Рішення

від 28.08.2023 по справі 913/218/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року м.Харків Справа № 913/218/23

Провадження № 14/913/218/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаїр-Фарм», м. Буча Київської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галан-Текстиль», м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 51484,93 грн.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаїр-Фарм» (далі позивач, ТОВ «Альтаїр-Фарм») звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галан-Текстиль» (далі відповідач, ТОВ «Галан-Текстиль») про стягнення заборгованості за договором поставки від 04.04.2023 № 0404/1 в сумі 51484,93 грн, з яких: 48000,00 грн сума часткової попередньої оплати, 3484,93 грн пеня.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн та витрати, які позивач очікує понести за результатом розгляду справи в якості відшкодування гонорару адвокату в сумі 3000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.04.2023 між ТОВ «Альтаїр-Фарм» (далі покупець) та ТОВ «Галан-Текстиль» (далі постачальник) було укладено договір поставки № 0404/1, за умовами якого постачальник поставляє продукцію, а покупець приймає і оплачує її вартість на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до умов договору ТОВ «Альтаїр-Фарм» зобов`язалось перерахувати ТОВ «Галан-Текстиль» грошові кошти в сумі 244770,00 грн.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 0404/1 від 04.04.2023 оплата здійснюється у вигляді попередньої оплати у розмірі 70% від вартості договору у розмірі 171339,00 грн і остаточний розрахунок здійснюється в розмірі 30% від вартості товару та становить 73431,00 грн.

Позивач зазначає, що після отримання оригіналу рахунку-фактури він здійснив попередню оплату вартості послуг на суму 171000,00 грн. Проте відповідачем була здійснена поставка товару частково на суму 123000,00 грн.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що у разі виготовлення продукції не в повному обсязі, постачальник повертає покупцеві кошти у сумі недоотриманої покупцем продукції.

Враховуючи те, що відповідач поставив товар не в повному обсязі та не повернув суму попередньої оплати, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму часткової попередньої оплати в розмірі 48000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 25.04.2023 по 16.06.2023 в сумі 3484,93 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/218/23. Суд вирішив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галан-Текстиль» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр-Фарм» (далі покупець) було укладено договір № 0404/1 (далі договір).

Згідно з п. 1.1. укладеного договору постачальник поставляє продукцію, а покупець приймає і оплачує її вартість на умовах, передбачених цим договором.

Загальна вартість цього договору визначається згідно з узгодженими сторонами додатками (специфікаціями), які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2. договору).

Термін поставки продукції вказується окремо в кожному з додатків до договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору доставка продукції здійснюється за рахунок покупця.

За умовами п. 3.1. договору попередня вартість продукції і асортимент вказується в додатках до цього договору (специфікаціях), які є невід`ємними частинами цього договору.

В пункті 3.2. договору сторони визначили, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого постачальником рахунку-фактури.

За прострочення передачі продукції, передачу меншої кількості продукції, ніж передбачено цим договором, постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент укладання договору, за кожен день прострочення (п. 4.2. договору).

В разі виготовлення продукції не в повному об`єкті постачальник повертає покупцеві кошти у сумі недоотриманої покупцем продукції (п. 4.3. договору).

В пункті 6.1. договору сторони визначили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

За умовами п. 6.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього договору та закінчується після виконання сторонами своїх зобов`язань за даними договором.

Відповідно до п. 6.3. цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2023, однак припиняє свою дію не раніше повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором.

Згідно додатку № 1 до договору № 0404/1 від 04.04.2023 постачальник зобов`язався поставити покупцеві продукцію (сумки) в кількості 1990 одиниць за ціною 102,50 грн за одиницю на загальну суму 203795,00 грн без ПДВ. ПДВ 20% - 40795,00 грн. Загальна вартість продукції по даній специфікації становить 244770,00 грн з ПДВ.

В пункті 4 додатку № 1 до договору № 0404/1 від 04.04.2023 сторони визначили наступний порядок оплати:

Перший етап: попередню оплату у розмірі 70% (сімдесят відсотків) від вартості товару, погодженої сторонами у п. 1. цього договору, що становить всього з урахуванням ПДВ 171339,00 грн, покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунка-фактури;

Другий етап: остаточний розрахунок у розмірі 30% (тридцяти відсотків) від вартості товару, погодженої сторонами у п. 1. цього додатку, що становить всього з урахуванням ПДВ 73431,00 грн, буде перераховано постачальнику протягом 3 (трьох) днів з моменту поставки товару.

Позивач зазначає, що після отримання оригіналу рахунку-фактури ТОВ «Альтаїр-Фарм» на виконання своїх зобов`язань за договором здійснило 70% оплати вартості послуг на суму 171000,00 грн.

Зазначене підтверджується платіжною інструкцією № 492 від 04.04.2023 на суму 171000,00 грн, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно п. 6 додатку № 1 до договору № 0404/1 від 04.04.2023 р. поставка продукції здійснюється не пізніше, ніж 20 днів з моменту отримання попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи що передплата була здійснена позивачем 04.04.2023, то відповідач повинен був поставити всю продукцію не пізніше 24.04.2023 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив позивачу товар частково, в кількості 1000 одиниць, на суму 123000,00 грн, що підтверджується накладною № 0304231-1 від 09.05.2023 р. Повну поставку товару відповідач не здійснив, суму попередньої оплати не повернув.

З метою досудового врегулювання спору, 02.06.2023 позивач направив відповідачу претензію (вимогу кредитора) з проханням виконати всі свої зобов`язання та поставити товар чи повернути сплачену суму передплати протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги. Проте, згідно роздруківки з сайту АТ «Укрпошти» (трекінг 4913004874455) 08.06.2023 відправлення не було вручене відповідачу «з інших причин».

З огляду на те, що відповідач не здійснив поставку товару в повному обсязі та не повернув позивачу суму попередньої оплати, останній звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Укладений 04.04.2023 між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

У відповідності до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Як вже було зазначено, за умовами укладеного договору № 0404/1 від 04.04.2023 відповідач зобов`язався поставити позивачу продукцію в кількості 1990 одиниць на загальну суму 244770,00 грн.

Відповідно до умов договору відповідачем було здійснено передплату 70% вартості товару на суму 171000,00 грн. Проте, відповідач поставив позивачу товар частково в кількості 1000 одиниць на суму 123000,00 грн.

Отже, відповідач не здійснив поставку позивачу товару на суму 48000,00 грн і вказану суму попередньої оплати не повернув.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 48000,00 грн попередньої оплати правомірна, обґрунтована та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3484,93 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В пункті 4.2. договору сторони визначили, що за прострочення передачі продукції, передачу меншої кількості продукції, ніж передбачено цим договором, постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент укладання договору, за кожен день прострочення.

Як вбачається з викладеного в позовній заяві розрахунку, позивачем нараховано пеню за період з 25.04.2023 по 16.06.2023 в сумі 3484,93 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 3484,93 грн підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн покладаються на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як свідчать матеріали справи, 12.06.2023 між адвокатом Горець О.А. та ТОВ «Альтаїр-Фарм» укладено договір про надання правової допомоги б/н, за умовами якого адвокат зобов`язується: надавати клієнту консультації з правових питань; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені клієнтом; надавати клієнту правову допомогу та представляти інтереси клієнта щодо захисту прав та інтересів останнього у судах під час здійснення господарського судочинства, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).

Крім того, 12.06.2023 сторони уклали додаткову угоди № 1 до договору про надання правової допомоги б/н від 12.06.2023.

Дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у спорі про стягнення з ТОВ «Галан-Текстиль» на користь ТОВ «Альтаїр-Фарм» передплати за договором поставки № 0404/1 від 04.04.2023 р. (п. 1. додаткової угоди).

В пункті 3 додаткової угоди сторони визначили, що вартість послуг адвоката за 1 годину складає 1500,00 грн.

Згідно з п. 4.1. додаткової угоди оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судового рішення законної сили.

Згідно з п. 7.1. додаткової угоди правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

16.06.2023 сторони склали та підписали акт прийому-передачі послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 12.06.2023 та додаткової угоди № 1 від 12.06.2023, в якому зазначили, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: підготовка, подача позовної заяви до Господарського суду Луганської області про стягнення заборгованості. Кількість витрачених годин 4; вартість однієї години 1500,00 грн. Загальна сума наданих послуг складає 6000,00 грн.

Водночас, за умовами п. 4.4. договору та п. 4.3. додаткової угоди у разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення заборгованості у повній сумі) клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 3000,00 гривень.

Верховний суд в постанові від 28.07.2022 у справі № 903/781/21 зазначив, що погоджений сторонами розмір є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу / надані послуги.

При цьому Верховний Суд зазначає про те, що при фіксованому розмірі обчислення гонорару фактична кількість витраченого адвокатом часу на надання послуг клієнту не має значення, а у підсумку визначається саме чітка фіксована грошова сума.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто профільним законом напряму визначено два варіанти встановлення оплати - фіксований розмір та/або погодинна оплата. Фіксований розмір оплати є більш зрозумілим та передбачуваним/чітким для клієнта, не тягне за собою додаткових витрат, позаяк адвокат незалежно від фактичного розміру витраченого часу зобов`язується виконати узяту на себе роботу.

З огляду на викладене, зважаючи на надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що виконаний обсяг робіт за договором про надання правової допомоги б/н від 12.06.2023 є доведеним та фактично виконаним у розмірі 6000,00 грн.

Крім того, оскільки позов ТОВ «Альтаїр-Фарм» до ТОВ «Галан-Текстиль» про стягнення 51484,93 грн судом задоволено в повному обсязі, то відповідно до умов договору про надання правової допомоги б/н від 12.06.2023 позивачем будуть додатково понесені судові витрати на гонорар адвокату в сумі 3000,00 грн.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено можливість суду, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідач не скористався наданим йому правом та не надав суду обґрунтованого клопотання щодо зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та гонорар адвокату.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 42 Конституції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн та витрат на гонорар адвоката в сумі 3000,00 грн, які є розумними і співмірними із ціною позову та складністю справи.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, витрати, які будуть понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, а також на гонорар адвоката в сумі 3000,00 грн, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галан-Текстиль» (93411, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 30/1, код ЄДРПОУ 38763316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаїр-Фарм» (08292, Київська обл., Бучанський р-н, місто Буча, вул. Вокзальна, будинок 76-А, код ЄДРПОУ 44796805) 48000,00 грн попередньої оплати, пеню в сумі 3484,93 грн, витрати на сплату судового збору в сумі 2684,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, витрати на гонорар адвоката в сумі 3000,00 грн, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України та порядку визначеному ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 28.08.2023.

Суддя Євген ЛІСОВИЦЬКИЙ