Рішення

від 28.08.2023 по справі 280/4603/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2023 року Справа № 280/4603/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Студія "Акварель" (вул. Козача, буд. 7А, м. Запоріжжя, 69095) до Дніпровської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби України) (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Студія "Акварель" (далі позивач) до Дніпровської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби України) (далі відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UА110150/2023/000034/2 від 03.05.2023.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000034/2 від 03.05.2023 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем-декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу-митниці визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). Відповідач не мав жодних правових підстав визначати митну вартість товару із застосуванням резервного методу. Зазначає, що для висновку про наявність розбіжностей між документами, поданими на підтвердження митної вартості товарів, необхідно правильно встановити зміст цих документів як доказів у митній справі. Митний орган повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування (ціну товару та інші складові митної вартості, які підлягають обчисленню, за умови їх наявності) в документах, перелічених в ч. 2ст. 53 Митного кодексу України (далі за текстом МК України). Позивач наголошує, що декларантом надані першоджерела митної вартості товару згідно ч. 2ст. 52 МК України: контракт, інвойс, довідка про транспортні витрати, договір на перевезення товару, рахунок на оплату транспортних витрат, натомість відповідач безпідставно поставив під сумнів наданий перелік документів та застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, склав оскаржуване Рішення. Подані декларантом документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту, згідно з вимогамист. 58 МК України, водночас відповідач не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення, а тому вважає оскаржене рішення протиправним, а збільшення вартості товару такою, що суттєво порушує права позивача. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідачем до суду 18.07.2023 було подано відзив на позовну заяву, де вказано, що при проведенні контролю митної вартості товарів при митному оформленні митної декларації від 03.05.2023 № UA110150/2023/006020 встановлено, що надані декларантом документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті за ці товари та відсутня вся необхідна документально підтверджена інформація щодо складових митної вартості, необхідних при її обчисленні. Вважає, що дії та рішення посадових осіб митниці оргументовані, відповідають вимогам чинного законодавства. У звязку з цим просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14.01.2014 року ТОВ «Декор Студія «Акварель» (Покупець, позивач) укладений із турецькою компанією - фабрикою «KALEKIM Kimyevi Maddeler Sanay ve Ticaret A.S.» (далі - Продавець) Контракт №CLS131008 (далі - Контракт), згідно із п.п. 1.1 Контракту якого Продавець продає, а Покупець купує продукцію будівельної хімії «Товар», вартість, кількість, асортимент, ціни, умови поставки та оплати, якого будуть визначені кожним окремим замовленням.

Згідно п.п. 1.2 Контракту Товар поставляється партіями та у строки, погодженими у замовленні.

Згідно п.п. 3.2.1. Контракту Товар поставляється на умовах CFR Стамбул. Строки та інші умови поставки повинні підтверджуватися письмово на кожну поставку.

18.03.2021 року між Продавцем та Покупцем укладено додаткову угоду №4 до Контракту, згідно якої п.п 3.2.1. Контракту викладно у новій редакції, згідно якої Товар поставляється на умовах, строки та інші умови поставки повинні підтверджуватися письмово на кожну заявку у рахунку-фактурі. Товар може бути поставлений на умовах поставки FOB, FCA, CFR, CIF.

Згідно п.п. 5.1. Контракту умови оплати є невід`ємною та складовою частиною Контракту, за погодженням Покупця та Продавця обумовлюються письмово в замовленні, окремо для кожного замовлення.

Додатковою угодою №4, укладеною Продавцем та Покупцем 18.03.2021 року, п.п. 5.1. Контракту викладено у новій редакції, згідно якої умови оплати є невід`ємною та складовою частиною Контракту, за погодженням Покупця та Продавця обумовлюються письмово в замовленні в рахунку-фактурі, окремо для кожного замовлення.

Згідно п.п. 4.2. Контракту загальна вартість Контракту складає приблизно 900000,00 доларів США та кожне замовлення оплачується окремо.

Згідно п.п. 5.3. валютою оплати за Контрактом є долар США

Згідно п.п. 6.2. Контракту вартість пакування включена до ціни Товару та додатковій оплаті Покупцем не підлягає.

13.04.2023 Продавцем та Покупцем погоджено замовлення Товару, викладене у інвойсі від 13.04.2023 №KKX2023000000553, в якому зазначено перелік продукції, що складається із32 Товарів на загальну суму 10922,13 доларів США. Умови поставки FCA Istanbul. Умови платежу відстрочення платежу на 180 днів.

05.04.2023 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (далі Експедитор) укладено Договір №0504-2023 про транспортне експедирування обслуговування (далі Договір на перевезення). Згідно пункту 1.1. Замовник замовляє, а Експедитор надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.

Згідно п. 1.2 Договору на перевезення Експедитор надає експедиційні послуги (планування та організація перевезень, отримання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних та інших формальностей, контроль за проходженням та одержанням вантажів, проведення взаєморозрахунків тощо). При цьому Експедитор має право залучати третіх осіб для виконання заявок Замовника. Експедитор від імені Замовника або від власного імені, але в інтересах Замовника, укладає договори з превізниками або іншими Експедиторами-виконавцями і оплачує їх послуги грошовоими коштами, які надійшли від Замовника.

Відповідно до п. 1.3 Договору на перевезення конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника.

Пунктом 1.4 Договору на перевезення ціна договору складає суму вартості наданих послуг на підставі заявок до Договору на перевезення.

Згідно із заявою № 1 від 05.04.2023 до Договору на перевезення вартість перевезення складає 65090 грн.

Згідно п. 2.3. Договору на перевезення взаємні розрахунки та платежі за виконання послуг виконуються відповідно до виставленого рахунку Експедитора.

26.04.2023 Експедитором позивачу виставлено рахунок №9 на суму перевезення к розмірі 65090 грн.,, з яких 35800 грн вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Стамбул, Туреччина п.п. Орлівка, Україна, 29290 грн. вартість транспортно-експедиційних послуг по території України.

26.04.2023 Експедитором позивачу надана довідка № 26/04-1 про транспортні витрати на загальну суму перевезення у розмірі 65090 грн.

Згідно платіжної інструкції № 95 від 05.05.2023 сплачено рахунок Експедитора № 9 від 26.04.2023 на суму 20000 грн.

Згідно платіжної інструкції № 97 від 10.05.2023 сплачено рахунок Експедитора № 9 від 26.04.2023 на суму 10090 грн.

Згідно платіжної інструкції № 99 від 15.05.2023 сплачено рахунок Експедитора № 9 від 26.04.2023 на суму 10000 грн.

Згідно платіжної інструкції № 100 від 16.05.2023 сплачено рахунок Експедитора № 9 від 26.04.2023 на суму 25000 грн.

З метою митного оформлення товару 03.05.2023 декларантом була подана ЕМД №23UА11050006020U3 та докази на підтвердження митної вартості товару згідно графи 44 у вигляді наступних документів: зовнішньоекономічний контракт №CLS131008 від 14.01.2014 року з додатковими угодами, інвойс №KKX2023000000553, пакувальний лист, довідка про транспортні витрати, рахунок на транспортні витрати № 9 від 26.04.2023, Договір на перевезення із заявою на перевезення та інші документи.

Митна вартість визначена декларантом за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості Товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості Товарів декларантом разом з ЕМД №23UА11050006020U3, відповідно до ч. 3ст. 53 Митного кодексу України відповідачем було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) до митного оформлення надано замовлення від 07.03.2023 № 5, яке не підписано продавцем. У замовленні від 07.03.2023 № 5 відсутні відомості щодо умов поставки та асортимент артикулів не відповідає заявленим до митного оформлення та вказаним у рахунку-інвойсі від 13.04.2023 №KKX2023000000553; 2) відповідно до п. 5.1 контракту умови оплати по згоді сторін погоджуються письмово в замовленні, окремо для кожного замовлення. Вказана інформація відсутня у замовленні від 07.03.2023 № 5; 3) відповідно до графи 20 ЕМД поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах FCA Стамбул, Туреччина. Рахунок-інвойс від 13.04.2023 №KKX2023000000553 та замовлення від 07.03.2023 № 5 не містять відомостей щодо умов поставки оцінюваної партії. У рахунку-проформі відсутні відомості щодо поіменованого місця доставки на умовах FCA; 4) декларантом до митного оформлення надано висновок експерта Дніпропетровської ТПП від 01.05.2023 № ГО-361 щодо оцінки товару, ввезеного на митну територію України, однак не додано відповідних додатків, які підтверджують джерела використання цінової інформації.

Відповідачем було запропоновано декларанту подати додаткові документи у відповідності до вимог ч. 3ст. 53 Митного кодексу України.

Декларантом додатково було проформу інвойс від 10.03.2023, прайс-лист від 02.01.2023, паспорт безпеки від 13.04.2023, договір на ТЕО від 07.04.2023 № 070423 та декларант повідомив відповідача про неможливість подачі інших додаткових документів у десятиденний термін.

За результатами додатково надісланих документів декларантом відповідачем проінформовано про наступне: 1) наданий декларантом прайс-лист виставлений конкретному субєкту та не містить умов поставки; 2) проформа-інвойс від 10.03.2023 містить посилання на умови поставки EXW Balikesir, а наданий під час митного оформлення інвойс від 13.04.2023 №KKX2023000000553 містить інші умови поставки; 3) наданий договір ТЕО від 07.04.2023 № 070423 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Тріміда» свідчить про залучення третіх осіб при здійсненні доставки вантажу, однак підтвердження сплати послуг ТЕО не надано, що унеможливлює контроль співставлення заявленої митної вартості на дану партію товару.

За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000034/2 від 03.05.2023, яким відкориговано митну вартість товару, заявленого до розмитнення за вищезазначеною ЕМД, та визначено її за резервним методом - на підставі раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях і винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2023/000120.

Також, в означеному рішенні відповідач зазначив, що ним проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті IIV Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГААТ 1947). Джерелами такої інформації є митна декларація від 16.03.2023 №UA100130/2023/701242, від 17.04.2023 № UA100100/2023/429467.

Вважаючи вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товару протиправним, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 7 МК України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Відповідно ч. 2 ст. 53 МК України - документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5,6ст. 52 МК України , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3ст. 53 МК Українипередбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5ст. 53 МК України).

Відповідно до положень ч.ч. 1- 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МКУкраїни.

Приписами ст. 337 МК Українипередбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4ст. 54 МК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 4 ст. 53 МК України , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України ;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації миних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1ст. 55 МК України,рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно дорозділу Хцього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно доглави 4цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 1ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу(ч. 3 ст. 57 МК України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст.57 МК України).

Відповідно до п. 4 ст. 57 МК України - у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 57 МК України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59, 60 МК України. Під час консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України - метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1,2, 5ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч. 2ст. 53 МК України, проте при перевірці правильності визначення митної вартості товару, відповідачем встановлені розбіжності у поданих документах. З цього приводу, судом враховано наступне.

Стосовно зауваження відповідача, що до митного оформлення надано замовлення від 07.03.2023 № 5, яке не підписано продавцем. У замовленні від 07.03.2023 № 5 відсутні відомості щодо умов поставки та асортимент артикулів не відповідає заявленим до митного оформлення та вказаним у рахунку-інвойсі від 13.04.2023 №KKX2023000000553, а також те, що відповідно до п. 5.1 контракту умови оплати по згоді сторін погоджуються письмово в замовленні, окремо для кожного замовлення, однак вказана інформація відсутня у замовленні від 07.03.2023 № 5, суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 5.1. Контракту умови оплати є невід`ємною та складовою частиною Контракту, за погодженням позивача та продавця обумовлюються письмово в замовленні, окремо для кожного замовлення.

Додатковою угодою №4, укладеною продавцем та позивачем 18.03.2021 року, п.п. 5.1. Контракту викладено у новій редакції, згідно якої умови оплати є невід`ємною та складовою частиною Контракту, за погодженням позивача та продавця обумовлюються письмово в замовленні в рахунку-фактурі, окремо для кожного замовлення.

Тобто, вартість, кількість, асортимент, ціни, умови поставки та оплати, викладаються в рахунку-фактурі, який є замовленням Покупця та є невід`ємною частиною Контракту.

До митного оформлення були подані Контракт з додатковими угодами та інвойс від 13.04.2023 №KKX2023000000553 на загальну суму 10922,13 дол. США, в якому зазначені умови поставки FCA Istanbul та умови платежу відстрочення платежу на 180 днів, який і є замовленням Позивача.

Отже, зазначені розбіжності Відповідача не відповідають дійсності, а тому не впливають на обрахунок числового показника митної вартості товару.

За аналогічних підстав суд не бере до уваги посилання відповідача, що Рахунок-інвойс від 13.04.2023 №KKX2023000000553 та замовлення від 07.03.2023 № 5 не містять відомостей щодо умов поставки оцінюваної партії та відсутність відомостей у рахунку-проформі щодо поіменованого місця доставки на умовах FCA, оскільки інвойс від 13.04.2023 №KKX2023000000553 містить умови поставки - FCA Istanbul.

Окрім того, рахунок-проформа є документом, що виданий на підставі погоджених заявок на перевезення, містить інформаціющодовартості витрат до кордону, а також ідентифікуючу інформацію з оцінюваною партією товару.

Щодо надання декларантом до митного оформлення висновку експерта Дніпропетровської ТПП від 01.05.2023 № ГО-361 щодо оцінки товару, ввезеного на митну територію України, без відповідних додатків, які підтверджують джерела використання цінової інформації, суд зазначає, що в розумінні ст. 53 МК Україниекспертний висновок не є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Стосовно того, що наданий договір ТЕО від 07.04.2023 № 070423 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Тріміда» свідчить про залучення третіх осіб при здійсненні доставки вантажу та унеможливлює контроль співставлення заявленої митної вартості на дану партію товару суд зазначає наступне.

За змістом умов постачанняFCAза Інкотермс 2010 «Free Carrier» («Франко перевізник») продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем,увласних приміщеннях абоуіншому обумовленому пункті. Відповідно доFCAвід продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; цеумовипостачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюгдоставки,укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар, після його митного оформленняурежимі експорту в обумовленому місті. Згідно з пп. «а» п. Б3 умовFCAпокупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару відпоіменованого місцяпостачання.

Як було уже судом зазначено вище, 05.04.2023 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (далі Експедитор) укладено Договір №0504-2023 про транспортне експедирування обслуговування (далі Договір на перевезення). Згідно пункту 1.1. Замовник замовляє, а Експедитор надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.

Згідно п. 1.2 Договору на перевезення Експедитор надає експедиційні послуги (планування та організація перевезень, отримання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних та інших формальностей, контроль за проходженням та одержанням вантажів, проведення взаєморозрахунків тощо). При цьому Експедитор має право залучати третіх осіб для виконання заявок Замовника. Експедитор від імені Замовника або від власного імені, але в інтересах Замовника, укладає договори з превізниками або іншими Експедиторами-виконавцями і оплачує їх послуги грошовоими коштами, які надійшли від Замовника.

Відповідно до п. 1.3 Договору на перевезення конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника.

Пунктом 1.4 Договору на перевезення ціна договору складає суму вартості наданих послуг на підставі заявок до Договору на перевезення.

Згідно із заявкою № 1 від 05.04.2023 до Договору на перевезення вартість перевезення складає 65090 грн.

Згідно п. 2.3. Договору на перевезення взаємні розрахунки та платежі за виконання послуг виконуються відповідно до виставленого рахунку Експедитора.

26.04.2023 Експедитором позивачу виставлено рахунок №9 на суму перевезення к розмірі 65090 грн.,, з яких 35800 грн вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Стамбул, Туреччина п.п. Орлівка, Україна, 29290 грн. вартість транспортно-експедиційних послуг по території України.

Згідно із наявною в матеріалах справи довідкою від 26.04.2023 № 26/04-1 про транспортні витрати витрати на перевезення вантажу згідно Договору № 0504-23 про транспортне експедирування обслуговування від 05.04.2023 автомобілем ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 по маршруту складають загальну суму перевезення у розмірі 65090 грн.

Окрім того, між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) та ТОВ «Тріміда» було укладено договір № 070423 на транспортно-експедиційне обслуговування від 07.04.2023, відповідно до п. 1.1 якого Експедитор, діючи від імені і за рахунок Замовника, згідно Договору про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів долучає третю сторону, Перевізника, для доставки вантажів автомобільним транспортом в міжнародному або міжобласному сполученні. Перевізник доставляє заявлені вантажі, а Експедитор оплачує послуги Перевізника із коштів Замовника на узгоджених нижче умовах.

Таким чином подання позивачем до митного оформлення перевізних документів, а саме Договору № 070423 від 07.04.2023, свідчить про погодження ТОВ «Декор Студія «Акварель» замовлення Експедитором послуг третіх осіб, необхідних для виконання послуг, тому укладення договору Договору № 070423 від 07.04.2023 узгоджується як з приписами чинного законодавства, так і зумовамидоговору.

Оскільки відповідно до умов договору про транспортне експедирування обслуговування від 05.04.2023 № 0504-23 ФОП ОСОБА_1 наділений правом саме організовувати перевезення, отжезалученнятретьої сторони перевізника - компанії на думку суду, не ставить під сумнів заявлену позивачем вартість транспортування товару.

Митним законодавством не визначено вид доказів, яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом підтвердження розміру витрат на перевезення імпортованих товарів і суд не встановив жодних суперечностей в наданих позивачем документах на підтвердження транспортних витрат.

Доводи митного органу стосовно відсутності у додатково наданому прайс-листі (б/н) інформації щодо умов поставки товарів суд вважає необгрунтованими, з огляду на таке.

Прайс-лист за своєю суттю є переліком товарів чи послуг за ціною, яка зазначається у ньому для невизначеного кола споживачів, у зв`язку з чим законодавством не передбачено, що у такому документі повинні бути зазначені умови поставки товару чи інші реквізити, які мають безпосередньо вказувати на конкретну господарську операцію щодо постачання товару.

Верховний Суд в Постанові від 23.10.2020 по справі № 810/690/17 зазначає, що прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Відповідно до вищенаведеного, вимога Відповідача про зазначення в прайс листі відповідних відомостей про умови поставки товару та інші умови, не є обґрунтованою.

Оцінюючи питання правомірності оскарженого рішення, суд виходить з того, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість, суд зауважує, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент митного оформлення придбаного позивачем товару у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положеньстатті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Суд зазначає, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписівМитного кодексу Українинадавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість заявленого до розмитнення товару.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст.58 МК України.

У свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено суду, що надані позивачем документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Щодо застосування методів визначення митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 1-2ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за шістьма методами.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно ч.3ст. 57 МК Україникожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до нормМК України.

Посадова особа митного органу визначила митну вартість за допомогою резервного методу визначення митної вартості.

В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на наявність у нього інформації щодо митного оформлення за МД, переліченими у оскаржуваному Рішенні, відповідно до яких невідомий суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснив митне оформлення подібного (аналогічного) товару за вищим рівнем митної вартості.

Факт митного оформлення товарів, які раніше декларувалися по нижчому рівню митної вартості ніж товар, який декларував позивач, не може розцінюватися, як заниження рівня митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Джерело інформації, на яке посилається відповідач при коригуванні митної вартості, а саме: митні декларації від 16.03.2023 №UA100130/2023/701242, від 17.04.2023 № UA100100/2023/429467, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару було імпортовано до України.

Подані декларантом документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту, згідно з вимогамист. 58 МК України.

Водночас, відповідач не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості Товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії відповідача по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості суб`єктів господарювання планувати в подальшому свою господарську діяльність.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим дійшов висновку, що Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА110150/2023/000034/2 від 03.05.2023 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно дост. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зіст. 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню.

У силу вимог ч.1ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2684 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 126. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч.1ст.139 КАС Українина його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Дніпровської митниці.

Керуючись статтями139,241,243-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Студія "Акварель" (вул. Козача, буд. 7А, м. Запоріжжя, 69095) до Дніпровської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби України) (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000034/2 від 03.05.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Студія "Акварель" (вул. Козача, буд. 7 а, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 37020656) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 22; код ЄДРПОУ 43971371) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28.08.2023.

Суддя А.В. Сіпака