Рішення

від 07.08.2023 по справі 523/663/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/663/21

Провадження №2/523/742/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м.Одесі, в загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист авторського права, шляхом стягнення компенсації,

ВСТАНОВИВ:

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

12.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми компенсації за порушення авторських прав у розмірі потроєної паушальної суми винагороди у розмірі 600 000, 00 грн.

В обгрунтування позову зазначив, що 21 листопада 2003 року ОСОБА_1 набув виключні майнові права на твір образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідно до Авторського договору №01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір від 01 листопада 2003 року та Акту приймання-передачі №1 від 21 листопада 2003 року. Згодом, Позивачем було зареєстровано торговельну марку «Судоходство» в ДП «Український інститут промислової власності», а саме заявку №20041011231 від 19.10.2004р. на реєстрацію торговельної марки було розглянуто та 15.06.2006 року зареєстровано торговельну марку «Судоходство» за №63419, яка діяла до 20.10.2014 року. Також, позивач є власником свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір образотворчого мистецтва «Судоходство Shipping Magazine» № НОМЕР_1 від 13.07.2020 року. Позивачу стало відомо, що на вебсайті агентства з дизайну та веб-продакшену « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушуються виключні майнові авторські права на твір Позивача « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: на головній сторінці вебсайту, в розділі «Посмотреть портфолио» здійснюється незаконне використання твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » шляхом незаконного публічного показу твору та здійснена незаконна переробка твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки №377/2020-ЕВ від 24.12.2020 року зафіксовано факт незаконного використання Відповідачем Твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, факт порушення може бути підтверджений відеофіксацією дослідження змісту вебсайту ОСОБА_3 від 20.11.2020 року. З тверджень позивача, жодних дозволів на використання твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Позивач Відповідачу не надавав, ліцензійних угод не укладав, а Відповідач у свою чергу не звертався до Позивача для отримання таких дозволів та укладення угод. За таких обставин позивач вважає, що відповідачем порушено виключні майнові права, шляхом публічного показу, незаконного використання та переробки ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач вказує, що за надання невиключної ліцензії на твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за Ліцензійним договором №19/12/19 про надання невиключної ліцензії на використання твору ліцензіат зобов`язується виплатити ліцензіару винагороду у формі одноразового (паушального) платежу у сумі 200 000 гривень. 19.12.2019 року ліцензіатом було виконано умови Ліцензійного договору №19/12/19 та сплачено винагороду за використання твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 коп., що підтверджується випискою ПАТ КБ «Приватбанк» по надходженням по картці позивача, що виступав ліцензіаром за період 01.10.2019 - 31.12.2019 р. Таким чином, на думку позивача, вищезазначений розмір ліцензійної винагороди є базовою розрахунковою величиною для визначення розміру компенсації за порушення майнових авторських прав.

04.03.2021 року до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвоката Саєвського М.О., яким він повідомив про невизнання відповідачем позову, просив відмовити у його задоволенні. Обгрунтував відзив на позов наступним: 1) в матеріалах справи відсутні докази наявності у ОСОБА_1 виключних майнових прав на твір «Судоходство Shipping», а відповідно і підстав звернення до суду. Авторський договір №01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір від 01 листопада 2003 року та Акт приймання-передачі №1 від 21 листопада 2003 року є підробленими документами. Твір образотворчого мистецтва «Судоходство Shipping» не використовувався і не оприлюднювався до 2018 року ані позивачем, ані іншими особами. З відкритих джерел вбачається, що ОСОБА_5 ніколи не була дизайнером, а за фахом вона юрист. 2) знак для товарів і послуг № 63419 не має жодного відношення до твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо якого, як стверджує позивач, нібито є порушення зі сторони відповідача. Дія свідоцтва про реєстрацію знака для товарів і послуг за № НОМЕР_2 «Судоходство» з 19.10.2014 року припинена. 3) Згідно зі Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір образотворчого мистецтва № 98591 від 13.07.2020 року ОСОБА_1 є автором твору «Судоходство Shipping Magazine», однак окрім самого свдіоцтва не надає жодних доказів створення твору саме ним. Крім того, позивач заявляє позовну вимогу щодо стягнення компенсації за використання іншого твору - « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 4) Відповідач не порушував прав Позивача. Наприкінці 2019 року ТОВ «Журнал «Судноплавство» звернулось до ФОП ОСОБА_2 з метою виконання робіт ФОП ОСОБА_2 для розроблення дизайну логотипу та дизайну друкованої та онлайн версії журналу «СУДОХОДСТВО» та надання послуг обслуговування веб-сайту журналу «Судноплавство», аудиту та консультування з оптимізації веб-сайту «Судноплавство» під систему Wordpress. Однак, ТОВ «Журнал Судноплавство» запропонувало документально оформлювати здійснення відповідних робіт та надання послуг через одного із своїх засновників - ОСОБА_6 , з яким ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про виконання робіт і надання послуг №1119 від 10.01.2020 року, Технічне завдання від 10.01.2020 року. Відповідо до п. 1.1. Договору, Виконавець зобов`язується виконати Роботи з розробки фірмового дизайну логотипа і дизайну друкованої онлайн версії Журналу «Судноплавство» і надати послуги з обслуговування вебсайту журналу «Судноплавство», а замовник - прийняти і оплатити надані роботи і послуги в повному обсязі. Відповідно до п. 8.1 Договору, Замовник гарантував виконавцю, що всі надані вихідні матеріали, інформація про завдання, портрет читача Журналу «Судноплавство», не порушує авторські права третіх осіб. Також, у самому журналі «Судоходство», що належить ТОВ «Журнал «Судноплавство» і засновником якого є позивач, у випуску №6 (185) червня 2020 року на сторінці 27 журналу розміщена стаття про нагороду відповідача ФОП ОСОБА_7 премією, за розробку нового дизайну журнала «Судоходство». Доказом використання творів відповідача позивачем як єдиним засновником ТОВ «Журнал Судноплавство» є Огляд веб сайту https://sudohodstvo.org/ від 01.03.2021 року та Протокол огляду від 01.03.2021 року. 4) Відповідач не заперечує, що домен ОСОБА_3 належить і використовується ним для ведення індивідуальної підприємницької діяльності з метою надання послуг налаштування сайтів і виконання робіт з розробки дизайну, фірмового стилю і брендингу. Згідно п. 3.2.1 Договору про виконання робіт і надання полсуг №1119 від 1.01.2020 року, встановлено право Відповідача розміщувати інформацію про досвід і результати робіт і послуг за цим Договором на своїх ресурсах. Враховуючи значну творчу працю відповідача у розробленому новому логотипі, дизайні Журналу «Судоходство», відповідач опублікував на власному сайті у розділі «Портфоліо» попередній (старий) логотип журналу «Судоходство», із зазначенням, що це старий логотип, а також із зазначенням володільця виключних майнових прав цього логотипу - ТОВ «Журнал «Судноплавство» та джерело запозичення - Журнал «Судноплавство» у навчальних некормерційних цілях. Крім цього, ОСОБА_6 ознайомив відповідача з копією договору відступлення виключних майнових прав від 15.04.2020 року, що був підписаний ОСОБА_6 , як директором видавництва ТОВ «Журнал «Судноплавство». Згідно п. 2.1 Договору, ОСОБА_1 відступив ТОВ «Журнал «Судноплавство» виключні майнові права на Інтернет-проект, всі технічні його складові. Тому, Відповідач був впевенний, що виключні майнові права на твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 » належать ТОВ «Журнал «Судноплавство». Тому, відповідач не порушив жодним чином права позивача, адже зазначив володільця виключних майнових прав - ТОВ «Журнал «Судоходство», зазначив місце запозичення твору - журнал « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розмістив твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в некомерційних цілях, а лише з метою навчання та порівняння. 5) відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності (у вигляді відшкодування збитків, шкоди, сплати компенсації) настає лише за наявності вини. 6) на замовлення ОСОБА_6 , та на виконання умов договору, відповідач створив нові твори образотворчого мистецтва (логотипи) для журналу у різних варіаціях. Твір АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 не є переробками твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Роботи і послуги, надані Відповідачем, були сплачені ОСОБА_6 шляхом двох безготівкових переказів, що підтверджується Випискою від 23.02.2021 року. 6) відсутній обгрунтований розрахунок компенсації позивача у 600 000 грн. Другою стороною Ліцензійного договору №19/12/19 про надання невиключної ліцензії на використання твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.12.2019 року є ОСОБА_8 , яка є родичкою позивача. Також, позивач не надав жодного доказу отримання винагороди за Ліцензійним договором №19/12/19 від 19.12.2019 року.

24.03.2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Роман В.С. подала до суду відповідь на відзив. Обгрунтувала відповідь на відзив наступним: 1) саме авторський договір «01/11/03» та акт приймання-передачі від 21.11.20003 року укладені між позивачем та ОСОБА_5 є належними доказами створення, замовлення та передачі прав на твір. Свої припущення про підробку цих документів відповідач жодних чином не довів; 2) стверджуючи про підробку договору, відповідач звертає увагу на два інші елементи, що є частинами твору, а саме зображення написів «mci» та «MEDIACOMPASS UKRAINE ADVERTISING NEWS AGENCY» з графічним елементом, та посилається на те, що такі елементи не могли бути створені у 2003 році ОСОБА_5 , оскільки їх створили інші особи, значно пізніше, однак не надає жодних доказів цьому. 3) зауважила на презумпції правомірності правочину, сумніви щодо самого зображення твору та наявності на ньому інших елементів, жодним чином не впливає на правомірність договору та акту приймання-передачі, та не дають підстав для визнання його недійсним. 4) щодо відсутності у ОСОБА_5 необхідних знань, навичок - кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 54 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про культуру». 5) надання доказів оплати винагороди за Авторським договором не вимагається положеннями ст. 52 ЗУ «Про авторське право та суміжні права» для стягнення компенсації. Також факт отримання оплати ОСОБА_5 підтвержено актом приймання-передачі авторського договору, згідно пункту 5.1 Договору. 6) наявність реєстрації торговельної марки на ОСОБА_1 свідчить про створення твору ще до 2004 року (в 2004 році подано заявку на реєстрацію), та свідчить про факт надання додаткової правової охорони твору в якості торговельної марки. 7) ОСОБА_1 є засновником та директором ТОВ «Журнал Судноплавство». Станом на грудень 2019 року ОСОБА_6 також був засновником та учасником товариства, однак згодом у зв`язку із невиконанням своїх обов`язків, його як учасника було звільнено. Договір про виконання робіт та надання послуг наданий відповідачем, укладено між ним та фізичною особою ОСОБА_6 . Жодних посилань, що він виступає від імені ТОВ «Журнал Судноплавство», договір не містить. Відповідно до інформації «Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в пункті «відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо» - вказано ОСОБА_1 (аналогічні відомості були і станом на грудень 2019 року). Тому, єдиним уповноваженим підписантом від імені ТОВ «Журнал Судноплавство» є ОСОБА_1 . Надані відповідачем документи не підтверджують надання фізичною особою ОСОБА_1 дозволу на використання твору, виключні майнові права на який належить ОСОБА_1 . У жодному з наданих документів не є стороною позивач, який є власником виключних майнових прав на твір, тобто дозволу на переробку та використання твору не надавалося, жодних договорів між відповідачем та позивачем не існувало. Також, умови договору навіть не містять положень про дозвіл використання творів ОСОБА_1 3.2.1 Договору надає право виконавцю розміщувати інформацію про досвід і результати робіт і послуг. Тобто, жодного дозволу на використання твору ОСОБА_1 не надається. 8) Опублікування твору відповідачем не містило жодних навчальних цілей, вебсайт відповідача не є ресурсом де освітлюється інформація для навчання, а публікація в якій було використано твір позивача за своїм змістом не носить навчального характеру. 9) незрозуміло, яким чином відповідач підписуючи договір з ОСОБА_6 , переконався, що не порушує права третіх осіб на твори з тексту договору відступлення виключних майнових прав на інтернет проект, якщо цей договір було укладено на 3 місяці пізніше, ніж договір між відповідачем та ОСОБА_6 про виконання робіт та надання послуг. Також, до предмету вищевказаного договору про відступлення інтернет проекту входять об`єкти, які пов`язані з функціонуванням вебсайту і аж ніяк не твори позивача, а саме: доменне ім`я, вебсайти, контактні дані, інтерфейс вебсайтів, система функціоналу вебсайтів, літературні твори, сторінки журналу в мережі фейсбук, тож жодних підстав вважати, що твір позивача належав товариству не існує, а тому відповідачем порушено права позивача, шляхом публічного показу твору. 10) в обгрунтування розміру компенсації, позивачем надано достатньо доказів. Позиція, що за 18 років ліцензію придбала лише одна особа, яка є родичем позивача, є недоречною. Твердження про відсутність доказів сплати ліцензійного платежу спростовуються наданою випискою ПАТ КБ «Приватбанк» про зарахування коштів від ліцензіата, а посилання, що оплату проведено чотирма платежами, не суперечить жодним положенням Ліцензійного договору та чинному законодавству вцілому, адже договором винагорода визначена, як одноразовий паушальний платіж - в розумінні періодичності платежів, а не кількості касових операцій під час оплати. Також, для підтвердження чинності ліцензійного договору позивач не зобов`язаний надавати підтвердження використання твору ліцензіатом.

19.04.2021 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, від представника відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвоката Саєвського М.О., яке він обгрунтував наступним: 1) поданий до суду позов направлений не на захист авторського права, а на переслідування свого минулого партнера ОСОБА_6 , та його інших підрядників, в тому числі дизайнера ФОП ОСОБА_2 , який створив найкращий дизайн для Журнала позивача, що було визнано на міжнародному конкурсі. 2) у справі відсутні докази наявності виключних майнових прав на твір (логотипу) «Судоходство Shipping», адже для відповідача є очевидним створення і підписання Авторського договору №01/11/03 від 01.11.2003 року і копії акту приймання-передачі №1 від 21.11.2003 року набагато пізніше, з метою підготовки і подання позову проти відповідача. 3) за наявності достатніх доказів, суд має право відхилити у якості доказів Авторський договір № 01/11/03 від 01.11.2003 року і Акт приймання-передачі № 1 від 21.11.2003 року. Відповідними доказами є: А) розміщення на логотипі "Судоходство Shipping" ще двох інших логотипів, що не могли бути створені у 2003 році ОСОБА_5 .. Один з цих логотипів - із текстовим позначенням "MCI" був створений у 2017 році фізичною особою-дизайнером ОСОБА_9 , що працювала у цей період у ПП "Рекламно-інформаційною агенцією "МЕДІАКОМПАС УКРАЇНА" на посаді дизайнера, клопотання про допит якої в якості свідка було заявлено відповідачем. Б) створення, а точніше остаточна компіляція логотипу "Судоходство Shipping" та ще двох логотипів ("MCI" та "MEDIACOMPASS UKRAINE ADVERTISING-NEWS AGENCY") в один, також було здійснено не ОСОБА_5 , і тим паче не в 2003 році, як зазначається в підробленому Авторському договорі від 01.11.2003 році і Акті приймання-передачі № 1 від 21.11.2003 року, а дизайнером, фізичною особою - ОСОБА_10 . Відповідний факт підтверджують скріншоти її власних робіт в її портфоліо на дизайнерській платформі ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому ОСОБА_11 зазначає, що виготовила обкладинки до Журналу "Судноплавство", що вміщують у себе твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (у вигляді, що аналогічний логотипу в Акті приймання-передачі № 1 від 21.11.2003 року): Портфоліо дизайнера Ксенії Головач, що створила твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; С) заперечення позивача щодо виклику ОСОБА_5 , яка нібито є автором твору (логотипу). 4) Реєстрація позивачем знаку для товарів і послуг № 63419 ніяким чином не підтверджує створення логотипу «Судоходство Shipping» у 2003 році. 5) Функціональні обов`язки ОСОБА_6 , що замовив новий дизайн для журнала «Судноплавство», згідно з Корпоративним договором від 27.12.2019 року, передбачені Корпоративним договором від 27.12.2019 року. 6) в Договорі про виконання робіт і наданя послуг № 1119 від 10.01.2020 року зазначено, що сторони уклали цей договір про виконання робіт дизайну логотипу і дизайну друкованої та онллайн-версії журналу Судноплавство». Виконавець зобов`язувався виконати роботи з розробки фірмового дизайну логотипу і дизайну друкованої та онлайн версії Журналу «Судноплавство» та надати послуги з обслуговування вебсайту журналу «Судноплавство», а замовник прийняти і оплатити надані роботи і послуги у відповідному обсязі. Відповідний договір датується 10.01.2020 року, станом, коли ОСОБА_6 був співзасновником ТОВ «Журнал «Суднолавство» і на нього поширювалися обов`язки згідно з Корпоративним договором від 27.12.2020 року щодо представництва і здійснення розробки журнала, що було ним і зроблено. 7) ОСОБА_1 звертаючись із цим позовом зловживає власними матеріальними правами, вимагаючи стягнення з відповідача 600 000 грн., за нібито «переробку твору», хоча сам використовує цю «переробку», як засновник ТОВ «Журнал Судноплавство» з зими 2020 року і донині у власному журналі. 8) відповідач не погоджується із твердженням позивача щодо не входження твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до предмета договору відступлення виключних майнових прав від 15.04.2020 року, адже відповідно до п. 2.1 Договору ОСОБА_1 відступає ТОВ «Журнал «Судноплавство» виключні майнові права на Інтернет-проект, всі технічні його складові. 9) відповідач ніяким чином не міг знати про наявність виключних майнових прав у позивача, адже авторське право позивача не зареєстроване на твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а про наявність Договору від 01.11.2003 року відповідач фізично не міг знати. 10) заявлена до стягнення сума компенсації є необгрунтованою. Факт існування родинних відносин між позивачем та ліцензіатом має суттєве значення і впливає на ступінь допустимості доказу.

21.04.2023 року представник відповідача ФОП ОСОБА_12 надав суду тези промови в судових дебатах, згідно яких просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав: По-перше, відповідач правомірно опублікував на власному сайті у розділі «Портфоліо» попередній (старий) логотип Журналу «Судоходство». ТОВ «Журнал «Судноплавство», засновником якого є позивач, звернувся до відповідача з метою розробки нового логотипа та дизайну друкованого та онлайн-журналу «Судноплавство» через свого засновника, директора видавництва ОСОБА_6 . На момент звернення ТОВ "Журнал "Судноплавство" до Відповідача (кінець грудня 2019 року), її засновниками були ОСОБА_1 (Позивач) та ОСОБА_6 . Згідно з п.1.1. Договору про виконання робіт і надання послуг №1119 від 10.01.2020р., укладеного між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_2 "Виконавець зобов`язується виконати Роботи з розробки фірмового дизайну логотипа і дизайну друкованої та онлайн-версії Журналу "Судноплавство" і надати Послуги з обслуговування Вебсайту журналу "Судноплавство", а Замовник - прийняти і оплатити надані Роботи і Послуги в повному обсязі". Пунктом 3.2.1 Договору №1119 встановлено право Відповідача (виконавця) розміщувати інформацію про досвід і результати робіт і послуг за цим договором на своїх ресурсах (в розділі портфоліо на його власних вебсайтах, на спеціалізованих платформах). Враховуючи значну творчу працю Відповідача у розробленому новому логотипі, дизайні журналу "Судоходство", Відповідач опублікував на власному сайті у розділі Портфоліо" попередній (старий) логотип журналу "Судоходство" із зазначенням, що це СТАРИЙ ЛОГОТИП, а також із зазначенням ВОЛОДІЛЬЦЯ ВИКЛЮЧНИХ МАЙНОВИХ ПРАВ ЦЬОГО логотипу - ТОВ "Журнал "Судноплавство" та ДЖЕРЕЛО ЗАПОЗИЧЕННЯ - журнал "Судноплавство" у навчальних некомерційних цілях. Навчальні цілі полягають у демонстрації відображення змін у стилі і логотипі журналу, зміни концепції журналу і можливості зробити за допомогою дизайнерських рішень та сучасних технологій будь-який діловий журнал прогресивним, сучасним та стильним. Виконання таких вимог можна простежити на стор.2 додатків Експертного висновку від 24.12.2020 року, що наданий разом з позовом Позивача. При підписанні цього Договору Замовником надані копії Статуту ТОВ "Журнал "Судноплавство" від 26.12.2020 року та копії Корпоративного договору між учасниками та кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал "Судноплавство" від 27.12.2019 року". Згідно з пп. 5.3.2., 5.3.3. Корпоративного договору від 27.12.2019 року, що був укладений між засновниками і кредиторами ТОВ "Журнал "Судноплавство" і копії якого були надані для ознайомлення Відповідачу, ОСОБА_6 мав обов`язки, зокрема, з: - розробки дизайну ОСОБА_13 ; - представництва Журнала та налагодження контактів у галузі. По-друге, Відповідач у якості володільця виключних майнових прав цього логотипу зазначив саме ТОВ «Журнал СУДНОПЛАВСТВО», оскільки Відповідач пересвідчився, що майнові права на твір «Судоходство Shipping» належать на підставі Договору відступлення виключних майнових прав від 15.04.2020 року, який було укладено між ОСОБА_1 (Власник) та ТОВ «Журнал «Судноплавство» (підписант - директор видавництва - Соколов А.С.) (Набувач), саме ТОВ «Журнал «Судноплавство. Пункт 2.1. Договору відступлення виключних майнових прав від 15.04.2020 року, встановлює, що «Власник відступає Набувачу належні Власнику Виключні майнові права на Інтернет-проект, всі технічні його складові...». Вищезазначене свідчить, що Відповідач НЕ порушив жодним чином права Позивача, адже зазначив володільця виключних майнових прав - ТОВ "Журнал "Судоходство" (російською мовою), зазначив місце запозичення твору - журнал " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (російською мовою), розмістив твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в некомерційних цілях, а лише з метою навчання та порівняння. Під "Інтернет-проектом" відповідно до п.1.6. вказаного Договору розуміється: Інтернет-проект - концепція Журналу, складовою якого, зокрема, є: Інтерфейс WEB-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , https://en.sudohodstvo.org/. Інтерфейс WEB-сайту - локалізована на цифровому носії сукупність графічних та текстових елементів, які відповідають концепції друкованого засобу масової інформації - журналу "Судоходство" (п.1.2 Договору відступлення виключних майнових прав від 15.04.2020 року). Пункт 2.2 Договору відступлення виключних майнових прав передбачає, що Власник- ОСОБА_1 , гарантує, що він є власником використаних в Інтернет-проекті, його складових об`єктів авторського права (графічних зображень, літературних текстів, їх поєднань, варіантів компіляцій тощо), їх використання не порушує прав третіх осіб. Отже, Відповідач вірно встановив, що твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що багаторазово розміщений на сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 (скріншоти з сайту https://sudohodstvo.org/ у матеріалах справи) на який передавалися виключні майнові права від ОСОБА_1 до ТОВ "Журнал "Судноплавство", а тому виключні майнові права на твір "Судоходство Shipping" належать ТОВ "Журнал "Судноплавство", в чому Відповідач був впевнений і зазначив автором саме ТОВ "Журнал "Судоходство", що відображено у відеофіксації наданій Позивачем. По-третє, не вбачаючи у своїх діях будь-якого складу правопорушення Відповідач одразу після отримання позовної заяви, що є предметом розгляду в межах вказаної справи, видалив спірний твір з власного сайту. По-четверте, зауважив на абсолютну необгрунтованість розміру компенсації у позовних вимогах Позивача та відсутність правових підстав для її стягнення.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18.01.2021 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист авторського права, шляхом стягнення компенсації у розмірі 600000,00 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18.01.2021 року:

- витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «ХОСТПРО ЛАБ» відомості про реєстранта доменного імені та власника вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_6 в обсязі, достатньому для ідентифікації Відповідача, а саме: ім`я (найменування) власника вебсайту; місце проживання (перебування) або місцезнахоження; адреса електронної пошти або поштова адреса; якщо власник сайту є юридичною особою - найменування юридичної соби, ідентифікаційні дані про реєстрацію у країні місцезнаходження, зокрема в торговельному, банківському, судовому або державному реєстрі, у тому числі реквізити реєстру, реєстраційний номер.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2021 року:

- витребувано у Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України належним чином засвідчені копії матеріалів заявки від 01.07.2020 № 99862 на реєстрацію авторського права на твір із усіма додатками, що стали підставою для видачі Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір образотворчого мистецтва від 13.07.2020 із засвідченою кольоровою копією примірника твору образотворчого мистецтва;

- витребувано у ОСОБА_1 кольоровий примірник твору образотворчого мистецтва, що був створений на замовлення згідно з Авторським договором № 01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір від 01.11.2003 року;

- витребувано у ОСОБА_1 для огляду в судовому засіданні оригінали Авторського договору №01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір від 01.11.2003 року та оригінали Акту приймання-передачі №1 за Авторським договором №01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір від 01 листопада 2003 р. від 21.11.2003 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року:

- витребувано у ОСОБА_1 електронний носій, що був переданий ОСОБА_1 , згідно з п. 3.1. Авторського договору №01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір від 01.11.2003 року та п. 1 Акту приймання-передачі №1 від 21.11.2003 року за Авторським договором №01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір від 01 листопада 2003 р.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2021 року:

- витребувано у ОСОБА_8 вихідні матеріали на електронному носії, що були передані за п. 1 Додатку № 1 до Ліцензійного договору № 19/12/19 про надання невиключної ліцензії на використання твору Судоходство Shipping від 19.12.2019 року;

- відмовлено у задоволенні п. 6 та п. 7 клопотання представника відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування доказів, а саме у витребуванні: - у ОСОБА_1 оригіналу Виписки по надходженням по рахунку і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00055399251 від 24.10.2019 за період 01.10.2019 - 31.12.2019 на 7 стор. від 25.08.2020. - у Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал Судноплавство (код ЄДРПОУ: 43432174, місцезнаходження: Україна, 65033, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Желябова, будинок 4В) оригіналів Договору відступлення виключних майнових прав від 15.04.2020 року.

Протокольними ухвалами Суворовського районного суду м. Одеси від 09.12.2021 року, від 23.02.2023 року було відмовлено у допиті в якості свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , оскільки їх показання не є допустимими доказами в підтвердження недійсності Авторського договору, в рамках розгляду справи про захист авторського права, шляхом стягнення компенсації. Суд неодноразово звертав увагу представника відповідача на презумпцію правомірності правочину, та те, що предметом розгляду даної справи не є недійсність договору.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про огляд доказів за їх місцезнаходженням, оскільки доказів про те, що представник відповідача використав наявні у нього можливості для формування та збереження доказів, проте такі його дії не мали позитивного результату, суду не надано.

В ході розгляду цивільної справи від сторін, окрім вищезгаданих документів, надійшли - заперечення проти клопотання про витребування доказів від 16.04.2021 року, заперечення проти долучення доказів до матеріалів справи від 16.04.2021 року, заперечення проти клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням від 27.05.2021 року; заперечення проти клопотання про виклик свідків від 01.06.2021 року; письмові пояснення від 27.10.2022 року та інші процесуальні заяви сторін.

У справі неодноразово заявлялися та були задоволені клопотання представника позивача та представника відповідача щодо забезпечення участі представників в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Протягом розгляду справи, судові засідання відкладались: у зв`язку із задоволенням клопотань сторін про відкладення розгляду справи; у зв`язку із задоволенням клопотань сторін про витребування доказів; у зв`язку із введенням в суді карантинних обмежень; у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги; у зв`язку із відсутністю доказів належного повідомлення сторін по справі; у зв`язку із технічним збоєм програми відеоконференцзв`язку, зокрема.

