Постанова

від 24.08.2023 по справі 682/2417/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 682/2417/22

Провадження № 22-ц/4820/1593/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Чебан О.М.

за участю: представника апелянта адвоката Мукомел Л.А.,

представника позивача адвоката Машука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2023 року (суддя Мотонок Т.Я.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Славутської державної нотаріальної контори, Берездівської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування відмови державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання рішення Берездівської сільської ради неправомірним, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Славутської державної нотаріальної контори, Берездівської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування відмови державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання рішення Берездівської сільської ради неправомірним, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що згідно заповіту ОСОБА_4 від 02 листопада 2006 року, останній заповів ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось на день смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер в с. В. Правутин, на момент смерті проживав один.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі і на право на земельну частку (пай), що перебувало у колективній власності сільськогосподарського акціонерного підприємства «Промінь» с. В. Правутин.

Позивачкою після смерті ОСОБА_4 подано заяву про прийняття спадщини до Славутської державної нотаріальної контори та, в подальшому, отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно. На час прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 інших спадкоємців не було.

Оскільки на той час позивачка не мала сертифіката права на земельну частку пай, так як його втратила, то свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) не оформляла Надалі позивачка звернулась до Держгеокадастру і отримала дублікат зазначеного сертифікату.

Однак в 2020 році їй стало відомо про інший заповіт від ОСОБА_4 , яким він ніби-то заповів все майно односельчанину ОСОБА_1 , який оформив спадщину на земельну ділянку, яка мала б належати позивачці.

Із витягу зі Спадкового реєстру №62324498 від 04.11.2020 року, який було надано позивачці нотаріусом, їй стало відомо про заповіт №3 від 12.02.2007 року, яким ОСОБА_4 заповів для ОСОБА_1 все майно. Зазначений заповіт був посвідчений Берездівською сільською радою с. Малий Правутин, дата та час реєстрації заповіту 15.01.2019 року, 11:15 годин (тобто через 12 років після його складання).

04.11.2020 року позивачка звернулась до поліції із заявою про вчинення злочину за ч.1 ст. 358 КК України (підроблення заповіту), оскільки за станом здоров`я ОСОБА_4 фізично не міг самостійно добратися до села М. Правутин для укладання та посвідчення заповіту. Окрім того, 12.02.2007 року о 10 годині, коли складався заповіт, того дня був день народження доньки позивачки і ОСОБА_4 з 8 години ранку знаходився в с. М. Правутин в її будинку, що можуть підтвердити свідки.

Таким чином, ОСОБА_4 спірний заповіт не складав та належним чином не посвідчував, тому ОСОБА_1 не мав права на спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Як спадкоємець за заповітом позивачка звернулася до Славутської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва на право на земельну частку (пай), однак отримала відмову, оскільки за вказаним сертифікатом свідоцтво про право на спадщину отримав ОСОБА_1 .

Висновком експерта за результатами судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12020245210000151 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 у оспорюваному заповіті від 12.02.2007 виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Окрім того, у даному кримінальному провадженні була допитана в якості свідка колишня секретар Малоправутинської сільської ради ОСОБА_5 , яка пояснила, що заповіт, датований 12.02.2007 року, від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 нею не посвідчувався, підпис не її, а підроблений.

Таким чином, викладені факти свідчать, що ОСОБА_1 взагалі не мав права на спадкування майна після смерті ОСОБА_4 , оскільки не було реального волевиявлення останнього на складання такого заповіту, крім того сам заповіт не посвідчувався належним чином уповноваженою особою. Тому позивач вважає, що заповіт в силу закону є нікчемним.

У подальшому, на підставі безпідставно одержаних документів (свідоцтва на спадщину, сертифіката на земельну частку), ОСОБА_1 замовив технічну документацію із землеустрою на вказану земельну ділянку, йому була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яку ОСОБА_1 подав на затвердження до Берездівської сільської ради.

Берездівська сільська рада рішенням п`ятої сесії сільської ради VII скликання №31 від 18 лютого 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою», розглянувши заяву ОСОБА_1 , затвердила документацію і передала у власність останньому земельну ділянку. Надалі право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку зареєстровано державним реєстратором Долгерт Г.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Окрім того, зазначена земельна ділянка передана ОСОБА_1 в оренду ОСОБА_3 за договором від 08.12.2020 року строком на 49 років.

