Постанова

від 28.08.2023 по справі 443/1150/23

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1150/23

Провадження №3/443/459/23

ПОСТАНОВА

іменем України

28 серпня 2023 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ), дозвіл назастосування працііноземців таосіб безгромадянства виданимЛьвівським обласнимцентром зайнятостісерія АА№082534від 07.09.2022,працюючого на посаді директора ТзОВ «Вуд Індастріс», проживаюяого за адресою: АДРЕСА_1 ,

зач. 1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ,працюючи напосаді директораТзОВТзОВ «Вуд Індастріс», допустив порушення вимог податкового законодавства, виявлені 14.06.2023 року під час проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вуд Індастріс», ЄДРПОУ 38729123, з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, а саме встановлено, що ТзОВ «Вуд Індастріс» завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2023 року на суму 46567 грн., чим порушено вимоги ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями).

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує наступне.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи вищевикладене, у відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутності особи, що притягається до відповідальності, який не з`явився за викликом суду, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належно та вчасно.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 163-1 КУпАП,адміністративним правопорушеннямє відсутністьподаткового обліку,порушення керівникамита іншимипосадовими особамипідприємств,установ,організацій встановленогозаконом порядкуведення податковогообліку,у томучислі неподанняабо несвоєчаснеподання аудиторських висновків,подання якихпередбачено законамиУкраїни.

Відповідно доп.198.1ст.198Податкового кодексуУкраїни,до податковогокредиту відносятьсясуми податку,сплачені/нарахованіу разіздійснення операційз: а)придбання абовиготовлення товарівта послуг; б)придбання (будівництво,спорудження,створення)необоротних активів(утому числіу зв`язкуз придбаннямта/абоввезенням такихактивів яквнесок достатутного фондута/абопри передачітаких активівна балансплатника податку,уповноваженого вестиоблік результатівспільної діяльності); в)отримання послуг,наданих нерезидентомна митнійтериторії України,та вразі отриманняпослуг,місцем постачанняяких ємитна територіяУкраїни; г)ввезення необоротнихактивів намитну територіюУкраїни задоговорами оперативногоабо фінансовоголізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.2.ст.198 Податковогокодексу України,датою віднесеннясум податкудо податковогокредиту вважаєтьсядата тієїподії,що відбуласяраніше: датасписання коштівз рахункуплатника податкув банку/небанківськомунадавачу платіжнихпослуг наоплату товарів/послуг,а вразі постачаннятоварів/послуг,оплата якихздійснюється електроннимигрошима,-дата списанняелектронних грошейплатника податківяк оплататоварів/послуг,що підлягаютьпостачанню,на електроннийгаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1статті 193цього Кодексу,протягом такогозвітного періодуу зв`язкуз: придбаннямабо виготовленнямтоварів танаданням послуг; придбанням(будівництвом,спорудженням)основних фондів(основнихзасобів,у томучислі іншихнеоборотних матеріальнихактивів танезавершених капітальнихінвестицій унеоборотні капітальніактиви); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємномузначенні суми,розрахованої згідноз пунктом200.1цієї статті,така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цьогоКодексу намомент отриманняконтролюючим органомподаткової декларації,на відповіднийрахунок платникаподатку вбанку/небанківськомунадавачу платіжнихпослуг та/абоу рахуноксплати грошовихзобов`язань абопогашення податковогоборгу такогоплатника податкуз іншихплатежів,що сплачуютьсядо державногобюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.

Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП доведеною повністю.

Зокрема, вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

-Витягом з акту Головного управління ДПС у Львівській області №16018/13-01-07-01/38729123 від 14.06.2023 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вуд Індастріс», ЄДРПОУ 38729123, з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету»;

-протоколом про адміністративне правопорушення Серія ГУ ЛВ №007200 від 15.06.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 повідомив, що це помилка бухгалтера.

В даному випадку суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

При цьому, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився та не надав суду жодного доказу на спростування обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає.

Обставин, що відповідно до ст.ст. 34,35 КУпАПпом`якшують та обтяжують відповідальність за правопорушення, не встановлено.

При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, його особу та ступінь вини.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім для ОСОБА_1 є адміністративне стягнення у виді накладення штрафу.

Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» зі ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп..

Керуючись ст. ст. 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя С.І. Сливка