номер провадження справи 5/179/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2023 Справа № 908/2011/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (електронна пошта: office@zpgaszbut.com.ua; вул. Волгоградська, буд. 26-А, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 39587271)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бегон-компані" (електронна пошта: невідома; вул. Глісерна, буд. 1-А, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 31001968)
про стягнення 338 183,24 грн.,
Без участі представників сторін
СУТНІСТЬ СПОРУ:
20.06.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бегон-компані" про стягнення 338 183,24 грн.
20.06.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2011/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 20.07.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У судовому засіданні 25.08.2023 судом прийнято рішення.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 18.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бегон-компані» укладено договір № 41АР697-349-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу у власність природний газ, а останній зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. На виконання умов договору, протягом березня - серпня 2022 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 4 101,74 куб.м., з урахуванням переплати, яка рахувалась на 01.03.2022 в розмірі 2 141,97 грн., на загальну суму 199 492,02 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № ЗЗП82001933 від 31.03.2022 на суму 75 991,22 грн., № ЗЗП82002242 від 30.04.2022 на суму 33 984,56 грн., № ЗЗП82002497 від 31.05.2022 на суму 31 196,46 грн., № ЗЗП82002713 від 30.06.2022 на суму 31 445,22 грн., № ЗЗП82002929 від 31.07.2022 на суму 25 325,80 грн., № ЗЗП82002970 від 31.08.2022 на суму 3 690,73 грн. В порушення умов договору відповідач оплату за отриманий природний газ не здійснив. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, позивачем нараховано пеню за загальний період з 11.04.2022 по 09.06.2023 на суму 99 353,78 грн., 3 % річних за період з 11.04.2022 по 09.06.2023 у розмірі 6 192,79 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2022 по квітень 2023 на суму 33 144,65 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Станом на 25.08.2023 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 26.06.2023 до суду не направив, клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін суду не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, про дату, час та місце призначених судових засідань відповідач був повідомлений належним чином шляхом розміщення на офіційному веб-сайті "Судова влада України" в мережі Інтернет 28.06.2023 ухвали суду від 26.06.2023.
З урахуванням викладеного суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бегон-компані" належним чином повідомлено про дату та місце розгляду справи.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бегон-компані» (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР697-349-21 (договір).
Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Річний плановий обсяг постачання газу - до 14 000 куб.м. (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 8,11342400грн., крім того компенсація вартості послуг доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 8,25000000 грн. Податок на додану вартість становить 1,65000000 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 9,90000000 грн.
Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п. 3.3. договору).
Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (п. 3.4).
Згідно п. 4.1. договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.
Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: - оплата в розмірі 100% (сто відсотків) здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним (п. 4.2).
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.4).
В платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначити номер договору, дату його підписання (п. 4.5).
Згідно п. 4.9. договору, звірка розрахунків здійснюється сторонами протягом десяти днів з лати пред`явлення вимоги про це однієї із сторін на підставі відомостей про фактичну оплату вартості газу споживачем та актів приймання-передачі газу.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що постачальник зобов`язується:
- забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання (п.п. 5.3.1).
- складати та підписувати акт приймання-передачі газу у порядку, визначеному договором (п.п. 5.3.2).
Пунктом 5.5. договору визначено, що споживач зобов`язується:
- оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором (п.п. 5.5.2);
- оплачувати постачальнику компенсацію, визначену розділом 7 договору (п.п. 5.5.4).
У пунктом 6.1. договору сторони зазначили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.
Відповідно до п.п. 6.2.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ «Запоріжгаз збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 9.1. договору).
Припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї іх сторін на підставі та в порядку, встановлених чинним законодавством України та договором (п. 9.2).
Доказів розірвання договору № 41АР697-349-21 від 18.12.2020 або визнання його недійсним матеріали справи не містять та сторонами суду не надано, у зв`язку з чим суд приходить до висновку що станом на 25.08.2023 зазначений договір є чинним.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору протягом березня - серпня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорейшн Укрпроменерго" прийнято природний газ в обсязі 4 101,74 куб.м., з урахуванням переплати, яка рахувалась на 01.03.2022 у розмірі 2 141,97 грн. на суму 199 492,02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу № ЗЗП82001933 від 31.03.2022 на суму 75 991,22 грн., № ЗЗП82002242 від 30.04.2022 на суму 33 984,56 грн., № ЗЗП82002497 від 31.05.2022 на суму 31 196,46 грн., № ЗЗП82002713 від 30.06.2022 на суму 31 445,22 грн., № ЗЗП82002929 від 31.07.2022 на суму 25 325,80 грн., № ЗЗП82002970 від 31.08.2022 на суму 3 690,73 грн.
03.05.2023 позивачем на адресу відповідача надіслано супровідний лист № 697-Сп-2372-0523 від 02.05.2023 разом з вищевказаними актами приймання-передачі та зазначено про необхідність їх підписання та здійснення оплати заборгованості на загальну суму 199 492,02 грн.
Однак, в порушення умов договору № 41АР697-349-21 від 18.12.2020 відповідач оплату за отриманий газ у розмірі 199 492,02 грн. не здійснив, вищевказані акти приймання-передачі на адресу позивача не повернув.
У зв`язку з порушенням строків оплати за отриманий газ, позивачем нараховано пеню за загальний період з 11.04.2022 по 09.06.2023 на суму 99 353,78 грн., 3 % річних за період з 11.04.2022 по 09.06.2023 у розмірі 6 192,79 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2022 по квітень 2023 на суму 33 144,65 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст. 692 ЦК України, замовник зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 1.1. договору протягом березня - серпня 2022 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 4 101,74 куб.м., з урахуванням переплати, яка рахувалась на 01.03.2022 у розмірі 2 141,97 грн., на загальну суму 199 492,02 грн.
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за отриманий газ у передбачений договором строк, отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР697-349-21 від 18.12.2020 у розмірі 199 492,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено пеню за загальний період з 11.04.2022 по 09.06.2023 на суму 99 353,78 грн., 3 % річних за період з 11.04.2022 по 09.06.2023 у розмірі 6 192,79 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2022 по квітень 2023 на суму 33 144,65 грн.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Підпунктом 6.2.1. п. 6.2 розділу 6 договору «Відповідальність сторін», сторони договору передбачили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 11.04.2022 по 09.06.2023 на суму 99 353,78 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення пені за вказаний період окремо по кожному акту приймання-передачі на загальну суму 46 264,41 грн., з відмовою у стягненні 53 089,37 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за загальний період з 11.04.2022 по 09.06.2023 у розмірі 6 192,79 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за загальний період з квітня 2022 по квітень 2023 на суму 33 144,65 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 4 276,41 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бегон-компані" (вул. Глісерна, буд. 1-А, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 31001968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (вул. Волгоградська, буд. 26-А, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 39587271) основну заборгованість у розмірі 199 492 (сто дев`яносто дев`ять тисяч чотириста дев`яносто дві) грн. 02 коп., пеню на суму 46 264 (сорок шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 41 коп., 3 % річних у розмірі 6 192 (шість тисяч сто дев`яносто дві) грн. 79 коп., інфляційні витрати на суму 33 144 (тридцять три тисячі сто сорок чотири) грн. 65 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 276 (чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн. 41 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 25.08.2023 |
Оприлюднено | 30.08.2023 |
Номер документу | 113061433 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Проскуряков К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні