Рішення

від 27.06.2023 по справі 727/326/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/326/23

Провадження № 2/727/437/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі: головуючого судді - Слободян Г.М.; секретаря судових засідань - Вахнован Д.В. розглянувши, за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки, - ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог. Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмета іпотеки. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 26 грудня 2007 року було укладено договір кредитної лінії №2007/840-МК/335 між ВАТ КБ «Надра» та громадянином України ОСОБА_3 . Предметом даного Договору відповідно до п.1.1 є відновлювальна кредитна лінія в сумі 240 000.00(Двісті сорок тисяч доларів США 00 центів) терміном на 84 місяці з 26.12.2007 року по 25.12. 2014 року, зміни в який пізніше вносились Додатковими угодами №1 від 26 грудня 2007р., відповідно до якої змінився термін користування Траншем - з 26 грудня 2007 року по 22 грудня 2014 року; №2 від 08 жовтня 2008р., відповідно до якої Позичальник - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 передають банку в іпотеку: нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення бару, загальною площею 104,30(сто чотири цілих три десятих) м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ; нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 171,50(сто сімдесят одна ціла п`ять десятих) м2 в т.ч. житлова 64,70 (шістдесят чотири цілих сім десятих) м2; земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 , площею 0,0716 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд , кадастровий номер 7310136300:25:003:0085. Вказують, що у забезпечення виконання основного зобов`язання за Договором кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26 грудня 2007р. між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено іпотечні договори: 1) №335/1 від 26.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., за реєстровим номером 8037, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки за №6322745; 2) №335/2 від 26.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., за реєстровим номером 8035, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки за №632271; 3) договір іпотеки від 18.10.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., за реєстровим номером 5701, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки за №8040499. Посилаються на те, що 23 грудня 2019 року між ВАТ «КБ`НАДРА» та ТОВ «Галицька фінансова компанія» укладено Договір №GL3N212012 про відступлення прав вимоги, за яким відступлено право вимоги за вищевказаним Кредитним договором до ТОВ «Галицька фінансова компанія» та Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, посвідчений 23 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П., за реєстровим №969.

Зазначає, що 13 січня 2020 року, між ТОВ «Галицька фінансова компанія» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відступлення прав вимоги №05/20 за Кредитним договором №2007/840-МК/335 від 26.12.2007р., укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ «КБ» Надра», а вже наступного дня, - 14 січня 2020 року між ТОВ «Галицька фінансова компанія» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відступлення прав вимоги за Договорами іпотеки 1, 2, 3, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П., зареєстрований в реєстрі за №8, про що внесено відповідні записи в Державний реєстр Іпотек. Окрім наведеного, позивач стверджує, що відповідно до зазначених вище договорів відступлення права вимоги до Позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором №2007/840-МК/335 від 26.12.2007р. та Договорами іпотеки 1, 2, 3, а саме право звернення стягнення на: - нежитлові приміщення бару, загальною площею 104,3 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; - квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 171,50(сто сімдесят одна ціла п`ять десятих) м2 в т.ч. житлова 64,70(шістдесят чотири цілих сім десятих) м2 та земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 , площею 0,0716 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7310136300:25:003:0085 та відповідно до Рішення Чернівецької міської ради 51 сесії V скликання від 29.04.2010р. №1326 «Про перейменування частини АДРЕСА_5 ) була перейменована іменем ОСОБА_5 згідно Рішення ВК ЧМР від 14.12.2010 №814/22 «Про впорядкування нумерації будинків на АДРЕСА_6 та АДРЕСА_2 » було вирішено впорядкувати нумерацію будинків по АДРЕСА_6 та частини вулиці Канівської згідно з додатком. Згідно з додатком змінено нумерацію будинку, що знаходиться по АДРЕСА_7 в зв`язку з перейменуванням частини АДРЕСА_6 . Також, в обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що земельна ділянка, що була розташована по АДРЕСА_7 , площею 0,0716 га. з кадастровим номером 7310136300:003:0085 є архівованою земельною ділянкою. 26.07.2013 року дана земельна ділянка була перенесена до архівних, розділена на дві земельні ділянки, утворені внаслідок поділу раніше сформованої земельної ділянки. Земельна ділянка, що розташована за адресою по АДРЕСА_6 , площею 0,0354га з кадастровим номером 7310136300:25:003:1026 утворена внаслідок поділу раніше сформованої земельної ділянки, а саме земельної ділянки, що була розташована по АДРЕСА_7 , площею 0,0716га з кадастровим номером 7310136300:25:003:0085 та земельна ділянка, що розташована за адресою по АДРЕСА_6 , площею 0,0362га з кадастровим номером 7310136300:25:003:1025 утворена внаслідок поділу раніше сформованої земельної ділянки, а саме земельної ділянки, що була розташована по АДРЕСА_7 , площею 0,0716га з кадастровим номером 7310136300:25:003:0085. На думку позивача, місця розташування, конфігурації та площі земельних ділянок з кадастровими номерами 7310136300:25:003:1026 та 7310136300:25:003:1025 свідчать про те, що наведені земельні ділянки утворені унаслідок поділу раніше сформованої однієї земельної ділянки, а саме земельної ділянки, що була розташована по АДРЕСА_7 , площею 0,0716га з кадастровим номером 7310136300:25:003:0085. Позивач вважає, що вказані дані публічної кадастрової карти України додатково підтверджує той факт, що земельна ділянка, розташована за адресою по АДРЕСА_6 , площею 0,0362га з кадастровим номером 7310136300:25:003:1025 є предметом іпотеки згідно Договору іпотеки від 08.10.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., за реєстровим номером 5701, зареєстрованого у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки за №8040499, а відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 09.06.2018р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою по АДРЕСА_6 , площею 0,0362га з кадастровим номером 7310136300:25:003:1025, яка утворена внаслідок поділу раніше сформованої земельної ділянки, а саме земельної ділянки, що була розташована по АДРЕСА_7 , площею 0,0716га з кадастровим номером 7310136300:25:003:0085.

А, оскільки мало місце перейменування частини вулиці Канівської та впорядкуванням нумерації будинків належне Відповідачу майно за адресою: АДРЕСА_6 є предметом іпотеки відповідно до зазначених вище іпотечних договорів. Зазначає, що договорами іпотеки забезпечується виконання зобов`язань ОСОБА_3 за Договором кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007р. укладеного між ним та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра». Відповідно до умов Кредитного договору №2007/840-МК/335 від 26.12.2007р. ОСОБА_3 мав повернути кредитні кошти 23 грудня 2014 року. Однак зобов`язання за Кредитним договором №2007/840-МК/335 від 26.12.2007р. не виконав у зв`язку із чим виникла заборгованість по кредиту, яка станом на 7 лютого 2020 року становить 239 980 доларів США 88 центів, з яких: - 217 505,87 дол. США - заборгованість за основною сумою боргу; - 22 475,01 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків. Окрім наведеного, обґрунтовує позовні вимоги і тим, що 01.07.2021р. ним, на виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеки», ОСОБА_2 було пред`явлено вимогу про усунення порушення зобов`язання. Відповідно до даної вимоги від ОСОБА_2 вимагалось виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк, шляхом перерахування коштів у сумі 239 980 дол. США 88 центів за вказаними у вимозі реквізитами. Також, у вимозі зазначено, що у разі невиконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк, буде звернено стягнення на предмет іпотеки. Остання, вимогу не виконала і прострочену заборгованість не погасила, що призвело до того, що станом на день звернення із даним позовом, строк виконання основного зобов`язання настав, проте зобов`язання не виконано, а відповідач являється іпотекодавцем за вказаними вище іпотечними договорами; 30-тиденний строк минув. Зазначає, що сума основного зобов`язання за Договором кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007р. станом на день звернення з позовом становить 239 980 дол. США 88 центів, то позивач бажає визначити саме таку суму реалізації предмета іпотеки. Окрім цього, 21.08.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчі написи. З 29.10.2013р. виконавчі написи від 21.08.2013 р. №6207, №6210, №6208 неодноразово пред`являлися до виконання в органи ДВС, однак, у зв`язку з зміною адреси і власника майна, виконати виконавчий напис неможливо. А, тому, із урахуванням того, що про зміну власника його стало відомо лише 29.01.2020 року із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.01.2020 в день його отримання просить суд поновити строк звернення до суду та просить, звернути стягнення шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах в рахунок виконання зобов`язання за Договором кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007р. в сумі 2000 доларів США(дві тисячі доларів США) на земельну ділянку, що розташована за адресою по АДРЕСА_6 , площею 0,0362га з кадастровим номером 7310136300:25:003:1025, яка є предметом іпотеки згідно Договору іпотеки від 08.10.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., за реєстровим номером 5701, зареєстрований у Держаному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки за №8040499.

Рух справи та позиція сторін. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.01.2023 року відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження.

09.02.2023 року до Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача. Доводи відзиву мотивовані тим, що за встановлених фактичних обставин справи позивач набув право вимоги вже зі спливом позовної давності, а тому та обставина, що йому стало відомо про нового власника предметів іпотеки лише у 2020 році, не має правового значення для правильності вирішення спору, оскільки позовна давність спливла ще у 2012 році, коли предмети іпотеки були у власності первісного іпотекодавця. Подальше відчуження предметів іпотеки не впливає на перебіг позовної давності, не перериває її та не може бути поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки першорядно позивач має навести причини неможливості звернення до суду з позовом у межах позовної давності. Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, а також у касаційній скарзі заявник не доводив обставин того, що позовна давність у спірних правовідносинах переривалася та не спливла на момент звернення позивача до суду з позовом. 23.03.2023 року до суду надійшло клопотання про застосування наслідків пропущення строку позовної давності від представника відповідача та третіх осіб по справі, адвоката Дорошенка О.О. Просять, прийняти та розглянути дане клопотання, долучити до матеріалів справи №727/326/23.

Застосувати наслідки пропущення строку позовної давності Позивачем ОСОБА_1 , щодо звернення з позовом: поновити строк для звернення до суду, звернути стягнення шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах в рахунок виконання зобов`язання за договором кредитної лінії 2007/840-МК/335 від 26.12.2007р. в сумі 2000 дол. США на земельну ділянку, що розташована за адресою по АДРЕСА_6 , площею 0,0362га з кадастровим номером 7310136300:25:003:1025, яка є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 08.10.2008 посвідченого приватним нотаріусом ЧМНО Новосельською І.Л. за реєстровим номером 5701, зареєстрований у державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки за №8040499, який сплив у 2012 році, що встановлено Постановою Верховного Суду від 24. Просять, застосувати наслідки пропущення строку позовної давності позивачем ОСОБА_1 , щодо звернення з наведеним вище позовом; відмовити в задоволенні позову позивачу та стягнути з Позивача на користь Відповідачки - ОСОБА_2 понесені судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02.03.2023 року закрито підготовче провадження у справі (т. 1 а.с.136).

Позивач ОСОБА_1 та в його інтересах представник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, представником позивача в суд скеровано письмову заяву про розгляд справи без участі позивача та в його інтересах представника; позовні вимоги підтримано, які просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася завчасно належним чином повісткою, про поважні причини неявки суд не повідомила. Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Дорошенко О.О. в судовому засіданні заперечував проти заявленого позову та у вступному слові посилався на обставини аналогічно викладеним у відзиві. Просив, в задоволенні позову відмовити.

В подальшому адвокат Дорошенко О., до суду направив письмову заяву про завершення судового розгляду справи у його відсутність та відсутність його довірителів.

Представник третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокат Дорошенко О.О. в судовому засіданні діючи в інтересах свого довірителя, заперечував проти заявленого позову та просив, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд, з урахуванням наданих сторонами письмових заяв про розгляд справи за їх відсутності і відсутності їх представників, вважав за можливе завершити судовий розгляд справи за відсутності сторін, в їх інтересах представників та третіх осіб.

