Рішення

від 28.08.2023 по справі 922/2722/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2722/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Колір", м. Харків про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Колір", відповідач, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 21 126,82 грн., з яких: 14 976,95 грн. основний борг, 2 297,83 грн. пеня, 537,94 грн. три проценти річних та 3 314, 10 грн. інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №147 від 17.10.2017 купівлі-продажу електричної енергії в частині повної та своєчасної оплати поставленої електроенергії. Справу позивач просив суд розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.06.2023 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.06.2023, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Разом з тим, 18.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач, зокрема, вказує на те, що сума основного боргу у розмірі 14 976,95 грн. сплачена відповідачем 02.08.2023, на підтвердження чого надана копія платіжної інструкції №1125.

Також відповідач вказує на те, що позивачем не було враховано, що договір було укладено до введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року, тобто до моменту появи форс-мажорних обставин, як-то введення воєнного положення, а отже особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо це порушення сталося внаслідок непереборної сили (обставин, що не залежали від волі відповідача). Також позивачем не було враховано усні домовленості щодо розстрочення боргу, що виникли саме після введення воєнного стану в Україні, бо фізичної можливості документально погодити розстрочення боргу на початку повномасштабної війни не було можливим. Підтвердженням, що позивачем було усно погоджено розстрочення усієї суми боргу відповідач вважає відсутність претензій щодо розстрочення оплати боргу з загальної суми боргу у 108 000,00 грн., а тільки претензії щодо його залишку. Позивачем не було вжито заходів для досудового врегулювання спору, якщо позивач вважав усні домовленості щодо розстрочення боргу такими, що втратили силу. За таких обставин ТОВ фірма "Колір" розраховувало, що ще має час на сплату залишкової суми боргу, з огляду на попередню домовленість та продовження воєнного стану в Україні, при вжитті заходів для досудового врегулювання спору ТОВ фірма "Колір" сплатило би залишкову суму боргу, без доведення розгляду справи у суді. З огляду на те, що заборгованість у розмірі 14 976,95 грн. була повністю погашена відповідачем 02.08.2023, існування форс-мажорних обставин, відсутність законних підстав для нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги в тому числі, з урахуванням положень п. 1 та п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

За загальним правилом, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (ч. 2 ст. 118 ГПК України). Частиною 2 статті 119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У зв`язку із тим, що у суду відсутні докази отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі до подання відзиву, суд з метою забезпечення дотримання однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - змагальності сторін, встановленого пунктом 4 частини 2 статті 2, статтею 13 ГПК України та повноти і всебічності розгляду справи, з метою сприяння відповідачу у реалізації ним процесуальних прав та з урахування строків розгляду справи у спрощеному провадженні, вважає за доцільне продовжити строк на подання відзиву та прийняття відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (постачальник за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Колір" (споживач за договором, відповідач) був укладений договір №147 купівлі-продажу електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачу електричну енергію в межах встановленої (дозволеної) потужності, а споживач зобов`язується прийняти поставлену постачальником електричну енергію та оплатити її на умовах цього договору.

Постачальник зобов`язується постачати електроенергію споживачу на період дії даного договору у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, які вказані у додатковій угодi № 1 до даного договору. Щомісяця до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформляти та надавати споживачу акт здачі-прийняття робiт (надання послуг) мiж споживачем та постачальником на підставі наданих споживачем вiдомостей про споживання електричної енергiї (п. п. 2.3, 2.3.1, 2.3.2 договору).

Споживач зобов`язується щомiсяця, на пiдставi даних приладів облiкy електроенергії, не пiзнiше встановленої дати оформлювати та надавати постачальнику вiдомостi про фактичні обсяги спожитої електричної енергiї. Щомісячно до 10-го числа мiсяця, наступного за звiтним, пiдписати Акт здачі-прийняття робiт (надання послуг) за звiтний перiод. Проводити оплату за електричну енергії відповідно до додаткової угоди №2 до даного договору (п.п. 2.4, 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3).

Відповідно до п. 3.1 договору, споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за графіком, встановленим у додатковій угоді № 2 до даного договору.

Фактичний обсяг спожитої електроенергiї відображається у акті здачі-прийняття робiт (надання послуг), який формується не пiзнiше 10-го (десятого) числа мiсяця, наступного за розрахунковим (п.4 додаткової угоди №1 від 17.10.2017).

Розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за тарифом: собівартість плюс 5% (собiвартiсть = цiна закупки 1 кВт*г в ДП Енергоринок) + передача 1 кВт*г. по мережам АК "Харківобленерго". Порядок розрахунків за спожиту електроенергiю: 1-й платіж - споживач сплачує 50% заявленого обсягу електроенергії до 25-го числа місяця, що передує місяцю поставки; 2-й платіж - споживач сплачує 50% заявленого обсягу електроенергії до 15-го числа в місяці поставки (п. 3 додаткової угоди №2 від 17.10.2017).

Відповідно до п. 3.3 договору, при розірванні або призупиненні дії даного договору в разі сплати споживачем суми, яка менше вартості електричної енергії, фактично спожитої в розрахунковому місяці, споживач зобов`язується здійснити оплату відсутньої суми протягом 5(п`яти) банківських днів з моменту надання постачальником підписаного акту здачі-приймання.

Згідно п. п. 6.1, 6.2 договору він набирає чинності з 01 сiчня 2018 року i дiє до 31 грудня 2018 року. Якщо за мiсяць до закінчення тepміну дiї договору жодною iз сторін не буде заявлено про припинення його дiї або перегляд його умов, договiр вважається продовженим на настyпний календарний piк.

Як вказує позивач, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано електричної енергії на загальну суму 108 000 грн., що підтверджується актом звіряння за період з 01.02.2022 від 01.06.2023, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий, березень 2022 року, довідкою про фактичні обсяги купівлі електричної енергії АК "Харківобленерго" та копією листа АК "Харківобленерго" від 28.04.2023.

Втім відповідач лише частково оплатив вартість отриманої електричної енергії внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 14976,95 грн.

Через неналежне виконання відповідачем умов договору, позивачем нараховані пеня у розмірі 2 297,83 грн., три проценти річних у розмірі 537,94 грн. та 3 314,10 грн. інфляційних втрат.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до вимог статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 14 976,95 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, 02.08.2023 платіжною інструкцією №1125 відповідачем була оплачена основна заборгованість за договором у розмірі 14 976,95 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 14 976,95 грн. сплачена відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, що підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань" розмір пені, передбачений п. 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.5 договору, у разі несвоєчасної оплати коштів передбачених п. 3.3 даного договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, від суми яка підлягає сплаті за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаних сум пені, процентів річних та індексу інфляції дійшов висновку, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає нормам чинного законодавства.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача щодо незаконності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат, оскільки відповідач помилково вважає що до нього можуть бути застосовані положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану". Відповідач є суб`єктом господарювання (юридичною особою), тобто не може вважатися "населенням" у розумінні Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану". Доказів розміщення у приміщеннях відповідача внутрішньо переміщених осіб, які є кінцевими споживачами комунальних послуг, та того, що відповідач не має права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом від 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зазначає, що факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим.

Разом з тим, суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21.

Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для невиконання боржником зобов`язання та звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив форс-мажорних обставин на можливість виконання ним зобов`язання, тобто наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами форс-мажорними обставинами та неможливістю належного виконання зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Відповідач не надав сертифікату ТПП, отриманого в порядку Регламенту за конкретним зобов`язанням. Відповідачем не доведено факт настання для нього форс-мажорних обставин у порядку, передбаченому договором, а також не доведено причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин та неможливістю виконання ним грошового зобов`язання за договором.

При цьому суд також відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем порушений порядок позасудового врегулювання спору між сторонами, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. При цьому, відповідно до частини першої ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Офіційне тлумачення стосовно питання обов`язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний Суд України у справі N 1-2/2002 від 09.07.2002. Так, обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначені приписи національного законодавства, останнє не встановлює обов`язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду.

В той же час, навіть за наявною обов`язковою умовою того чи іншого господарського договору про досудове врегулювання спору, не є підставою для обов`язкового проходження такої позасудової процедури до пред`явлення відповідного позову до суду.

За таких обставин, безпосереднє пред`явлення ТОВ "Енерго Х" позову до господарського суду з метою захисту власних порушених майнових прав не є і не може бути підставою ані для залишення такого позову без розгляду, його повернення, ані для відмови у задоволенні позовних вимог. В протилежному випадку, матиме місце порушення права на справедливий суд відповідно до положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. З огляду на це, позивач, використовуючи судовий спосіб захисту його майнового права, діяв у порядку, передбаченому як положеннями матеріального, так і процесуального законодавства України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 297,83 грн. пені, 537,94 грн. 3% річних та 3 314,10 грн. інфляційних втрат як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд роз`яснює позивачу, що питання про повернення останньому сплаченого судового збору у розмірі 1902,70 грн. буде вирішено судом після подання позивачем відповідного клопотання.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору у розмірі 781,30 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 231, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Колір" (61035, м. Харків, вул. Вишнева, 27, код ЄДРПОУ 03057087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 95, код ЄДРПОУ 38000735) - 2 297,83 грн. пені, 537,94 грн. 3% річних, 3 314,10 грн. інфляційних втрат та 781,30 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 14 976,95 грн. основної заборгованості.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 95, код ЄДРПОУ 38000735).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Колір" (61035, м. Харків, вул. Вишнева, 27, код ЄДРПОУ 03057087).

Рішення підписано 28 серпня 2023 року.

СуддяО.В. Погорелова