Рішення

від 15.08.2023 по справі 922/2406/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2023м. ХарківСправа № 922/2406/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Хлібопродукт" (64331, Харківська обл., с. Липчанівка, вул. Миру, б. 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Агро" (61002, м. Харків, вул. Артема, б. 24, кв. 28) про стягнення 1254000,00 грн. за участю представників:

позивача - Курило М.М., ордер серії ХВ №040035 від 04.07.2023,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Хлібопродукт" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Агро", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1254000,00 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами поставки №2001-1 від 20.01.2022 та №2101 від 21.01.2022, в частині здійснення постачання товару (дизельного пального) у встановлені договорами строки. Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 18810,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.06.2023 у справі № 922/2406/23 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 04.07.2023 об 11:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.07.2023 у справі № 922/2406/23 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 01.08.2023 на 10:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі № 922/2406/23 відкладено підготовче засідання на 04.08.2023 на 11:30.

04.08.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №20739), в якому відповідач визнав позовні вимоги та заявив клопотання про розстрочення судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2023 у справі № 922/2406/23 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.08.2023 о 09:45.

Позивач в судовому засіданні 15.08.2023 заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання 15.08.2023 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення №019506/1 про вручення Ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду справи по суті від 04.08.2023 уповноваженою особою відповідача 09.08.2023.

Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

15.08.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом установлено наступне.

20.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Хлібопродукт" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт Агро" (продавцем) було укладено Договір поставки № 2001-1 (далі - Договір № 2001-1) (т.с. 1 а.с.15), відповідно до умов пункту 1.1. якого, Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити за умовами цього Договору товар: - дизельне паливо в кількості 22000 літрів.

Відповідно до умов пункту 3.2. Договору, Покупець оплачує поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у вигляді 100% передоплати.

Із матеріалів справи убачається, що відповідачем було виставлено позивачеві рахунок на оплату № 8 від 20.01.2022 за 22 000 літрів дизельного палива вартістю 627000,00 грн. (т.с. 1 а.с. 16).

На виконання умов Договору №2001-1 від 20.01.2022 на підставі рахунку № 8 від 20.01.2022 позивачем було здійснено 100% передплату за 22 000 літрів дизельного палива та сплачено грошові кошти у розмірі 627000,00 грн. з ПДВ, про що свідчить наявне у матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 3722 від 21.01.2022 з призначенням платежу: "плата за дизпаливо по рах. №8 від 20.01.2022 у т.ч. ПДВ 20.00% - 104500.00" (т.с. 1 а.с. 7)

Окрім того, 21.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Хлібопродукт" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт Агро" (продавцем) було укладено Договір поставки № 2101 (далі - Договір № 2101) (т.с. 1 а.с. 17), відповідно до умов пункту 1.1. якого, продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити за умовами цього Договору товар: - дизельне паливо в кількості 22000 літрів.

Відповідно до умов пункту 3.2 Договору № 2101, покупець оплачує поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді 100% передоплати.

Із матеріалів справи убачається, що відповідачем було виставлено позивачеві рахунок на оплату № 9 від 21.01.2022 за 22000 літрів дизельного палива вартістю 627000,00 грн. (т.с. 1 а.с. 18).

На виконання умов Договору №2101 від 21.01.2022 на підставі рахунку № 9 від 20.01.2022 позивачем було здійснено 100% передплату за 22 000 літрів дизельного палива та сплачено грошові кошти у розмірі 627000,00 грн. з ПДВ, про що свідчить наявне у матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 3731 від 21.01.2022 з призначенням платежу: "плата за дизпаливо по рах. №9 від 20.01.2022 у т.ч. ПДВ 20.00% - 104500.00" (т.с. 1 а.с. 6).

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначив про те, що сплачене позивачем дизельне паливо за Договором поставки № 2001-1 від 20.01.2022 та за Договором поставки № 2101 від 21.01.2022 відповідачем поставлено у встановлені Договорами строки позивачу так і не було.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов Договорів поставки № 2001-1 від 20.01.2022 та № 2101 від 21.01.2022 ТОВ «АПК Хлібопродукт» 14.06.2022 на офіційну електронну пошту відповідача: ТОВ «Профіт Агро» - profitagro2017@gmail.com. зазначену в Договорі в розділі «юридичні адреси та реквізити сторін», було направлено лист за вих. № 13/06-01 від 13.06.2022, в якому позивач зазначив про порушенням відповідачем умов спірних договорів з проханням розібратися в ситуації, визначитися з напрямком наступних дій (т.с. 1 а.с. 19-20).

