Рішення

від 28.08.2023 по справі 910/6362/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2023Справа № 910/6362/23Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/6362/23.

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53)

До Житлово-будівельного кооперативу «РАССВЕТ» (03151, м. Київ, вул. Сім`ї Ідзиковський, 41)

Про стягнення 415 889, 68 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «РАССВЕТ» (далі - відповідач) про стягнення 415 889, 68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір №1541357 на постачання теплової енергії у гарячій воді. В подальшому, 16.11.2022 між сторонами було укладено Угоду №Р-1541357/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 17.10.2018 №1541357.

Відтак, у зв`язку з простроченням платежів, передбачених договором про реструктуризацію, позивач просить суд стягнути з відповідача суму залишкового боргу у розмірі 341 660, 03 грн, пеню у розмірі 44 462, 61 грн, 3 % річних у розмірі 2 667, 76 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 016, 28 грн, а також штраф у розмірі 17 083, 01 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

01.05.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/6362/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.05.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення (відзив на позовну заяву), в яких він повідомив, що сплатив позивачу борг в розмірі 369 400, 00 грн та просив здійснити процедуру врегулювання спору за участі судді та просив зупинити провадження у справі.

Щодо клопотання про врегулювання спору за участю судді, суд звертає увагу, що у відповідності до частини 1 статті 186 Господарського процесуального кодексу України, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Тобто, для проведення процедури врегулювання спору за участю судді потрібна згода двох сторін. Тому, оскільки від позивача згоди на проведення врегулювання спору за участю судді не надходило, суд клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді залишає без розгляду.

19.06.2023 від позивача надійшли пояснення по справі.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

17.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 1541357 відповідно до якого позивач зобов`язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов договору.

Однак порушуючи умови Договору № 1541357 від 17.10.2018, відповідач не вносив плату за отриману теплову енергію, в результаті чого станом на 01.11.2022 утворилася заборгованість у розмірі 479660, 03 грн.

16.11.2022 між позивачем та відповідачем укладено Угоду № Р-1541357/2022/11 про реструктизацію заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 1541357 від 17.10.2018 (надалі - Угода), у відповідності до якої відповідач визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за договором від 17.10.2018 № 1541357 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.11.2022 загальною сумою 479 660, 03 грн з врахуванням ПДВ (пункт 1 Угоди).

Споживач (відповідач) зобов`язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом листопада 2022 - січень 2023 щомісячними платежами згідно з додатком 1 цієї угоди до 25 числа кожного місяця (пункт 2 Угоди).

Додатком № 1 до Угоди сторони узгодили графік погашення заборгованості в загальному розмірі 479 660, 03 грн за наступною формулою:

1) листопад 2022 - 159 886, 68 грн (до 25 числа місяця);

2) грудень 2022 - 159 886, 68 грн (до 25 числа місяця);

3) січень 2023 - 159 886, 67 грн (до 25 числа місяця).

Відповідно до пункту 8 Угоди, у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктизації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити підприємству штраф за невиконання ним Угоди ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за Угодою ГПЗ.

Згідно пункту 9 Угоди, ця угода є невід`ємною частиною договору від 17.10.2018 № 1541357 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Проте, порушуючи умови Угоди відповідач здійснив лише часткову оплату в розмірі 138 000, 00 грн та як стверджує позивач на дату подання позовної заяви (25.04.2023) розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 341 660, 03 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в загальному розмірі 415 889, 68 грн (341 660, 03 грн - основний борг, пеню у розмірі 44 462, 61 грн, 3 % річних у розмірі 2 667, 76 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 016, 28 грн, а також штраф у розмірі 17 083, 01 грн.

19.06.2023 від позивача надійшли пояснення по справі, в яких позивач повідомив суд, що відповідач частково здійснив оплату боргу, тому позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 97 260, 03 грн - основного боргу, 44 462, 61 грн - пеня, 10 016, 28 - інфляційні втрати, 2 667, 76 грн - 3% річних, 17 083, 01 грн - штраф., тобто позивачем зменшено позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Проте, відповідно до п. 2 ч. 2 статті 46 ГПК України, позивач вправні збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як встановлено ч. 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвала про відкриття провадження у справі була постановлена судом 01.05.2023 року, а отже судове засідання в даній справі, яка слухається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, мало розпочатися з 01.06.2023 року.

Разом з тим, позивачем направлено засобами поштового зв`язку до суду пояснення, в яких він фактично зменшує розмір позовних вимог тільки 16.06.2023 року (поступили до суду такі пояснення 19.06.2023), тобто після початку розгляду справи.

Відповідно до статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодеком.

Отже, заява про зменшення позовних вимог, яка викладена в поясненнях позивача, які направлені ним до суду 16.06.2023 року, залишається судом без розгляду на підставі ч. 2 статті 118 ГПК України.

Позовні вимоги розглядаються відповідно до первісно заявлених позивачем вимог в загальному розмірі 415 889, 68 грн (341 660, 03 грн - основний борг, пеню у розмірі 44 462, 61 грн, 3 % річних у розмірі 2 667, 76 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 016, 28 грн, а також штраф у розмірі 17 083, 01 грн.

II. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлену електричну енергію на підставі договору № 1541357 від 17.10.2018 року та на підставі угоди про реструктуризацію від 16.11.2022 року в загальному розмірі 415 889, 68 грн (341 660, 03 грн - основний борг, пеню у розмірі 44 462, 61 грн, 3 % річних у розмірі 2 667, 76 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 016, 28 грн, а також штраф у розмірі 17 083, 01 грн.

Юридичними підставами позову є статті 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, статті 265, 275, 276 Господарського кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов Угоди № Р-1541357/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 1541357 від 17.10.2018.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань, встановлених Угодою № Р-1541357/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 1541357 від 17.10.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену позивачем теплову енергію у розмірі 341 660, 03 грн - основний борг у строки, передбачені угодою, в зв`язку з чим угода про реструктуризацію втратила свою чинність, а тому позивач нарахував відповідачеві ще штрафну санкції (пеню, передбачений договором № 1541357 від 17.10.2018 року про постачання теплової енергії та штраф, передбачений угодою про реструктуризацію), а також інфляційні втрати та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України, в зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

IV. Доводи відповідача у справі.

Відповідач у письмових поясненнях, які суд оцінює як відзив на позовну заяву, не заперечував проти наявності у нього перед позивачем боргу та повідомляв суд, що він здійснив погашення боргу на суму 369 400, 00 грн на підтвердження чого відповідачем надані відповідні банківські виписки.

Також відповідач зазначив, що він добровільно здійснить погашення залишку боргу у розмірі 49 489, 68 грн до 30.06.2023.

Однак, на момент прийняття даного рішення, доказів здійснення оплати позивачу в розмірі 49 489, 68 грн, відповідачем не надано.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи були порушені відповідачем обов`язки по повній та своєчасній оплаті за поставлену теплову енергію у відповідності до умов Угоди № Р-1541357/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 1541357 від 17.10.2018?

- чи на момент пред`явлення позову існував у відповідача перед позивачем борг в заявленому розмірі?

- чи підлягає стягненню з відповідача на користь позивача штрафні санкції (пеня та штраф) за несвоєчасне виконання зобов`язання, а також інфляційні втрати та 3% річних? і якщо так, то в якому розмірі?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

(1) Щодо стягнення основної суми боргу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 2 частини 2 зазначеної статті внормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як підтверджено матеріалами справи, 17.10.2018 сторони уклали Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541357 за умовами якого позивач зобов`язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов договору.

Однак, порушуючи умови Договору № 1541357 від 17.10.2018, відповідач не вносив плату за отриману теплову енергію в результаті чого станом на 01.11.2022 утворилася заборгованість у розмірі 479660, 03 грн.

У зв`язку з зазначеним, 16.11.2022 сторони уклали Угоду № Р-1541357/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 1541357 від 17.10.2018.

В пункті 1 зазначеної Угоди, відповідач визнав існування заборгованість перед позивачем за договором від 17.10.2018 № 1541357 станом на 01.11.2022 загальною сумою 479660, 03 грн.

Пунктом 2 Угоди, сторони погодили, що відповідач зобов`язується сплатити зазначену у пункті 1 Угоди суму заборгованості (479 660, 03 грн) протягом листопада 2022 - січень 2023 щомісячними сплатами (платежами) до 25 числа кожного місяця.

