Постанова

від 28.08.2023 по справі 906/162/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року Справа № 906/162/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомирголовпостач" на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.05.2023 у справі № 906/162/23 (суддя Прядко О.В., повний текст рішення складено 22.05.2023)

за позовом Акціонерного товариства "Житомирголовпостач"

до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

про стягнення 167 801, 38 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Житомирголовпостач" (далі - позивач, АТ "Житомирголовпостач") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (далі - відповідач, АТ "Житомиробленерго") про стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 167 801, 38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в односторонньому порядку без згоди споживача безпідставно змінив клас напруги з першого на другий та в період з 01.01.2022 по 25.11.2022 виставляв незаконні рахунки за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії із застосуванням тарифу саме за другим класом напруги, в результаті чого позивачем здійснено надмірну оплату (переплату) грошових коштів на загальну суму 167 801, 38 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.05.2023 в позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що оскільки позивачем не доведено факт звернення до відповідача із вимогою про повернення надмірно сплачених коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ "Житомирголовпостач" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- в результаті безпідставного застосуванням відповідачем в період з 01.01.2022 по 25.11.2022 тарифу за другим класом напруги, позивачем здійснено надмірну оплату (переплату) відповідачу грошових коштів на загальну суму 167 801, 38 грн, чим позивачу завдано матеріальну шкоду;

- спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами;

- суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги, не дослідив і не надав належної оцінки офіційному повідомленню НКРЕКП № 13662/17.1.2/7-22 від 02.11.2022;

Листом від 13.06.2023 судом було витребувано матеріали справи з Господарського суду Житомирської області.

21.06.2023 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою АТ "Житомирголовпостач" на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.05.2023 у справі № 906/162/23; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дана ухвала суду направлена на адреси сторін, що підтверджується списком розсилки кореспонденції.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 23.08.2023 № 01-05/747 у зв`язку із перебуванням у відпустці суддів - членів колегії суддів у справі - Грязнова В.В., суддя Розізнаної І.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну суддів - членів колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Дана ухвала суду направлена на адреси сторін, що підтверджується списком розсилки кореспонденції.

АТ "Житомиробленерго" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу АТ "Житомирголовпостач" на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.05.2023 у справі № 906/162/23 та додаткові пояснення до відзиву, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

АТ "Житомирголовпостач" надіслало до суду відповідь на відзив, в якому просить суд апеляційну скаргу задоволити, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позов задоволити.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги АТ "Житомирголовпостач" на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.05.2023 у справі № 906/162/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 17.07.2020 між АТ "Житомиробленерго" Житомирський РЕМ (далі - оператор системи) та АТ "Житомирголовпостач" (далі - споживач) укладено договір споживача про надання послуг з розподiлу (передачi) електричної енергії № 138 (далі-договір) шляхом підписання заяви-приєднання від 17.06.2020 (а. с.9-11).

Відповідно до п. 1.1 договору, такий є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2 договору).

За змістом п. 2.1 договору, оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

Згідно з п. 2.3 договору, споживач оплачує за розподіл електричної енергії, згідно з умовами глави 5 цього договору, та інші послуги оператора системи, згідно з додатком 4 "Порядок розрахунків".

Ціною договору є вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача, зазначені у паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача (п.5.1 договору). Оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора (п. 5.2 договору). Тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються у додатку 4 "Порядок розрахунків" (п. 5.3 договору).

Оператор системи зобов`язується надавати споживачу інформацію про зміну тарифу (ціни) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії не пізніше ніж за 20 днів до введення її в дію (пп.6 п.6.1 договору).

Цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.11.1 договору).

Відповідно до п.п. 12.1, 12.2 договору, інші умови можуть бути узгоджені сторонами в додатках до цього договору, які є невід`ємними частинами цього договору. Усі додатки, зміни та доповнення до цього договору оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін.

Розбіжності щодо застосування тарифів вирішуються НКРЕКП (п. 12.7 договору).

Невід`ємною частиною договору, згідно з п. 12.8 договору, є Додатки: 1) № 1 "Заява-приєднання" (а.с. 11 на звороті); 2) № 2 "Паспорт точки (точок) обліку електричної енергії" (а.с.12); 3) № 3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, що використовується на об`єктах споживача" (а.с. 12 на звороті); 4) № 3.3 "Відомості про приєднані електроустановки субспоживачів" (а.с. 13); 5) № 4 "Порядок розрахунків" зі зразком звіту про покази засобів обліку. Звіт про покази засобів обліку надається споживачем щомісячно (а.с. 13 на звороті - 14); 6) № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (а.с. 14 на звороті); 7) № 7 "Однолінійна схема електрозабезпечення споживачів" (а.с. 15); 8) № 8 "Порядок розрахунку втрат електроенергії в мережах споживача" (а.с. 15 на звороті); 9) № 10 "Очікувані обсяги електричної енергії, що передаються оператором системи розподілу та споживаються споживачем" (а.с. 16); 10) № 11 "Договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії" (а.с.16 на звороті 18).

Згідно з Додатками № 2, 3.1 до договору, АТ "Житомирголовпостач" є субспоживачем та отримує електричну енергію на межі балансової належності з ПАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" номінальною напругою 10 кВ, клас напруги 1 (а.с. 12).

Листом № 15538/17.2.1/7-21 від 31.12.2021 НКРЕКП повідомило АТ "Житомиробленерго", що у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ, такі субспоживачі відносяться до другого класу напруги. Даний лист відповідач отримав 17.01.2022, про що свідчить відмітка на його примірнику (а.с. 70 на звороті 71).

Листом № 510/2625 від 24.01.2022 АТ "Житомиробленерго" повідомило АТ "Житомирголовпостач" про те, що згідно з постановою НКРЕКП від 25.08.2021 № 1431, з 01.01.2022 втратила чинність постанова НКРЕКП від 13.08.1998 № 1052, якою було затверджено порядок визначення класів споживачів електричної енергії диференційованими за класами напруги, а також з 01.01.2022 набрала чинності постанова НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430, якою внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175. У зв`язку з викладеним відповідач повідомив позивача про зміну класу напруги за об`єктом (-ми) виробничий комплекс; ком.18 ПС Силікатна 35/10кВ та звернув увагу, що з 01.01.2022 тариф на послуги з розподілу за вказаним об`єктом (-ми) буде визначено на рівні другого класу, ознайомитись із величиною діючих тарифів можливо на офіційному вебсайті АТ "Житомиробленерго". До листа для підписання позивачу додано примірники додаткової угоди до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 138 від 17.07.2020, якою передбачено внесення змін до графи "клас напруги", зазначеного (их) у пункті (ах) № 2 додатку 3.1 до договору, виклавши графу у наступній редакції: Клас напруги 2. У даному листі відповідач також зазначив, що у випадку неповернення наданих документів протягом місяця умови договору будуть вважатися акцептованими (а .с. 19-20).

Позивач, не погодившись із вищевказаними змінами щодо класу напруги, листом від 17.02.2022 № 22 заперечив їх задоволення, оскільки таке суперечить чинному законодавству України і підписаному між ними договору № 138 від 17.07.2020 (а. с. 21).

До справи також долучено письмове колективне звернення підприємств м. Житомира вих. №20 від 17.02.2022 до Прем`єр-міністра України, голови НКРЕКП, голови комітету ВРУ з питань енергетики та житлово-комунального господарства, голови АКУ щодо врегулювання чи перегляду дії постанови НКРЕКП № 1431 від 25.08.2021. Підприємства, які звертаються, у т.ч. АТ "Житомирголовпостач" вважають, що не можуть підпадати під дію п. 8.1 постанови НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175, клас напруги згідно з визначеними договірними умовами та величинами на постачання електричної енергії для них відповідає 1 класу, як і основний споживач ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" (а. с. 22-23).

Згідно листа № 13662/17.1.2/7-22 від 02.11.2022, 1 клас напруги АТ "Житомирголовпостач" було визначено до укладення договору № 138, а саме договором про спільне використання технологічних електричних мереж з основним споживачем, оскільки точка продажу встановлювалась на межі основного споживача відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕКП від 31.07.1996 № 28, яка втратила чинність 11.06.2018.

Відповідно до п. 8.1 глави 8 Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 25.08.2022 № 1431), АТ "Житомирголовпостач" є споживачем 2 класу напруги, що має відображатися в умовах укладених ним договорів з розподілу електричної енергії та зазначеному у паспорті точки розподілу рівню напруги.

Таким чином, АТ "Житомиробленерго" та АТ "Житомирголовпостач" мають у найкоротший термін в установленому законодавством порядку вжити заходів щодо приведення умов договору № 138 у відповідність до вимог Порядку, зокрема щодо визначення класу напруги споживачу, що відповідає зазначеному у паспорті точки розподілу рівню напруги. При цьому до моменту внесення змін сторони мають дотримуватися умов договору № 138 (а. с. 24-25).

25.11.2022 між АТ "Житомиробленерго" Житомирський РЕМ (оператор системи) та АТ "Житомирголовпостач" (споживач) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 138 шляхом підписання заяви-приєднання від 25.11.2022 (а. с.26-30).

Пунктом 12.2 договору № 138 від 25.11.2022 передбачено, що усі додатки, зміни та доповнення до нього та додатки, зазначені у п.12.8, які є невід`ємною частиною цього договору, оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін. Паспорт точки розподілу/передачі електричної енергії та всі зміни і доповнення до нього формуються та підписуються оператором системи і надаються споживачу у встановленому ПРРЕЕ порядку. Цей договір може бути змінений у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини між оператором системи і надаються споживачем. У зв`язку з цим сторони погоджуються з тим, що оператор системи вносить відповідні зміни та доповнення до цього договору та оприлюднює їх на власному вебсайті. Якщо споживач не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з моменту оприлюднення змін та доповнень до цього договору, вважається, що споживач погодився зі змінами до договору з дати його оприлюднення на вебсайті оператора системи.

Відповідачем за період з 01.01.2022 по 25.11.2022 виставлено позивачу рахунки за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії за тарифом 1,33343 грн за 1 кВт*год без ПДВ на загальну суму 270926,77 грн, а саме: №4341 від 31.01.2022 на суму 32739,97 грн; №4343 від 02.02.2022 на суму 40002,90 грн; №6670 від 28.02.2022 на суму 28637,27 грн; №8789 від 31.03.2022 на суму 14545,04 грн; №12080 від 30.04.2022 на суму 25112,22 грн; №14615 від 31.05.2022 на суму 15588,32 грн; №17623 від 30.06.2022 на суму 17308,45 грн; №20319 від 31.07.2022 на суму 17324,45 грн; №22870 від 31.08.2022 на суму 12320,89 грн; №25533 від 30.09.2022 на суму 22465,62 грн; №29097 від 31.10.2022 на суму 22137,60 грн; №31748 від 30.11.2022 на суму 22744,04 грн (а.с.36-47).

Позивачем здійснено оплату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії згідно вищевказаних рахунків на загальну суму 210 624, 56 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 84 від 09.02.2022 на суму 14000 грн, № 87 від 15.02.2022 на суму 20000 грн, № 92 від 21.02.2022 на суму 20002, 90 грн, № 105 від 23.02.2022 на суму 32002,32 грн, № 223 від 15.06.2022 на суму 11781, 85 грн, № 236 від 24.06.2022 на суму 10000 грн, № 257 від 15.07.2022 на суму 7400 грн, № 285 від 05.08.2022 на суму 24001,74 грн, № 325 від 12.09.2022 на суму 12600 грн, № 337 від 23.09.2022 на суму 11000 грн, № 357 від 12.10.2022 на суму 11000 грн, № 359 від 14.10.2022 на суму 8000 грн, № 374 від 28.10.2022 на суму 10000 грн, з урахуванням сальдо на 01.01.2022 18835,75 грн (а. с. 49-61, 48).

