Постанова від 03.08.2023 по справі 760/3702/23

Справа №760/3702/23 3/760/2094/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Вишняк М.В., при секретарі Литвин Т.С., за участі прокурора Шкурпело Р.В., захисників Гулько Ж.В. та Панасюка О.Г., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві матеріали про адміністративні правопорушення, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Київ, громадянку України, з вищою освітою, заміжня, має на утриманні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює директором Вищої школи публічного управління, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

З протоколів про адміністративні правопорушення № 156 та № 157 від 15.02.2023р., які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вбачається, що відповідно до наказу Національного агентства України з питань державної служби від 03.10.2022р. № 226-К/О «Про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Української школи урядування» ОСОБА_1 з 04.10.2022р. призначено на посаду директора Української школи урядування на умовах строкового трудового договору (контракту) до призначення на цю посаду переможця конкурсу, але не більше ніж 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

03.10.2022р. з ОСОБА_1 , як директором Української школи урядування укладено трудовий договір (контракт) № 181.

Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 27.10.2022р. № 104-22 «Деякі питання Української школи урядування» перейменовано Українську школу урядування на Вищу школу публічного управління.

Згідно підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 1700-VІІ посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Статтею 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Згідно з статями 167 та 169 цього кодексу, держава та територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, комунальні підприємства тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Таким чином, державні та комунальні підприємства та інші юридичні особи, які створені розпорядчим актом Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування, є юридичними особами публічного права.

Відповідно до положення про Вищу школу затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 21.02.2019р. № 29-19 (у редакції наказу Національного агентства України з питань державної служби від 27.10.2022р. № 104-22) (далі - Положення) Вища школа є державним закладом післядипломної освіти, що належить до сфери управління Національного агентства України з питань державної служби (п. 1 розділу І). Вища школа є юридичною особою публічного права, має права та обов`язки, які виникають з моменту державної реєстрації і припиняються з дати внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення її діяльності. Вища школа можу від свого імені набувати цивільних прав та обов`язків, а також бути позивачем, відповідачем, третьою особою в суді. Вища школа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями (п. 5 розділу І).

Роз`ясненням Національного агентства від 03.02.2021р. № 1 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» визначено, що під посадовими особами юридичних осіб публічного права, насамперед комунальних та державних установ і підприємств слід розуміти осіб, які мають повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.

У разі визначення посадових осіб на державних підприємствах до уваги слід також брати положення частини третьої статті 65 Господарського кодексу України. Зважаючи на зміст цієї норми, посадовими особами підприємства є керівник, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємств. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Визначальним при цьому є обсяг повноважень відповідного працівника. До прикладу, виконавчі директори, директори з окремих питань, директори департаментів, начальники відділів, служб, центрів, бюро, груп тощо та заступники керівників структурних підрозділів (у тому числі відокремлених, а також підрозділів у структурі таких відокремлених підрозділів) таких юридичних осіб безумовно наділені адміністративно-господарськими чи організаційно-розпорядчими функціями.

У зв`язку із наведеним Національне агентство звертає увагу, що при визначенні того, чи є працівник юридичної особи публічного права посадовою особою, враховується обсяг та характер здійснюваних ним функцій. Тому навіть в разі не визначення працівника посадовою особою у статутних чи інших внутрішніх документах підприємства він може бути посадовою особою і бути суб`єктом декларування в розумінні Закону з огляду на здійснювані ним адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функцій.

Адміністративно-господарські функції (обов`язки) - це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) - це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Відповідно до Положення Вищу школу очолює директор, який призначається на посаду за результатами конкурсу на умовах строкового трудового договору (контракту) та звільняється з посади головою НАДС (п. З розділу IV.). Директор Вищої школи здійснює загальне керівництво діяльністю Вищої школи, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Вищу школу завдань, освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність Вищої школи, досягнення результатів діяльності Вищої школи відповідно до визначених НАДС щорічних показників і стратегії розвитку Вищої школи (пп. 1. п. 4. розділу IV.).

Отже, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Вищої школи, яка є юридичною особою публічного права, будучи його посадовою особою, оскільки наділена адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями (обов`язками), є суб`єктом на якого поширюється дія Закону № 1700-VII та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Статтею 28 Закону № 1700-VII визначено, що особи, зазначені у пунктах 1 та 2 ч. 1 ст. З цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1700-VІІ реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Встановлено, що до управління із Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло повідомлення від 07.11.2022р., зокрема, стосовно можливого вчинення директором Української школи урядування (Вищої школи) ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ст. 172-7 КУпАП, для розгляду і вжиття заходів згідно із законодавством.

Управлінням на адресу Української школи урядування (Вищої школи) направлено запит від 05.12.2022р. № 5240/55/125/03-2022 про надання інформації та копій документів, а саме: наказу (розпорядження) про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Української школи урядування; контракту укладеного із директором Української школи урядування ОСОБА_1 ; посадових (функціональних) обов`язків директора Української школи урядування ОСОБА_1 ; посадових (функціональних) обов`язків директора Української школи урядування ОСОБА_1 ; попередження ОСОБА_1 про вимоги та обмеження передбачені Законом № 1700-VІІ; статуту (положення) Української школи урядування; колективного договору Української школи урядування з додатками; наказів про преміювання, встановлення надбавок та доплат директору Української школи урядування ОСОБА_1 ; наказів про преміювання, встановлення надбавок та доплат працівникам Української школи урядування за час зайняття ОСОБА_1 посади директор Української школи урядування; службових записок, погоджень, протоколів, клопотань про встановлення розміру премій, надбавок та доплат директору Української школи урядування ОСОБА_1 ; розрахункових листів щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 .

Крім того, запропоновано надати список працівників Української школи урядування із зазначенням посади та ПІБ, а також інформацію щодо роботи в Українській школі урядування осіб, які відповідно до положення абзацу З частини 1 статті 1 Закону № 1700-VII є близькими особами директору Української школи урядування ОСОБА_1

У даному запиті було зазначено, що управлінням, як спеціально уповноваженим суб`єктом у сфері протидії корупції, у відповідності до частини 2 статті 251 КУпАП, здійснюється збір доказів та інших фактичних даних про можливе порушення вимог статті 28 Закону № 1700-VII директором Української школи урядування ОСОБА_1 , що можуть стати підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за частиною першою та другою статті 1727 КУпАП.

Також даним запитом було поінформовано, що відповідно до абзацу 13 частини 1 статті 1 Закону № 1700-VII, Національну поліцію віднесено до спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції, а пунктом З частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 5 80-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що Національна поліція уповноважена вживати заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень. Також, відповідно до статті 255 КУпАП, працівники Національної поліції уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені статтями 172-4-1729КУпАП (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище).

У відповідності до частини 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 36 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань за письмовим запитом в установленому законом порядку безоплатно одержує від державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб державної форми власності інформацію, необхідну для виконання визначених цим Законом завдань та повноважень поліції, у тому числі стосовно військовополонених, у вигляді та у формі, що зазначені в такому запиті. Суб`єкти, яким адресовано відповідний запит, зобов`язані протягом трьох днів, а в разі неможливості - не пізніше десятиденного строку з дня отримання запиту, надати відповідну інформацію або повідомити про причини, що перешкоджають її наданню.

Слід зазначити, що Пунктом 6 Положення про Національну поліцію України, затвердженого Постановою КМУ № 877 від 28.10.2015 передбачено, що Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Також, підпунктом 3 пункту 1 розділу II Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом НП України від 23.10.2019 № 1077 передбачено, що одним із завдань Департаменту є реалізація повноважень Національної поліції України в частині протидії корупції і кримінальної корупції серед посадових осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», вжиття заходів з метою виявлення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та їх припинення відповідно до законодавства України.

Підпунктом 26 пункту 1 розділу III зазначеного Положення визначено, що Департамент стратегічних розслідувань НП України здійснює збирання доказів про вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, а підпунктом 3 пункту 1 розділу IV цього ж Положення передбачено, що Департамент стратегічних розслідувань НП України має право відповідно до компетенції в установленому порядку одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього функцій.

Відповідно до ч. 1 та п. 2, п. 4 ч. 2 ст. 60 Закону № 1700-VІІ особам, зазначеним у пунктах 1, 2, 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, а також особам, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, забороняється: відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом; надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до Закону № 1700-VІІ. Не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету; про конфлікт інтересів осіб, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, та заходи з його врегулювання.

Незважаючи на вище викладене, листом Вищої школи від 22.12.2022h/ № 10/1431-22, який підписаний особисто директором Вищої школи ОСОБА_1 відмовлено у наданні запитуваної управлінням інформації та копій документів.

Вказані обставини свідчать про прийняття директором Вищої школи ОСОБА_1 22.12.2022р., під час підписання листа Вищої школи від 22.12.2022р. № 10/1431-22, яким відмовлено у наданні інформації та копій документів відносно себе, як посадової особи Вищої школи, рішення та вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів спричиненого суперечністю між її приватним інтересом, та службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішення, або вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес директора Вищої школи ОСОБА_1 був зумовлений прагненням, у межах правового регулювання, не надавати інформацію відносно себе, як посадової особи Вищої школи, з метою уникнення проведення перевірки щодо дотримання нею, як суб`єктом на якого поширюється дія Закону № 1700- VII, вимог статті 28 даного Закону, та подальшого уникнення можливої відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією передбаченою ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Наявність у директора Вищої школи ОСОБА_1 приватного інтересу, не могло не впливати на об`єктивність або неупередженість прийнятого нею рішення та вчинення або не вчинення дій. Оскільки ОСОБА_1 прийняла рішення та вчинила дії щодо підписання листа Вищої школи від 22.12.2022р. № 10/1431-22, яким відмовлено у наданні інформації та копій документів відносно себе, як посадової особи Вищої школи, то дані обставини свідчать про вплив її приватного інтересу на службові повноваження.

За таких умов, а саме наявності реального конфлікту інтересів, директор Вищої школи ОСОБА_1 була зобов`язана повідомити не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізналася чи повинна була дізнатися про таку наявність свого безпосереднього керівника та не вчиняти дій та не приймати рішень, до прийняття безпосереднім керівником або керівником органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, та повідомлення про прийняте рішення, а також була зобов`язана не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Листом Національного агентства з питань державної служби від 13.01.2023р. № 183/10-23 зазначено, що директора Вищої школи ОСОБА_1 в усній формі попереджено щодо необхідності дотримання вимог Закону № 1700 під час виконання нею службових обов`язків. Повідомлення про можливу наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів від директора Вищої школи ОСОБА_1 не надходили.

Крім того, даним листом Національного агентства з питань державної служби зазначено, що з метою належного розгляду та надання відповіді на запит управління Головою НАДС надано доручення Вищій школі повторно розглянути запит управління від 05.12.2022р. № 5240/55/125/03-22.

Станом на день складання протоколу відповіді від Вищої школи щодо повторного розгляду запиту управління від 05.12.2022р. № 5240/55/125/03-22 не отримано.

В протоколах зазначено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Вищої школи, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, у ході виконання своїх службових повноважень, у порушення п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила у встановленому законом випадку та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, під час прийняття рішення про відмову в наданні інформації та копій документів на запит управління від 05.12.2022р. № 5240/55/125/03-2022, а саме інформації та копій документів відносно себе, як посадової особи Української школи урядування (Вищої школи) та вчинення дій шляхом особистого підписання листа Вищої школи від 22.12.2022р. № 10/1431-22, а також 22.12.2022р. в умовах реального конфлікту інтересів прийняла рішення про відмову в наданні інформації та копій документів на запит управління від 05.12.2022р. за № 5240/55/125/03-2022р., а саме: інформації та копій документів відносно себе, як посадової особи Української школи урядування (вищої школи) та вчинення дій шляхом особистого підписання листа Вищої школи від 22.12.2022р. за № 10/1431-22, тобто звинувачується у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

24.05.2023р. постановою Солом`янського районного суду м. Києва об`єднано справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративне правопорушення (справа № 760/3702/23, провадження № 3/760/2094/23 та справа № 760/3703/23, провадження № 3/760/2095/23), та присвоєно об`єднаній справі № 760/3702/23 (провадження № 3/760/2094/23).

В судових засіданнях особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 свою вину не визнала у вчиненні вказаних вище правопорушень та надала суду свої письмові пояснення, в яких зазначила, що стаття 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає обов`язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту, проте адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП настає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї лише реального конфлікту інтересів. Отже, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за неповідомлення особою у встановленому законом випадку про наявність у неї потенційного конфлікту.

Тому, на думку ОСОБА_1 , питання про наявність у її діях реального конфлікту інтересів необхідно вирішувати за об`єктивних та відповідних норм чинного законодавства.

Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що уповноваженою особою Національної поліції невірно було з`ясовано обставини справи, неправильно розтлумачено норми чинного законодавства, зокрема: запит УСР НПУ не був мотивований, аргументований, законодавчо обґрунтований, у ньому були відсутні посилання на підстави його подання та правові підстави отримання запитуваної інформації; сам запит УРС НПУ від 05.12.2022р. був адресований на адресу Української школи урядування, якої на момент отримання запиту та підготовки відповіді вже не існувало, оскільки Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 27.10.2022р. № 104-22 «Деякі питання Української школи урядування» перейменовано Українську школу урядування на Вищу школу публічного управління.

Крім цього, ОСОБА_1 зазначила, що сам факт направлення запиту УСР НПУ про отримання даних виключно про директора Вищої школи свідчить про можливу провокацію вчинення адміністративного правопорушення, не сприяв виконанню функцій і завдань працівників поліції, відповідно до КУпАП, Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України «Про Національну поліцію», оскільки більшість запитуваних даних були наявні у публічному доступі на сайті Вищої школи. Крім того, саме направлення запиту відносно ОСОБА_1 на її адресу, свідчить лише про провокацію правопорушення, оскільки яка б відповідь нею не була б надана, була б прийнята уповноваженою особою НПУ як корупційне правопорушення.

Тому, на думку ОСОБА_1 , в її діях відсутній реальний конфлікт інтересів, оскільки при підготовці і підписанні відповіді на запит, в діях ОСОБА_1 відсутня суперечність між її приватним інтересом та її службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень, оскільки як вказано вище, більшість запитуваної інформації наявна в публічному доступі (на офіційному сайті Вищої школи, в правових пошукових системах, тощо), а інша частина запитуваної інформації (щодо оплати праці, преміювання) є публічною інформацією, і її надання чи ненадання не може свідчити про суперечність між публічним та приватним інтересом.

Також ОСОБА_1 зазначила, що уповноваженою особою, яка склала відповідні протоколи, не було надано доказів, що ймовірний приватний інтерес суперечить службовим/представницьким повноваженням, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або за вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень, зокрема, не встановлено, що при розгляді запиту УСР, дії ОСОБА_1 були необ`єктивними або упередженими, та що такими рішеннями завдано шкоди інтересам служби, Вищої школи та НАДС.

На думку ОСОБА_1 , при розгляді запиту УСР, в її діях була відсутня суперечність між її особистими та її службовими провадженнями, наявність яких могла б вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

З самих протоколів про адміністративні правопорушення та доданих до них доказів не вбачається наявності факту суперечності між приватним інтересом директора Вищої школи та її службовими повноваженнями, не зазначено в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття нею відповідного рішення.

Таким чином, на думку ОСОБА_1 , вказані обставини унеможливлюють наявність факту реального впливу можливої суперечності між приватним інтересом ОСОБА_1 та її службовими повноваженнями з вирішення питання про розгляд листів та звернень і підписання відповідей на них та на об`єктивність або упередженість вказаних рішень.

Захисники Гулько Ж.В. та Панасюк О.Г. в судових засіданнях зазначали, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

В судових засіданнях прокурор відділу Офісу Генерального прокурора Шкурпело Р.В. зазначив, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Вищої школи публічного управління, будучи відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону посадовою особою юридичної особи публічного права, суб`єктом на якого поширюється дія Закону, в порушення вимог п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила у встановленому законом порядку про наявність реального конфлікту інтересів та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, тобто, 22.12.2022р. рішення про відмову в наданні інформації та копії документів на запит Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 05.12.2022р. № 5240/55/125/03-2022р., а саме: інформації та копій документів відносно себе, як посадової особи Вищої школи публічного управління, та вчинила дії шляхом підписання листа Вищої школи публічного управління від 22.12.2022р. № 10/1431-22.

Крім того, прокурор зазначив, що приватний інтерес в діях директора Вищої школи публічного управління ОСОБА_1 був зумовлений прагненням, в межах правового регулювання, не надати інформацію відносно себе, з метою уникнення проведення перевірки щодо дотримання нею, як суб`єктом на якого поширюється дія Закону № 1700-VII, вимог статті 28 даного Закону, та подальшого уникнення можливої відповідальності за чинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Оскільки ОСОБА_1 підписала листа Вищої школи публічного управління від 22.12.2022р. № 10/1431-22ДП, яким відмовила Управлінню стратегічних розслідувань в м. Києві у наданні інформації та копій документів, зазначене свідчить про вплив її приватного інтересу на її службові повноваження.

За таких умов, на думку прокурора, ОСОБА_1 за наявності в діях реального конфлікту інтересів, була зобов`язана не вчиняти дій та не приймати рішень, в умовах реального конфлікту інтересів, а також була зобов`язана повідомити не пізніше наступного робочого для з моменту, коли дізналася чи повинна була дізнатися про таку наявність, свого безпосереднього керівника та не вчиняти дій і не приймати рішень, до прийняття безпосереднім керівником або керівним органом, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, рішення щодо врегулювання конфлікту інтересі, та повідомлення про прийняте рішення.

Згідно листа Національного агентства України з питань державної служби від 13.01.2023р. № 183/10-23 зазначено, що повідомлень щодо наявності потенційного чи реального конфлікту інтересів від директора Вищої школи публічного управління ОСОБА_1 не надходило.

Таким чином, на думку прокурора ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомила у встановленому законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, чим вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, тому просив визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні даних правопорушень та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 400 неоподатковуваних доходів громадян.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка заступник директора Вищої школи публічного управління ОСОБА_3 показав, що у грудні 2022р. працював на посаді завідуючого сектору юридичного забезпечення Вищої школи публічного управління, та після отримання 05.12.2022р. запиту № 5240/55/125/03-2022р. з Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, його виконання було розписано на відділ юридичного забезпечення. Після опрацювання даного запиту, з урахуванням законодавства та практики, ним було прийнято рішення щодо підготовки відповіді на даний запит про відмову в наданні зазначених у запиті копій документів та інформації, з підстав його безпідставності та необґрунтованості, про що і було зазначено у відповіді, яку підписала ОСОБА_1 , як директор Вищої школи. Крім того, свідок зазначив, що в подальшому, на адресу Вищої школи надійшов запит від НАДС щодо повторного розгляду запиту Управління стратегічних розслідувань, після опрацювання якого Вищою школою було надано всі вказані у запиті документи та інформацію, які було надіслано на електронну адресу Управління та відправлено поштовим відправленням.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка старший оперуповноважений в ОВС 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_4 повідомив, що у кінці листопада 2022р. на адресу Управління з Департаменту стратегічних розслідувань НП України надійшло звернення особи-викривача подане ним до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо можливого вчинення директором Української школи урядування ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ст. 172-7 КУпАП, для проведення перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог законодавства. Перевірку даного звернення було розписано керівником на свідка, у зв`язку з чим 05.12.2022р. ним було підготовлено запит до Української школи урядування про надання інформації та належним чином завірених копій документів, які стосувалися ОСОБА_1 . Однак, директором Вищої школи публічного управління ОСОБА_1 , під час прийняття рішення про відмову у наданні запитуваної інформації та копій документів відносно себе, як посадової особи Вищої школи, не було повідомлено в установленому законом випадку та порядку керівника чи відповідний орган, про наявність у неї реального конфлікту інтересів та в умовах реального конфлікту інтересів, 22.12.2022р. нею було прийнято рішення про підписання відповіді на запит Управління від 05.12.2022р. про відмову в наданні інформації та копій документів. Після отримання відповіді з Вищої школи, підписаної ОСОБА_1 на Управління не надходило більше ніяких документів із Вищої школи, тому ним було прийнято рішення про складання даних протоколів про вчинення ОСОБА_1 адміністративних корупційних правопорушень. Щодо результатів перевірки звернення викривача, яке стало підставою для звернення із запитом, свідком не складалися будь-які протоколи про вчинення ОСОБА_1 корупційного правопорушення, а саме звернення було надіслано на адресу поліції для перевірки даних фактів, про результати якої йому нічого не відомо.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та показання допитаних в судових засіданнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , доводи прокурора Шкурпело Р.В., захисників Гулько Ж.В. та Панасюк О.Г., дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення № 156 та № 157 від 15.02.2023р., копію звернення викривача від 07.11.2022р. стосовно можливого вчинення директором Української школи урядування (Вищої школи публічного управління) ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ст. 172-7 КУпАП, запит № 5240/55/125/03-22 від 05.12.2022р. з Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань НП України до Української школи урядування про надання інформації та копій документів, відповідь № 10/1431-22 від 22.12.2022р. директора Вищої школи публічного управління ОСОБА_1 на запит Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань НП України, запит № 12649/55/01-2022 від 28.12.2022р. з Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань НП України до Національного агентства України з питань державної служби про надання інформації та копій документів, відповідь в.о. голови Національного агентства з питань державної служби Заболотного А. за № 32/80.3-23 від 05.01.2023р. про надання завірених копій документів, які знаходяться у розпорядженні НАДС з відповідними додатками (копія наказу № 226-К/О від 03.10.2022р. про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Української школи урядування, копія наказу № 104-22 від 27.10.2022р. про деякі питання Української школи урядування, копія положення про Вищу школу публічного управління, затверджена наказом НАДС 21.02.2019р. № 29-19, наказ № 125-22 від 28.11.2022р. про внесення змін до Положення про Вищу школу публічного управління, листи з Української школи урядування про погодження доплат за науковий ступінь кандидата наук ОСОБА_1 № 09/1208-22 від 12.10.2022р., лист з НАДС № 4326/30-22 від 27.10.2022р. про погодження доплат за науковий ступінь кандидата наук ОСОБА_1 , копія додаткової угоди № 1 від 14.11.2022р. до трудового договору (контракту) з директором Української школи урядування від 03.10.2022р. за № 181, копія трудового договору (контракту) з директором Української школи урядування № 181 від 03.10.2022р. та інші докази, надані в судовому засіданні, суд приходить до наступного.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що о рган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідно до наказу Національного агентства України з питань державної служби від 03.10.2022р. № 226-К/О ОСОБА_1 призначено на посаду директора Української школи урядування та з нею укладено трудовий договір (контракт) № 181.

Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 27.10.2022р. № 104-22 «Деякі питання Української школи урядування» перейменовано Українську школу урядування на Вищу школу публічного управління.

ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Вищої школи публічного управління, тобто будучи його посадовою особою, яка наділена адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями (обов`язками), є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону № 1700-VII «Про запобігання корупції» та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією є діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно диспозицій ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та за вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

З пункту 2 примітки до ст. 172-7 КУпАП вбачається, що під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія зазначеного Закону, є в тому числі і посадові особи юридичної особи публічного права.

Чинним Законом виділено два види конфлікту інтересів: 1) потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; 2) реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Складовими конфлікту інтересів, як реального так і потенційного, є приватний інтерес, тобто будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Згідно п. 1-4 ч. 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

У ч. 1 ст. 1ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

За змістом зазначеної статті суб`єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує, у зв`язку з цим певні матеріальні блага.

Тобто, навіть при наявності суперечності між особистими інтересами та службовими повноваженнями обов`язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об`єктивність або упередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень.

При цьому конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

За змістом ст. 172-7 КУпАП, особистий інтерес це користь, вигода яка стосується (або цікавить) особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб.

Аналізуючи вказані положення КУпАП у сукупності з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», суд приходить до висновку, що адміністративна відповідальність щодо порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Таким чином, хоча ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» і передбачено обов`язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП настає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Отже, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів.

При вирішенні питання про наявності або відсутність у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, суд виходить з встановлених в судовому засіданні обставин та відповідних норм діючого законодавства.

Так, відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017р. «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією», зазначено, що аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім.В.М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що, для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.

Відповідно до п.1.1.1. розділу І Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 року № 839, тільки такий приватний інтерес у сфері службових/представницьких повноважень, що може вплинути або впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень, спричиняє виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів, наявність протиріччя встановлюється в кожному окремому випадку виконання доручення, розгляду листа, здійснення контрольного заходу тощо, шляхом порівняння повноважень та існуючого у особи приватного інтересу із подальшим визначенням можливості (неможливості) такого інтересу вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішення, вчинення діяння службовою особою.

Як встановлено в ході розгляду справи, 01.12.2022р. з Департаменту стратегічних розслідувань НП України на адресу Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань НП України надійшло звернення особи-викривача, яке надійшло листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.11.2022р. № 30-05/23482-22 щодо можливого вчинення директором Української школи урядування (Вищої школи публічного управління) ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ст. 172-7 КУпАП.

У даному зверненні особи-викривача йшла мова про можливу особисту зацікавленість ОСОБА_1 у нарахуванні, розподілі та виплаті премій особисто собі, як директору Вищої школи публічного управління, так і деяким працівникам Вищої школи.

05.12.2022р. на адресу Української школи урядування (Вищої школи публічного управління) був надісланий запит № 5240/55/125/03-22 з Управління стратегічних розслідувань в місті Києві ДСР НП України щодо отримання інформації та копій документів, у зв`язку із здійснення збору доказів та інших фактичних даних про можливе порушення вимог ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» директором Української школи урядування ОСОБА_1 , які можуть стати підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за ст. 172-7 КУпАП.

22.12.2022р. на адресу Управління стратегічних розслідувань в місті Києві ДСР НП України було надіслано відповідь №10/1431-22 з Вищої школи публічного управління за підписом директора ОСОБА_1 , якою було відмовлено у наданні запитуваної інформації та копій документів, оскільки у запиті Управління відсутня інформація щодо особи відносно якої відкрито адміністративне провадження та інформація про адміністративне правопорушення взагалі, тому витребування доказів, на підставі ч. 2 ст. 251 КУпАП є безпідставним.

28.12.2022р. Управлінням стратегічних розслідувань в місті Києві ДСР НП України було надіслано запит № 12649/55/01-2022 до Національного агентства України з питань державної служби про надання інформації та копій документів, які попередньо запитувалися в Української школи урядування (Вищої школи публічного управління).

05.01.2023р. на адресу Управління стратегічних розслідувань в місті Києві ДСР НП України з Національного агентства України з питань державної служби були надіслані запитувані копії документів та відповідна інформація.

Крім того, судом встановлено, що 12.01.2023р. аналогічні запитувані в запиті документи та інформація були надіслані Вищою школою публічного управління на адресу Управління стратегічних розслідувань в місті Києві ДСР НП України, як на вказану у запиті електронну адресу, так і звичайним поштовим відправленням.

Також судом було встановлено з показань допитаного в якості свідка старшого оперуповноваженого в ОВС 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_4 , що за результатами проведеної перевірки фактів можливого порушення вимог ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» директором Української школи урядування ОСОБА_1 , які могли стати підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за ст. 172-7 КУпАП, не було прийнято ніякого процесуального документу, в тому числі не було складено відповідного протоколу про вчинення ОСОБА_1 корупційного правопорушення.

Аналізуючи вказані вище вимоги законодавства та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що у надісланому Управлінням стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України запиті містилося посилання на ч. 2 ст. 251 КУпАП, що дало підстави адресату вважати, що на момент звернення із запитом підрозділ територіального органу здійснює провадження у справі про адміністративні правопорушення, проте у ньому відсутні достатні відомості про наявність вказаного провадження, тому при підготовці і підписані відповіді директором Вищої школи публічного управління ОСОБА_1 про відмову у наданні документів та інформації, в її діях була відсутня суперечність між її приватним інтересом та її службовими повноваженнями, за наслідком яких остання могла б понести юридичну відповідальність.

Вимогами чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності лише на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Після збирання особою, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, доказів вчинення особою адміністративного правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП, дана особа складає протокол про адміністративне правопорушення, роз`яснює права та обов`язки особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, та вручає відповідний протокол, саме після чого особа набуває статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тому, саме після цього в особи, яка притягається до адміністративної відповідальності можуть виникнути суперечності між її приватним інтересом та її службовими повноваженнями.

За таких обставин, ОСОБА_1 , як директор Вищої школи публічного управління, надаючи відповідь на запит Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо можливого правопорушення, тобто ще не встановленого ані факту, ані особи, яка його вчинила, не перебувала у стані реального конфлікту інтересів.

На твердження даних висновків суду свідчить і той факт, що по даному факту, як на момент звернення Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, 05.12.2022р., із запитом, так і на момент отримання уповноваженим органом всіх необхідних доказів та інформації, як електронною поштою, так і поштовим відправлення, так і не було складено ніякого процесуального документу, в тому числі протоколу про вчинення корупційного правопорушення, тому суд вважає, що в діях ОСОБА_1 при розгляді запиту Управління від 05.12.2022р. за № 5240/55/125/03-2022 була відсутня суперечність між її особистими інтересами та її службовими повноваженнями, наявність яких могла б вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Крім цього, з самих протоколів про адміністративні правопорушення та доданих до них доказів не вбачається наявності факту суперечності між приватним інтересом директора Вищої школи публічного управління ОСОБА_1 та її службовими повноваженнями, не зазначено в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття нею відповідного рішення.

Таким чином зазначені обставини унеможливлюють наявність в діях ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, тобто наявності суперечності між її приватним інтересом та її службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання нею зазначених повноважень.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення правопорушення та враховуючи, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 53 рішення Суду від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачається ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 172-7, 221, 245, 247, 251, 252, 278-280, КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: М.В. Вишняк