Ухвала

від 28.08.2023 по справі 300/5006/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"28" серпня 2023 р. Справа №300/5006/23

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Бобров Ю.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Філії «Дитячий заклад санаторного типу «Лікувально-оздоровчий комплекс «Верховина» Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 року позовну заяву Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Філії «Дитячий заклад санаторного типу «Лікувально-оздоровчий комплекс «Верховина» Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені залишено без руху.

Згідно даної ухвали позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання документа про сплату судового збору в сумі 2 684 грн.

Судом встановлено, що вищевказана ухвала отримана позивачем 10.08.2023 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про отримання судового рішення.

Однак, у встановлений судом строк позивачем вищезазначений недолік не усунуто.

Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подано заяву про відстрочення сплати судового збору, на підставі статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, до ухвалення судового рішення. В обґрунтування заявленого клопотання вказує, що 15.08.2023 позивачем сформовано заявку для сплати судового збору, яку направлено в органи державного Казначейства України, однак в силу об`єктивних причин органи Казначейства не мають можливості провести оплату судового збору, оскільки казначейське обслуговування в частині здійснення платежів проводиться в порядку черговості у відповідності до пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 09 червня 2021 року № 590, де витрати на оплату судового збору віднесені до третьої черги видатків.

За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може відстрочити стороні сплату судового збору, є її майновий стан, однак доводячи наявність підстав для відстрочення сплати судового збору, позивач не посилається на відсутність коштів для сплати судового збору внаслідок незадовільного майнового стану.

Більше того, виходячи із вказаних приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом вирішувати питання щодо звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру чи розстрочення сплати такого збору виключно по відношенню до фізичних осіб, а не юридичної, якою є позивач в даній адміністративній справі, а також в окремих категоріях спорів, пов`язаних із захистом соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодуванням шкоди здоров`ю, що не відповідає предмету позову в даній адміністративній справі.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23.01.2015 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 № 3674-VI "Про судовий збір" судам роз`яснено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати. Позивач є державним закладом, а спірні правовідносини виникли в результаті реалізації ним владних управлінських функцій.

Суд зазначає, що в обґрунтування свого майнового стану, який унеможливлює сплату судового збору, позивачем не подано жодного підтверджуючого документу.

Також суд приймає до уваги те, що позивач звертається до адміністративного суду не з метою захисту свого порушеного права, а як суб`єкт владних повноважень, реалізуючи таким чином свої владні та управлінські функції, які передбачені відповідними нормами законодавства України. З огляду на реалізацію владних функцій, відстрочення позивачу сплати судового збору, суд поставить в нерівні умови по відношенню до позивача інших платників судового збору.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Філії «Дитячий заклад санаторного типу «Лікувально-оздоровчий комплекс «Верховина» Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Івано-Франківськтурист» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - повернути позивачу з усіма доданими документами.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Бобров Ю.О.