ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
28.08.2023Справа № 910/9647/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бір-Ком», м. Київ
про стягнення 79 470,34 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» (далі - ТзОВ «Лізоформ»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бір-Ком» (далі - ТзОВ «Бір-Ком»/відповідач) про стягнення 79 470,34 грн, у тому числі: 30 658,94 грн - основного боргу, 15 810,48 грн - інфляційних втрат, 3 354,00 грн - 3% річних та 29 646,92 грн - пені, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати за поставлений товар.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.06.2023 позовну заяву ТзОВ «Лізоформ» залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.
22.06.2023 до суду позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.06.2023 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був повідомлений про відкриття провадження у справі у встановленому законом порядку, однак, 07.08.2023 до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 26.06.2023 з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
22.10.2019 ТзОВ «Лізоформ» поставило, а ТзОВ «Калуш бровар дистриб`юшен», назву якого змінено на ТзОВ «Бір-Ком», прийняло згідно видаткової накладної №10655 товар на загальну суму 30 658,94 грн.
ТзОВ «Лізоформ» зареєстровало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №7920 від 22.10.2019 на сум 30 658,94 грн, що підтверджується квитанцією №1 від 11.11.2019.
За твердженням позивача, за поставлений товар відповідач не розрахувався, внаслідок чого у ТзОВ «Бір-Ком» утворилась заборгованість у розмірі 30 658,94 грн.
23.12.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №01-02/04/305-01, в якій просив погасити заборгованість за поставлений товар в семиденний термін з моменту отримання цієї претензії.
Проте, ТзОВ «Бір-Ком» відповіді на претензію не надало, заборгованість не погасило.
Отже, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення заборгованості у розмірі 30 658,94 грн, а також просить суд стягнути пеню в сумі 29 646,92 грн, 3% річних у розмірі 3 354,00 грн та інфляційні втрати в сумі 15 810,48 грн, нараховані за період з 23.10.2019 по 08.06.2023.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Отже, судом встановлено, що між ТзОВ «Лізоформ» та ТзОВ «Бір-Ком» укладено договір поставки у спрощений спосіб, а саме, позивач зобов`язався поставити товар відповідачу, а останній, в свою чергу, зобов`язався його прийняти та оплатити.
Дослідивши матеріали справи, зокрема, видаткову накладну №10655 від 22.10.2019, приймаючи до уваги поставку товару позивачем, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Отже, судом вище встановлено, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 30 658,94 грн, що підтверджується видатковою накладною №10655 від 22.10.2019 та податковою накладною №7920 від 22.10.2019.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за видатковою накладною №10655 від 22.10 2019, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Бір-Ком» порушило умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 30 658,94 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 29 646,92 грн, 3% річних в сумі 3 354,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 30 658,94 грн, нараховані на суму боргу за період з 23.10.2019 по 08.06.2023.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, та встановив, що позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, внаслідок чого невірно визначено розмір пені.
За розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 3 918,44 грн, нарахована за період з 23.10.2019 по 23.04.2020, що має наслідком часткове задоволення цієї вимоги.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що при розрахунку інфляційних втрат позивачем допущено арифметичну помилку, разом із тим, оскільки розмір інфляційних втрат не перевищує суми, обчисленої судом, заявлена сума інфляційних втрат підлягає задоволенню, водночас, за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 3 338,88 грн, що має наслідком часткове задоволення цієї вимоги.
Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бір-Ком» (01013, місто Київ, вулиця Промислова, будинок 4; ідентифікаційний код 39806821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» (01015, місто Київ, вулиця Добровольчих батальйонів, будинок 17; ідентифікаційний код 34937637) 30 658 (тридцять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн 94 коп. - основного боргу, 3 918 (три тисячі дев`ятсот вісімнадцять) грн 44 коп. - пені, 3 338 (три тисячі триста тридцять вісім) грн 88 коп. - 3% річних, 15 810 (п`ятнадцять тисяч вісімсот десять) грн 48 коп. - інфляційних втрат та 1 814 (одну тисячу вісімсот чотирнадцять) грн 55 коп. - судового збору.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Бондарчук
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 28.08.2023 |
Оприлюднено | 30.08.2023 |
Номер документу | 113061936 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Бондарчук В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні