Рішення

від 04.08.2023 по справі 908/1802/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/153/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2023 Справа № 908/1802/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали позовної заяви

За позовом: Дочірнього підприємства "Левона-С" Приватного підприємства "Левона" (юридична адреса: вул. Я. Лизогуба, буд. 1-А, смт. Седнів, Чернігівська область, 15522; адреса для листування: вул. Красносільського, буд. 71, кв. 56, м. Чернігів, 04622; код ЄДРПОУ 31637026)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівський завод сільгосптехніки" (юридична адреса: вул. Привокзальна, буд. 4, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70501; фактична адреса: пр. Соборний, буд. 8, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 44955170)

про стягнення 24 050,00 грн.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

30.05.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Левона-С" Приватного підприємства "Левона" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівський завод сільгосптехніки" про стягнення 24050,00грн.

30.05.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1802/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоїти справі номер провадження - 5/153/23 та розгляд справи по суті розпочати з 29.06.2023.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

04.08.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 24 050,00 грн., яка перерахована відповідачу на підставі рахунку, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією, оскільки відповідачем товар на вказану суму не поставлений позивачу. Позивачем направлено на електронну пошту претензію з вимогою повернути сплачені кошти в сумі 24 050,00 грн. Однак, відповідач відповіді на претензію не надав та кошти не повернув. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 202, 205-207, 599, 626, 655, 662, 663, 692, 699 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до роздруківки з офіційного сайту «Опенадатабот»: https://opendatabot.ua, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівський завод сільгосптехніки" є: вул. Привокзальна, буд. 4, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70501.

Відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затверджені Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, м. Оріхів Оріхівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області віднесено до території активних бойових дій (п. 2.3. Розділу 2).

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву з додатками ДП "Левона-С" Приватного підприємства "Левона" направило ТОВ "Оріхівський завод сільгосптехніки" на вказану вище адресу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.05.2023, поштовою накладною №1400057489040 від 22.05.2023 та фіскальним чеком від 22.05.2023.

Судом встановлено, що з матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що відповідач здійснював листування з позивачем з електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 05.06.2023 про відкриття провадження у справі №908/1802/23 направлено судом на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно довідки про доставку електронного листа від 05.06.2023 ухвала суду від 05.06.2023 про відкриття провадження у справі №908/1802/23 була доставлена на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1: 05.06.2023.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд цієї справи в суді.

Однак, запропонований ухвалою суду від 05.06.2023 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, відповідач на адресу суду не надіслав, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

У ч. 2 ст. 1 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований в кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини у спрощений спосіб, що породили взаємні права та обов`язки з купівлі-продажу товару, а саме обов`язок позивача: на підставі виставленого відповідачем рахунку оплатити грошові кошти за товар на умовах попередньої оплати, а обов`язок відповідача: передати позивачу у власність товар.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 ЦК України покладає на продавця обов`язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2023 на електронну пошту позивача: levonac@ukr.net, з електронної пошти відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов рахунок на оплату № 000537 від 22.03.2023 на суму 24 050 грн. за транспортер розкидач МВУ-6, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача.

22.03.2023 позивачем перераховані на рахунок відповідача коштів у сумі 24 050,00 грн., з призначенням платежу: «за транспортер зг. рах. №537 від 22.03.2023», що підтверджується платіжною інструкцією № 3633 від 22.03.2023.

Отже, позивачем виконано взяті на себе зобов`язання в частині попередньої оплати за товар в повному обсязі.

Однак, відповідач погоджений між сторонами товар позивачу не передав, у зв`язку з чим у ДП «Левона-С», відмовилось від подальшого придбання цього товару та вимагало повернути сплачені грошові кошти.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві в строк, установлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

У відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України, щодо строку (терміну) виконання зобов`язання визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

27.04.2023 адвокатом Леоновим О.Є. - уповноваженим представником ДП «Левона-С» на електронну адресу відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено претензію з вимогою повернути сплачені кошті в розмірі 24 050,00, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти.

Однак відповіді на вказану претензію позивач не отримав.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження передання позивачу вказаного товару або повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 24 050,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівський завод сільгосптехніки" (юридична адреса: вул. Привокзальна, буд. 4, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70501; фактична адреса: пр. Соборний, буд. 8, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 44955170) на користь Дочірнього підприємства "Левона-С" Приватного підприємства "Левона" (юридична адреса: вул. Я. Лизогуба, буд. 1-А, смт. Седнів, Чернігівська область, 15522; адреса для листування: вул. Красносільського, буд. 71, кв. 56, м. Чернігів, 04622; код ЄДРПОУ 31637026) суму в розмірі 24 050 (двадцять чотири тисячі п`ятдесят) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено: 11.08.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.