Постанова

від 28.08.2023 по справі 480/6477/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 р. Справа № 480/6477/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, м. Суми, повний текст складено 14.12.22 року по справі № 480/6477/22

за позовом Головного управління ДПС у Сумській області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Евелін плюс"

про стягнення податкового боргу та накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Сумській області, звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Евелін плюс", в якому просило суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Евелін плюс" за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, та готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4250,00 грн, з податку на прибуток, який сплачують інші підприємства, у розмірі 2202,00 грн, та накласти арешт на кошти, що знаходяться на відкритих рахунках у банках, на суму податкового боргу 6452,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 року у справі № 480/6477/22 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Евелін плюс" за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, та готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг на загальну суму 6452,00 грн, а саме:

- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код бюджетної класифікації 14010100) у розмірі 4250,00 грн на р/р UA 868999980313000029000018001, отримувач ГУК Сум.обл/Сумська обл, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка отримувача 899998;

- з податку на прибуток, який сплачують інші підприємства (код податку 11021000) у розмірі 2202,00 грн на р/р UA 868999980313030002000018001, отримувач ГУК Сум.обл/Сумська обл, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка отримувача 899998.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 року у справі № 480/6477/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти в цій частині постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, та накласти арешт на кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Евелін плюс" в загальній сумі 6450,00 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у банку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що у відповідності до пп.20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту накошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Зазначає, що оскільки проведеними податковим органом заходами було встановлено відсутність у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашено суму податкового боргу, то існують передбачені законом підстави для накладення арешту на кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Евелін плюс" на суму податкового боргу 6450,00 грн., які знаходяться на його рахунках банку.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Евелін плюс" заборгованість на загальну суму 6452,00 грн виникла внаслідок несплати до бюджету узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та з податку на прибуток, який сплачують інші підприємства.

У зв`язку із несплатою відповідачем вищевказаних сум податкового боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкова заборгованість відповідачем станом на день розгляду справи не сплачена та складає 6452,00 грн, тому суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення вказаної суми заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині накладення арешту на кошти відповідача в загальній сумі 6452,00 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у банку, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позову, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно достатті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюєПодатковий кодекс України(далі- ПК України).

Згідно вимог підпункту 16.1.4 статті 16 ПК Україниплатник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.14.1.39п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами пп.19-1.1.22п. 19-1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Згідно пп.41.1.1 п. 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

У відповідності до підпункту20.1.34 пункту 20.1 ст. 20 ПК Україниконтролюючі органи, визначені підпунктом41.1.1 пункту 41.1 статті 41цьогоКодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК Україниконтролюючі органи, визначені підпунктом41.1.1 пункту 41.1 статті 41цьогоКодексу, мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п.94.1 ст. 94 ПК Україниадміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

За правилами пункту94.2 ст. 94 ПК Україниарешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цьогоКодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексуінвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до п.94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абз. 2 пп.94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Законодавцем в положеннях податкового законодавства розрізнюються два види арешту, а саме арешт майна та арешт коштів на рахунку платника.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Положеннястатті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписистатті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Податковим кодексом Українипередбачені також інші, випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94, зокрема такі випадки визначено підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК Україниє імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту20.1.33 пункту 20.1 статті 20та пункту94.2 статті 94 ПК Українине заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Нормипункту 94.2 ПК Українивизначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права був наведений Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2022 року у справі № 380/9147/21.

Таким чином, норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження, а саме: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

На підтвердження наявності підстав для арешту коштів на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Евелін плюс" позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 19.08.2021 року, згідно якої за ТОВ "Евелін плюс" відсутня реєстраціяречових прав на нерухоме майно/прав власності на нерухоме майно (а.с. 40).

Водночас, контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами відсутності у відповідача будь-якого іншого майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг/яке може бути джерелом погашення податкового боргу, відмінного від нерухомого майна та транспортних засобів, зокрема, різного роду устаткування, обладнання тощо, у тому числі такого, права на яке не підлягає державній реєстрації, іншого майна, що перебуває у користуванні відповідача на підставі іншого речового права, на яке може бути накладено арешт та яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Вказаний висновок узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 28 червня 2022 року у справі № 825/1994/18, від 30 травня 2022 року у справі №825/2335/18.

При цьому, колегія суддів також враховує, що вищевказана надана позивачем інформація на підтвердження відсутності у ТОВ "Евелін плюс" майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, а також акт виходу за податковою адресою боржника від 30.11.2021 згідно якого було встановлено відсутність майна, що належить боржнику на праві власності, не доводить актуальності таких відомостей станом на час звернення позивача до суду з вимогою про накладення арешту, оскільки такі відомості надані станом на серпень, листопад 2021 року, у той час як з позовом у цій справі податковий орган звернувся лише у жовтні 2022 року.

Таким чином, враховуючи недоведеність наявності обставин/підстав, за яких судом може бути прийнято рішення про накладення арешту на кошти платника ТОВ "Евелін плюс", колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Сумській області в частині накладення арешту на кошти відповідача в загальній сумі 6452,00 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у банку.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції та правильність судового рішення не спростовують, підстави для її задоволення відсутні.

Згідно з ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 року у справі № 480/6477/22 суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанціїбез змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 по справі № 480/6477/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський