року до 2003 року позивач перебувала у трудових відносинах з колгоспом "Первое Травня", а потім СТОВ "Відродження" Злинської сільської ради Маловисківського району та була членом даного господарства, працювала дояркою та різноробочою; у 1996 році під час проведення розпаювання землі в господарстві позивача не було включено до списку на право на земельну частку (пай); держаний акт на право колективної власності на землю ПКГ "Перше Травня" серії КР МВ05 отримано 26 березня 1996 року; на протязі 1998-2003 років позивач неодноразово зверталася з проханням видати їй відповідний сертифікат, але у 2017 році у сільській раді позивачеві повідомили, що не можуть видати сертифікат на право на земельну частку (пай), тому вона вимушена звернутися до суду.

Заперечення відповідача грунтуються на тому, що на час пред`явлення позову відповідач не був розпорядним земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту; позивач пропустила строки позовної давності.

2.4. Норми права, які застосував суд, та мотивована оцінка аргументів учасників справи.

Частиною другої статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України № 720/95 від 8.08.1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Право на земельну частку (пай) згідно пункту 2 цього Указу паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно із статтею 5 ЗК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами 6 і 7 статті 6 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 22 ЗК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян.

Системний аналіз наведених правових норм дає підставу для висновку про те, що право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: 1) одержання колективним сільськогосподарським підприємством державного акта

на право колективної власності на землю; 2) перебування такої особи в членах колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі державного акта; 3) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Таким чином, громадянин, якого помилково або безпідставно не внесено до списку чи виключено з нього, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства (надалі - КСП) з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання, а у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Оцінюючи аргументи позивача, суд зазначає, що державний акт на право колективної власності на землю серії КРМВ05 ПКГ "Перше Травня" Злинської сільської ради зареєстровано 26 березня 1996 року № 5.

Позивач ОСОБА_1 не була членом зазначеного господарства та не включена до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю ПКГ "Перше Травня".

Позивач не зверталася до суду з позовом до ПКГ "Перше Травня" щодо невключення її до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Тому, позивач не має право на земельну частку (пай) зазначеного господарства.

Оцінюючи аргументи відповідача, суд констатує, що насправді, на час звернення позивача до суду Злинська сільська рада не мала повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.

Однак, 27 травня 2021 року набув чинності Закон України № 1423-IX "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

З дня набрання чинності пунктом 24 цього Закону землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

В абзаці четвертому пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляду цивільних справ" роз`яснено, що позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Таким чином, на теперішній час Злинська сільська рада є розпорядником земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території об`єднаної територіальної громади, але суд не має законних підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довела належними і допустимими доказами, що на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством державного акта на право колективної власності на землю, вона була членом зазначеного господарства.

За змістом частини другої статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Позивач не надала суду належну їй трудову книжку, а лише світлокопії аркушів 1, 5, 9 та 13 цього документу.

Із зазначених документів не зрозуміло, яка організація видавала трудову книжку, чому усі записи у трудовій книжці засвідчені печаткою СТОВ "Відродження", а не колгоспу "Перше Травня" чи ПКГ "Перше Травня", оскільки у документі є записи про трудову діяльність у 1989 році та 1990 році.

Документ не містить напису про те, що це є дублікат його оригіналу.

За таких обставин, суд позбавлений можливості констатувати факт наявності членства позивача ОСОБА_1 в ПКГ "Перше Травня", оскільки у трудовій книжці, що належить ОСОБА_1 , відсутні відомості про те, що у 1996 році позивач була членом ПКГ "Перше Травня".

Для застосування приписів закону про позовну давність відсутні законні підстави, оскільки відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом статті 267 ЦК України наслідки спливу позовної давності застосовуються судом за заявою сторони лише за наявності підстав для захисту цивільного права позивача, з приводу якого вирішується спір.

Між тим, суд не має законних підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що обставини, викладені у позовній заяві, не доведені належними і допустимими доказами.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Крім того, позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Зверненню до суду з указаним позовом має передувати вирішення питання про невключення позивача до списку громадян - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай). Таких вимог позивач у пред`явленому позові не заявляла.

Разом із цим вирішення питання щодо невключення підприємством особи до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), має на меті оскарження дій чи бездіяльності цього підприємства, що вказує на необхідність залучення до участі у справі у такому випадку відповідної юридичної особи або її правонаступника.

Суд звертає увагу на те, що у спорах, пов`язаних із паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), відповідачами є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, який має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Позов ОСОБА_1 заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справі співвідповідачами господарства чи його правонаступника та відповідної районної державної адміністрації, яка затверджувала розмір паю.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення відповідними мотивами та відповідями на кожен аргумент учасників справи, проте міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням наведених мотивів та оцінки доказів, наданих учасниками справи у межах пред`явленого позову, суд констатує про відсутність підстав для його задоволення.

2.5. Щодо судових витрат.

Відповідно до положень статі 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 264, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Маловисківська районна державна адміністрація Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 липня 2023 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач Злинська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, вул. Центральна, 76а в с. Злинка, код ЄДРПОУ 04364851;

третя особа Маловисківська районна державна адміністрація Кіровоградської області, вул. Центральна, 78 в м. Мала Виска Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04055363.

Головуючий

суддя