Постанова
від 23.08.2023 по справі 924/1351/20
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року Справа № 924/1351/20 (924/607/22)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.05.2023 та апеляційну скаргу Агрофірми „Проскурів" на додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі №924/1351/20(924/607/22) (суддя Танасюк О.Є.)

за позовом Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, м.Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головного управління Державного земельного кадастру у Хмельницькій області, м.Хмельницький

до Агрофірми „Проскурів", м.Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „ПАТ-Проскурів", м.Хмельницький

про визнання права комунальної власності Хмельницької міської ради на земельні ділянки загальною площею 14,3035 га з наступними кадастровими номерами: 6810100000:29:003:0287 (площа 2,8707 га); 6810100000:28:002:0974 (площа 2,281 га); 6810100000:36:001:0555 (площа 1,4809 га); 6810100000:36:001:0556 (площа 2 га); 6810100000:36:001:0544 (площа 1,4873 га); 6810100000:28:002:0976 (площа 0,7 га); 6810100000:28:002:0977 (площа 1 га); 6810100000:28:003:0159 (площа 1,3735 га); 6810100000:28:002:0932 (площа 1,1101 га), що розташовані на території Хмельницької міської ради Хмельницького району, Хмельницької області

в межах справи №924/1351/20 про банкрутство колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів"

за участі представників:

прокурор - Ковальчук І.Л.;

арбітражний керуючий - Рудий А.М.;

Агрофірми „Проскурів" - Венгер Д.О.;

ОСОБА_1 - Ярош В.Ю.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.05.2023 у справі №924/1351/20(924/607/22) в позові заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради відмовлено.

Додатковим рішенням від 12.05.2023 у справі №924/1351/20(924/607/22) відмовлено Агрофірмі "Проскурів" у відшкодуванні з Хмельницької обласної прокуратури, Хмельницької міської ради 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі, зокрема, зазначає, що підставою звернення прокурора до суду з даним позовом є доведений належними, достовірними та достатніми доказами факт невизнання Агрофірмою «Проскурів» права територіальної громади на спірні земельні ділянки, які в силу дії Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а також з врахуванням рішення Загальних зборів власників земельних часток (паїв) від 04.06.2010 належать до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони знаходяться.

Стверджує, що оскільки, земельні ділянки, які не підлягали паюванню, були розташовані за межами населених пунктів Розсошанської сільської ради, загальними зборами прийнято рішення про їх передачу саме у державну власність для користування громадою.

Звертає увагу, що на момент звернення заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури до господарського суду Хмельницької області із позовною заявою у даній справі (18.08.2022), саме на Хмельницьку міську раду було покладено обов`язок здійснювати розпорядження спірними земельними ділянками, а реєстрація речового права за Агрофірмою «Проскурів», без дотримання порядку передбаченого положеннями Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», позбавляє позивача законного права здійснити розпорядження такими земельними ділянками.

Вважає, що при постановленні рішення судом невірно застосовано правові висновки Верховного Суду у постанові від 20.12.2022 у справі №927/250/19, оскільки безпідставно зазначено про те, що у спірних правовідносинах відсутнє рішення загальних зборів щодо розпорядження та передачі спірних земельних ділянок, які не підлягали паюванню - в користування громадою, хоча вказаний факт спростовується наявним в матеріалах справи рішенням загальних зборів.

Зазначає, що ті землі, які не підлягають паюванню між власниками земельних часток (паїв), належать до земель комунальної власності в силу положень Закону, при цьому надання згоди власників (пайовиків) законом не вимагається.

Прокурор стверджує, що приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - невірно застосовано ст.14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» в частині вирішення питання щодо використання та розпорядження землями колективного підприємства, які після 01.01.2019, на думку суду, залишилися нерозподіленими, зазначивши, що власники земельних часток (паїв) після загального розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, які залишилися у колективного підприємства, яке не припинило свою діяльність, а тому підлягають паюванню з дотриманням процедури, яка передбачена вказаною статтею Закону.

Зазначає, що протоколом загальних зборів від 04.06.2010 було прийнято рішення не тільки про передачу у приватну власність (проведення розпаювання) земель сільськогосподарського призначення, які підлягали паюванню, а й про передачу до державної власності на території Розсошанської сільської ради сільськогосподарських земель, які не увійшли до поділу на земельні частки (паї) для користування громадою.

До таких земельних ділянок, як зазначено у протоколі загальних зборів (згідно виступів присутніх), належать землі рекреаційного призначення, прибережні захисні смуги уздовж річок, навколо водойм та Захисні лісові смуги. Дане рішення було прийнято з метою завершення останньої частини проекту землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) колективного підприємства на території, на той час, Розсошанської сільської ради.

Прокурор вважає, що суд першої інстанції прийшов також до хибного висновку щодо відсутності у протоколі загальних зборів відомостей щодо категорій земель та конкретних земельних ділянок за основним цільовим призначенням (ст.19 ЗК України), що спростовується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доказами.

Зазначає, що земельні ділянки належать до комунальної власності Хмельницької міської ради в силу дії вищенаведених приписів Закону, оскільки перебувають в межах Хмельницької територіальної громади, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна по даним земельним ділянкам, яку долучено до позову та знаходиться у матеріалах справи №924/1351/20 (924/607/22), а протиправне використання відповідачем спірних земельних ділянок грубо порушує інтереси держави в особі Хмельницької міської ради, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені у ст.14 Конституції України та ст.5 Земельного кодексу України.

Крім цього прокурор зазначає, що обраний спосіб захисту у даній справі не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та нормам чинного законодавства, є найбільш ефективним для відновлення порушеного права територіальної громади та досягнення мети заявленого позову (підтвердження судом наявного права комунальної власності територіальної громади Розсошанської сільської ради на землю, яке набуто нею відповідно до рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) від 04.06.2020 та у силу дії Закону) у разі задоволення позову підлягає реальному виконанню шляхом державної реєстрації права комунальної власності на землю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виключає необхідність повторного звернення до суду та відповідає принципу процесуальної економії.

На підставі викладеного просить суд скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 03.05.2023 у справі №924/1351/20(924/607/22) та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/1351/20 (924/607/22) у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В.

Листом від 06.06.2023 матеріали справи витребувано з господарського суду Хмельницької області.

12.06.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №924/1351/20 (924/607/22).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.05.2023 у справі №924/1351/20 (924/607/22). Розгляд апеляційної скарги призначено на "02" серпня 2023р. об 12:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

Крім цього, не погоджуючись з додатковим рішенням Агрофірма "Проскурів" звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі зазначає, що 03.05.2023 представником Агрофірми "Проскурів" - адвокатом Венгером Д.О. усною заявою повідомлялось, що докази судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом цієї справи будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення господарським судом Хмельницької області. Так, між Адвокатом Венгером Д.О. та Агрофірмою "Проскурів" було укладено договір-доручення №17/01/23 від 17.01.2023. Предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту відповідно до умов цього договору, а саме - в господарському суді Хмельницької області по справі №924/1351/20 (924/607/22). 03.05.2023 між сторонами вказаного договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 30000 грн.

На підставі викладеного, просить скасувати повністю додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Хмельницької обласної прокуратури, Хмельницької міської ради на користь Агрофірми "Проскурів" 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 апеляційну скаргу Агрофірми „Проскурів" на додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі №924/1351/20(924/607/22) - залишено без руху. Запропоновано апелянту протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду апеляційної інстанції докази надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі.

27.06.2023 на виконання вимог ухвали скаржником надано суду заяву про усунення недоліків.

У зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Саврія В.А., розпорядженням керівника апарату суду від 28.06.2023, призначений повторний автоматизований розподіл справи №924/1351/20 (924/607/22).

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023 у справі визначений склад колегії суддів: головуючий суддя - Савченко Г.І., суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Миханюк М.В. та судді члена-колегії Коломис В.В., розпорядженням керівника апарату суду від 03.07.2023, призначена заміна судді-члена колегії у справі.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П.

Ухвалою від 03.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Агрофірми „Проскурів" на додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі №924/1351/20(924/607/22). Розгляд апеляційної скарги призначено на 02 серпня 2023 р. об 12:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи подати до суду апеляційної інстанції до 27.07.2023 відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 263 ГПК України.

10.07.2023 від представника Агрофірми "Проскурів" та від представника ОСОБА_1 надійшли аналогічні за змістом відзиви на апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури.

У відзивах, зокрема, зазначають, що оскільки прокурором та позивачем не доведено наявність (набуття, перехід) у Хмельницької міської ради права комунальної власності на спірні земельні ділянки, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

Звертають увагу, що у протоколі загальних зборів від 04.06.2010, яким оформлено вище вказане рішення, не конкретизовано, які саме земельні ділянки (їх цільове призначення, площа) підлягають передачі до державної власності.

Тобто, на момент прийняття загальними зборами власників земельних часток (паїв) рішення від 04.06.2010 про передачу земель до державної власності, із площі земельних ділянок, що підлягали розподілу, виключалися землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб. Разом з тим, як слідує із протоколу від 04.06.2010 загальними зборами прийнято рішення про передачу до державної власності для користування громадою саме сільськогосподарських земель, що не ввійшли до поділу на земельні частки (паї).

Зазначають, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (Buchbesitz (нім.) - книжкове володіння). Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.

Вважають, що судом було враховано, що загальними зборами прийнято рішення про передачу сільськогосподарських земель до державної власності. При цьому, докази передачі спірних земельних ділянок до державної власності в матеріалах справи відсутні. Рішення щодо передачі спірних земельних ділянок саме до комунальної власності загальними зборами власників земельних часток (паїв) не приймалося.

Враховуючи відсутність станом на 01.01.2019 рішення власників земельних часток (паїв) про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності Агрофірми „Проскурів" після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню (зокрема, спірних земельних ділянок), ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" позивачу надана можливість організувати розподіл земель, що залишилися у колективній власності (за наявності згоди більшості осіб, визначених абз.2-4 ч.1 ст.1 цього Закону).

На підставі викладеного, просять у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити, а рішення суду залишити в силі.

Крім цього, представник Агрофірми "Проскурів" у своєму відзиві зазначає, що докази витрат на професійну правничу допомогу у суді, попередній орієнтовний розмір якої складає 20000 грн, будуть подані протягом п`яти днів з моменту вирішення скарги.

Представник ОСОБА_1 у своєму відзиві зазначає, що докази витрат на професійну правничу допомогу у суді, попередній орієнтовний розмір якої складає 15000 грн, будуть подані протягом п`яти днів з моменту вирішення скарги.

20.07.2023 від Заступника прокурора Хмельницької області надійшов відзив на апеляційну скаргу Агрофірми "Проскурів" на додаткове рішення.

У відзиві прокурор звертає увагу, що у матеріалах справи №924/1351/20 (924/607/22) відсутній попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу. При цьому, відповідач упродовж всього часу розгляду справи всупереч вимог Господарського процесуального кодексу України не подав до суду жодного письмового клопотання або заяви щодо заявленого попереднього розміру його витрат на професійну правничу допомогу, не долучив договору про надання правової допомоги.

Зазначає, що при поданні вказаних доказів до господарського суду Хмельницької області, 08.05.2023 представником відповідача Агрофірми «Проскурів» у заяві щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи №924/1351/20 (924/607/22) всупереч ч.1 ст.221 ГПК України не наведено жодної із поважних причин неможливості подання доказів, що підтверджують розмір понесених стороною судових витрат до закінчення судових дебатів, які відбулися 03.05.2023, хоча договір - доручення про надання правової допомоги між сторонами укладено ще 17.01.2023 та як випливає з пункту 5 вказаного договору - фіксовану суму гонорару в розмірі 30000,00 гривень погоджено ще у січні 2023 року.

Посилаючись на принципи справедливості та верховенства права, враховуючи, що розмір адвокатських витрат, визначений відповідачем та його адвокатом, є завищеним щодо позивача, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, неспіврозмірні ціни у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, прокурор стверджує про безпідставне звернення апелянта щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного просить суд додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі №924/1351/20 (924/607/22) залишити без змін, а апеляційну скаргу Агрофірми «Проскурів» залишити без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.07.2023, у зв`язку із закінченням повноважень головуючого судді (судді-доповідача) Савченка Г.І., призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/1351/20 (924/607/22).

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.07.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В.

Ухвалою від 25.07.2023 апеляційну скаргу Агрофірми „Проскурів" на додаткове рішення прийнято до провадження у складі суду: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. Об`єднано апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення та апеляційну скаргу Агрофірми „Проскурів" на додаткове рішення для спільного розгляду в межах апеляційного провадження.

Ухвалою суду від 02.08.2023 розгляд справи відкладено на 23 серпня 2023 року об 11:30 год.

У судовому засіданні суду апеляційної 23.08.2023 прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги прокурора, просив її задоволити, та заперечив проти апеляційної скарги Агрофірми „Проскурів", просив відмовити у її задоволенні.

Представник Агрофірми „Проскурів", представник ОСОБА_1 та арбітражний керуючий Рудий Андрій Миколайович, заперечили проти апеляційної скарги прокурора, просили відмовити у її задоволенні, та підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги Агрофірми „Проскурів", просили її задоволити.

Інші учасники не забезпечили явку своїх представників у судове засідання.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання про відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Згідно державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ000002, виданого Розсошанською сільською радою 20.02.1996, на підставі рішення ради від 29.05.1995, Акціонерному товариству „Агрофірма „Проскурів" надано у колективну власність 3411,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В Акті зазначено, що додатком №1 є Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 19.09.2007 №1039/07-р надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) із земель колективної власності Агрофірми „Проскурів" на території Розсошанської сільської ради власникам земельних часток (паїв).

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 27.04.2010 №595/10-р погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) Агрофірми „Проскурів" на території Розсошанської сільської ради та передано на затвердження загальним зборам власників земельних часток (паїв).

04.06.2010 загальними зборами власників земельних часток (паїв) із колективної власності Агрофірми „Проскурів" (852 учасників або 85%) прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) із земель колективної власності агрофірми „Проскурів" на території Розсошанської сільської ради. Вирішено передати у приватну власність 2833,26 га земель, в тому числі 2002,86 га орних земель, 147,39 га багаторічних насаджень, 554,04 га сіножатей, 128,97 га пасовища. Також загальні збори прийняли рішення про передачу до державної власності на території Розсошанської сільської ради сільськогосподарські землі, що не ввійшли до поділу на земельні частки (паї), для користування громадою.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 15.08.2022 Агрофірмі „Проскурів" на праві колективної власності належать земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 6810100000:29:003:0287 (площа 2,8707 га); 6810100000:28:002:0974 (площа 2,281 га); 6810100000:36:001:0555 (площа 1,4809 га); 6810100000:36:001:0556 (площа 2 га); 6810100000:36:001:0544 (площа 1,4873 га); 6810100000:28:002:0976 (площа 0,7 га); 6810100000:28:002:0977 (площа 1 га); 6810100000:28:003:0159 (площа 1,3735 га); 6810100000:28:002:0932 (площа 1,1101 га), що розташовані на території м.Хмельницького, Хмельницької області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (інформаційна довідка №307369424 від 15.08.2022).