ІІІ. Позиції сторін.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 - адвокати Роман В.С. та Лета М.А. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позові, відповіді на відзив, та письмових поясненнях по справі. На останні судові засідання представники позивача ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не з`явились, адвокат Лета М.А. надала суду заяву про розгляд справи без її участі, за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача ФОП ОСОБА_12 - адвокат Саєвський М.О., приймаючи участь у судовому засіданні як безпосередньо, так і в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, письмових поясненнях. На останні судові засідання подав заяву про розгляд справи без його участі, за наявними матеріалами. Також надав письмові тези промови в судових дебатах.

Фіксування судового засідання здійснювалось технічним записом, в дати явки сторін до судового засідання, відповідно до ч.1 ст.247 ЦПК України, не здійснювалось в дати не явки, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 листопада 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено Авторський договір №01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір.

Згідно з п. 2.1. Авторського договору, автор-відчужувач зобов`язується, протягом 30 днів з моменту підписання Договору, за винагороду створити твір образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (надалі - Твір) та передати виключні майнові права на Твір Замовнику-Правонабувачу.

Згідно з п. 3.1 Авторського договору, передача Твору Автором-Відчужувачем Замовнику-Правонабувачу здійснюється шляхом передачі такого Твору на електронному носії, протягом 30 днів з моменту підписання Договору, за Актом приймання-передачі Твору, який підписується Сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 3.2 Авторського договору, перехід до Замовника-Правонабувача виключних майнових прав на Твір, що створений Автором-Відчужувачем, в результаті виконання умов Договору, відбувається в момент передачі такого твору та підписання акту приймання-передачі, відповідно до п. 3.1 Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору Замовник-Правонабувач виплатив винагороду, передбачену умовами Договору Автору-Відчужувачу за створення Твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на Твір, а Автор-Відчужувач отримав винагороду за створення ОСОБА_4 та передачу (відчуження) виключних майнових прав на Твір.

21 листопада 2003 року, на виконання умов Авторського договору, Сторонами було підписано Акт приймання-передачі №1 за Авторським договором №01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір від 01 листопада 2003 року.

Пунктом 1 Акту приймання-передачі №1 за Авторським договором №01/11/03 про створення твору передбачено, що відповідно до пункту 3.1. Договору, Автор-Відчужувач передав, а Замовник-Правонабувач отримав Твір образотворчого мистецтва під назвою «Судоходство Shipping» на електронному носії.

Ці обставини підтверджуються копією Авторського договору №01/11/03 від 01.11.2003 року та копією Акту приймання-передачі №1 за Авторським договором №01/11/03.

Статтею першою Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до ч.5 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб`єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку . Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається свідоцтво.

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

15.06.2006 року Позивачем було зареєстровано торговельну марку «Судоходство» в ДП «Український інститут промислової власності», а саме торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_2 (заявка №20041011231 від 19.10.2004р.), яка діяла до 20.10.2014 року.

13.07.2020 року Позивачем зареєстровано авторське право на твір образотворчого мистецтва «Судоходство Shipping Magazine». Це підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір за № НОМЕР_1 від 13.07.2020 року.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову, посилався на те, що наведений Авторський договір №01/11/03 від 01.11.2003 року та Акт приймання-передачі №1 за Авторським договором №01/11/03 є підробленими документами, створеними значно пізніше, з метою переслідування свого минулого партнера ОСОБА_6 , та його інших підрядників, в тому числі дізайнера ФОП ОСОБА_2 , що створив найкращий дизайн для Журнала позивача, що було визнано на міжнародному конкурсі.

Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд зазначає, що неодноразово звертав увагу представника відповідача на презумпцію правомірності правочину. Протокольними ухвалами Суворовського районного суду м. Одеси від 09.12.2021 року, від 23.02.2023 року було відмовлено у допиті в якості свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , оскільки їх показання не є допустимими доказами в підтвердження підроблення Авторського договору, в рамках розгляду справи про захист авторського права, шляхом стягнення компенсації.

Разом із тим, відповідачем в рамках розгляду даної справи не було заявлено у встановлені законом строки зустрічної позовної заяви про визнання Авторського договору №01/11/03 від 01.11.2003 року недійсним. Також, суду не надано окремого рішення суду про визнання Авторського договору №01/11/03 від 01.11.2003 року недійсним. Одночасно, відповідачем також не заявлено клопотання про призначення по справі судової технічної експертизи документа.

З огляду на викладене, доводипредставника відповідача - адвоката Саєвського М.О. про підроблення Авторського договору, Акту приймання-передачі до нього, неможливості їх врахування в рамках розгляду даної справи, неможливості створення ОСОБА_5 твору, не виникнення у позивача ОСОБА_1 прав на Твір образотворчого мистецтва під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за Авторським договором №01/11/03 від 01.11.2003 року, а відповідно і права на позов про захист такого авторського права, відхиляються судом як необґрунтовані, з правової та доказової точки зору.

З огляду на викладене, обставини справи та надані позивачем суду на їх підтвердження докази у своїй сукупності підтверджують належність позивачу ОСОБА_1 виключних майнових авторських прав на твір образотворчого мистецтва, логотип « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

На вебсайті агентства з дизайну та веб-продакшену « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: на головній сторінці вебсайту, в розділі «Посмотреть портфолио» було розміщено логотип «Судоходство Shipping». Це підтверджується Експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінки №377/2020-ЕВ від 24.12.2020 року, відеофіксацією дослідження змісту вебсайту https://solardigital.com.ua, яка була відтворена судом у судовому засіданні.

Суд враховує, що відповідачем не заперечувалось розміщення твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на його сайті, представник відповідача також повідомив суду, що Відповідач одразу після отримання позовної заяви, що є предметом розгляду в межах вказаної справи, видалив спірний твір з власного сайту.

Згідно із положенням ст. 426 Цивільного кодексу України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється виключно з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно з положенням п. 8 ч. З ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розповсюдження творів є одним із способів використання творів.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розповсюдження об`єктів авторського права і (або) суміжних прав - це будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) твір образотворчого мистецтва - це самостійний об`єкт авторського права.

Твором образотворчого мистецтва, у тому числі, є малюнок (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що контрафактний примірник твору - це примірник твору, відтворений і/або розповсюджуваний з порушенням авторського права.

Відповідно до п. 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» (далі - Постанова № 5 від 04.06.2010) розповсюдження контрафактних примірників творів є порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту. Особа, яка розповсюджує об`єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб`єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Згідно пунктів «а», «б» ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушеннями авторського права є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб`єктів авторського права, визначені ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а також піратство у сфері авторського права.

