Постанова

від 14.08.2006 по справі 1820.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1820.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.08.2006Справа №2-25/1820.1-2006

За позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціальногозахисту інвалідів, м. Сімферополь (95017, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51-52/10а)

До відповідача   Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект» (м. Сімферополь,  вул. Радіо,4)

Про стягнення  98 240,00 грн.

                                                                                                Суддя Маргарітов М.В.

При секретарі Діланян І.К.

                                  ПРЕДСТАВНИКИ:

Від   позивача –  Глазкова В.Н., гол. спец., дов. від 21.04.2006 року.  

Від відповідача -   не з'явився.

Сутність спору:

            Кримське Республіканське  відділення Фонду України соціального захисту  інвалідів звернулося з позовом  до відповідача про стягнення 98 240,00 грн. за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2002 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2002 році 32 робочих місця для працевлаштування, фактично працевлаштовано 9 інвалідів, тобто не було працевлаштовано 23 інваліда, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві штрафні санкції в сумі 98 240,00 грн. за нестворені для інвалідів робочі місця.

           Відповідач явку представника до судового засідання не забезпечив, проти позову заперечує по мотивах, викладених у відзиві  (том.1 л.спр.21-25) та доповненні до відзиву ( том 1 л.спр.117-120) та додатковому відзиві  ( том 1 л.спр.129-130).

          17.10.2005р. заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Сімферопольський міський центр зайнятості, Сімферопольську міську Раду в особі Управління соціального захисту  та витребувати   в них свідомості про кількість зареєстрованих  у 2002 році бажаючих працевлаштуватись  інвалідів.

         Заявою від 20.01.2006р. відповідач просить застосувати позовну давність  до позовних вимог  Фонду  захисту інвалідів та відмовити у позові.

         Клопотанням від 20.01.2006р. знов заявив клопотання про  залучення  солідарних боржників у якості третіх осіб без самостійних вимог на боці відповідача Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Сімферополя, Сімферопольську міську раду , виконавчий комітет  Сімферопольської міської ради, Сімферопольський міський центр зайнятості.

        Ухвалою ГС АР Крим від 20.01.2006р. для участі у справі до судового засідання викликані             Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Сімферополя, Сімферопольську міську раду, виконавчий комітет  Сімферопольської міської ради, Сімферопольський міський центр зайнятості  для дачі пояснень.

          Ухвалою ГС АР Крим  від 26-28.04.2006р.  клопотання відповідача про залучення  у якості третіх осіб  Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Сімферополя, Сімферопольську міську раду, виконавчий комітет  Сімферопольської міської ради, Сімферопольський міський центр зайнятості було відхилено (т. 1 л.с. 151-153).

          Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

         Відповідно інформаційному листу Вищого господарського суду України від 07.02.2006 року № 01-8/301 Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами об'єднаннями), установами  та організаціями при застосуванні штрафних санкцій реалізують владні управлінські функції, у зв'язку з чим суд вважає необхідним розглядати цей спір за правилами КАС України.    

                    Розглянувши матеріали справи,  заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи, суд -

в с т а н о в и в:

          Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» для  підприємств (об'єднань),  установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4%  від загальної чисельності тих, що працюють, а якщо  працює від 15 до 25 чоловік - в кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачене  законом.

          Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України № 314  Робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої  площі  на  підприємстві  (об'єднанні),  в  установі та організації незалежно від форм власності  та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає  встановленим  вимогам  робочого  місця  для  інвалідів відповідної    нозології,    атестоване    спеціальною    комісією підприємства     за    участю    представників    МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці,   громадських   організацій   інвалідів,  і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють  заходи  щодо  створення  робочих місць  для  інвалідів,  включають  їх  до  колективного  договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального  захисту населення  та  відділення  Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування  )  робочих  місць  для  працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до  1  лютого  року,  що настає за  звітним,  подають відділенням Фонду  соціального  захисту  інвалідів  відомості  про середню  річну  заробітну плату на підприємстві,  середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв,  цехи та  дільниці,  де  доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу  зайнятості  та  місцеві органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів    умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; інваліда.

          Таким чином, підприємству необхідно не тільки атестувати робоче місце спеціальною комісією, але і працевлаштувати інваліда, інакше місце вважається нествореним.

          Як убачається з матеріалів справи відповідачу встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2002 р. в кількості 32 чоловік. Фактично на підприємстві відповідача в 2002р. були працевлаштовані 9 інвалідів, що підтверджується актом №273/238/819/30121325 ДПІ в м. Сімферополі від 16.09.2003р. (л.д.11-13).

Відповідачем не виконаний норматив, оскільки 23 робочих місць робочих місця для інвалідів створені не були.  

Згідно ст.20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону, щорічно  сплачують відповідним відділенням  Фонду України соціального захисту інвалідів  штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (у об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

          Відповідачем не створені умови для можливості працевлаштування інвалідів, отже, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно  ч.3,4 ст.20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» сплату штрафних санкцій  підприємства (об'єднання), установи, організації здійснюють згідно закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і  зборів (обов'язкових платежів).  У разі відсутності засобів штрафні санкції можуть бути стягнуті шляхом звернення стягнення на майно підприємства(об'єднання), установи, організації в установленому порядку. Тобто чинним законодавством не  передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у разі наявності або відсутності прибутку відповідних суб'єктів  господарювання, тому  відповідач зобов'язаний перерахувати  суму несплачених  штрафних санкцій  у розмірі 98240,00 грн. А посилання в законі на податок на прибуток тільки вказує джерело виплати цих  коштів.  

Штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, носять характер не відповідальності, а альтернативного зобов'язання, тобто підприємство або  дотримує норматив, або сплачує  конкретну суму до держбюджету  України.

Таким чином, здійснювати функції контролю за своєчасним і повним  отриманням засобів до бюджету неможливо без застосування і стягнення Фондом   штрафних санкцій   підприємств (об'єднань), установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду штрафні санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (Практика Верховного Суду України, справа №4292/1-36 Ухвала від 05.01.2003р.).

Крім того, зі змісту статей 19 й 20  Закону вбачається, що штраф має компенсаційну форму за невиконання нормативу, оскільки в згідно з ч.6 ст.20 Закону суми штрафних санкцій використаються Фондом для фінансування соціальних витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачу підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги  на здійснення мер по соціальній, трудовій, фізкультурно-оздоровчій і професійній реабілітації інвалідів і т.п., і у суб'єкта підприємницької діяльності є альтернативний обов'язок  або  виконання нормативу шляхом працевлаштування інвалідів або  оплата штрафних санкцій.

Згідно з даними Сімферопольського міського центру зайнятості ТОВ “Будкомплект” у 2002 р. інформував Центр зайнятості про відсутність потреби у інвалідах (том 1 л.с. 18 та 138).

Крім того, відповідно листам Київської Районної ради (т. 1 л.с. 15-17) відповідач не повідомив органи місцевого самоврядування про наявність вакантних робочих місць для інвалідів.

Постановою Вищого господарського суду України по цій справі (т. 1 л.с. 101-104) суд вказав про необхідність з'ясування факту  надання відповідачем звітів форми 10-ПІ.

Суд ухвалами неодноразово витребував від відповідача форми звітності 3-ПН та 10-ПІ.

Згідно із ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен довести ті обставини, на які він посилається, як підстави своїх заперечень, тоді як відповідач не представив суду доказів, підтверджуючих свої доводи, викладені у відзиві на позов та доповненнях до нього, витребувані  форми 3-ПН та 10-ПІ не надав.

Крім того, у своєму поясненні від 09.11.2004р. відповідач не спростовує факт нестворення робочих місць для інвалідів та підтверджує, що на підприємстві не було наказу про прийняття заходів щодо створення робочих місць для інвалідів , про створення спеціальної комісії для атестації таких робочих місць, про  узгодження  інструкції про робоче місце для інваліда, тобто робочі місця для інвалідів  не створювалися. (том 1, л.спр.40)  

Доводи відповідача про необхідність застосування скорочених строків позовної давності відповідно нормам Цивільного кодексу України  суд оцінює критично, оскільки відношення між позивачем та відповідачем не є цивільно-правовими.        

Таким чином, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у сумі 98240грн.

          Постанова складена у повному обсязі  19.08.2006 року.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. ч. 3 ст. 94,98,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                            П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, ул.Радио,4 ОКПО 30121325, МФО 324010, р/с 2600532075001 в АКБ «Укрсоцбанк») на користь  Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (АР Крим, 97017, м. Сімферополь,  пр.Кирова,51-52/10а, Реквізити: Одержувач: Держбюджет м. Сімферополя; 50070000 Банк одержувача: Управління Госказначейства в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 22301854, р/с 31210221800002 Призначення платежу:; ОКПО платника; 50070000; 0,1; 4% за не зайняті інвалідами робочі місця) штрафні  санкції за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2002 році в сумі 98240,00грн.

          У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України  до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Маргарітов М.В.