Листом від 25.03.2019 за №05/2-61вих-19 заступник прокурора Хмельницької області повідомив Хмельницького міського голову про наявні факти використання земель з порушенням вимог законодавства, що впливають на повноту надходжень коштів до місцевого бюджету. Зокрема, зазначає, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Агрофірмі „Проскурів" на праві колективної власності належить 9-ть земельних ділянок загальною площею 14,3035 га, на яких знаходяться водні об`єкти та інші землі, які не підлягають паюванню та відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади міста Хмельницького. У листі прокурор просив Хмельницьку міську раду вжити заходи до державної реєстрації права комунальної власності на вказані земельні ділянки, що розташовані на території територіальної громади, у строк до 24.04.2019 повідомити про результати розгляду даного листа та з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради.

Листом від 19.04.2019 за №12-1372-0210 Хмельницька міська рада повідомила прокуратуру, що дане питання вивчається управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів спільно з юридичним відділом Хмельницької міської ради та відділом з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління з питань Хмельницької міської ради.

В листі від 07.08.2019 за №05/2-249вих-19 заступник прокурора області просив голову Хмельницької міської ради у строк до 21.08.2019 надати до прокуратури області інформацію щодо вжитих міською радою заходів з метою поновлення інтересів територіальної громади, у тому числі судового захисту, з метою вирішення питання наявності підстав для прокурорського реагування.

Хмельницька міська рада листом від 19.08.2019 №12-3351-02-14 повідомила прокуратуру, що питання про надання згоди на прийняття в комунальну власність майна (земельних ділянок) потребує розгляду на сесії Хмельницької міської ради. Враховуючи зазначене, міська рада для розгляду даного питання та підготовки відповідного рішення просила надати для ознайомлення та вивчення документи, наявні у прокуратурі Хмельницької області, які підтверджують викладені в листі факти.

У листі від 28.08.2019 за №05/2-272вих-19 заступник прокурора області повідомив заступника Хмельницького міського голови, що факт використання Агрофірмою „Проскурів" спірних земельних ділянок (на підставі державного акту на право колективної власності) виявлено шляхом використання можливості доступу до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім цього, згідно з даними Публічної кадастрової карти України на цих земельних ділянках знаходяться водні об`єкти (ставки), їх прибережні захисні смуги, господарські двори та лісові насадження, землі під якими згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" з 01.01.2019 підлягають передачі у власність територіальної громади міста Хмельницького.

24.02.2020 Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради звернулося з листом до відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просило привести у відповідність відомості з Державного земельного кадастру. А саме змінити категорію земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:28:002:0933 з „землі сільськогосподарського призначення" на „землі водного фонду" та визначити код КВЦПЗ земельної ділянки 10.1 - для експлуатації та догляду за водними об`єктами.

Листом від 13.03.2020 за №97-22-0.33-4617116-20 відділ у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомив Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування та за проектами землеустрою щодо їх відведення та рекомендовано надати відповідні документи.

У листі від 16.06.2021 за №15/1-392вих-21 перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просив Хмельницького міського голову спрямувати до Агрофірми „Проскурів" лист щодо передачі 9-ти спірних земельних ділянок до комунальної власності, а також вирішити питання щодо приведення міською радою у відповідність до вимог законодавства коду цільового призначення двох земельних ділянок з кадастровими номерами 6810100000:29:003:0287 та 6810100000:28:002:0933, що перебувають у комунальній власності.

Управлінням земельних ресурсів Хмельницької міської ради на адресу Агрофірми „Проскурів" направлений лист від 07.07.2021 №17/01-16 щодо необхідності передачі спірних земельних ділянок до комунальної власності Хмельницької міської територіальної громади за актом приймання-передачі, посилаючись на ч. 4 ст. 7, ч. 7 ст. 14-1 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Розпорядник майна, в.о. керівника Агрофірми „Проскурів" арбітражний керуючий Рудий А.М. листом від 26.07.2021 за №924/1351/20-72 повідомив Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради, що на даний час проводиться робота та ведуться перемовини між власниками земельних ділянок (паїв) про організацію проведення зборів пайовиків (співвласників) з метою прийняття рішення про розподіл земель, що залишилися не розпайованими і перебувають у колективній власності Агрофірми. В Листі наголошено, до 01.01.2025 у агрофірми відсутні правові підстави для передачі спірних земельних ділянок до комунальної власності.