Позивач звернувся до відповідача із пропозицією від 21.12.2022 (в порядку ст. 19 ГПК України), у якій зазначив, що тільки з 25.11.2022 плата за розподіл електричної енергії повинна здійснюватись за тарифом другого класу напруги, просив здійснити перерахунок нарахованої з 01.01.2022 до 25.11.2022 плати за розподіл електричної енергії за тарифом першого класу напруги та провести звірку взаєморозрахунків між сторонами за даний період (а. с. 62).

Відповідач зі свого боку надіслав позивачу лист від 11.01.2023 № 012/790, у якому зазначив, що підписання договору в паперовій формі 25.11.2022 не є підставою для проведення перерахунку нарахованої плати за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії за період з 01.01.2022 по 25.11.2022 по першому класу напруги, оскільки повідомлення про зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (у зв`язку зі вступом в дію постанови НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430) було оприлюднено 01.01.2022 на офіційному вебсайті відповідача за посиланням http://www.ztoe.com.ua/news.phb?id=1651, а також у центрах обслуговування споживачів.

Окрім того, зазначено, що позивач, відповідно до п. 12.2. гл. 12 Типового договору на розподіл, не ініціював розірвання договору на розподіл протягом одного місяця з моменту оприлюднення змін та доповнень до договору на розподіл, отже погодився зі змінами до договору на розподіл з дати його оприлюднення 01.01.2022 на вебсайті відповідача (а.с. 63).

За розрахунком позивача, у разі застосування тарифу за першим класом напруги оплата за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії за спірний період мала б становити 42823,19 грн (а. с. 48), а відтак надмірна оплата (переплата) ним грошових коштів становить 167 801,38 грн.

Предметом позову у справі, яка розглядається є вимога позивача про стягнення із відповідача 167 801, 38 грн надмірно сплачених коштів.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з положеннями ст. ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Частиною 6 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. ст. 526 ЦК України і ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, з урахуванням інтересів споживачів регулюються спеціальним Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Пунктом 2 Правил передбачено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Згідно з п. 2.1.1 Правил, результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб`єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку.

Так, Додатком 3 до постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 є Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, пунктами 1.1 та 1.2 якого визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, як послуги оператора системи та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою - приєднання. Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, та є однаковими для всіх споживачів.

Також постановою НКРЕКП № 1219 від 26.06.2020 "Про затвердження змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії" було доповнено п. 12.2 гл. 12 Додатку 3 "Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії", яким фактично врегульовано процедуру внесення змін до публічного договору приєднання та закріплено право оператора системи розподілу у випадку внесення змін до нормативно - правових актів вносити відповідні зміни та доповнення до договору, оприлюднюючи їх на власному вебсайті та, у тому випадку, якщо споживач не ініціював розірвання договору протягом одного місяця, вважати ці зміни акцептованими.

Суд вказує, що станом на дату укладання договору від 17.07.2020 № 138 діяв Порядок визначення класів споживачів, затверджений постановою НКРЕ від 13.08.1998 № 1052, який був обов`язковий для застосування споживачами та учасниками ринку електричної енергії, які уклали договори про розподіл електричної енергії з операторами системи розподілу.

Згідно п. 3 Порядку (у відповідній редакції), споживачі електричної енергії розподіляються на два класи.

Підпунктом 3.1. передбачено, що до 1 класу відносяться споживачі, які:

1) отримують електричну енергію від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності із ступенем напруги 27,5 кВ та вище;

2) приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями);

3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт.год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги на межі балансової належності;

Згідно з п. 3.2. Порядку, до 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію на межі балансової належності із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

01.01.2022 зазначений вище Порядок визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги втратив чинність на підставі постанови НКРЕКП від 25.08.2021 № 1431.

У той самий день набрала чинності постанова НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430, якою внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175, зокрема у главі 8 у пункті 8.1 після абзацу першого доповнити пункт трьома новими абзацами такого змісту:

"Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВ та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги.

Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ, відносяться до 2 класу напруги.

Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності".

Як встановлено апеляційним судом, Окружним адміністративним судом міста Києва розглядалась справа № 640/27570/21 за позовом КП "Харківводоканал" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та нечинними: пункту 3 частини 1 постанови НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії"; Постанови НКРЕКП від 25.08.2021р № 1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 № 1052"

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 у справі №640/27570/21 позов було задоволено частково; визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 № 1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії"; визнано протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 р. № 1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 № 1052"; позов в іншій частині залишено без задоволення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2022 було відкрито провадження за апеляційною скаргою Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 640/27570/21.

Станом на час розгляду даної справи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 640/27570/21 не набрало законної сили.

Як вказувалося судом вище, предметом даного спору є стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 167 801, 38 грн. Суть спору полягає в тому, що відповідач почав виставляти позивачу рахунки по тарифам 2 класу напруги на підставі постанови НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430 (набрала чинності 01.01.2022), якою доповнено п. 8.1. глави 8 Порядку, хоча відповідних змін до договору від 17.07.2020 № 138 сторони у встановленому порядку не вносили. Дані зміни внесено сторонами лише 25.11.2022.

За своїм правовим змістом договір від 17.07.2020 № 138 є публічним договором приєднання, яким встановлено порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії, як послуги оператора системи та укладався сторонами, із урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання позивача до умов цього договору згідно із заявою - приєднання. Умови даного договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.

Суд вказує, що договором приєднання згідно ст. 634 ЦК України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В свою чергу, актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні (зміні) і виконанні публічного договору. Так, у даному випадку, актом цивільного законодавства є постанова НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, якою встановлені правила, зокрема, щодо приєднання до публічного договору споживачів, зміна та виконання його умов.

Так, 26.06.2020 постановою № 1219 "Про затвердження змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії" НКРЕКП внесено зміни, крім іншого до Додатку № 3 Правил роздрібного ринку електричної енергії "Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії" та доповнено п. 12.2 гл. 12 Додатку 3, яким фактично врегульовано процедуру внесення змін до публічного договору приєднання та закріплено право оператора системи розподілу у випадку внесення змін до нормативно - правових актів вносити відповідні зміни та доповнення до договору, оприлюднюючи їх на власному веб-сайті та, у тому випадку, якщо споживач не ініціював розірвання договору протягом одного місяця, вважати ці зміни акцептованими.

З аналізу даних положень можна дійти висновку, що відповідач, у випадку внесення змін до нормативно - правових актів, має право вносити відповідні зміни до договору саме шляхом оприлюднення їх на власному веб-сайті та, у тому випадку, якщо споживач не ініціював розірвання даного договору протягом одного місяця, ці зміни вважаються прийнятими.

Відповідач, керуючись положеннями постанови НКРЕКП від 26.06.2020 № 1219, а саме п. 12.2 гл. 12 Додатку 3, на головній сторінці свого веб-сайту та в центрах обслуговування споживачів опублікував відповідні зміни до договору від 17.07.2020 № 138 щодо диференціації споживачів за класами напруги, що вносились у зв`язку із набранням чинності постанови НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430.

Також в листі відповідача від 11.01.2023 № 012/790 зазначено, що зміни до договору від 17.07.2020 № 138 оприлюднено 01.01.2022 на головній сторінці веб-сайту відповідача за посиланням http://www.ztoe.com.ua/news.php?id=1651, а також в центрах обслуговування споживачів. Одночасно, в судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача вказав іншу дату оприлюднення змін до договору - 04.01.2022.

В свою чергу, листом від 24.01.2022 № 510/2625 відповідач повідомив позивача про зміну класу напруги за об`єктом виробничий комплекс і те, що з 01.01.2022 тариф на послуги з розподілу за вказаним об`єктом буде визначено на рівні 2-го класу та запропонував внести відповідні зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди протягом місячного строку. До листа долучено додаткову угоду в двох примірниках, підписану уповноваженою особою та скріплених печаткою відповідача.