В порядку ст. 217 ЦПК України фіксування судового процесу 27.06.2023 року, засобами фіксації не здійснювалося.

Вивчивши і розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідно заперечення; об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в межах заявлених вимог, заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , суд зважає на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Судом, за з`ясованих обставин, безпосередньо досліджені наступні докази, Так, судом встановлено і перевірено доказами, що 26 грудня 2007 року було укладено Договір кредитної лінії №2007/840-МК/335 між ВАТ КБ «Надра» (надалі Банк) та громадянином України ОСОБА_3 . П.1.1. Договору кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007 року ОСОБА_3 було відкрито відновлювальну кредитну лінію в сумі 240 000.00(Двісті сорок тисяч доларів США 00 центів) терміном на 84 місяці з 26.12.2007 року по 25.12. 2014 року(т.1 а.с. 12-13).

Відповідно до копії Додаткової угоди №1 від 26.12.2007р. до Договору кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007 року було змінено термін користування Траншем - з 26.12.2007 року по 22.12.2014 року. Згідно з п.1 Додатку №1 від 26.12.2007р. до Додаткової угоди №1 від 26.12.2007р. до Договору кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007р. графік погашення кредиту є невід`ємною часткою Договору Кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007 р.(т.1 а.с. 14-16).

Згідно з копією Додаткової угоди №2 від 08.10.2008р. до Договору кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007 року вбачається, що в забезпечення зобов`язань по цьому Договору, які полягають у поверненні Кредиту, сплаті відсотків за користування Кредитом, можливої сплати неустойки, а також у відшкодуванні збитків в зв`язку з погашенням цього Договору Позичальник передає Банку у заставу: особисте майно, а саме: м`який куток темно-коричневого кольору(шкіра, дуб) 2005р.в., кухонний гарнітур з вмонтованою побутовою технікою Ariston (газова плита, витяжка, духовка), виробництва АТ «Імпульс» 2005р.в., спальний гарнітур «Женева» (колір - горіх), виробництва АТ «Імпульс» 2006 р.в, спальний гарнітур «Тетяна»(колір - зелений дуб), виробництва АТ «Імпульс» 2005р.в., холодильник двокамерний Whirlpool, інв. №00001, 2004р.в.

Позичальник - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 передали Банку в іпотеку: нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення бару, загальною площею 104,30(сто чотири цілих три десятих) м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ; нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 171,50(сто сімдесят одна ціла п`ять десятих) м2 в т.ч. житлова 64,70(шістдесят чотири цілих сім десятих) м2 та земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 , площею 0,0716 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд , кадастровий номер 7310136300:25:003:0085(т.1 а.с.17).

Для забезпечення виконання основного зобов`язання за Договором Кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007р. між ВАТ КБ «Надра» (надалі Банк) та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено: Договір іпотеки №335/1 від 26.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., за реєстровим номером 8037, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки за №6322745; Договір іпотеки №335/2 від 26.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., за реєстровим номером 8035, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки за №632271; Договір іпотеки від 18.10.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., за реєстровим номером 5701, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки за №8040499(т.1 а.с.18-29).

13 січня 2020 року між ТОВ «Галицька фінансова компанія» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відступлення прав вимоги №05/20 за Кредитним договором №2007/840-МК/335 від 26.12.2007р., укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ «КБ» Надра»(т.1 а.с.30-33).

Згідно з копією додатка №1 до Договору про відступлення права вимоги №05/20 від 13 січня 2020 року, вбачається, що даний акт приймання-передачі документації, засвідчує, що ТОВ «Галицька фінансова компанія», що є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах відповідно до чинного законодавства України, зареєстроване як фінансова установа Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг згідно Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 30 серпня 2016 року, реєстраційний номер 13103447, серія ФК, номер 796, в особі Директора Бердули Андрія Романовича, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , який діє на підставі Статуту з однієї сторони, передало громадянину України ОСОБА_7 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 отримав наступні документи: договір кредитної лінії № 2007/840-МК/335 від 26 грудня 2007р. та договір поруки б/н від 26.12.2007 року(т.1 а.с.34).

