Рішення

від 14.08.2023 по справі 161/3051/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/3051/23

Провадження № 2/161/1606/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Крупінської С.С.

секретаря - Лесько Б.Я.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

24.02.2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначив, що з 18.08.1992 року він перебуває у трудових правовідносинах із КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради», де працює на посаді вчителя. На виконання Указу Президента України № 541/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України № 69 2022 від 24.02.2022 р., «Про загальну мобілізацію», ОСОБА_1 26.02.2022 р. був призваний по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . У зв`язку з цим місце його постійного працевлаштування та заробітна плата за ним зберігалася до липня 2022 року. Однак, 19.07.2022 року у зв`язку із Законодавчими змінами, нарахування йому середнього заробітку було припинено. Згідно відповіді на адвокатський запит Департамент освіти Луцької міської ради повідомив про те, що причиною невиплати заробітної плати у відповідності до ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про освіту» є недостатністю фінансування з державного бюджету освітньої субвенції протягом 2022-2023 року. Водночас до ч.2 ст.57, ст.57-1 ЗУ «Про освіту», які є чинними, у разі проходження педагогічним чи науково-педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. Відповідно до довідки Департаменту освіти Луцької міської ради, його середньоденна заробітна плата становить 971,64 грн., а тому розмір ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 01.08.2022 року по 24.02.2023 року за 150 робочих днів складає 145746 грн. На підставі наведеного, просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток в розмірі 145746 грн., а також витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.03.2023 року вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача ОСОБА_2 подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача подали суду клопотання про слухання справи у їх відсутності. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

20.03.2023 року від представника відповідача - директора КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради»надійшов на адресу суду відзив на позовну заяву. В обгурнтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що у зв`язку з набранням чинності 19.07.2022 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових і відносин» від 01.07.2022 року № 2352-ІХ та внесення змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП України ОСОБА_1 було припинено з 19.07.2022 року збереження середнього заробітку на період проходження ним військової служби. Водночас норма ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про освіту» передбачає, що середній заробіток зберігається за педагогічними та науково-педагогічними працівниками у разі проходження певних видів військової служби, однак позивачем не надано відповідних підтверджуючих документів, що він відноситься до таких категорій. У свою чергу, ОСОБА_1 отримує грошове забезпечення з державного бюджету, а тому жодних правових підстав для збереження заробітку за основним місцем роботи немає. Враховуючи наведене, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

23.03.2023 року представником позивача було подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх доводів з приводу заявлених вимог останній зазначає, що відповідач жодним чином не спростував ту обставину, що позивач був призваний на військову під час мобілізації, на особливий період та перебуває на ній дотепер. При цьому, норма ст. 119 КЗпП України є загальною нормою, а ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про освіту», є спеціальною, стосується виключно педагогічного чи науково-педагогічних працівників, яким є позивач. Таким чином, ОСОБА_3 згідно ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про освіту», має право на отримання середнього заробітку за час перебування на військовій службі під час мобілізації, на особливий період. У свою чергу, одночасне отримання грошового забезпечення військовослужбовця та середнього заробітку за місцем основної роботи не суперечить один одному.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що з 18.08.1992 року ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах із КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради», де працює на посаді вчителя допризивної підготовки, в подальшому назву навчального предмету було змінено на «Захист України». Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с.20-24).

25.02.2022 року директором КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради» було видано Наказ № 18-К/тр від 25.02.2022 року ОСОБА_1 було увільнено від роботи в зв`язку з призовом по мобілізації (а.с.82).

На виконання Указу Президента України № 641/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України №69 2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», ОСОБА_1 26.02.2022 був призваний по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно із наданої довідки військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України від 30.01.2023 № 697 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 по даний час.

Судом також встановлено, що позивачу, з моменту мобілізації 26.02.2022 року до липня 2022 року за основним місцем роботи відповідачем проводилася виплата середнього заробітку, однак з липня 2022 рока вказані виплати були припинені.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових і відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022 року, - до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, внесено зміни, а саме: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада» (далі - Закон № 2352-ІХ).

Підставою для внесення вищевказаних законодавчих змін стала та обставина, що мобілізованим працівникам було забезпечено державою виплату грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, 28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої передбачено установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, держава взяла на себе обов`язок з виплати щомісячного забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та мобілізованим працівникам (зокрема, тим, що перебувають на військовій службі за контрактом) та при цьому з 19.07.2022 року зняла цей обов`язок з роботодавців.

У зв`язку з набранням 19.07.2022 року чинності зазначеного Закону № 2352-ІХ та, відповідно, змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 22 Луцької міської ради» було припинено виплату ОСОБА_3 середнього заробітку.

Відповідно до роз`яснень Міністерства економіки України щодо застосування положень Закону № 2352, викладених в листі № 4711-06/52362-09 від 26.07.2022 року, з метою уникнення дискримінаційних підходів відносно працівників, які будуть прийняті (призвані) на військову службу після дня набрання чинності Законом, збереження роботодавцем заробітної плати за працівниками, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності Законом, слід припинити. Разом з тим, відповідно до статті 9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників (а.с. 25-27).

Оскільки Закон не має зворотної дії в часі, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку зберігається включно до дня, що передує дню набранням чинності Законом № 2352-ІХ.

Суд, з урахуванням наведеного, вважає обгрунтованою ту обставину, що прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2352 не визначено особливостей застосування норми ч. 3 ст. 119 КЗпП України, а тому з дня набрання чинності вказаного Закону за працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання чинності Законом № 2352 на військову службу, слід зберігати лише місце роботи (посаду).

Водночас, зазначені зміни не обмежують права суб`єктів господарювання приватної форми власності зберігати такі виплати і після набуття чинності цим Законом. Тобто якщо роботодавець бажає і має можливість виплачувати середній заробіток, то він вправі це продовжувати робити.

Варто наголосити, що 15.03.2022 року прийнято ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст. 43, 44 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вищевказаного Закону у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32 та ст. 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Разом з тим, на момент запровадження законодавчих змін щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану позивач перебував та продовжує перебувати на військовій службі, а тому припинення виплати йому середньомісячного заробітку для нього не вважається зміною істотних умов праці, оскільки збереження за ним середньої заробітної плати є соціальною гарантією.

Отже, відповідно до змін, внесених до ч. 3 ст. 119 КЗпП України на підставі Закону № 2352-ІХ, з 19.07.2022 року відповідач має обов`язок зберігати за позивачем його робоче місце, проте обов`язок щодо збереження та виплати середньої заробітної плати у КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 22 Луцької міської ради» відсутній.

Відповідно до зазначеного, відповідачем застосовано зміни, внесені до ст. 119 КЗпП України, відповідно до норм ст. 58 Конституції України та згідно ч. 3 ст. 5 ЦК України, а саме: з дня, коли Закон № 2352 набрав чинності - з 19.07.2022 року, і тільки до тих прав і обов`язків, які стосуються нарахування і виплати середньої заробітної плати, тобто до тих, які виникли після набрання законом чинності.

Виходячи з зазначеного, норма ч. 3 ст. 119 КЗпП України у частині збереження середнього заробітку втратила чинність, відтак відповідачем не порушено норми ст. 58 Конституції України та положення Цивільного кодексу України щодо незворотності дії закону в часі, тому нарахування та виплати середнього заробітку з 19.07.2022 року відповідачем припинено правомірно у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Також, суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Згідно ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про освіту» у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

Відповідно до ч. 1 ст. 57-1 ЗУ «Про освіту» здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом.

Тобто, положення ст. ст. 57, 57-1 ЗУ «Про освіту» та ст. 119 КЗпП України у відповідних частинах фактично містять колізію, яка стосується збереження за педагогічним працівником середнього заробітку під час проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації.

У зв`язку з цим, варто зауважити на такому.

Так, ч. 2 ст. 57 вищевказаного Закону у чинній редакції існує зі змінами, внесеними згідно із ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» № 1357-IX від 30.03.2021 року (набрання чинності відбулось 21.04.2021 року), а його Розділ VI доповнено ст. 57-1 згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» № 2126-IX від 15.03.2022 року (набрання чинності відбулось 20.03.2022 року).

Натомість, до ст. 119 КЗпП України було внесено зміни згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових і відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022 року, набрання чинності якого відбулось 19.07.2022 року.

Згідно ч. 2 ст. 71 ЗУ «Про нормативно-правові акти» у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, що набрав чинності пізніше, або положення того нормативно-правового акта, який встановлює спеціальні положення.

Наведене свідчить про ту обставину, що при вирішенні спірних правовідносин пріоритетним є застосування саме положення ст. 119 КЗпП України, а не норм ЗУ «Про освіту».

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, а також з урахуванням того, що останній звільнений від сплати судового збору за даною категорією справ, суд, на підставі ч. ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, вважає судові витрати по справі компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 247, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальний заклад загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради», адреса місцезнаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул.Федорова,7 код ЄДРПОУ: 21733221.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Департамент освіти Луцької міської ради, адреса місцезнаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ: 44186267

Повний текст рішення складений 14 серпня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.С.Крупінська