Листом від 06.08.2021 за №3984-02-20-21 міська рада повідомила прокуратуру, що Управлінням земельних ресурсів на адресу Агрофірми „Проскурів" направлений лист від 07.07.2021 №17/01-16 щодо необхідності передачі земельних ділянок до комунальної власності Хмельницької міської територіальної громади за актом приймання-передачі. На вказаний лист надана відповідь від арбітражного керуючого Рудого А.М. про відсутність правових підстав для передачі земельних ділянок до комунальної власності. Щодо зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 6810100000:29:003:0287 та 6810100000:28:002:0933 повідомлено, що Управлінням неодноразово направлялися листи до Агрофірми „Проскурів" та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо зміни категорії земель з „землі сільськогосподарського призначення" на „землі водного фонду", проте отримано лист про відмову у прийнятті заяви про внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру.

У листі від 17.06.2022 за №15/1-214вих-22 перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просив міського голову у строк до 01.07.2022 повідомити щодо вжитих міською радою заходів з метою поновлення інтересів територіальної громади заходів, у тому числі судового захисту щодо передачі у комунальну власність спірних земельних ділянок.

Хмельницька міська рада листом від 01.07.2022 за №2265-02-20-22 повідомила прокуратуру, що 07.07.2021 №17/01-16 на адресу Агрофірми „Проскурів" був направлений лист щодо необхідності передачі земельних ділянок до комунальної власності Хмельницької міської територіальної громади, однак жодних дій щодо передачі земельних ділянок з боку Агрофірми „Проскурів" у комунальну власність вжито не було. Також у листі повідомлено, що у зв`язку з неможливістю проведення перевірки інформації щодо спірних земельних ділянок через проведення технічних робіт на інформаційному ресурсі „Публічна кадастрова картка України", у Хмельницької міської ради відсутні належні докази для звернення до суду з підстав, зазначених прокурором.

В матеріалах справи наявні витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 01.07.2022 (6810100000:28:003:0159 - 46289 грн.; 6810100000:36:001:0555 - 28380 грн.; 6810100000:36:001:0544 - 28502 грн.; 6810100000:28:002:0932 - 37412 грн.; 6810100000:28:002:0976 - 14340 грн.; 6810100000:28:002:0974 - 10551 грн.; 6810100000:28:002:0977 - 20485 грн.; 6810100000:36:001:0556 - 31946 грн.; 6810100000:29:003:0287 - 13279 грн.).

У листі від 20.06.2022 за №15/1-217вих-22 перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просив Голову Розсошанської сільської ради у строк до 01.07.2022 надати завірену копію державного акту на право колективної власності на землю Агрофірмі „Проскурів" та інших документів з даного приводу, які наявні у сільській раді.

Листом від 30.06.2022 за №783/1 Розсошанська сільська рада повідомила прокуратуру, що у сільській раді відсутні будь-які документи з приводу права власності Агрофірми „Проскурів".

17.06.2022 Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся з листом за №15/1-213вих-22 до відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просив надати інформацію про те, чи перебувають спірні земельні ділянки в межах земель колективної власності, посвідчених державних актом на право колективної власності на землю від 20.02.1996 серія ХМ №000002 та до яких сільськогосподарських угідь вони відносяться згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та даних Державного земельного кадастру.

Листом від 30.06.2022 за №1373/281-22 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило прокуратуру Хмельницької області про відсутність відомостей щодо приналежності спірних земельних ділянок. Разом з тим, надано відомості про угіддя на земельних ділянках згідно даних Державного земельного кадастру та нормативну грошову оцінку. Зазначено, що надати нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:28:003:0159 не має можливості.

Так, згідно із інформацією Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області спірні земельні ділянки мають у своєму складі наступні угіддя:

- 6810100000:29:003:0287 (площа 2,8707 га) - 1,9999 га ставки; 0,8708 га сіножаті;

- 6810100000:28:002:0974 (площа 2,281 га) - 1,8162 га ставки; 0,2271 га сіножаті; 0,2377 га чагарникова рослинність природного походження;

- 6810100000:36:001:0555 (площа 1,4809 га) - 0,2042 га природні водотоки (річки, струмки); 0,7256 га болота; 0,5511 га чагарникова рослинність природного походження;

- 6810100000:36:001:0556 (площа 2 га) - 0,0256 га природні водотоки (річки, ставки); 0,8855 га ставки; 0,7612 га болота; 0,3277 га чагарники;

- 6810100000:36:001:0544 (площа 1,4873 га) - землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами;

- 6810100000:28:002:0976 (площа 0,7 га) - чагарникова рослинність природного походження;

- 6810100000:28:002:0977 (площа 1 га) - чагарникова рослинність природного походження;

- 6810100000:28:003:0159 (площа 1,3735 га) - 1,0971 га сіножаті; 0,2622 га ставки; 1,0141 га штучні водотоки (канали, колектори, канави);

- 6810100000:28:002:0932 (площа 1,1101 га) - землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами.

11.08.2022 заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся з листом до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просив надати копії документів з технічної документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі на місцевості та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Листом від 12.08.2022 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надано прокуратурі завірені копії документів із технічної документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі на місцевості та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Повідомлено, що проект роздержавлення земель акціонерного товариства Агрофірми „Проскурів" Хмельницького район Хмельницької області з виготовленням державних актів на право колективної власності на землю і право постійного користування землею у відділі №1 відсутній.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків:

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Хмельницької міської ради в суді, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Зі змісту положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 22.11.2021 у справі № 917/564/21, від 14.12.2021 у справі №916/1978/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 вкотре зазначила, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/282/19, від 09.02.2021 у справі №910/13730/19, від 22.11.2021 у справі №917/564/21.

Як вірно відмічено судом першої інстанції, реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земель бувшої колективної власності.

Прокурор у позові зазначав, що перебування спірних земельних ділянок у колективній власності Агрофірми „Проскурів" порушує майнові права територіальної громади Хмельницької міської ради.

Як слідує з матеріалів справи, Хмельницькою обласною прокуратурою листами від 25.03.2019 №05/2-61вих-19, від 07.08.2019 №05/2-249вих-19, від 16.06.2021 №15/1-392вих-21 та від 17.06.2022 №15/1-214вих-22 проінформовано Хмельницьку міську раду про факти використання земель з порушенням вимог законодавства, що впливають на повноту надходжень коштів до місцевого бюджету та наявність підстав для вжиття сільською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №903/129/18 від 15.10.2019 сам факт не звернення сільської ради до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади міста, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження.

Листом від 18.08.2022 за №15/1-313вих-22 заступник керівника обласної прокурори повідомив голову Хмельницької міської ради про намір здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі Хмельницької міської ради.

При цьому, міська рада наявність підстав для такого представництва не оскаржила, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловила, а отже, вважала позовні вимоги обґрунтованими.

Враховуючи, що Хмельницька міська рада з часу надіслання відповідної інформації (з 2019 року) обласною прокуратурою про виявлене та стверджуване порушення, в судовому порядку не вжила заходів до захисту своїх інтересів, прокурором обґрунтовані підстави, визначені ч.3 ст.23 Закону України „Про прокуратуру", для пред`явлення ним відповідного позову до суду в інтересах ради.

Щодо позовних вимог про визнання права комунальної власті на спірні земельні ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, що повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого речового права на майно. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

Згідно зі статтею 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Підставами виникнення, зміни та припинення земельних відносин є юридичні факти - юридично значимі обставини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обставин відносяться: договори та інші угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення земельних прав та обов`язків; судові рішення, які встановлюють земельні права та обов`язки; набуття земельних прав та обов`язків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; інші дії фізичних та юридичних осіб; події, з якими закон або інший правовий акт пов`язує виникнення, зміну і припинення земельних відносин. Зазначене кореспондується зі статтею 11 ЦК України.

Підставою виникнення у відповідача права власності на спірні земельні ділянки є державний акт на право колективної власності на землю від 20.02.1996 серія ХМ №000002, виданий Розсошанською сільською радою народних депутатів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (Buchbesitz (нім.) - книжкове володіння). Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.

Аналіз законодавства чинного на час видачі Агрофірмі „Проскурів" державного акта на право колективної власності на землю свідчить про наступне.

Статтею 20 Закону України "Про власність" визначено, що суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Таким чином, Агрофірма „Проскурів" є суб`єктом права колективної власності на спірні земельні ділянки.

Редакція Земельного кодексу України, яка набула чинності 01.01.2002, передбачила, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 140 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Прокурор обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що спірні земельні ділянки не підлягають паюванню між власниками земельних часток (паїв) та належать до комунальної власності Хмельницької міської ради в силу дії Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а також враховуючи рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) агрофірми „Проскурів" від 04.06.2010, яким вирішено передати у користування громади сільськогосподарські землі, що не увійшли до поділу на земельні частки (паї).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2010 загальними зборами власників земельних часток (паїв) із колективної власності Агрофірми „Проскурів" (852 учасники або 85%) прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) із земель колективної власності Агрофірми „Проскурів" на території Розсошанської сільської ради. Вирішено передати у приватну власність 2833,26 га земель, в тому числі 2002,86 га орних земель, 147,39 га багаторічних насаджень, 554,04 га сіножатей, 128,97 га пасовища. Також загальні збори прийняли рішення про передачу до державної власності на території Розсошанської сільської ради сільськогосподарські землі, що не ввійшли до поділу на земельні частки (паї), для користування громадою.

Однак, у протоколі Загальних зборів від 04.06.2010, яким оформлено вище вказане рішення, не конкретизовано, які саме земельні ділянки (їх цільове призначення, площа) підлягають передачі до державної власності.

В матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо земельних ділянок, які підлягали передачі до державної власності.

При цьому, як вбачається з протоколу від 04.06.2010 загальними зборами власників земельних часток (паїв) приймалося рішення з приводу земельних ділянок на території Розсошанської сільської ради, а не на території Хмельницької міської ради.

Статтею 7 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (станом на момент прийняття рішення Загальних зборів від 04.06.2010) передбачалося, що із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються: деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розміщені розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

За твердженнями прокурора, на момент прийняття рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) від 04.06.2010 спірні земельні ділянки перебували у державній власності, а зі зміною законодавства всі земельні ділянки, які знаходяться на території відповідної ради є землями комунальної власності. Тому на даний час спірні земельні ділянки, які знаходяться на території Хмельницької міської ради, підлягають передачі до комунальної власності зазначеної міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.84 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на момент прийняття рішення від 04.06.2010) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI від 06.09.2012 частину 2 статті 83 Земельного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування".

Законом України від 28.04.2021 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено п.24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, крім випадків, передбачених даним пунктом. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Загальними зборами прийнято рішення про передачу сільськогосподарських земель до державної власності на території Розсошанської сільської ради для користування громадою. При цьому, докази передачі спірних земельних ділянок до державної власності в матеріалах справи відсутні. Рішення щодо передачі спірних земельних ділянок до комунальної власності Хмельницької міської ради загальними зборами власників земельних часток (паїв) не приймалося.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", внесено зміни до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", які набули чинності з 01.01.2019, на яку посилається прокурор, передбачено, що із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об`єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

При цьому, у позові зазначено, що спірні земельні ділянки загальною площею 14,3035 га містять у своєму складі: ставки, сіножаті, чагарники, природні водотоки (річки, струмки), болота, штучні водотоки (канали, колектори, канави), землі під сільськогосподарськими та іншими будівлями та дворами. Тому такі земельні ділянки не підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) та підлягають передачі у комунальну власність.

Прокурор вірно зазначив, що земельні ділянки (враховуючи їх цільове призначення) відповідно до положень ч.4 ст.7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, яка є чинною з 01.01.2019) не підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) Агрофірми „Проскурів" та підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади Розсошанської сільської ради.

Однак, Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" в редакції, яка діє з 01.01.2019, не передбачає автоматичне набуття права комунальної власності відповідною радою в силу дії Закону з моменту набрання ним чинності.

Тобто, передача спірних земель з колективної власності Агрофірми „Проскурів", яка не припинила свою діяльність, до комунальної власності можлива лише у порядку визначеному законом.

На момент звернення з позовом до суду та на момент розгляду спору залишаються чинними положення статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", якими передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, прокурор, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки зареєстровані за відповідачем на підставі державного акта про право колективної власності на землю, виданого Агрофірмі "Проскурів", не підтвердив дотримання порядку, передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а саме - прийняття загальними зборами членів підприємства, зборами уповноважених або створеним ними органом управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном, рішення про передання у комунальну власність спірних земельних ділянок, що залишились у колективній власності Агрофірми „Проскурів".

Автоматичного переходу права колективної власності у інші форми власності у зв`язку зі змінами законодавства не передбачено. Зокрема, відсутній автоматичний перехід права колективної власності колективного підприємства, яке не припинило свою діяльність, у державну, комунальну чи приватну власність.

При цьому, здійснення права колективної власності у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", законодавство не містить.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21, від 20.12.2022 у справі №924/250/19.

У наведеній вище постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21 зазначено про те, що необхідність дотримання передбачених статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" умов слідує також і з положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", які набрали чинності згодом 01.01.2019.

Так, ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" врегульовано вирішення питань про використання та розпорядження нерозподіленими землями, що після 01.01.2019 залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства (що не припинені).

Зазначеною нормою передбачено, що у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертими частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

В оголошенні повідомляються: мета, дата, місце і час проведення зборів; прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

Тобто, законодавцем допускається можливість передання у власність землі, що перебувала у колективній власності неприпиненого сільськогосподарського підприємства, лише у порядку, визначеному законом.

Таким чином, право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях, і такі повноваження є виключною компетенцією позивача.

Тобто, підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності вказаної адміністративної одиниці для громадян та юридичних осіб, як і визначення умов такого користування, є відповідне рішення відповідної ради. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.12.2022 у справі №924/250/19.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, враховуючи відсутність станом на 01.01.2019 рішення власників земельних часток (паїв) про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності Агрофірми „Проскурів" після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню (зокрема, спірних земельних ділянок), ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" позивачу надана можливість організувати розподіл земель, що залишилися у колективній власності (за наявності згоди більшості осіб, визначених абз.2 - 4 ч.1 ст.1 цього Закону).

В матеріалах справи відсутні докази дотримання порядку передачі спірних земельних ділянок з колективної власності Агрофірми „Проскурів" до комунальної власності, відсутні докази припинення права колективної власності Агрофірми „Проскурів" на спірні земельні ділянки та передачі спірних земельних ділянок до комунальної власності.

При цьому, що безоплатна передача земельних ділянок, які не підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) не може відбуватися раніше проведення відповідних зборів на підставі ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Законодавцем саме на орган місцевого самоврядування покладено обов`язок організації та започаткування розподілу земель, що залишилися у колективній власності громадян, будь-які права територіальної громади на ці землі не можуть виникнути раніше початку відповідних процедур по такому розподілу та їх наслідків, що цілком і повністю залежать від дій органу місцевого самоврядування. Без виконання радою передбачених ст.14-1 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" покладених на орган місцевого самоврядування повноважень, жодних речових прав останнього на відповідні земельні ділянки не виникає.

