Рішення

від 28.08.2023 по справі 918/674/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/674/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О.Гуменюк, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс - Агро"

до Фермерського господарства "Агро Фонд"

про стягнення в сумі 125 374,95 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс - Агро" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фермерського господарства "Агро Фонд" про стягнення 125 374,95 грн збитків.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

28.02.2020 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 601ТА, за яким постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. На виконання умов вказаного договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято та оплачено товар. Окрім того, договором поставки встановлювався обов`язок постачальника щодо реєстрації електронних податкових накладних, однак відповідач свого зобов`язання не виконав, реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ у розмірі 125 374,95 грн не здійснив, унаслідок чого завдав позивачеві збитків на вказану суму, що полягають у втраті податкового кредиту, які просить стягнути у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 224 ГК України, ст. 22 ЦК України та ст. 14 , 56, 198, 201 ПК України тощо.

Відповідач своїм правом на відзив не користався, відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами справи

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 11.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.07.2023.

31.07.2023 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 31.07.2023 у судовому засіданні оголошено перерву на 28.08.2023.

Інших заяв і клопотань не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд

установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

28.02.2020 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 601ТА, за п. 1.1.,1.2. якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом цього договору є просо жовте, не для посіву, для промислових цілей, врожаю 2019 року (далі - товар).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання

сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 9.1. договору).

За п. 3.1. договору поставка товару здійснюється партіями до 15.03.2020 на умовах терміну DAP, склад: Рівненський район, с. Біла Криниця, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС - 2010, що застосовуються з урахуванням умов цього договору та його внутрішньодержавного характеру. Під однією партією сторони розуміють товар, поставлений відповідно до однієї видаткової накладної. У момент поставки

товару, але не пізніше 7 - ми календарних днів з моменту поставки, постачальник надає покупцю видаткову накладну у двох оригінальних примірниках по одній для кожної сторони,

товарно - транспортну накладну в оригінальних примірниках для кожної із сторін.

Відповідно до п. 4.1. договору ціна однієї тонни становить 8 500,00 грн, у т. ч. ПДВ.

Загальна вартість договору становить 1 105 000,00 грн, у т. ч. ПДВ (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.4. договору датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з

розрахункового рахунку покупця.

Як установлено судом з фактичних обставин справи, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 752 249,66 грн, у т.ч. 125 374,95 грн ПДВ, про що свідчать видаткові накладні № 3 від 03.03.2020 на суму 178 499,92 грн, у т.ч. 29 749,99 грн ПДВ, № 4 від 05.03.2020 на суму 175 949,92 грн, у т.ч. 29 324,99 грн ПДВ, № 5 від 04.03.2020 на суму 172 549,92 грн, у т.ч. 28 758,32 грн ПДВ, № 6 від 05.03.2020 на суму 106 249,95 грн, у т.ч. 17 708,33 грн ПДВ, № 7 від 04.03.2020 на суму 118 999,94 грн, у т.ч. 19 833,32 грн ПДВ.

На виконання умов вказаного договору позивач перерахував відповідачу 752 250,08 грн, що стверджується платіжними дорученнями № 1450 від 15.04.2020 на суму 322 650,08 грн, № 1414 від 06.04.2020 на суму 180 000,00 грн, № 1404 від 02.04.2020 на суму 45 600,00 грн, № 1380 від 30.03.2020 на суму 204 000,00 грн.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач подав податкові накладні № 6 від 31.03.2021 на суму 178 499,92 грн, у т.ч. 29 749,99 грн ПДВ, № 7 від 31.03.2020 на суму 175 949,92 грн, у т.ч. 29 324,99 грн ПДВ, № 8 від 31.03.2020 на суму172 549,92 грн, у т.ч. 28 758,32 грн ПДВ, № 9 від 31.03.2020 на суму 106 249,95 грн, у т.ч. 17 708,33 грн ПДВ, № 10 від 31.03.2020 на суму 118 999,94 грн, у т.ч. 19 833,32 грн ПДВ для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних Головному управлінню ДПС у Рівненській області, однак контролюючим органом 29.03.2021 надіслано відповідачу повідомлення про прийняття документів та про зупинення реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки відповідач відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку з чим відповідачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

30.03.2021 відповідач направив через електронний кабінет повідомлення № № 1-5 щодо надання пояснень та/або копій документів зі своїми поясненнями та додатками по кожній податковій накладній.

Однак 31.03.2021 Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області прийняла рішення № 2520736/42532264 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6; рішення № 2520806/42532264 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7; рішення № 2520808/42532264 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8; рішення № 2520807/42532264 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9; рішення № 2520805/42532264 про відмову у реєстрації податкової накладної № 10.

У свою чергу, відповідач 08-10.04.2021 направив скарги на рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами розгляду яких Комісія з питань зупинення реєстрації податкових накладних прийняла рішення про залишення скарг відповідача без задоволення, а рішень про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

20.07.2021 відповідач подав до Рівненського окружного адміністративного суду позовну заяву про скасування рішень Головного управління ДПС у Рівненській області та зобов`язання вчинити дії, однак ухвалою від 14.01.2022 у справі № 460/10290/21 позовну заяву повернуто Фермерському господарству "Агро Фонд" у зв`язку із не усуненням недоліків позовної заяви.

Окрім того, як установлено судом, у липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс -Агро" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Фермерського господарства "Агро Фонд" про стягнення 125 374,95 грн, заразом рішенням суду від 25.08.2021 у справі № 918/585/21 у задоволенні позову відмовлено, фактично, за передчасністю.

Позивач звернувся до відповідача із запитами від 16.02.2022 та від 04.05.2023, в яких просив надати інформацію про те, які заходи останнім вчинялися для реєстрації в ЄРПН податкових

накладних, проте відповіді на такі запити не отримав.

Також, з урахуванням висновків суду у справі № 918/585/21, позивач подав до ГУ ДПС у Рівненській області податкову декларацію з ПДВ за квітень 2023 року, в якій у додатку №7 подав заяву про порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Згідно з листом ДПС України від 10.01.2022 № 227/7/99-00-21-03-02-07, як безпосередньо податкова накладна, так і розрахунок коригування до неї можуть бути зареєстровані в ЄРПН не пізніше 1095 календарних днів з дати складання такої податкової накладної, 01.04.2023 минув 1095-денний строк для реєстрації податкових накладних.

Згідно з п. 6.1 договору винна сторона відшкодовує збитки та несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього договору. Постачальник за цим договором несе, зокрема відповідальність за порушення порядку заповнення та реєстрації податкових накладних та видаткових накладних постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від суми такої накладної, якщо це призвело до втрати покупцем права на податковий кредит.

Зважаючи на не реєстрацією відповідачем податкових накладних в ЄРПН станом на 30.06.2023, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення збитків у сумі 125 374,95 грн, які виникли у зв`язку із втратою позивачем права на податковий кредит з ПДВ.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із стягненням збитків у вигляді втраченого податкового кредиту, регулювання яких здійснюється ЦК України, ГК України, ПК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених учасниками справи.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні

- покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі- продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

За ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок

продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути

переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом з фактичних обставин справи встановлено, що відповідач здійснив поставку товару у порядку та строки, обумовлені договором, а позивач повністю розрахувався за нього.

Поставка товару здійснювалося з включенням до ціни вказаного товару сум ПДВ, про що свідчать видаткові накладні, тобто позивач сплачував вартість товару, збільшену на суму відповідного податку, а тому отримав право на податковий кредит.

Відповідно до підп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У ст. 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.1.-198.3. ст. 198 ПК України).

Приписами п.198.6. ст. 198 ПК України унормовано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У п. 201.1. ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в

Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця. Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць (п. 201.4. ст. 201 ПК України).

Вимогами п. 201.7. ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Зважаючи на викладене, відповідач повинен був скласти зведені податкові накладні протягом місяця з дня поставки (зведені податкові накладні складені 31.03.2020, тобто у встановлений строк) та зареєструвати їх у Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені, тобто до 15.04.2020 (зареєстровані 29.03.2021, тобто поза межами граничного строку).

Заразом несвоєчасна реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період, відтак не є підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, а має наслідком застосування до платника податків штрафних санкцій.

Так, за ч. 1 ст. 102 ПК України у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Виходячи з п. 198.6. ст. 198 ПК України, платник податку має право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість не пізніше ніж через 1095 календарних

днів з дати складення податкової накладної.

Як установлено судом, відповідач склав та направив податкові накладні до органу фіскальної служби, однак контролюючим органом спочатку було прийнято рішення про зупинення реєстрації, а у подальшому - про відмову в реєстрації, які не були оскаржені до суду (ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.01.2022 у справі № 460/10290/21 позовну заяву відповідача про скасування рішень Головного управління ДПС у

Рівненській області та зобов`язання вчинити дії повернуто без розгляду).

Отже, відповідач не реєстрував податкових накладних з поставки товару за видатковими накладними: № 3 від 03.03.2020 на суму 178 499,92 грн, де сума ПДВ становила 29 749,99 грн, № 4 від 05.03.2020 на суму 175 949,92 грн, де сума ПДВ становила 29 324, 99 грн, № 5 від 04.03.2020 на суму 172 549,92 грн, де сума ПДВ становила 28 758,32 грн, № 6 від 05.03.2020 на суму 106 249,95 грн, де сума ПДВ становила 17 708,33 грн, № 7 від 04.03.2020 на суму 118 999,94 грн, де сума ПДВ становила 19 833,32 грн, тобто не виконав свого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ у розмірі 125 374,95 грн.

Окрім того, позивач станом на дату розгляду вказаного спору втратив право на включення до

податкового кредиту сум ПДВ у порядку, визначеному ПК України.

Щодо неподання позивачем заяви із скаргою на відповідача та непроведення у зв';язку з цим контролючим органом документальної позапланової виїзної перевірки відповідача, як це передбачено п. 201.1. ст. 201 та підп. 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 ПК України відповідно, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 дійшла висновку, що з 01.01.2015 покупець товарів/послуг не може включити ПДВ за відповідну операцію до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої у ЄРПН продавцем податкової накладної (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи (п. 201.11 ст. 201 ПК України)), а звернення з передбаченою п. 201.10 ст. 201 ПК України скаргою на продавця є лише підставою для проведення контролюючим органом документальної перевірки для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку. Можливість подання платником податку скарги на продавця/покупця передбачена саме з метою зобов`язання останнього контролюючим органом до вчинення дій із коректного відображення у ЄРПН складених податкових накладних за результатами проведеної перевірки. При цьому обов`язок проведення вказаної документальної перевірки продавця виникає у контролюючого органу в силу закону п. 201.10 ст. 201 ПК України, однак цей обов`язок не перед покупцем і йому не кореспондує право покупця вимагати проведення перевірки.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Статтею 224 ГК України врегульовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала

б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської

діяльності другою стороною.

У силу вимог ч.1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить

зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вказаних статей, оскільки особа, якій завдано збитків у результаті порушення господарського зобов`язання та її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що

протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження).

Відповідач не виконав вимог ПК України, що призвело до відмови у реєстрації податкових накладних. У зв`язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 125 374,95 грн.

При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, а відтак підстави для задоволення позову.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний)

розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом

справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено, відтак судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" до Фермерського господарства "Агро Фонд"про стягнення 125 374,95 грн задоволити.

Стягнути з Фермерського господарства "Агро Фонд"(34600, Рівненська область, м. Березне, вул. Андріївська, буд. 64-А, ідентифікаційний код 42532264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" (35320, Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Свято-Преображенська, буд. 254, ідентифікаційний код 35567492)

125 374,95 грн збитків.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс -Агро" (35320, Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Свято-Преображенська, буд. 254, ідентифікаційний код 35567492).

Відповідач: Фермерське господарство "Агро Фонд" (34600, Рівненська область, м. Березне, вул. Андріївська, буд. 64-А, ідентифікаційний код 42532264).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,

2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 28.08.2023.

Суддя О.Андрійчук