За даними довідки від 13 січня 2020 року, зазначено, що ОСОБА_1 не є позичальником та/або поручителем за кредитним договором №2007/840-МК/335 від 26 грудня 2007р.(т.1 а.с.35).

14 січня 2020 року між ТОВ «Галицька фінансова компанія» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відступлення прав вимоги за Договорами іпотеки 1, 2, 3, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П., зареєстрований в реєстрі за №8, про що внесено відповідні записи в Державний реєстр Іпотек(т.1 а.с.36-39).

Відповідно до копій Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки вбачається, що у забезпечення виконання основного зобов`язання за Договором кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26 грудня 2007р. між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено іпотечні договори: 1) №335/1 від 26.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., за реєстровим номером 8037, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки за №6322745; 2) №335/2 від 26.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., за реєстровим номером 8035, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки за №632271; 3) договір іпотеки від 18.10.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., за реєстровим номером 5701, зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки за №8040499(т.1 а.с.40-45).

Рішенням Чернівецької міської ради 51 сесії V скликання від 29.04.2010р. №1326 «Про перейменування частини АДРЕСА_5 ) була перейменована іменем ОСОБА_5 (т.1 а.с.46-47). Відповідно до Рішення ВК ЧМР від 14.12.2010 №814/22 «Про впорядкування нумерації будинків на АДРЕСА_6 » було вирішено впорядкувати нумерацію будинків по АДРЕСА_6 та частини вулиці Канівської згідно з додатком. Згідно з додатком змінено нумерацію будинку, що знаходиться по АДРЕСА_7 в зв`язку з перейменуванням частини АДРЕСА_6 (т.1 а.с.48-52).

Як вбачається зі знімків із Публічної кадастрової карти України щодо земельних ділянок було встановлено, що: - земельна ділянка, що була розташована по АДРЕСА_7 , площею 0,0716 га. з кадастровим номером 7310136300:003:0085 є архівованою земельною ділянкою. 26.07.2013 року дана земельна ділянка була перенесена до архівних, розділена на дві земельні ділянки, утворені внаслідок поділу раніше сформованої земельної ділянки(а.с.53); - земельна ділянка, що розташована за адресою по АДРЕСА_6 , площею 0,0354га з кадастровим номером 7310136300:25:003:1026 утворена внаслідок поділу раніше сформованої земельної ділянки, а саме земельної ділянки, що була розташована по АДРЕСА_7 , площею 0,0716га з кадастровим номером 7310136300:25:003:0085(а.с.54); - земельна ділянка, що розташована за адресою по АДРЕСА_6 , площею 0,0362га з кадастровим номером 7310136300:25:003:1025 утворена внаслідок поділу раніше сформованої земельної ділянки, а саме земельної ділянки, що була розташована по АДРЕСА_7 , площею 0,0716га з кадастровим номером 7310136300:25:003:0085(а.с.55).

За даними Витягу від 29.01.2020р. вбачається інформація з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, а саме ОСОБА_2 (т.1 а.с.56-66).

21 серпня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі №6207, яким пропонується звернути стягнення на нерухоме майно - нежилі приміщення бару, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 104,3 квадратних метри, що належить на праві власності гр. ОСОБА_3 , який є Боржником за кредитним зобов`язанням перед ВАТ КБ «Надра» згідно договору кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007 року та ОСОБА_4 , яка є майновим поручителем ОСОБА_3 за його кредитним зобов`язанням (а.с.67); - виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №6208, яким пропонується звернути стягнення на нерухоме майно - земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_7 , площею 0,0716, кадастровий номер 7310136300:25:003:0085, що належить на праві власності гр. ОСОБА_3 , який є Боржником за кредитним зобов`язанням перед ВАТ КБ «Надра» згідно договору кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007 року та ОСОБА_4 , яка є майновим поручителем гр. ОСОБА_3 за його кредитним зобов`язанням(а.с.68); - виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №6210, яким пропонується звернути стягнення на нерухоме майно - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , що належить на праві власності гр. ОСОБА_3 , який є Боржником за кредитним зобов`язанням перед ВАТ КБ «Надра» згідно договору кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007 року та ОСОБА_4 , яка є майновим поручителем гр. ОСОБА_3 за його кредитним зобов`язанням(а.с.69). Відповідно до копії вимоги про усунення порушення зобов`язання з доказами її надсилання, ОСОБА_1 вимагає виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк, шляхом перерахування коштів у сумі 239 980 доларів США 88 центів(двісті тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят доларів США вісімдесят вісім центів) згідно з курсом на день платежу за вказаними реквізитами(т.1 а.с.70-77).

Згідно Витягів з реєстру ВП вбачається відкритими виконавчі провадження №40480557, №40480470 та №40480635 (а.с.78-86).

Постановою Верховного Суду від 24.10.2022р., касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 березня 2022 року, залишити без задоволення та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 березня 2022 року залишити без змін (а.с.117-125).

Норми права застосовані судом. Предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги позивача ОСОБА_1 про звернення стягнення шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах в рахунок виконання зобов`язання за Договором кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007р. в сумі 2000 дол. США на земельну ділянку, яка є предметом іпотеки згідно Договору іпотеки від 08.10.2008 року.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до положень ст. 15, ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам, визначеним законодавством є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Вимогами ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується факт того, що у позичальника ОСОБА_3 перед ВАТ КБ «Надра» існує заборгованість за Договором кредитної лінії №2007/840-МК/335 від 26.12.2007, яка ним у добровільному порядку не сплачена.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Підстави припинення іпотеки визначені у статті 17 Закону України «Про іпотеку»: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрата) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Отже, статтею 17 Закону України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як відмова в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598, стаття 599 ЦК України), у тому числі виконанням, проведеним належним чином. Водночас, у пунктах 9.8, 9.10 постанови від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17(провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду сформувала наступний правовий висновок, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц

Окрім наведеного, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем відноситься виключно до позасудових способів звернення стягнення та не може бути реалізовано за рішенням суду.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає виключно позасудовою практику і право кредитора зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки, якщо договір містить відповідне застереження. При цьому кредитор не може просити суд звернути стягнення таким самим шляхом на підставі рішення суду, адже такої можливості законом не передбачено.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 756/10030/14-ц від 24.11.2020 року; № 211/6020/15-ц від 23.11.2020 року; № 361/6277/15-ц від 16.11.2020 року; № 520/13399/14-ц від 20.10.2020 року; № 537/5698/18 від 02.10.2020 року; № 161/17322/14-ц від 22.09.2020 року; № 686/18896/15-ц від 21.09.2020 року; № 753/16397/14-ц від 02.09.2020 року; № 303/7768/13-ц від 05.08.2020 року; № 175/1765/16 від 15.07.2020 року; № 216/5834/15-ц від 01.07.2020 року; № 569/12107/15-ц від 30.06.2020 року.

Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. Статтею 26 Закону № 1255-IV, зокрема, встановлено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом (у тому числі передача цінних паперів електронної форми існування у власність обтяжувача відповідно до законодавства про депозитарну систему України); 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або тієї частини цього зобов`язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв`язку з пред`явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала зобов`язання, сплати інших сум. кщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує вимогу обтяжувача щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Якщо спір стосується правочину (зокрема договору іпотеки), укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом (з приводу звернення стягнення на таке майно) мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Якщо спірне майно, на яке було звернено стягнення на підставі договору іпотеки, надалі відчужив іпотекодержатель - скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не може забезпечити поновлення прав позивача. Позивачеві слід пред`являти віндикаційний позов до останнього набувача цього майна; натомість у разі якщо спірне майно, на яке було звернено стягнення на підставі договору іпотеки, залишається у володінні іпотекодержателя (тобто не відбулось подальшого відчуження такого майна), відносини між іпотекодавцем та іпотекодержателем щодо такого майна мають договірну природу, що зумовлює можливі способи захисту прав. При цьому, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Висновки Великої палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21 березня 2018 року у справі №760/14438/15-ц і від 7 листопада 2018 року у справі №520/6819/14-ц, які зазначив в ухвалі від 6 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, не можна застосувати у справі №310/11024/15-ц, оскільки у тих справах позивач звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем на нього права власності відповідно до статті 37 закону, що передбачає винятково позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки (див. постанови Великої палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №760/14438/15-ц, від 29 травня 2018 року у справі №369/238-15-ц, пункти 6.1-6.2 постанови від 23 травня 2018 року у справі №916/5073/15, пункт 51 постанови від 13 березня 2019 року у справі №520/7281/15-ц). Натомість у справі №310/11024/15-ц позов стосується звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем від власного імені будь-якій особі-покупцеві на підставі статті 38 Закону. Верховного Суду також зазначено, що Способами задоволення вимог іпотекодержателяпід час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 закону). Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 закону,можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 закону, є неналежним способом захисту. Частина друга статті 36 закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса. За змістом припису частини другої статті 35 закону визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 закону, не передбачили. Отже, виходячи з досліджених по справі доказів у їх сукупності та аналізу правових норм суд вважає, що позивач не позбавлений можливості відповідно до ст.ст. 38, 39 ЗУ «Про іпотеку» звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж той, що визначений договором іпотеки.

Щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин. Судом устаовлено, що право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в позивача у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. При цьому таке право згідно з умовами Кредитного договору виникло на 32-й календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту, і позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення Європейського суду з прав людини від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний. Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Однією з підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників. Позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення.

Зазначений правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61-36495св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 148/1923/16-ц (провадження № 61-21009св18).

Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16.

За таких обставин, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_2 з заявленими вимогами 11.01.2023р., позивач перервав позовну давність у спорі. Тому при зверненні до суду в січні 2023 року з позовом в цій справі шляхом пред`явлення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач пропустило позовну давність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений такий обов`язок позичальника, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Використовуючи своє право згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, шляхом пред`явлення позову про стягнення усього розміру заборгованості за договором до кінцевого терміну, банк змінив строк виконання зобов`язання. Цим банк як кредитор одночасно також змінив момент початку перебігу позовної давності за його вимогами. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020року у справі №2-3258/2008(провадження № 61-46814св18).

Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Так, в постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16 (провадження № 61-547св21) зазначено, що «слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо). У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується. Тлумачення статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, у тому числі забезпечувальним. Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов`язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено». Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи. Отже, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку"(Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі № 372/2185/17).

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку про відмову у позові.

Статтею 79 ЦПК України передбачено,що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини також використовує «balance of probabilities» («баланс ймовірностей») для оцінки обставин справи. В рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 р. суд застосовує «баланс ймовірностей», а у рішенні J.K. AND OTHERS v. SWEDEN 23.08.2016 р. ЄСПЛ вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам. У справі Дж. К. та інші проти Швеції (J.K. And Others v. Sweden) ЄСПЛ розкрив загальні рамкові та дефініційні питання стандарту доказування, зокрема зазначивши, що у цивільних справах суддя повинен вирішити справу на основі «балансу ймовірностей» - немає необхідності, щоб суддя мав бути повністю переконаний у істинності кожного фактичного твердження заявника, достатньо того, щоб на підставі доказів, представлених заявником цілком ймовірно можливо б було дійти висновку, що вимога цього заявника є достовірною.

Керуючись статтями13,81,259,263-265,268, 352, 354 ЦПК України, 526, 546, 575, 589 ЦК України, ст.5, 7, ЗУ «Про іпотеку», суд, - УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки, - земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , площею 0.0362 га., кадастровий номер 7310136300:25:003:1025 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду безпосередньо або через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10.07.2023р.

Суддя Слободян Г.М.