Рішення

від 28.08.2023 по справі 761/22541/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/22541/23

Провадження № 2/761/8232/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва:

у складі:

головуючого судді Ю.О. Матвєєвої

за участю секретаря судових засідань: Б.А. Каніковського

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Торгова компанія Укрметал» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Торгова компанія Укрметал» про стягнення коштів, в якому просив суд, стягнути грошові кошти в сумі 25470,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 18.05.2023 р. позивач ОСОБА_1 оформив у відповідача згідно усної домовленості продаж йому металевих листів розміром 1500х3000 AISI430. Вартість замовлення складала 25470,00 грн., які були оплачені позивачем.

В телефонному режимі позивач звернувся до ТОВ «Торгова компанія Укрметал» з претензією, однак відповідач проігнорував, а тому позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою від 28.06.2023 було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено усний договір роздрібної купівлі-продажу металевих листів розміром 1500х3000 AISI430.

Відповідно до досягнутої домовленості між позивачем та представником ТОВ «Торгова компанія Укрметал» було визначено асортимент товару, а металевих листів, після чого позивачу надали Рахунок на оплату по замовленню №101 від 18 травня 2023 року, згідно до якого було визначено загальну вартість товару в розмірі: 25470,00 грн.

На момент укладання усного договору роздрібної купівлі - продажу сторонами було обумовлено, що поставка товару має бути здійсненна в найкоротші терміни. Однак, з 20 травня 2023 року по теперішній час жодної поставки не відбулося.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).

На підтвердження існування між сторонами правовідносин з укладення договору було надано квитанцію № 97526038 від 18.05.2023 року та рахунок на оплату по замовленню №101 від 18.05.2023 р., за яким постачальник ТОВ «Торгова компанія Укрметал» покупець ОСОБА_1 замовлення на суму 25470,00 грн. з ПДВ

Між тим, як стверджує позивач, вказані товари доставлені йому не було.

Позивач неодноразово звертався до відповідача - ТОВ «Торгова компанія Укрметал» з претензією, в межах якої вимагав здійснити передачу товару за номенклатурою визначеною відповідно до рахунку на оплату по замовленню №101 від 18 травня 2023 року або здійснити повернення сплачених грошових коштів у розмірі: 25470,00 грн.

Доказів отримання вказаної вимоги уповноваженим представником відповідача не надано.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК України).

Таким чином, за змістом даної норми під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Статтею 1215 ЦК України визначено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Згідно зі статтями 1 і 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Наданий позивачем письмовий доказ - рахунок на оплату від 18.05.2023 р. за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Такий висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/641/19 від 29 квітня 2020 року.

З огляду на зазначене, фіскальний чек та рахунок на оплату не є договором, відповідно до якого виникають у сторін певні права та обов`язки, а є лише тими бухгалтерськими документами, на підставі яких позивач перерахував кошти відповідачу.

Судом також враховано, що наявність домовленості між сторонами щодо строку виконання зобов`язання (не пізніше наступного дня) є припущенням позивача, а доказування згідно ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватись на припущеннях.

За результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суд у своєму рішенні має зробити висновок про порушення чи не порушення прав особи, а також її охоронюваних законом інтересів, які випливають безпосередньо зі змісту права. Якщо ж за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 р. у справі № 914/197/19).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачами не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які вони посилаються, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, суд не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 16, 23, 629, 651, 653, 655, 1167 ЦК України, ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265 , 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ТОВ «Торгова компанія Укрметал» про стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

28 серпня 2023 року