Рішення

від 29.08.2023 по справі 214/3767/23

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/3767/23

2/214/3342/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 серпня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Чаплиги О.О.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Акціонерний банк «INKO», про зняття арешту з нерухомого майна,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ВАТ АБ «INKO» та просить суд зняти (скасувати) заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер 3637134, зареєстровану 22 серпня 2006 року Першою криворізькою державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення банку «Інко» б/з від 18 грудня 1996 року згідно договору залогу від 07.09.1995, звільнивши з-під обтяження квартиру АДРЕСА_1 , власником якої вона являється, посилаючись на придбання 04 жовтня 1995 року указаної квартири у боржника ОСОБА_2 . В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що 04 жовтня 1995 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 . Об`єкт нерухомості було зареєстровано в БТІ 27 грудня 2004 року. Указана квартира належала їй більше 28 років, однак коли у квітні 2023 року вона звернулась до державного реєстратора з метою внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримала повідомлення про наявність арешту на квартиру на підставі повідомлення від 18 грудня 1996 року банк «INKO», договір застави від 07 вересня 1995 року. Листом реєстратора Першої криворізької державної нотаріальної контори їй повідомлено про заставу ОСОБА_2 указаної квартири банку INKO, однак оскільки повідомлення банку про накладення арешту було отримано реєстратором лише 18 грудня 1996 року, ОСОБА_2 продала їй уже заставлену квартиру. Вона ж ніколи не мала ніяких відносин з відповідачем, який на її заяву про зняття арешту ніяк не реагує, на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомості арешт чи заборона на нерухомість були відсутні, що підтверджується текстом договору купівлі-продажу, тому просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 30 травня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були в порядку, встановленому ст. 128 ЦПК України.

Представник позивача звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її та позивача відсутності, на вимогах наполягає з підстав, викладених у тексті позовної заяви.

Відповідач причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, відсутність заяви позивача про розгляд справи у заочному порядку з винесенням по справі заочного рішення, що є обов`язковою підставою для розгляду справи у такому порядку (пункт 4 частини 1 статті 280 ЦПК України), суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Згідно статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таким чином порушене право власника підлягає захисту шляхом звільнення з-під арешту спірного майна.

Як встановлено судом та не оспорюється учасниками процесу, на підставі договору купівлі-продажу від 04 жовтня 1995 року, укладеного між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, остання являється власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9-11 копія договору, витягу).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, реєстратором Першою криворізькою державною нотаріальною конторою на квартиру АДРЕСА_1 , накладено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, на підставі повідомлення б-н 18.12.1996 Банк «INKO», договір застави від 07.09.1995, власник ОСОБА_3 , архівний запис № 5946-106 від 18.12.1996 (а.с. 12-13).

За повідомленням Першої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.05.2023, ОСОБА_2 продала вже заставлену квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 безперешкодно, оскільки в державних реєстрах не було інформації про арешт вищеназваного майна. Арешт був накладений після здійснення правочину по отриманню інформації з банку, а саме 18.12.1996 (а.с.20).

Згідно абзаців першого та другого пункту 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року № 5 (далі Постанова № 5), у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно абзацу першого пункту другого Постанови № 5, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктом 13 Постанови № 5 роз`яснено, що при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи накладення арешту на квартиру, як майно попереднього власника, що не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку до наявність підстав для задоволення вимог.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при поданні позовної заяви до суду судового збору 1073,60 грн., підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 317, 319, 391 ЦК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

ухвалив:

задовольнити позов ОСОБА_1 повністю.

Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ), а саме з квартири АДРЕСА_1 , накладеного реєстратором Першою криворізькою державною нотаріальною конторою, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 3637134, підстава обтяження: повідомлення б-н, 18.12.1996, Банк «INKO», договір застави від 07.09.1995, власник ОСОБА_3 , архівний запис № 5946-106 від 18.12.1996 (39/327).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Акціонерний банк «INKO» (код ЄДРПОУ 19355409, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, буд.18) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ), у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 серпня 2023 р.

Суддя С.І. Сіденко