Із обставин справи слідує, що 05.07.2022 позивач, на офіційну електронну адресу відповідача: profitagro2017@gmail.com, зазначену в Договорі в розділі «юридичні адреси та реквізити сторін» направив Лист-вимогу за вих. вих. № 05/07-01 від 05.07.2022, в якій зазначив про відсутність з боку відповідача будь-яких відповідей або пропозицій врегулювати ситуацію, що склалася, з вимогою в зв`язку із цим повернути грошові кошти передплати у розмірі 627000,00 грн. в строк до 12 липня 2022 року (т.с. 1 а.с. 21-22).

Також, 15.08.2022 позивач, на офіційну електронну адресу відповідача profitagro2017@gmail.com, зазначену в Договорі в розділі «юридичні адреси та реквізити сторін», направив вимогу про виконання обов`язків за Договором в повному обсязі вих. № 15/08-01 від 15.08.2022 з вимогою поставити товар дизельне паливо 22000 літрів (т.с. 1 а.с. 23-24).

20.04.2023 позивач, на адресу місцезнаходження ТОВ «Профіт Агро»: 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Артема, буд. 24, кв. 28 направив Вимогу про виконання обов`язків за Договором в повному обсязі за вих. № 20/04-01 від 20.04.2023 з вимогою поставити позивачу товар не пізніше 28.04.2023. Відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошта цінний лист з описом вручено за довіреністю 24.04.2023 (т.с. 1 а.с. 25-27).

Проте відповідач зворотної відповіді не надав, грошові кошти позивачу не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідач позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 1254000,00 грн. визнав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати.

Частиною 2 статті 570 ЦК України встановлено, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/45382/17.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання позивачу оплаченого згідно з платіжними дорученнями № 3722 від 21.01.2022 та № 3731 від 21.01.2022).

У зв`язку із порушенням відповідачем умов Договорів поставки № 2001-1 від 20.01.2022 та № 2101 від 21.01.2022 ТОВ «АПК Хлібопродукт» 14.06.2022 на офіційну електронну пошту відповідача: ТОВ «Профіт Агро» - profitagro2017@gmail.com. зазначену в Договорі в розділі «юридичні адреси та реквізити сторін», було направлено лист за вих. № 13/06-01 від 13.06.2022, в якому позивач зазначив про порушенням відповідачем умов спірних договорів з проханням розібратися в ситуації, визначитися з напрямком наступних дій.

Із обставин справи слідує, що 05.07.2022 позивач, на офіційну електронну адресу відповідача: profitagro2017@gmail.com, зазначену в Договорі в розділі «юридичні адреси та реквізити сторін» направив Лист-вимогу за вих. вих. № 05/07-01 від 05.07.2022, в якій зазначив про відсутність з боку відповідача будь-яких відповідей або пропозицій врегулювати ситуацію, що склалася, з вимогою в зв`язку із цим повернути грошові кошти передплати у розмірі 627000,00 грн. в строк до 12 липня 2022 року.

Також, 15.08.2022 позивач, на офіційну електронну адресу відповідача profitagro2017@gmail.com, зазначену в Договорі в розділі «юридичні адреси та реквізити сторін», направив вимогу про виконання обов`язків за Договором в повному обсязі вих. № 15/08-01 від 15.08.2022 з вимогою поставити товар дизельне паливо 22000 літрів.

20.04.2023 позивач, на адресу місцезнаходження ТОВ «Профіт Агро»: 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Артема, буд. 24, кв. 28 направив Вимогу про виконання обов`язків за Договором в повному обсязі за вих. № 20/04-01 від 20.04.2023 з вимогою поставити позивачу товар не пізніше 28.04.2023. Відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошта цінний лист з описом вручено за довіреністю 24.04.2023.

Отже, позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачеві листів-вимог: Лист на адресу ТОВ «Профіт Агро» вих. № 13/06-01 від 13.06.2022; Вимога на адресу ТОВ «Профіт Агро» вих. № 05/07-01 від 05.07.2022; Вимога на адресу ТОВ «Профіт Агро» вих. № 15/08-01 від 15.08.2022; Вимога на адресу ТОВ «Профіт Агро» вих. № 20/04-01 від 20.04.2023.

Таким чином, у зв`язку з реалізацією покупцем його права на повернення попередньої оплати припиняється зобов`язання з поставки та виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Отже, у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу суми попередньої оплати в розмірі 1254000,00 грн.

Частиною 2 статті 530 ЦК України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У даному разі, матеріалами справи підтверджено, що строк виконання грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати настав.

Суд зазначає, що в статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.

Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п.74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару, визначеного у рахунках № 8 від 20.01.2022 та № 9 від 20.01.2022, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі

За встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1254000,00 грн., що становить суму попередньої оплати за товар.

Відповідач у відзиві заявив клопотання про розстрочення виконання рішення, просив суд розстрочити виконання рішення по справі наступним шляхом: 31.08.2023 - 150000,00 грн., 30.09.2023 - 150000,00 грн., 31.10.2023 - 150000,00 грн., 30.11.2023 - 150000,00 грн., 31.12.2023 - 150000,00 грн., 31.01.2024 - 150000,00 грн., 28.02.2024 - 150000,00 грн., 31.03.2024 - 150000,00 грн., 30.04.2024 - 150000,00 грн.

У поданому відзиві, відповідач визнає факт існування заборгованості перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі і висловлює готовність погашати заборгованість перед позивачем, але частинами. На обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення зазначає про те, що Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено Лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022р. №75 (у редакції Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27.07.2022р. №169), затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасові окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23.07.2022. Харківська міська територіальна громада входить до вказаного Переліку (безпосереднє місцеперебування відповідача). Відповідачем також зазначено про те, що у період з 24.02.2022 по 08.09.2022 невстановлені особи вчинили крадіжку майна відповідача у розмірі 415142 кг. ячменя, яке перебувало на відповідальному зберіганні ТОВ Компанія «Добробут Сервіс» за адресою: Харківська обл., Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Геологічна, буд. 10-Б, чим було спричинено матеріальну шкоду, що підтверджується Витягом з ЄРДР 12023221080000093 від 09.02.2023, актом звірки за період 2022 року, актом Звіряння ТМЦ на період 01.01.2023 року та фотознімками.

Отже, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, факт ведення активних бонових дій на території, на якій знаходяться виробничі потужності відповідача та як наслідок зупинення господарської діяльності підприємства, відповідач розстрочити виконання рішення строком на дев`ять місяців.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За частинами 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень ст. 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Також Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач.

Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Аргументи відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, зумовлених військовою агресією Російської Федерації проти України, суд відхиляє з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: збройний конфлікт, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.

Настання форс-мажорних обставин, в кожному окремому випадку, засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово- промисловими палатами, шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Відкритий лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, адресований всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв`язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов`язання. Адже обставини для суб`єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/2394/21 (постанова від 14.06.2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Суд зазначає, що розв`язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони.

У даному випадку відповідачем не доведено прямого причино-наслідкового зв`язку між неповернення ним отриманих від позивача коштів та війною в Україні.

Крім того, доказів повідомлення позивача, у відповідності до умов договору, про настання у відповідача форс-мажорних обставин суду не надано. Більше того, листи позивача залишились з боку відповідача без зворотної відповіді.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, у задоволенні клопотання про розстрочення рішення слід відмовити.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає на відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Агро" (61002, м. Харків, вул. Артема, б. 24, кв. 28, код ЄДРПОУ 38385877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Хлібопродукт" (64331, Харківська обл., с. Липчанівка, вул. Миру, б. 1, код ЄДРПОУ 34136340) - 1254000,00 грн. заборгованості та 18810,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення буде складено на протязі 10 днів з моменту проголошення його вступної та резолютивної частин.

Повне рішення складено "25" серпня 2023 р.

Суддя Є.М. Жиляєв