Державний акт на право колективної власності на землю від 20.02.1996 серія ХМ №000002, виданий Розсошанською сільською радою народних депутатів Агрофірмі „Проскурів" є чинним (дійсним) на даний час.

Тобто, як вірно зазначив місцевий господарський суд, власником спірних земельних ділянок, які були передані відповідачу згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ000002 від 20.02.1996 на даний час залишається Агрофірма „Проскурів".

Таким чином, на момент звернення з позовом, жодних прав та інтересів Хмельницької міської ради не порушено, оскільки такі права не виникли, з огляду на не вчинення радою відповідних дій на виконання передбачених ст.14-1 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 Цивільного кодексу України "Захист права власності", тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв`язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2018 у справі №924/1020/17 зазначив, що умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Приписами статті 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст.392 ЦК України.

Як передбачено ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Колегія суддів приходить до висновку, що прокурором та позивачем не доведено наявність (набуття, перехід) у Хмельницької міської ради права комунальної власності на 9-ть оспорюваних земельних ділянок загальною площею 14,3035 га, що розташовані на території Хмельницької міської ради Хмельницького району, Хмельницької області.

Зі змісту ст. 4 ГПК України слідує, що особа має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частковою (Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.02.2020 у справі №910/16236/18).

Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.

Виходячи із змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.06.2019 у справі №904/3169/18, від 28.01.2020 у справі №916/495/19, у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №917/377/17, від 02.05.2018 у справі №914/904/17 від 22.05.2018 у справі №923/1283/16.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно (правова позиція Верховного Суду у постановах від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 05.03.2019 у справі №917/377/17).

Враховуючи, що прокурором не доведено наявності у Хмельницької міської ради права комунальної власності на спірні земельні ділянки (набуття такого права у порядку визначеному законом) та не доведено порушення будь-яких прав позивача відповідачем, господарським судом Хмельницької області правомірно відмовлено у позові Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах Хмельницької міської ради про визнання права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

Щодо апеляційної скарги Агрофірми „Проскурів" на додаткове рішення від 12.05.2023 у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

08.05.2023 до господарського суду Хмельницької області надійшла заява Агрофірми „Проскурів" за підписом адвоката Венгера Д.О., в якій останній просив стягнути з Хмельницької обласної прокуратури, Хмельницької міської ради на користь Агрофірми „Проскурів" 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Зазначав, що 03.05.2023 представником Агрофірми „Проскурів" адвокатом Венгером Д.О. усною заявою повідомлялося, що докази судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення. 17.01.2023 між адвокатом Венгером Д.О. та Агрофірмою „Проскурів" було укладено договір-доручення №17/01/23, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту відповідно до умов договору, а саме в Господарському суді Хмельницької області по справі №924/1351/20 (924/607/22). Вказував, що 03.05.2023 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 30000,00 грн.

До заяви додано копії договору-доручення №17/01/23 від 17.01.2023 та акту приймання-передачі наданих послуг від 03.05.2023.

Згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Зазначений правовий висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20), постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі №908/574/20.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/9784/18, від 10.06.2021 у справі №927/201/20, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20.

За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які позивач поніс у суді першої інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини 2 статті 124 ГПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі №908/574/20.

Як вбачається з матеріалів справи, Агрофірмою „Проскурів" не подавався орієнтовний розрахунок суми судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні суду першої інстанції 03.05.2023 до закінчення судових дебатів у справі представником Агрофірми „Проскурів" адвокатом Венгером Д.О. було заявлено усну заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, яку буде подано протягом п`яти днів та зазначив орієнтовний розмір витрат.

Як встановлено ч.2 ст.124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 10.06.2021 у справі №927/201/20.

Враховуючи, що відповідачем не подано попереднього розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про можливість застосування ч.2 ст.124 ГПК України.

Висновки про право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі, коли учасник справи під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №927/201/20, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20.

У додатковій постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №922/2167/19 процитовано ст.126 ГПК України та зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Враховуючи, що відповідачем не подано попереднього розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про можливість застосування ч.2 ст.124 ГПК України та відмовив у задоволенні заяви відповідача про стягнення з Хмельницької обласної прокуратури, Хмельницької міської ради на користь Агрофірми „Проскурів" 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішення та додаткового рішення, а наведені у них доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.05.2023 та апеляційну скаргу Агрофірми „Проскурів" на додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі №924/1351/20(924/607/22) залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 29.08.2023

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.


Дата ухвалення рішення	23.08.2023
Оприлюднено	30.08.2023
Номер документу	113086193
Судочинство	Господарське

Танасюк О.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 23.08.2023 по справі 924/1351/20ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —924/1351/20

Постанова
від 23.08.2023 по справі 924/1351/20
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД