Постанова

від 28.08.2023 по справі 380/4042/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/4042/23 пров. № А/857/10064/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Носа С.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «СБД ЛТД» на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Морської Г.М.), ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Львові 30 травня 2023 року у справі № 380/4042/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СБД ЛТД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішення,

В С Т А Н О В И В :

20.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «СБД ЛТД» (далі - Товариство), звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області від 01.11.2022 №7537064/41643565 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №19 від 28.09.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №19 від 28.09.2022 на загальну суму 480 216,04 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року позов задоволено.

22.05.2023 адвокатом Іваницьким Я.О. подана до суду заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій адвокат, який діє в інтересах ТОВ «СБТ ЛТД», просив ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області та за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ТОВ «СБТ ЛТД » 6000,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СДБ ЛТД» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СБД ЛТД» витрати на правничу допомогу у сумі 500 (п`ятсот) грн. та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СБД ЛТД» витрати на правничу допомогу у сумі 500 (п`ятсот) грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.

Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Суд першої інстанції вказав, що при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд першої інстанції зазначив, що сума витрат на надання такої допомоги, а саме 6000,00 грн., являється неспівмірною із складністю цієї справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг), не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Суд першої інстанції вказав, що спір фактично є типовим, з вирішення аналогічних спорів існує численна судова практика, в тому числі й суду касаційної інстанції, а відтак підготовка цієї справи до судового розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат до 1000,00 грн., що буде справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року, Товариство та Головне управління ДПС у Львівській області подали апеляційну скаргу.

Товариство просить заяву задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що розмір витрат у сумі 6000 грн є цілком співмірним як з складністю справи, так і з всіма іншими критеріями, визначеними КАС України. Скаржник зазначає, що підготовка відповідних процесуальних документів зумовлена виключно діями відповідача. Скаржник вказує, що адвокат самостійно визначається із стратегією захисту інтересів клієнта, алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Скаржник зазначає, що у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу представник відповідачів не наводить жодних конкретних аргументів, не надає жодних доказів щодо того, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним з складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом.

Головне управління ДПС у Львівській області просить в задоволенні заяви відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Скаржник вказує, що суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Скаржник зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Вважає, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Головне управління ДПС у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу Товариства, навівши мотиви з яких вважає аргументи такої безпідставними.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2022 між Товариством та Адвокатським об`єднанням «західна правова група» укладено Договір про надання правової допомоги відповідно до пункту 1.1 якого Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання, через своїх учасників, надавати правову допомогу, представляти та/або захищати права та інтереси Клієнта в усіх: державних органах; органах місцевого самоврядування (включаючи виконавчі органи); в органах, уповноважених здійснювати примусове виконання судових рішень і рішень інших органів; в інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування; перед фізичними особами та фізичними особами-підприємцями, в судах загальної юрисдикції будь якої інстанції, включаючи адміністративні, господарські, а також третейські суди; здійснювати правовий супровід діяльності Клієнта, зокрема, включаючи ведення договірної роботи, надання правової інформації, надання консультацій і роз`яснень з правових питань тощо.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за правову допомогу, представництво та/або захист прав та інтересів Клієнта, що надається Адвокатським об`єднанням через його учасників, у відповідності із умовами даного Договору, Клієнт сплачує обумовлену сторонами грошову суму, а саме: - 2000,00 грн за участь учасника Адвокатського об`єднання в 1 судовому засіданні; - 2000,00 грн за 1 год послуг з надання учасниками Адвокатського об`єднання інших видів правової допомоги (консультації, створення процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи тощо).

Повноваження представника Товариства у цій справі підтверджені ордером серії ВС №1177881 від 28.12.2022.

На підтвердження розміру та реальності понесення позивачем витрат на правничу допомогу, адвокат подав детальний опис виконуваних робіт (наданих послуг) від 16.05.2023, акт виконаних робіт (наданих послуг ) від 16.05.2023 №3 та платіжну інструкцію від 17.05.2023 №3354 на суму 6000,00 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18), від 29 січня 2021 року (справа № 808/1436/18), від 27 січня 2022 року (справа №813/2241/18).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Разом з тим, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 КАС України).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірними зі змістом спірних правовідносин та правовим регулюванню таких, складністю юридичних питань, які були предметом дослідження в суді першої інстанції. Підготовка документів у суді першої інстанції, на переконання суду апеляційної інстанції, не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, з врахуванням наданих позивачем документів, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 1000 грн. є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні обґрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу, який правильно стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність додаткового рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «СБД ЛТД» залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі №380/4042/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді С. П. Нос І. М. Обрізко