Отже, порушення права позивачки ОСОБА_2 відбулось внаслідок видачі державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019 та прийняття органом місцевого самоврядування неправомірного рішення (на підставі нікчемного заповіту та незаконно виданого свідоцтва), яке стосується безпідставної передачі у власність земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим позивач просила суд:

-визнати незаконною та скасувати відмову державного нотаріуса Славутської держаної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Хмельницький) Ефендійової А.П. від 21.01.2021 року № 10/01-16 про відмову у вчиненні нотаріальної дії;

-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019 року (спадкова справа № 556/2007), що зареєстроване в реєстрі за № 1 1654, видане державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області Гордєєвою Л.М., що складалося із права на земельну частку (пай) розміром 2,47 га;

-визнати неправомірним та скасувати рішення п`ятої сесії VII скликання № 31 Берездівської сільської ради, видане 18.02.2020 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_1 , площею 1,9102 га, з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та скасувати його;

-визнати недійним договір оренди земельної ділянки без номера загальною площею 1,9102 га з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003, укладений орендарем ОСОБА_3 з орендодавцем ОСОБА_1 08.12.2020 року, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 09.12.2020 за № 39683936, державним реєстратором Берездівської сільської ради: Долгерт Галиною Володимирівною.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду від 14.12.2022 у даній справі вжито заходів забезпечення позову: накладено арешт на земельну ділянку площею 1,9102 га, кадастровий номер 6823981200:02:003:0003, що розташована в межах населеного пункту с. Великий Правутин, Шепетівського району Хмельницької області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та перебуває в оренді у ОСОБА_3 (строком на 49 років); заборонено ОСОБА_1 відчужувати, змінювати цільове призначення земельної ділянки площею 1,9102 га, кадастровий номер 6823981200:02:003:0003, що розташована в межах населеного пункту с. Великий Правутин, Шепетівського району Хмельницької області, а також здійснювати її перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками. Заборонено земельним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (ЄДРПОУ: 39411771, вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151) та її територіальних органів, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 6823981200:02:003:0003.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконною та скасовано відмову державного нотаріуса Славутської держаної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Хмельницький) Ефендійової А.П. від 21.01.2021 року № 10/01-16 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019 року (спадкова справа № 556/2007), що зареєстроване в реєстрі за № 1 1654, видане державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області Гордєєвою Л.М., що складалося із права на земельну частку (пай) розміром 2,47 га.

Визнано неправомірним та скасовано рішення п`ятої сесії VII скликання № 31 Берездівської сільської ради, видане 18.02.2020 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_1 , площею 1,9102 га, з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки без номера загальною площею 1,9102 га з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003, укладений орендарем ОСОБА_3 з орендодавцем ОСОБА_1 08.12.2020 року, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 09.12.2020 за № 39683936, державним реєстратором Берездівської сільської ради: Долгерт Г.В.

Додатковим рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1612,65 грн. судового збору.

Стягнуто з Славутської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_2 1612,65 грн. судового збору.

Стягнуто з Берездівської сільської ради на користь ОСОБА_2 620,25 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 620,25 грн. судового збору.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що заповіт від 12.02.2007, складений ОСОБА_4 , є нікчемним на підставі статті 1257 ЦК України, оскільки складений з порушенням порядку його посвідчення, зокрема за відсутності передбачених законодавством підстав для його підписання замість заповідача іншою особою.

При нікчемності другого заповіту, оскільки він не породжує будь-який правовий результат, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019 року (спадкова справа №556/2007), що зареєстроване в реєстрі за № 1 1654, видане державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області Гордєєвою Л.М., що складалося із права на земельну частку (пай) розміром 2,47 га, а в подальшому винесені на його підставі рішення п`ятої сесії VII скликання № 31 Берездівської сільської ради, видане 18.02.2020 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_1 , площею 1,9102 га, з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є недійсними, і укладений договір оренди земельної ділянки без номера загальною площею 1,9102 га з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003 між орендарем ОСОБА_3 та орендодавцем ОСОБА_1 08.12.2020 року теж підлягає визнанню, оскільки є недійсним.

ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 . Вона у встановлений законом спосіб прийняла спадщину, а тому в силу закону має право на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. За висновками суду першої інстанції оскаржувана відмова нотаріуса не є явно не обґрунтованою, однак, враховуючи встановлені обставини справи, а саме: що заповіт №3 від 12.02.2007 на ім`я ОСОБА_1 є нікчемним, наявні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії незаконною та її скасування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування фактичних обставин справи, ненадання належної оцінки наявним у справі доказам, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача про причини пропуску строку звернення до суду з позовом.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позивачка після його смерті, могла довідатися про порушення свого права, але не вчиняла жодних дій, не довела факту того, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, лише зазначила, що про наявність іншого заповіту та оформленої односельчанином ОСОБА_1 спадщини на земельну ділянку їй стало відомо в 2020 році, що не може бути поважною причиною, так як спадкоємець приймає всю спадщину, не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Як зазначає апелянт, не можна відраховувати момент спливу строку позовної давності від факту дізнання чи бажання особи дізнатися про наявність якогось конкретного майна зі всієї спадкової маси. Позивач звернулася до суду через 15 років після смерті ОСОБА_4 , з чого випливає, що вона не цікавилася своїми спадковими правами на спадкове майно, а зацікавилась ними, коли довідалась про наявність земельного паю. Позивач об`єктивно могла довідатися про порушення своїх спадкових прав.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2023 року залишити в силі. Вважає безпідставними доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Зазначає, що нікчемний правочин є недійсним під час його укладання, і його нікчемність не зникає після трьох років, а зберігається.

Аналіз ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Позивачка дізналася про порушення своїх прав від державного нотаріуса в листопаді 2020 року та одразу із заявою звернулася до Славутського відділу поліції з приводу підроблення заповіту. Можливість пред`явити позов про захист свого права власності у позивачки виникла після отримання від слідчого висновку експерта. Звернувшись у листопаді 2022 року з позовом до суду строк позовної давності позивач не пропустила.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Мукомел Л.А. апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Представник позивача адвокат Машук В.В. проти апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити.

В судове засідання інші учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.

Згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що згідно заповіту від 02.11.2006 року ОСОБА_4 заповів позивачці, ОСОБА_2 , все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і що йому належало на день смерті. Зазначений заповіт посвідчений Великоправутинською сільською радою 02.11.2006 року та зареєстрований в реєстрі за №44. Даний заповіт було зареєстровано в Спадковому реєстрі 05.05.2010 року, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру (т. 1 а. с. 24, 166).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер в с. В. Правутин, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Великоправутинською сільською радою Славутського району Хмельницької області (т. 1 а. с. 23).

ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_4 звернулася до Славутської державної нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових прав та, згідно заяви від 12 червня 2007 року, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , в тому числі і на право на земельну частку (пай) та майновий пай, які належали померлому особисто, а також житловий будинок та грошові вклади). За заявою ОСОБА_2 було відкрито спадкову справу № 556/2007 (т. 1 а. с. 159).

ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.03.2008 року, згідно із якими успадкувала: майновий пай в розмірі 6869 грн. загальної вартості майна пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства «Промінь» в с. В.Правутин Славутського району Хмельницької області згідно Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ХМСЛ № 018147, виданого Великоправутинською сільською радою Славутського району Хмельницької області 17.06.2001, а також на майновий пай в розмірі 6869 грн., а також грошові вклади з нарахованою компенсацією та індексацією(т. 1 а. с. 25, 166).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 був власником сертифікату на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишньої ССГ «Промінь» серії ХМ № 0319224, зареєстрованого у Книзі сертифікатів на земельну частку (пай) за № 3 на території Великоправутинської сільської ради. Однак даний сертифікат втрачений. Взамін сертифікату серії ХМ № 0319224 Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 не видавався (т. 1 а. с. 28).

Таким чином, ОСОБА_2 прийняла спадщину у вигляді права на земельну частку (пай) згідно зазначеного вище сертифікату, однак спадкових прав не оформила та свідоцтво про право на спадщину на зазначене спадкове майнове право не отримала.

05.01.2021 ОСОБА_2 звернулась Славутської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишньої СГГ «Промінь» серії ХМ № 0319224, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 3 на території Великоправутинської сільської ради (т. 1 а. с. 64).

Однак, на зазначену вище заяву Славутська державна нотаріальна контора надала відповідь від 21.01.2021 № 10/01-16, згідно із якою за вказаним вище сертифікатом право на спадщину за заповітом отримав ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 65).

Так, згідно даних свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019 року, ОСОБА_1 отримав у спадщину право на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності сільського господарського акціонерного підприємства «Промінь» (с. Великий Правутин Славутського району Хмельницької області) розміром 2,47 (дві цілих сорок сім сотих) в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належить померлому ОСОБА_4 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0319224, виданого Славутською районною державною адміністрацією Хмельницької області 04 квітня 1997 року (спадкова справа № 556/2007) (т. 1 а. с. 158-177).

ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину на підставі заповіту ОСОБА_4 від 12 лютого 2007 року, складене о 10 год. 00 хв., посвідчене секретарем Малоправутинської сільської ради Славутського району Хмельницької області Сахнюк Р.М., яка засвідчила, що заповіт підписаний ОСОБА_4 в її присутності. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено. Даний заповіт зареєстровано в реєстрі 15.01.2019. Разом із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину представником ОСОБА_1 було подано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0319224, виданого на ім`я ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 171).

04.11.2020 року позивачка звернулась до Славутського відділу поліції із заявою про вчинення злочину за ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення заповіту), оскільки за станом здоров`я ОСОБА_4 фізично не міг самостійно добратися до села М. Правутин для укладання та посвідчення заповіту. В заяві ОСОБА_2 вказала, що підпис на спірному заповіті ОСОБА_4 підроблений, оскільки відрізняється від підпису, які ОСОБА_4 вчиняв на інших документах (т. 1 а. с. 40-42).

В судовому засіданні була допитана у якості свідка ОСОБА_5 , колишній секретар Малоправутинської сільської ради, якою, як зазначеному спірному заповіті, даний заповіт і був посвідчений. Однак, в судовому засіданні ОСОБА_5 повідомила, що з 20.11.2000 по 19.03.2016 вона працювала секретарем Малоправутинської сільської ради. До її повноважень входило і посвідчення заповітів. Заповіт складався за участі двох осіб її, як секретаря, та заповідача у двох примірниках, один з яких залишався у сільській раді. У книзі реєстрації заповітів запис робився нею, а заповідач тільки ставив свій підпис. Отож, щодо спірного заповіту ОСОБА_4 свідок вказала, що даний заповіт нею не посвідчувався. В книзі реєстрації заповітів запис було зроблено не нею, а старостою села заднім числом, у чому останній зізнався особисто. Фактично даний заповіт укладався старостою села з ОСОБА_1 у час його реєстрації в реєстрі у 2019 році. Перед звільненням, коли ОСОБА_5 передавала старості села усі документи, в тому числі і книгу реєстрації заповітів, в якій запису про заповіт ОСОБА_4 від 12.02.2007 не було. Додатково зазначила, що на заповіті стоїть стара печатка Малоправутинської сільської ради, яку під час процесу децентралізації було розформовано, однак документи сільської ради та печатка не вилучались. Стара печатка сільської ради знаходилась у старости села. Окрім того, повністю друковані бланки заповітів розпочали використовувати десь у 2008-2009 роках, у 2007 році, коли заповіт ніби-то складався ОСОБА_4 , був встановлений бланк заповіту, де дописувалась вручну лише воля заповідача.

З показань ОСОБА_6 , чоловіка позивачки слідує, що ОСОБА_4 заповів ОСОБА_2 все своє майно, оскільки вони за ним довгий час доглядали. 12.02.2007 він особисто привів ОСОБА_4 до себе додому, щоб той наглянув за дочкою ОСОБА_7 , до дня народження якої всі готувались. ОСОБА_4 пробув у них вдома зранку до самого вечора. Про те, що ОСОБА_1 оформив документи на земельну ділянку на підставі заповіту ОСОБА_4 вони з дружиною дізнались від односельчан. Йому відомо, що право на земельну частку (пай) не було оформлено ОСОБА_2 через втрату оригіналу сертифікату.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомила наступні обставини. 12.02.2007 ОСОБА_2 запросила її до себе для допомоги у підготовці дня народження доньки. Свідок вказала, що того дня ОСОБА_4 з самого ранку до вечора наглядав за дитиною та перебував в будинку ОСОБА_7 . Їй відомо, що заповіт ОСОБА_4 склав на ОСОБА_2 , оскільки остання за ним доглядала.

В межах кримінального провадження № 12020245210000151 від 06.11.2020, відкритого за заявою ОСОБА_2 , було проведено комплексну судово-технічну та судово-почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експерта від 04.08.2022, підпис від імені ОСОБА_4 в графі «підпис» у заповіті від 12.02.2007 року, посвідчений секретарем Малоправутинської сільської ради Сахнюк Р.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_4 виконано не ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 48-53).

Згідно відповіді Славутської державної нотаріальної контори від 21.01.2021 № 10/01-16, ОСОБА_2 повідомлено про те, що на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , а саме на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0319294, відповідно до сертифікату виданого Славутською райдержадміністрацією 04.04.1997 року, 18.09.2019 свідоцтво про право на спадщину за заповітом видано іншому спадкоємцю ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 65).

Під час розгляду справи встановлено, що рішенням п`ятої сесії VII скликання № 31 Берездівської сільської ради від 18.02.2020 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельної ділянки площею 1,9102 га, з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та передачі її у власність ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 101). Право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку було зареєстровано в реєстрі 18.03.2020 (т. 1 а. с. 38).

Окрім того, ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 земельну ділянку № 6823981200:02:003:0003 загальною площею 1,9102 га в оренду строком на 49 років, про що свідчить наявний у матеріалах справи договір оренди від 08.12.2020 (т. 1 а. с. 196-200). 09.12.2020 зазначений договір було зареєстровано в реєстрі за № 39683936 державним реєстратором Долгерт Г.В. (т. 1 а. с. 38).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

За частиною першою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Суд першої інстанції по справі, що переглядається, зробив правильний висновок, що заповіт, складений від імені ОСОБА_4 від 12.02.2007 року щодо ОСОБА_1 , є нікчемним на підставі частини першої статті 1257 ЦК України, оскільки складений з порушенням порядку його посвідчення, а саме підписаний від імені заповідача особою, яка не мала права на вчинення таких дій, не відповідає волі спадкодавця.

За таких обставин, оскільки вчинення наступного нікчемного заповіту від 12.02.2007 року не може скасовувати попередній заповіт від 02.11.2006 року, ОСОБА_2 є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_4

ОСОБА_2 звернулася до Славутської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) за місцем відкриття спадщини з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.11.2006 року.

Нотаріальні дії повинні вчинятись відповідно до встановлених для нотаріуса або посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, компетенцією і порядком їх вчинення.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок), при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.

Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 ЦК України (підпункт 5.2 пункту 5 глави 10 розділу ІІ Порядку).

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

У справі, що переглядається, відмова нотаріуса не є явно необґрунтованою, однак, враховуючи встановлені вище обставини справи та те, що Славутська державна нотаріальна контора помилково відмовила у вчиненні нотаріальної дії, не звернувши увагу на положення частини четвертої статті 1254 ЦК України, які стосуються недійсності заповіту, частину першу статті 1257 ЦК України, слід дійти висновку, що відмова у вчиненні нотаріальної дії є незаконною, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання її незаконною та скасування.

Оскільки заповіт, складений від імені ОСОБА_4 від 12.02.2007 року, є нікчемним, то видане на його підставі свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019 року (спадкова справа № 556/2007), що зареєстроване в реєстрі за № 1 1654, видане державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області Гордєєвою Л.М., що складалося із права на земельну частку (пай) розміром 2,47 га, а подальшому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019 року, рішення п`ятої сесії VII скликання № 31 Берездівської сільської ради від 8.02.2020 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_1 , площею 1,9102 га, з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, договір оренди земельної ділянки без номера загальною площею 1,9102 га з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003, та укладений орендарем ОСОБА_3 з орендодавцем ОСОБА_1 08.12.2020 року, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 09.12.2020 за № 3968393 як правовий наслідок нікчемності заповіту є недійсними, незаконними та підлягають скасуванню. Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про задоволення позову ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , зокрема, зводяться до пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду за захистом своїх прав.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції вірно визначив момент, з якого позивачка дізналась про порушення свого права на спадкове майно, а саме у листопаді 2020 року, від державного нотаріуса. При цьому остання, довідавшись, що заповіт складено на іншу особу, який в силу об`єктивних обставин не міг бути складений, одразу звернулася із заявою до Славутського відділу поліції з приводу підроблення заповіту. Після отримання висновку експерта від слідчого Стаканчук Г.О. у листопаді 2022 року звернулась з позовом до суду, у зв`язку з чим строк позовної давності пропущено не було.

Твердження апелянта про те, що позивач звернулася до суду через 15 років після смерті ОСОБА_4 , з чого випливає, що вона не цікавилася своїми спадковими правами на спадкове майно, а зацікавилась ними, коли довідалась про наявність земельного паю, висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто позивачка після його смерті могла довідатися про порушення свого права, але не вчиняла жодних дій, не довела факту того, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, лише зазначила, що про наявність іншого заповіту та оформленої односельчанином ОСОБА_1 спадщини на земельну ділянку їй стало відомо в 2020 році, що не може бути поважною причиною, так як спадкоємець приймає всю спадщину, не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Такі доводи апелянта не узгоджуються з нормами права щодо позовної давності. Момент, коли позивач дізналася про порушення своїх прав на спадкове майно, нею доведено.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2023 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк