Ухвала

від 25.08.2023 по справі 369/13223/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13223/23

Провадження №2/369/5738/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

22.08.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Облпартнер» про визнання права іпотекодержателя.

Того ж дня, представником позивача разом з позовною заявою подано клопотання про забезпечення позову, в якому він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та накладення заборони вчиняти будь-які дії, пов`язанні з відчуженням, розпорядженням в будь-який інший спосіб та з державною реєстрацією прав власності або інших речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами: 3222486601:01:012:5121 площею 0,0148 га, 3222486601:01:012:5122 площею 0,0407 га, 3222486601:01:012:5123 площею 0,0123 га, 3222486601:01:012:5124 площею 0,0297 га, 3222486601:01:012:5129 площею 0,0138 га, 3222486601:01:012:5130 площею 0,0282 га, 3222486601:01:012:5131 площею 0,0192 га, 3222486601:01:012:5132 площею 0,0358 га, 3222486601:01:012:5133 площею 0,0131 га, 3222486601:01:012:5134 площею 0,0286 га, 3222486601:01:012:5141 площею 0,0418 га, які внаслідок об`єднання та поділу земельних ділянок, сформовані за рахунок території на якій в період з 06.08.2015 року до 31.08.2015 року були розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486601:01:012:0177, 3222486601:01:012:0178.

Клопотання про забезпечення позову обґрунтоване тим, що до Києво-Святошинського районного суду Київської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Облпартнер» про визнання права іпотекодержателя.

Предметом спору є земельні ділянки, які були передані в іпотеку та виступали забезпеченням за кредитним договором № 11258440000 від 30.11.2007 року, укладеним між АТ «УкрСидбанк» та ТОВ «Облпартнер».

Представник позивача зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, які були передані в іпотеку та виступали забезпеченням за кредитним договором, незаконно були відчужені, а в подальшому об`єднанні та поділені із створенням нових земельних ділянок, що на думку позивача, порушує права та інтереси іпотекодержателя, оскільки зобов`язання ТОВ «Облпартнер» перед ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за кредитним договором від 31.11.2007 року № 11258440000 не виконане, заборгованість не погашена.

З огляду на це, на переконання позивача, є реальні підстави вважати, що земельні ділянки, що є предметом спору, в подальшому можуть бути відчужені або поділені із подальшим створенням нових земельних ділянок.

Невжиття заходів забезпечення позову призведе до створення додаткових труднощів у виконанні судового рішення, запобігти яким можливо лише шляхом накладення арешту та встановлення заборони вчиняти будь-які дії, пов`язанні з відчуженням, розпорядженням в будь-який інший спосіб та з державною реєстрацією прав власності або інших речових прав (зокрема іпотеки) стосовно земельних ділянок.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідачів спрямовані на відчуження нерухомого майна, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що клопотання про забезпечення позову є необґрунтованим, а його доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись статтями 149-153, 258, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя А.В. Янченко