Додатком № 1 до Угоди сторони узгодили графік погашення заборгованості в загальному розмірі 479 660, 03 грн за наступною формулою: 1) листопад 2022 - 159 886, 68 грн (до 25 числа місяця); 2) грудень 2022 - 159 886, 68 грн (до 25 числа місяця); 3) січень 2023 - 159 886, 67 грн (до 25 числа місяця).

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач всупереч встановлених умов Угоди не здійснив оплату до 25.11.2022 боргу в обумовленому розмірі 159 886, 68 грн, у зв`язку з чим в силу пункту 8 Угоди 26.11.2022 Угода втратила чинність, а позивач набув право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити.

Таким чином, станом на 26.11.2022 сума боргу відповідача становила 479 660, 03 грн.

Згідно частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте відповідач з грудня 2022 розпочав здійснювати часткові оплати за Угодою, що підтверджується наданою позивачем до позовної заяви довідкою про стан розрахунків, а саме: 1) 05.12.2022 - 10 000, 00 грн; 2) 07.12.2022 - 8 000, 00 грн; 3) 29.12.2022 - 13 000, 00 грн; 4) 20.01.2023 - 15 000, 00 грн; 5) 30.01.2023 - 26 000, 00 грн; 6) 20.02.2023 - 15 000, 00 грн; 7) 21.02.2023 - 19 000, 00 грн; 8) 23.02.2023 - 20 000, 00 грн; 9) 27.02.2023 - 7 000, 00 грн.

Отже, загальна сума, яка була сплачена відповідачем з моменту реструктуризації боргу за доказами, які надані позивачем становить 133 000, 00 грн.

Таким чином, на момент подачі позову 25.04.2023 сума боргу відповідача становила 346 660, 03 грн (479 660, 03 грн - 133 000, 00 грн).

Проте, позивач в прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідача 341 660, 03 грн. Судом встановлено, що позивачем враховано оплату відповідачем у розмірі 5 000, 00 грн, яка була проведена 11.11.2022 (у відповідності до довідки про стан розрахунків, яку надав позивач), тобто до підписання Угоди (16.11.2022), також в наданій довідці зазначене, що типом сплати був «звичайний платіж» (щодо інших зазначено «договір про реструктуризацію»). Враховуючи застереження частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, а саме те, що суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд розглядає дану справу у відповідності до вимог, які зазначені позивачем у первісно заявленій позовній заяві.

Відповідач, в свою чергу, не заперечує існування в нього перед позивачем боргу, однак відповідач зазначає, що він здійснив оплату на загальну суму 369 400, 00 грн на підтвердження чого надає банківську виписку за період з 01.01.2021 по 23.05.2023 та платіжну інструкцію № 9305-2336-9576-9125 від 11.05.2023

Як вбачається з банківської виписки та платіжної інструкції, які надані відповідачем, що останній здійснював оплати позивачу за Угодою № Р-1541357/2022/11 від 16.11.2022 також в березні, квітні, травні 2023 року та які не були враховані позивачем в позовній заяві.

Так, зокрема, відповідач здійснював оплату позивачу за Угодою до відкриття провадження у справі та, які не були враховані позивачем на момент звернення до суду: 1) 02.03.2023 - 30 000, 00 грн; 2) 20.03.2023 - 10 000, 00 грн; 3) 21.03.2023 - 12 000, 00 грн; 4) 22.03.2023 - 13 000, 00 грн; 5) 24.03.2023 - 4 500, 00 грн; 6) 27.03.2023 - 4 500 ,00 грн; 7) 28.03.2023 - 4 500, 00 грн; 8) 29.03.2023 - 7 000, 00 грн; 9) 20.04.2023 - 7 800, 00 грн; 10) 21.04.2023 - 9 500, 00 грн; 11) 26.04.2023 - 10 000, 00 грн; 12) 27.04.2023 - 10 000, 00 грн; 13) 28.04.2023 - 5 000, 00 грн. На загальну суму 136 300, 00 грн.

Після відкриття провадження у справі, відповідач здійснив оплату позивачу за Угодою: 1) 11.05.2023 - 80 000, 00 грн; 2) 22.05.2023 - 20 000, 00 грн. На загальну суму 100 000, 00 грн.

Окрім цього, позивач в поясненнях, які надійшли до суду 19.06.2023 зазначає, що станом на 13.06.2023 у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 97 260, 03 грн, тому з огляду на зазначене просив прийняти зазначені пояснення та врахувати їх при розгляді справи. На підтвердження зазначено, позивач до пояснень додав довідку вих. № 30/вих-1541357 від 14.06.2023 за підписом начальника управління продажу теплової енергії в якій зазначено, що сума боргу складає 97 260, 03 грн за рахунок оплати загальною сумою 244 400, 00 грн.

З огляду на зазначене відповідачем в період з березня по червень 2023 року було сплачену позивачу заборгованість в загальному розмірі 244 400, 00 грн.

Таким чином, суд констатує, що в стягненні суми боргу в розмірі 136 300, 00 грн варто відмовити, тому що у відповідності до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оскільки, на час звернення позивача до суду (25.04.2023) та на час відкриття провадження у справі (01.05.2023) спору між позивачем та відповідачем в частині 136 300, 00 грн не існувало, що підтверджується наданими відповідачем доказами та не заперечується в свою чергу позивачем, а навпаки підтверджує довідкою вих. № 30/вих-1541357 від 14.06.2023, то права позивача і не були порушені, та не підлягали захисту, що є підставою для відмови у позові.

Провадження у справі в частині вимог позивача у розмірі 108 100, 00 грн, які були задоволені відповідачем позивачу після відкриття провадження у справі шляхом оплати суми боргу, підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України.

Оскільки, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, відсутній предмет спору.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем, а навпаки підтверджено, відповідач після відкриття провадження у справі 11.05.2023, 22.05.2023 та в червні 2023 здійснив оплату позивачу боргу в загальному розмірі 108 100, 00 грн, а отже, на час розгляду справи по суті в зазначеній частині відсутній предмет позову.

У зв`язку з зазначеним, сума основного боргу у відповідача перед позивачем становить 97 260, 03 грн (341 660, 03 - 136 300, 00 - 108 100, 00).

У відзиві на позовну заяву, відповідач стверджує, що в нього наявний борг перед відповідачем у розмірі 49 489, 68 грн та, що зазначена сума буде сплачена до 30.06.2023. Проте, відповідач не надає та матеріали справи не містять доказів з яких було можливо встановити, що залишкова сума боргу дійсно становить 49 489, 68 грн, а також відповідач не надав докази оплати зазначеної суми до 30.06.2023 або до будь-якої іншої дати до момнту постановлення рішення у даній справі.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на все вище зазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по Угоді № Р-1541357/2022/11 від 16.11.2022 про реструктизацію заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 1541357 від 17.10.2018 у загальному розмірі складає 97 260, 03 грн, а тому вимоги позивача щодо стягнення суми боргу за поставлену теплову енергію підлягають задоволенню в цій частині.

Підсумовуючи все вище зазначене, суд зазначає наступне:

1)позовні вимоги в розмірі 97 260, 03 грн підлягають задоволенню;

2) позовні вимоги щодо суми боргу, яка була сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі та не врахована позивачем за період з березня по квітень 2023 року в загальному розмірі 136 300, 00 грн, не підлягають задоволенню;

3) провадження у справі в частині суми боргу, яка була сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі в травні-червні 2023 року в загальному розмірі 108 100, 00 грн підлягає закриттю.

(2) Щодо стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 17 083, 01 грн, пеню в розмірі 44 462, 61 грн, 3% річних в розмірі 2 667, 76 грн та інфляційні втрати в розмірі 10 016, 28 грн.

У відповідності до частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В пункті 8 Угоди, сторони погодили, що споживач (відповідач) зобов`язаний оплатити підприємству (позивачу) штраф за невиконання ним Угоди ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за Угодою ГПЗ.

Позивач розраховує штраф у розмірі 5% від суми основного боргу, яку він просив стягнути в позовній заяві, тобто 341 660, 03 грн, зазначену суму штрафу позивач підтверджує в поясненнях, які надійшли до суду 19.06.2023, поряд з цим в зазначених пояснення позивач зазначає, що сума непогашеної заборгованості становить 97 260, 03 грн.

З огляду на зазначене, суд враховуючи те, що сума заборгованості складає 97 260, 03 грн здійснив розрахунок 5% штрафу від суми непогашеної заборгованості та зазначає, що сума, яка підлягає стягненню становить 4 863, 05 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5% від непогашеної суми заборгованості підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 863, 05 грн.

Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.3. Договору № 1541357 від 17.10.2018 сторони узгодили, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

В пункті 8 Угоди № Р-1541357/2022/11 зазначено, що позивач набув права вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення.

У зв`язку з тим, що відповідач не здійснив оплату боргу до 25.11.2022 включно в сумі зазначеній в Додатку №1 до Угоди, позивач 26.11.2022 набув права вимоги щодо стягнення всіє суми боргу з врахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Оскільки, визначений договором розмір пені (0,5 % від суми боргу) за період з 26.11.2022 по 28.02.2023 (95 днів прострочення) перевищував розмір подвійної облікової ставки, що діяла у вказаний період прострочення (подвійна облікова ставка НБУ в день становила = 50 / 365 = 0, 13 %), відтак в даному випадку підлягає застосуванню саме подвійна облікова ставка НБУ.

Позивач до позовної заяви надає розрахунок пені, з якого вбачається, що позивач здійснює розрахунок за період з 26.11.2022 по 28.02.2023. Судом встановлено, що позивач нараховує пеню на суму боргу, яка існувала на кінець лютого 2023 з врахуванням часткових оплат боргу відповідачем за період грудень 2022 - лютий 2023.

Суд, здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку пені зазначає, що він є арифметична правильним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмір 44 462, 61 грн підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку 3% річних зазначає, що нарахування 3% річних позивач здійснив таким самим чином, як і пеню (період; врахування часткової оплати), а тому розрахунок є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 2 667, 76 грн підлягають задоволенню.

Щодо інфляції, суд констатує, що розрахунок є не правильним, оскільки право вимоги у позивача з`явилося 26.11.2022, а позивач в розрахунок інфляції включає листопад 2022.

В пункті 43 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 916/1883/16 викладена наступна правова позиція з даного питання: «При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.»

Таким чином, позивачу потрібно було розпочинати нарахування інфляційних втрат з грудня 2022 року.

Суд, здійснив перерахунок інфляційних нарахувань та зазначає, що сума, яка підлягає стягненню становить - 7 571, 66 грн.

З огляду на вище зазначене з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 4 863, 05 грн, пеня в розмірі 44 462, 61 грн, 3% річних в розмірі 2 667, 76 грн та інфляційні втрати в розмірі 7 571, 66 грн.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 238, 35 грн.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що у спорах, що виникають при виконання договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд враховує, що провадження у справі закрито судом на суму 108000,00 грн. внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем в процесі розгляду справи, суд на підставі ч.9 статті 129 ГПК України, судові витрати позивача, сплачені щодо даної частини позовних вимог, покладає на відповідача, оскільки спір виник саме через затримку оплати суми основного боргу позивачем, а подана позивачем не вчасно заява про зменшення позовних вимог не прийнята судом до розгляду.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог на загальну суму 156826,11 та закриття провадження у справі на суму 108100,00 грн., в частині яких судовий збір покладається на відповідача, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 64% від сплаченої позивачем суми судового збору у розмірі 6238,25 грн., що становить 3992,54 грн.

В іншій частині сплачений судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 232, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 108 100, 00 грн.

2. В іншій частині позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «РАССВЕТ» про стягнення 415 889, 68 грн задовольнити частково.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «РАССВЕТ» (03151, м. Київ, вул. Сім`ї Ідзиковський, 41; ідентифікаційний код: 22932247) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код: 40538421) суму основного боргу в розмірі 97 260 (дев`яносто сім тисяч двісті шістдесят) грн 03 коп., штраф в розмірі 4 863 (чотири тисячі вісімсот шістдесят три) грн 05 коп., пеню в розмірі 44 462 (сорок чотири тисячі шістдесят дві) грн 61 коп., 3% річних в розмірі 2 667 (дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн 76 коп., інфляційні втрати в розмірі 7 571 (сім тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн 66 коп., судовий збір в розмірі 3992, 54 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) грн 54 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 136 300, 00 грн, штрафу в розмірі 12 219, 96 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 444, 62 грн відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких