Постанова

від 17.08.2023 по справі 520/61/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 р.Справа № 520/61/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Яковини В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Мажарка" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2022, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 02.12.22 по справі № 520/61/22 за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Мажарка" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2021 № 000269820721.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується зі спірним податковим повідомленням - рішенням, оскільки вважає, що відповідачем безпідставно нарахована сума податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом постачальником позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 року було відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що за умови відсутності будь-яких інших підстав аніж тих, що відображенні в спірному акті перевірки, реальність здійснення господарських операцій за участю апелянта у перевіряємому періоді є підтвердженою на підставі матеріалів, відомостей, первинної бухгалтерської документації, що надана відповідному контролюючому органу, а тому вважає що відповідачем безпідставно нарахована сума податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Головне управління ДПС у Харківській області скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому, посилаючись на те, що зміст скарги зводиться апелянтом до переоцінки тих обставин, яким вже була надана належна оцінка судом першої інстанції, а судом першої інстанції в повній мірі було досліджено обставини, надано належну оцінку всім доказам по справі, просила суд апеляційної інстанції залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватно - орендного cільськогосподарського підприємства «Мажарка» (код за ЄДРПОУ 31929749), за результатами якої складено акт перевірки від 23.10.2021 № 18872/20-40-07-21-07/31929749.

В акті перевірки зазначено наступні порушення:

ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами та доповненнями); пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованим у Мін`юсті України 05.06.1995р. за № 168/704; п.п 14.1.181 п. 14.1 ст 14, п.198.1, п. 198.2., п.198.3 ст 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-ІV встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2021 року у сумі ПДВ 188 955 грн за рахунок завищення ПОСП «Мажарка» податкового кредиту на загальну суму ПДВ 188 955,38 грн за січень 2021 року.

На підставі висновків акта перевірки від 23.10.2021 № 18872/20-40-07-21-07/31929749 контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення від 26.11.2021 № 000269820721 про зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 188 955,0 гривень.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями -рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 26.11.2021 № 000269820721 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - Податковий кодекс України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу).

У силу норм пунктів 44.1, 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд зауважує, що відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем повинно бути надано належним чином оформлені первинні документами та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Більше того, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зокрема, в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 10.09.2018 у справі № 826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі № 826/25442/15, від 11.09.2018 у справі № 810/2677/17, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не є вичерпними ознаками нереальності вчинених господарських операцій, якщо з інших даних вбачається фактична рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу, а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. У свою чергу, доказів проведення перевірки, яка б встановила факт неможливості контрагентом позивача вчиняти зазначений вище правочини, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 12 грудня 2019 у справі № 814/1439/17.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентом, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, колегія суддів ураховує таке.

Позивач у спірному період мав взаємовідносини з ТОВ "Хімагростеп", так у відповідності до договору поставки №120101 від 12.01.2021, укладеного між ПОСП «МАЖАРКА» (Покупець) та ТОВ «Хімагростеп» (Постачальник) (ЄДРПОУ - 39291937), Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцеві у його власність Товар, асортимент, кількість та ціна якого визначені у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар.

У відповідності до Специфікації №12 від 12.01.2021 до Договору встановлено, що: Товаром є - сульфат магнію одноводний (гранульований) 27%Мg. 42%S03; кількість Товару - 114,75 тонн; ціна Товару - 8233,35 грн. без ПДВ; загальна ціна Договору - 1133732.29 грн. з ПДВ; строки оплати - оплата здійснюється до 31.01.2021, шляхом перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника 100% загальної вартості Товару; строки поставки - до 14.01.2021. Поставка Товару допускається окремими партіями;умови поставки - СРТ - склад Покупця (с. Мажарка. Кегичівський р-н. Харківська область). Доставка Товару здійснюється найманим автотранспортом, послуги якого оплачує Постачальник.

Товар за Договором поставлений Позивачу ТОВ «Хімагростеп» 14.01.2021, що підтверджується видатковими накладними за № - №12001 від 14.01.2021, №12002 від 14.01.2021.

Оплата Товару здійснена Покупцем на підставі рахунку на оплату по замовленню №12 від 12.01.2021, що підтверджується платіжним дорученням №60 від 29.01.2021.

Перевезення Товару здійснювалось ТОВ «ТЛК «Райдо» (ЄДРПОУ - 43237268), що підтверджується товаро-транспортними накладними №12001, №12002, №120201, №120202, №120203 від 14.01.2021. У відповідності до даних ТТН, Замовником та Вантажовідправником є ТОВ «Хімагростеп», а Вантажоодержувачем Позивач.

Дослідивши первинні документи, в результаті здійснення спірних господарських операцій, колегія суддів, дійшла висновку про відсутність для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оцінивши подані первинні документи за правилами статті 86 КАС України, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені без дотримання вимог чинного законодавства, не містять необхідних для цілей оподаткування відомостей про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Податковим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Щодо неможливості поставки Товару за договором з огляду на дату перетину останнім державного кордону та проходження митного оформлення.

Колегія судів зазначає, що як суд першої інстанції, так і контролюючий орган без належного дослідження обставин зазначених в договорі, поверхнево дослідив дану господарську операцію, та фактично в акті перевірки підмінив номенклатуру поставленого товару до продукції, що був імпортована ТОВ «Хімагростеп», та який жодним чином в межах виконання договору не реалізовувався.

Так, товаром за Договором та спірною операцією є - сульфат магнію одноводний (гранульований) 27%Мg. 42%S03, а товаром, що імпортований ТОВ «Хімагростеп» 19.01.2021 є Сульфат магнію (Anorel Magasul MgS04 hepta) 16%.

Тобто, з наведеного вбачається, що зазначені номенклатури товару відповідач ототожнює та фактично визнає їх однаковими, в той же час дані міндобрива є різними.

Що стосується сертифікату аналізу від 24.02.21, то як зазначає позивач, що він звернувся до ТОВ «Хімагростеп» за наданням пояснень щодо даного питання. 03.11.2021 року апелянтом отримано пояснення від представників ТОВ «Хімагростеп», у відповідності до яких встановлено, що сертифікат від 24.02.2021 було надано помилково.

Окрім того ТОВ «Хімагростеп» надав сертифікат аналізу від 10.11.2020 №20А405, який було надано до матеріалів справи, та зазначив що саме останній засвідчує відповідність добрив поставлених на користь апелянта 14.01.2021, та який в свою чергу надався, як контролюючому органу в межах подання заперечень на акт перевірки, так і суду першої інстанції як додаток до адміністративного позову.

Крім того, колегія судів зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.04.2019 у справі №826/6245/18.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію, згідно з якою податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідач ані до суду першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Суд апеляційної інстанції також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Слід зазначити, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 09.03.2019 у справі №810/302/15).

На підстав викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на додану вартість, у зв`язку з чим твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч.ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як свідчать матеріали справи, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2834,33 грн. (т.1, а.с. 17) та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції 4251,48 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами.

Оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги позов Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Мажарка" задоволено у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 7085,81 грн.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Мажарка" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 по справі № 520/61/22 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Мажарка" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2021 № 000269820721.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Мажарка" (с.Мажарка, Кегичівський район, Харківська область, 64040, код ЄДРПОУ 31929749) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 7 085 (сім тисяч вісімдесят п`ять) грн 81 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 28.08.2023 року