Стверджуючи про законність використання твору, представник відповідача - адвокат Саєвський М.О. посилався на те, що відповідач не порушив жодним чином права позивача, адже зазначив володільця виключних майнових прав - ТОВ "Журнал "Судоходство" (російською мовою), зазначив місце запозичення твору - Журнал "Судоходство" (російською мовою), розмістив твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в некомерційних цілях, а лише з метою навчання та порівняння. ТОВ «Журнал «Судноплавство», засновником якого є позивач, звернувся до відповідача з метою розробки нового логотипа та дизайну друкованого та онлайн-журналу «Судноплавство» через свого засновника, директора видавництва ОСОБА_6 , з яким відповідачем було укладено Договір про виконання робіт і надання послуг №1119 від 10.01.2020р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно відповіді ТОВ «ХОСТПРО ЛАБ» від 19.02.2021 року, наданої на виконання ухвали суду від 18.01.2021 року, відповідно до облікових даних ТОВ «ХОСТПРО ЛАБ» надає послуги реєстрації доменного імені - ІНФОРМАЦІЯ_6 . Щодо замовника/реєстранта було надано/вказані наступні відомості: Кирилл Соляр, поштова адреса: АДРЕСА_4 ; контакнтна інформація юридичної або фізичної особи, що виконує одну з ролей щодо доменного імені, у контакті домену « ІНФОРМАЦІЯ_6 » вказані наступні дані: щодо поля - contact-id: ygc0199-fu-r466, щодо поля - ПІБ: Кирилл Соляр, щодо поля: поштова адреса: АДРЕСА_4 .

Суд враховує, що Відповідач ФОП ОСОБА_12 не заперечує, що домен ОСОБА_3 належить і використовується ним для ведення індивідуальної підприємницької діяльності, з метою надання послуг з налаштування сайтів і виконання робіт з розробки дизайну, фірмового стилю, брендингу.

Згідно витягу з ЄДРПОУ - ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Види діяльності: комп`ютерне програмування; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; оброблення даних, розміщення інформації на веб-узлах і пов`язана з ними діяльність; вебпортали; спеціалізована діяльність із дизайну.

Згідно відповіді Головного Управління ДПС в Одеській області ДПС України, ОСОБА_6 у ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВА» згідно повідомлення, наданого до Малиновської державної податкової інспекції, було прийнято на роботу наказом №1 від 09.01.2020 року.

Згідно витягу з ЄДРПОУ, станом на 28.12.2019 року, засновниками ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО» зазначені: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 . Єдиним керівником (представником) ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО» значиться ОСОБА_1 .

27.12.2019 року між учасниками та кредиторами ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО» ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 було укладено Корпоративний договір, який визначає порядок та особливості реалізації Сторонами своїх прав та обов`язків щодо Товариства.

Згідно договору відступлення виключних майнових прав від 15.04.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 (власник) та ТОВ «Журнал «Судноплавство» (набувач), власник відступає набувачу належні виключні майнові права на Інтернет - проект, всі технічні його складові, а набувач зобов`язується прийняти у власність дані права, коди доступу, іншу технічну документацію, включаючи, але не обмежуючись даними про фінансову підтримку, технічну підтримку та інші, та оплатити їх вартість згідно договору".

Пунктом 1.1. Договору встановлено значення терміну "Виключні майнові права на Інтернет-проект" - це "сукупність виключних майнових прав на Інтернет-проект належних власникові щодо володіння, користування, розпорядження, персоналізації, пу тоблікації в мережі Інтернет (та інших засобах публікації інформації) Інтернет-проекту, його складових".

Відповідно до ч.б п.2.2. Договору "Власник (Позивач - ОСОБА_1 ) гарантує, що він є власником всіх використаних в Інтернет-проекті, його складових об`єктів авторського права (графічних зображень, літературних текстів, їх поєднань, компеляцій тощо), їх використання не порушує прав третіх осіб".

Пунктом 1.6 Договору надано визначення терміну - Інтернет-проект - концепція Журналу, складовими якої є:

- Доменне ім 'я: sudohodstvo.org., ua.sudohodstvo.org., en.sudohodstvo.org,

- WEB-сайти:https://sudohodstvo.org/, https://ua.sudohodstvo.org/ https://en.sudohodstvo. org/;

- Контактні дані Інтернет-проекту:

Телефон: (0482) 355 996, (048) 796 12 85;

email: ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- Інтерфейс WEB-сайтів https://sudohodstvo.org/, https://ua.sudohodstvo.org/, https ://еп. sudohodstvo. org/;

- Система функціоналу WEB-сайтів;

- Літературні твори, що розміщені в базових та текстових сторінках WEB сайту, відтворені в електронному/паперовому вигляді та є невід`ємними складовими цього Договору.

- Сторінка Журналу в мережі Фейсбук - Международный журнал "Судоходство", розміщений за адресою: https://www.facbook.com/shippingwelcome".

Наказом від 24.06.2020 року ОСОБА_6 було звільнено з посали директора видавництва ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО», на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Матеріали справи містять:

- протокол огляду веб-сайту https://sudohodstvo.org/, що належить ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО», зроблений 01.03.2021 року адвокатом ОСОБА_19 . Також, судом у судовому засіданні було відтворено наданий CD диск огляду вебсайту;

- Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет - https://sudohodstvo.org/; https://sudohodstvo.org/smotret-vypusk-sudohodstvo-6-185-iyun-2020/; ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ІНФОРМАЦІЯ_10 ; https://sudohodstvo.org/podpiska-2/.

Згідно Договору про виконання робіт і надання послуг №1119 від 10.01.2020 року, що укладений між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_2 , виконавець зобов`язується виконати роботи з розробки фірмового дизайну логотипу і дизайну друкованої та онлайн-версії Журналу «Судноплавство» і надати послуги з обслуговування вебсайту журналу «Судноплавство», а замовник - прийняти і оплатити надані роботи і послуги у повному обсязі.

Відповідно до п.5.2. Договору "Виконавець передає невиключні майнові права Замовнику на використання Об`єктів авторського права в момент підписання Сторонами Акту приймання-передачі до цього Договору безстроково".

Технічним завданням №1119 від 10.01.2020 року між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_2 було затверджено загальний перелік робіт до виконання:

- розробка дизайну логотипу елементів фірмового стилю (дизайн сторінки видавництва у соціальних мережах Фейсбук, Інстаграм, Лінкедін та Телеграм) та підготовка гайдлайну з рекомендаціями щодо використання створеного дизайну;

- створення нової унікальної концепції дизайну журналу «СУДНОПЛАВСТВО (СУДОХОДСТВО)»;

- верстка унікального контенту не типових сторінок двох номерів журналу (Шаблон для двух та для однієї мови) та консультація працівників журналу щодо верстки типових сторінок журналу);

- аудит та консультування з оптимізації сайту під систему Wordpress за адресою: https://sudohodstvo.org/.

Згідно Акту приймання-передачі послуг №250320 від 25.03.2020 року виконавець надав наступні послуги:

- верстка унікального контенту нетипових сторінок двох номерів журналу «Судноплавство» та консультування працівників журналу «Судноплавство» щодо верстки типових сторінок;

- аудит та консультування з оптимізації сайту під систему Wordpress за адресою: https://sudohodstvo.org/.

Згідно Акту приймання-передачі робіт № 280220 від 28.02.2020 року, за договором Виконавець виконав наступні роботи Замовнику, а саме:

- дизайн твору образотворчого мистецтва (логотипу), елементів фірмового стилю (дизайн сторінок видавництва у соціальних мережах Фейсбук, Інстаграм, Телеграм і Лінкедін), написання гайдлайну з рекомендаціями щодо використання створеного дизайну;

- унікальна концепція дизайну журналу « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

- дизайн логотипів для веб-сайту журналу «Судноплавство» - «Судоходство Shipping»;

- елементи фірмового стилю (дизайни сторінок видавництва у соціальних мережах Фейсбук, Інстаграм, Телеграм, Лінкедін);

- унікальні концепції журналу «Судноплавство»;

Листом від 10.03.2020 року Директор видавництва, співзасновник ТОВ «ЖУРНАЛ «СУДНОПЛАВСТВО» ОСОБА_6 висловив ФОП ОСОБА_2 від усього колективу вдячність та повагу за створення нового дизайну логотипу журналу « ІНФОРМАЦІЯ_11 ». Журнал «Судноплавство» не заперечує щодо демонстрації на його власному сайті - ІНФОРМАЦІЯ_3 графічних вихідних матеріалів з сайту журналу «Судноплавство» (https://sudohodstvo.org/) та соціальних мереж журналу «Судноплавство», для відображення змін у зовнішньому вигляді та концепції журналу «Судноплавство» за допомогою методів і технологій у сфері дизайну, які були ним використані у освітньо-навчальних цілях.

Згідно фільтрованої виписки АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2020 по 23.02.2021, ОСОБА_6 здійснив оплату 05.08.2020 та 29.07.2020 за оновлення дизайну логотипу, аудит, консультування та оптимізацію сайту, згідно рахунку №9 від 01.07.2020р.

Свідоцтвом про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія КВ №24675-14615ОР підтверджується, що засновником видання журнал «Судноплавство» «Судоходство», «Shipping» являється ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО».

Згідно Висновку експерта №91-11/21, складеного за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 25 листопада 2021 року:

1)Згідно наданих на дослідження матеріалів, твір образотворчого мистецтва, що розміщений у розділі «Твори використані на вебсайті Відповідача та опубліковані переробки позивача» з правої сторони таблиці на арк.4 Позовної заяи від 29.12.2020 року, другий зверху твір, який представляє собою прапор із розміщеним на ньому словом «СУДОХОДСТВО Shipping», міжнародного зводу сигналів та емблемою секстанта, не є переробкою твору образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розміщений з лівої сторони таблиці (другий зверху) у розділі «Твори виключні майнові права на який належать позивачу» на арк.4 позовної заяви від 29.12.2020 року;

2)Згідно наданих на дослідження матеріалів, твір образотворчого мистецтва, що розміщений у розділі «Твори використані на вебсайті Відповідача та опубліковані переробки позивача» (арк. 4 Позовної заяви від 29.12.2020 року, права частина таблиці, п`ятий за послідовністю зверху вниз), який представляє собою напис «СУДОХОДСТВО Shipping» із зображенням секстанту над цим написом, не є переробкою Твору образотворчого мистецтва «Судоходство Shipping», що розміщений у розділі «Твори виключні майнові права на який належить позивачу» (арк.4 Позовної заяви від 29.12.2020 року, ліва частина таблиці, п`ятий за послідовністю зверху вниз).

Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» визначено юридичні факти, які кожна із сторін повинна доводити при розгляді справ про захист авторського права.

Суд виходить із того, що для стягнення з відповідача компенсації позивач повинен довести належність йому авторського права, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем. Відповідач, у свою чергу, має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним твору, в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права і для неї настають наслідки, передбачені цими: законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови № 12 від 17.10.2012 компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права, а розмір збитків та причинно-наслідковий зв`язок суб`єкт такого права доводити не зобов`язаний.

Аналогічна правова позиція викладена у п.п. 12, 42 Постанови № 5 від 04.06.2010, де встановлено при вирішенні спорів судам слід мати на увазі, що компенсація, передбачена п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права.

Як вже раніше зазначалось судом та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до Авторського договору №01/11/03 про створення твору та передачу (відчуження) виключних майнових прав на твір від 01 листопада 2003 року та Акту приймання-передачі №1 від 21 листопада 2003 року, позивачу належать виключні майнові авторські права на твір образотворчого мистецтва, логотип « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Водночас, у судовому засіданні та за наявними матеріалами справи знайшов своє підтвердження факт використання (розміщення) відповідачем твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Жодних дозволів на використання твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Позивач Відповідачу не надавав, ліцензійних угод не укладав.

Доводи адвоката Саєвського М.О. про те, що розмістивши твір позивач зазначив володільця виключних майнових прав - ТОВ "Журнал "Судоходство" (російською мовою), зазначив місце запозичення твору - Журнал "Судоходство" (російською мовою), розмістив твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в некомерційних цілях, а лише з метою навчання та порівняння. ТОВ «Журнал «Судноплавство», засновником якого є позивач, звернувся до відповідача з метою розробки нового логотипа та дизайну друкованого та онлайн-журналу «Судноплавство» через свого засновника, директора видавництва ОСОБА_6 , з яким відповідачем було укладено Договір про виконання робіт і надання послуг №1119 від 10.01.2020р. - відхиляються судом як необґрунтовані, з правової та доказової точки зору.

Суд зазначає, що Договір про виконання робіт і надання послуг від 10.01.2020 року з технічним завданням, актами прийнмання-передачі, що укладені між Відповідачем та ОСОБА_6 не свідчить про правомірне використання твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оскільки ОСОБА_6 не є автором чи правовласником твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». В свою чергу, директором ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО» на час укладення договору являвся позивач ОСОБА_1 .

Так само, правомірність використання твору не підтверджується листами - подяками, підписаними ОСОБА_6 . В свою чергу, корпоративний договір, на який посилався адвокат ОСОБА_19 , лише врегулював правовідносини між учасниками та кредиторами ТОВ «ЖУРНАЛ СУДНОПЛАВСТВО».

Також, суд погоджується із доводами представника позивача про те, що за договором відступлення виключних майнових прав від 15.04.2020 року, укладеним між ОСОБА_1 (власник) та ТОВ «Журнал «Судноплавство» (набувач), власник відступив набувачу належні виключні майнові права на Інтернет - проект, всі технічні його складові, а не виключні майнові права на твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Таким чином, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем виключних майнових прав позивача на твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом із тим, пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 3793-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розмір компенсації визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 3793-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) паушальна сума назначається як одноразовий платіж за будь-яке використання об`єктів авторського права.

Суд зауважує на тому, що Закон України «Про авторське право і суміжні права» №3793-XII втратив чинність на підставі Закону № 2811-IX від 01.12.2022.

Пунктом 4 частини 3 статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої цієї статті, - як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об`єкта, з приводу якого виник спір.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до усталеної судової практики, сформованої та викладеної, зокрема у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/22219/14 від 11 листопада 2020 року, розмір компенсації, що підлягає стягненню при доведеності факту порушення, визначається судом в межах, встановлених пунктом 5 частини другої статті 432 ЦК України, пунктом г частини першої статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права з урахуванням вини особи; обсягу порушення та (або) намірів відповідача: об`єктивних критеріїв, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди. завданої неправомірним кожним окремим використанням об`єкта авторського права; тривалості та обсягу порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об`єктів); розміру доходу, отриманого унаслідок правопорушення; кількості осіб, право яких порушено; можливості відновлення попереднього стану та необхідних для цього зусиль та інших обставин, що мають істотне значення з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Судом встановлено, що 19.12.2019 року Позивачем було укладено Ліцензійний договір №19/12/19 про надання невиключної ліцензії на використання твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідно до якого Позивач ( ОСОБА_20 ) надав Ліцензіату невиключну Ліцензію на використання твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно з п. 1.3. «Невиключна ліцензія» - не виключає можливості використання Ліцензіаром твору у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього твору у зазначеній сфері.

п. 1.4. «Твір» - твір образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виключні майнові права на який належать ОСОБА_1 відповідно до Авторського договору №01/11/03 та наведений в додатку № 1 (Акті приймання-передачі) до цього Договору.

п. 1.8. «Ліцензійна територія» - територія України.

Пунктом 2.1. вищевказаного Ліцензійного договору визначено, що Ліцензіар надає Ліцензіату майнові авторські права (невиключну ліцензію) на використання Твору способами, зазначеними в пункті 2.2. цього Договору, а Ліцензіат в порядку і в розмірах, визначених у даному Договорі, виплачує Ліцензіару винагороду за надання невиключної ліцензії.

Пунктом 2.2. вищевказаного Ліцензійного договору визначено способи використання Твору:

- використання під час пропонування будь-яких послуг та/або робіт і/чи при наданні буді яких послуг та/або при виконанні будь-яких робіт на будь-яких носіях, в тому числі з допомогою мережі Інтернет;

- відтворення, тобто виготовлення одного або більше примірників Твору та або фрагменті з них в будь-якій формі і будь-яким способом, у тому числі у формі запису на будь-яких носіях т доведення їх до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснит доступ до ОСОБА_4 з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором, в тому числі з допомогою мережі Інтернет;

- використання Твору при створенні та розповсюдженні будь-яких Товарів та/аб- ОСОБА_21 матеріалів;

- включення ОСОБА_4 як складову частину до збірників і т. п.;

- некомерційне використання Твору в тому числі його публічне сповіщення демонстрування за допомогою будь-яких засобів та/або просування в будь-якій формі на виставках, ярмарках, промо-заходах, бізнес-заходах, та інших конкурсах, тощо;

- переробка, адаптація, будь-яка інша зміна ОСОБА_4 для створення «стайл-гайд», дизайн макетів Товарів, рекламних та промо-матеріалів, презентацій, графічного оформлення в мереж Інтернет сайтів, акаунтів у соціальних мережах, включаючи, але не обмежуючись, Facebook Instagram та з метою використання способами, передбаченими цим пунктом Договору;

- включення та інше використання ОСОБА_4 в оголошеннях, на вивісках, банерах, соціальний мережах і в інших рекламних та інформаційних матеріалах при здійсненні реклами, маркетингу просування та іншого подання Твору потенційним споживачам будь-якими способами, в будь- яких ЗМІ, за допомогою будь-яких друкованих матеріалів та/або в комп`ютерних мережах, в том) числі в мережі Інтернет;

- включення та інше використання і розміщення Твору на будь-якій документації пов`язаній із введенням ОСОБА_4 та/або Товарів в цивільний обіг, в тому числі на етикетках те упаковках Товарів, які виробляються, пропонуються до продажу, продаються, демонструються на виставках і ярмарках або іншим чином вводяться в цивільний обіг, або зберігаються абс перевозяться з цією метою, в тому числі на автотранспорті.

Сторонами у Ліцензійному договорі було погоджено розмір винагороди за використання Твору, а саме пунктом 4.1. передбачено, що за надання невиключної ліцензії на Твір за цим Договором Ліцензіат зобов`язується виплатити Ліцензіару винагороду у формі одноразового (паушального) платежу у сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 коп., протягом 20 днів з моменту підписання Ліцензійного договору. Встановлена цим Договором винагорода Ліцензіара є фіксованою, мінімально можливою за надання невиключної ліцензії на Твір, не ставиться в залежність від кількості використання, території, будь-яких інших критеріїв та за жодних обставин не підлягає зменшенню.

В підтвердження здійснення оплати за наведеним Ліцензійним договором, суду надано виписку ПАТ КБ «Приватбанк» по надходженням по картці Ліцензіара за період 01.10.2019 - 31.12.2019 р.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Відповідно до ч. 3 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно зі ст. 32 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Позивач, у даному випадку, визначаючи суму компенсації заявлену до стягнення, керується розміром винагороди у 200 000 грн., що зазначена у ліцензійному договорі №19/12/19 про надання невиключної ліцензії на використання твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », вважаючи її базовою розрахунковою величиною для визначення розміру компенсації за порушення майнових авторських прав.

Разом і тим, суд зазначає, що у даному випадку відповідач не використовував твір систематично, на протязі тривалого часу. Також, суд враховує, що Відповідач одразу після отримання позовної заяви, що є предметом розгляду в межах вказаної справи, видалив спірний твір з власного сайту.

Суд виходить із того, що безсумнівно передбачені пунктом 2.2. вищевказаного Ліцензійного договору способи використання Твору, є значно ширшими, ніж спосіб використання твору Відповідачем.

За викладених обставин, суд вважає що використання при визначенні розміру компенсації суми винагороди 200 000 грн., як базової, буде порушувати вимоги розумності та справедливості, порушить баланс між порушеним правом позивача та способом його відновлення.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача, і водночас забезпечити захист від зловживань користувача.

При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини.

З огляду на викладене, суд вважає що сума компенсації у розмірі 30 прожиткових мінімумів громадян, що складає 80520,00 грн. буде відповідати вимогам розумності та справедливості, ефективно і співрозмірно забезпечить захист прав позивача.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема, згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23).

V. Судові витрати.

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем було сплачено6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп. судового збору за подання позовної заяви до суду та 3 600 (три тисячі шістсот) гривень 00 коп. витрат за замовлення експертного висновку за результатами фіксації вебсторінок, що підтверджується рахунком №1-2007 від 22 грудня 2020 року на оплату експертного висновку та квитанцією про сплату рахунку №1-2007 від 22 грудня за підготовку експертного висновку.

Відповідно до змісту ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 805,20 грн. та 483,12 грн. витрат за замовлення експертного висновку за результатами фіксації вебсторінок.

Керуючись ст. ст.2,81,89,141,247,258,259,263-265,268,280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист авторського права, шляхом стягнення компенсації - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації за порушення авторських прав у розмірі 80 520 грн. (вісімдесят тисяч п`ятсот двадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 805,20 гривень, та витрати за замовлення експертного висновку, за результатами фіксації вебсторінок у розмірі 483,12 гривень.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Учасники справи:

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач (боржник): ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 28.08.2023 року, у зв`язку із перебуванням судді у відпустці з 15.08.2023 року по 27.08.2023 року включно.

Суддя: К.О. Далеко