Аналізуючи вищевказані положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини та обставини справи, колегія суддів вважає, що позивач, як споживач послуги погодився із вказаними змінами до договору від 17.07.2020 № 138, які були оприлюднені відповідачем відповідно до вимог п. 12.2. глави 12 Типового договору (в редакції постанови НКРЕКП № 1219 від 26.06.2020), оскільки здійснював оплату виставлених відповідачем рахунків за період з 01.01.2022 по 25.11.2022 по тарифу на рівні 2-го класу та не ініціював протягом одного місяця після оприлюднення змін розірвання договору від 17.07.2020 № 138, що в сукупності свідчить про те, що вказані зміни були ним акцептовані саме з моменту опублікування відповідачем відповідних змін до договору.

При цьому суд приймає до уваги те, що загальний порядок укладання господарських договорів, визначений ст. 181 ГК України не може бути застосований до договорів, укладання яких передбачено статтями 633, 634 ЦК України із урахуванням тих обставин, що Правила роздрібного ринку електричної енергії не передбачають можливості вчинення дій, визначених нормою ст. 181 ГК України. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 920/201/19.

Також із матеріалів справи вбачається, що відповідачем цілком правомірно виставлялися позивачу рахунки по тарифам 2-го класу напруги на підставі постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1430, яка набрала чинності 01.01.2022, відповідно до якої позивача віднесено до споживачів напруги 2-го класу. Правомірність дій відповідача підтверджується фактом підписання 25.11.2022 між сторонами договору від 17.07.2020 № 138 в новій редакції, яким передбачено здійснення позивачем оплати за розподіл електричної енергії за тарифом 2-го класу, тобто позивач шляхом підписання договору в новій редакції підтвердив факт віднесення його до споживачів напруги 2-го класу та необхідність сплачувати кошти за вказаним тарифом.

Разом з тим, заперечення позивача щодо підписання, запропонованої відповідачем редакції додаткової угоди до договору від 17.07.2020 № 138 стосувалися саме зміни оплати за розподіл електричної енергії за тарифом 2-го класу, а із встановлених судом вище обставин у справі слідує, що дані заперечення та відмова у підписанні додаткової угоди є необґрунтованими.

На думку суду апеляційної інстанції, підписавши 25.11.2022 договір від 17.07.2020 № 138 в новій редакції, сторони фактично привели його умови у відповідність до вимог чинних правових актів, на підставі яких даний договір був розроблений.

В свою чергу, підписання саме 25.11.2022 договору від 17.07.2020 № 138 в новій редакції, не спростовує того факту, що позивач із 01.01.2022 був віднесений до споживачів напруги 2-го класу, фактично користувався послугами із розподілу (передачі) електричної енергії та здійснював оплату виставлених відповідачем рахунків за період з 01.01.2022 по 25.11.2022 за вказаним тарифом, тобто кошти, які позивач просить стягнути з відповідача були сплачені правомірно та їх не можна вважати такими, що сплачені надмірно.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача коштів в розмірі 167 801, 38 грн, як надмірно сплачені.

Посилання позивача на повідомлення НКРЕКП № 13662/17.1.2/7-22 від 02.11.2022, судом апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки дане повідомлення не спростовує встановлені судом вище обставин у справі.

В свою чергу, суд вказує, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

В той же час, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, як підставу для відмову в позові, про те, що позивачем не доведено факту звернення до відповідача із вимогою про повернення надмірно сплачених коштів, враховуючи слідуюче.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії або позову.

Згідно зі ст. 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частина 8 Конституції України гарантує звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції, яка має найвищу юридичну силу та норми якої мають пряму дію.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного, право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яким регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання саме житлово-комунальних послуг. У даних правовідносинах слід керуватися нормами спеціального законодавства, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, якими врегульовані спірні взаємовідносини, пов`язані з передачею, розподілом електричної енергії.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову, однак з мотивів викладених у даній постанові, тому мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні відповідно до ст. 277 ГПК України.

Відповідно до ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. За змістом ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 10.05.2023 у справі № 906/162/23, виклавши її в редакції даної постанови, а резолютивну частину рішення суду залишити без змін.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомирголовпостач" на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.05.2023 у справі № 906/162/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 10.05.2023 у справі № 906/162/23 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.