Рішення
від 18.08.2023 по справі 133/3072/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2023 р. Cправа № 133/3072/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, 22000, Вінницька обл., місто Хмільник, вулиця Пушкіна, будинок 34, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909

в інтересах держави в особі:

позивача: Самгородоцької сільської ради, 22163, Вінницька обл., Хмільницький р-н, село Самгородок, вул. Миру, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи 04328418

до відповідача 1: Фермерського господарства "Рослинна Нива", 22160, Вінницька обл., Хмільницький р-н, село Самгородок, вул.Миру, будинок 77/1, ідентифікаційний код юридичної особи 44577930

до відповідача 2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації прав оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок

за участю:

прокурора - Моніч Л.В., згідно посвідчення

представника відповідача 1 - адвокат Сєчко В.Л., згідно ордеру

відповідач 2 - не з`явився

позивач - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області перебувала справа № 133/3072/21 за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Фермерського господарства "Рослинна Нива", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Самгородоцької сільської ради та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фермерського господарства "Родинна Нива" у якому прокурор просить:

- розірвати договір оренди землі від 16.11.2018 № 745, укладений між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 39767547) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521486800:06:004:0114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1814688005214) за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (номер запису про інше речове право: 31256053) припинивши право оренди земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521486800:06:004:0118 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1814813005214) за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (номер запису про інше речове право: 31258354) припинивши право оренди земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521486800:06:004:0119 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1814738305214) за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (номер запису про інше речове право: 31257151) припинивши право оренди земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521486800:06:004:0120 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1814692505214) за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (номер запису про інше речове право: 31255879) припинивши право оренди земельної ділянки;

- повернути земельні ділянки з кадастровими номерами: 0521486800:06:004:0114, 0521486800:06:004:0118, 0521486800:06:004:0119, 0521486800:06:004:0120 з незаконного володіння ФГ "Родинна Нива" (вул. Миру, 77/2, с. Самгородок, Козятинський район, Вінницька область, 22163, ідентифікаційний код юридичної особи 42435326) у державну власність ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21000, ідентифікаційний код юридичної особи 39767547).

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19.01.2023 справу № 133/3072/21 передано за підсудністю (юрисдикцією) до Господарського суду Вінницької області.

10.01.2023 матеріали справи №133/3072/21 надійшли до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 року справу № 133/3072/21 розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 15.02.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №133/3072/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16 березня 2023 року о 10:00 год.

13.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив № б/н від 09.03.2023 (вх. № 01-34/2322/23 від 13.03.2023) у якому останній проти заявлених позовних вимог заперечує з підстав зазначених у ньому, у задоволенні позову просить відмовити.

13.03.2023 до суду від прокурора надійшли пояснення № 56-1064вих-23 від 08.03.2023 (вх. № 01-34/2330/23 від 13.03.2023) на виконання вимог суду з додатками.

13.03.2023 до суду від прокурора надійшла заява № 56-1065вих-23 від 08.03.2023 (вх. № 01-34/2337/23 від 13.03.2023) у якій прокурор просить залучити Самгородоцьку сільську раду Хмільницького району Вінницької області як правонаступника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у якості позивача у справі, ОСОБА_1 - у якості співвідповідача та виключити з учасників справи Фермерське господарство "Родинна Нива" з підстав зазначених у заяві.

14.03.2023 до суду від представника відповідача надійшла заява за вхідним № 01-34/2395/23 від 14.03.2023) про відкладення судового засідання.

16.03.2023 судове засідання у справі № 133/3072/21 не відбулося, у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області.

Ухвалою від 17.03.2023 учасників справи повідомлено про призначення підготовчого судового засідання у справі № 133/3072/21 на 04.04.2023 року о 14:00 год.

22.03.2023 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив № 56-1209вих-23 від 17.03.2023 (вх. № 01-34/2672/23 від 22.03.2023).

24.03.2023 до суду від позивача надійшов лист № 378 від 15.03.2023 (вх. № 01-34/2781/23 від 24.03.2023) у якому останній повідомив про підтримання ним позовних вимог та поданих прокурором заяв про залучення правонаступника, про залучення співвідповідача та про виключення ФГ "Родинна нива" із учасників справи, клопотав про розгляд справи за відсутності представника позивача.

03.04.2023 до суду від представника ФГ "Рослинна нива" надійшли пояснення на заяву про залучення правонаступника та співвідповідача № б/н від 30.03.2023 (вх. № 01-34/3041/23 від 03.04.2023).

03.04.2023 до суду від представника ФГ "Рослинна нива" надійшли заперечення на відзив № б/н від 30.03.2023 (вх. № 01-34/3043/23 від 03.04.2023).

04.04.2023 судове засідання у справі № 133/3072/21 не відбулося, у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області.

Ухвалою від 05.04.2023 судом повідомлено учасників справи про призначення підготовчого судового засідання у справі № 133/3072/21 на 14.04.2023 року о 10:30 год.

У судовому засіданні 14.04.2023 за наслідком розгляду клопотань прокурора та представника відповідача про продовження строку підготовчого провадження суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про задоволення вказаного клопотання та про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 14.04.2023 судом задоволено клопотання прокурора № 56-1065вих-23 від 08.03.2023 (01-34/2337/23 від 13.03.2023), замінено позивача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на його правонаступника Самгородоцьку сільську раду, залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 , виключено Фермерське господарство "Родинна Нива" зі складу учасників у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відкладено судове засідання у справі № 133/3072/21 на 04.05.2023 о 15:00 год.

17.04.2023 до суду від прокурора надійшла заява № 56-1604вих-23 від 11.04.2023 (вх. № 01-34-3615/23 від 17.04.2023) про зміну предмету позову.

03.05.2023 до суду від Самгородоцької сільської ради надійшов лист № 603 від 03.05.2023 (вх. № 01-34/4307/23 від 03.05.2023) про підтримання нею позовних вимог та про розгляд справи за відсутності представника Самгородоцької сільської ради.

04.05.2023 до суду від представника відповідача 1 надійшла заява (вх. № 01-34/4346/23 від 04.05.2023) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 04.05.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про виключення Самгородоцької сільської ради зі складу учасників у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

За наслідком розгляду заяви прокурора про зміну предмету позову суд без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні постановив ухвалу про прийняття заяви прокурора № 56-1604вих-23 від 11.04.2023 (вх. № 01-34-3615/23 від 17.04.2023) про зміну предмету позову та здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням вказаної заяви, яку занесено до протоколу судового засідання.

Таким чином, предметом позову у цій справі є наступні матеріально-правові вимоги:

- розірвати договір оренди землі від 16.11.2018 № 745, укладений між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ: 39767547) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 );

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521486800:06:004:0114 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1814688005214) за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) (номер запису про інше речове право: 31256053), припинивши право оренди земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521486800:06:004:0118 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1814813005214) за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) (номер запису про інше речове право: 31258354), припинивши право оренди земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521486800:06:004:0120 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1814692505214) за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) (номер запису про інше речове право: 31255879), припинивши право оренди земельної ділянки;

- повернути земельні ділянки з кадастровими номерами: 0521486800:06:004:0114, 0521486800:06:004:0118, 0521486800:06:004:0119, 0521486800:06:004:0120 з незаконного володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) та Фермерського господарства "Рослинна Нива" (вул. Миру, 77/1, с. Самгородок, Хмільницький район, Вінницька область, 22160, код ЄДРПОУ: 44577930) у власність Самгородоцької об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області в особі Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області (вул. Миру, буд. 48, с. Самгородок, Хмільницький район, Вінницька область, 22163, код ЄДРПОУ: 04328418).

У судовому засіданні 04.05.2023 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи та про відкладення підготовчого засідання у справі № 133/3072/21 на 18.05.2023 о 12:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

15.05.2023 до суду повернулась надіслана відповідачу 2 кореспонденція із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

У судовому засіданні 18.05.2023 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 133/3072/21 на 01.06.2023 о 16:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

19.05.2023 судом cудом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо внесених відомостей про відповідача 2 - ОСОБА_1 та встановлено згідно відповіді № 80254 від 19.05.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру, що адресою реєстрації відповідача 2 є: АДРЕСА_3 .

Ухвалою від 19.05.2023 судом постановлено ухвалу про повідомлення позивача, відповідача 2 про відкладення підготовчого засідання у справі № 133/3072/21 на 01.06.2023 о 16:00 год.

Ухвалою від 01.06.2023 судом закрито підготовче провадження у справі №133/3072/21, призначено справу № 133/3072/21 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 22.06.2023 року о 14:00 год.

У судовому засіданні 22.06.2023 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 133/3072/21 по суті до 05.07.2023 об 11:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

03.07.2023 від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 03.07.2023 про долучення документів до матеріалів справи.

За наслідком судового засідання 05.07.2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 133/3072/21 по суті до 03.08.2023 об 11:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 03.08.2023 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 133/3072/21 по суті до 18.08.2023 о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату 18.08.2023 у судове засідання з`явився прокурор та представник відповідача 1. Представник позивача, відповідач 2 у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання позивач повідомлений ухвалою суду від 03.08.2023, яку було надіслано на повідомлену суду електронну адресу учасника справи та відповідач - у судовому засіданні 03.08.2023 під розписку.

Положеннями пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасники справи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та відповідача 2.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 18.08.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.

Після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Керівник Хмільницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, скасування державних реєстрацій права оренди, повернення земельних ділянок площею 65,4567 га.

На обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.07.2015 №2-2330/20-15-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 65,4537 га в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області для ведення фермерського господарства.

З урахуванням положень розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», у відповідності з ч. ч. 1,3 ст. 124, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», без проведення земельних торгів, наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.04.2018 №2-4578/15-18-СГ затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області.

На підставі цього наказу 16.11.2018 між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, укладено договір оренди землі №745.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 всупереч умовам договору оренди земельної ділянки від 16.11.2018, згідно з яким земельні ділянки передано в оренду для ведення фермерського господарства, не створивши та не зареєструвавши фермерське господарство без згоди орендодавця передав земельні ділянки в суборенду ФГ «Родинна Нива».

Не створення ОСОБА_1 фермерського господарства після отримання в оренду спірних земель загальною площею 65,4567 га та передання їх в суборенду іншому фермерському господарству, на думку прокурора, свідчить про невиконання орендарем ОСОБА_1 обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України «Про оренду землі» та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання, скасування державної реєстрації речового права з припиненням права оренди та повернення земельних ділянок власнику.

На обгрунтування підстав звернення з позовом в інтересах держави, прокурор послався на бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу та власника спірних земельних ділянок, яка виразилась у невжитті жодних заходів для розірвання договору оренди землі №745 від 16.11.2018 та відновленні порушених інтересів держави.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області у поданих до суду 17.11.2021 року поясненнях на позовну заяву зазначило про те, що до управління клопотання про погодження передачі орендованої земельної ділянки у суборенду від ОСОБА_1 не надходило, договором оренди землі від 16.11.2018 року право орендаря на передачу у суборенду земельної ділянки не передбачено, відтак Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ФГ «Рослинна Нива» у поданому до суду відзиві зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає, що прокурором при зверненні до суду не обгрунтовано підстав для представництва інтересів у суді.

Зауважив у відзиві, що посилання прокурора на лист від 30.08.2021 як на бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області є безпідставними, оскільки у ньому управління зазначило, що не володіє будь якою інформацією стосовно можливого неправомірного використання земельних ділянок громадянином ОСОБА_1 , тоді як бездіяльністю відповідного органу є невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави. Разом із тим прокурор вже через 10 днів ( 09.09.2021) направив ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повідомлення про направлення позову до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області та позбавив таким чином, на думку відповідача, управління можливості самостійно звернутися з позовом до суду.

Також відповідачем зазначено про перехід спірних земельних ділянок до комунальної власності Самгородоцької сільської ради та зауважено, що твердження прокурора щодо відсутності у ОСОБА_1 наміру створювати фермерське господарство, не відповідають дійсності, оскільки ним створено фермерське господарство «Рослинна Нива», яке і є належним орендарем спірних земельних ділянок, а також про те, що договір суборенди укладений з ФГ «Родинна Нива» розірваний в установленому законом порядку.

Самгородоцькою сільською радою у поданому до суду листі № 378 від 15.03.2023 року, № 603 від 03.05.2023 зазначено про підтримання позивачем заявлених прокурором позовних вимог, розгляд справи за відсутності представника позивача.

Прокурор у відповіді на відзив ФГ «Рослинна Нива» навів обгрунтування підстав для представництва інтересів у суді, а також зазначив, що на час розгляду справи у господарському суді власником спірних земельних ділянок є Самгородоцька об`єднана територіальна громада в особі Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Щодо створення фермерського господарства та припинення договору суборенди зазначив, що на думку прокурора Григорчук П.Ю., отримуючи в оренду спірні земельні ділянки, не мав жодних намірів на створення фермерського господарства та використання отриманих земель за призначенням. Його дії були спрямовані на використання процедури створення фермерського господарства, як спрощений, пільговий порядок одержання іншим суб`єктом (ФГ «Родинна нива») у користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою, що порушує законну мету отримання землі в оренду, поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - проведення земельних торгів. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 спірні земельні ділянки вибули з володіння держави, яка була позбавлена можливості здійснити реалізацію права її оренди на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку. Відтак просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Прокурор також зазначив, що про порушення вимог чинного земельного законодавства з боку ОСОБА_1 під час використання земельних ділянок з кадастровими номерами 0521486800:06:004:0114, 0521486800:06:004:0119, 0521486800:06:004:0120 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області неодноразово повідомлялось прокуратурою (зокрема, листами від 20.01.2021, 18.08.2021), останнє мало можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, однак обмежилось лише інформуванням про те, що договором оренди землі від 16.11.2018 №745 суборенда не передбачена, звернень від ОСОБА_1 щодо погоджень передачі орендованих земельних ділянок в суборенду не надходило.

З отриманої відповіді ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.08.2021 вбачається, що останнім жодних заходів за даним фактом не вжито, перевірки законності користування спірними землями не проводились.

Таким чином, окружною прокуратурою було надано можливість ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області самостійно захистити права та інтереси держави, однак останнє, будучи повідомленим про відповідні порушення, жодних дій, спрямованих на їх захист не вжило, що вказує на бездіяльність указаного органу, яка виразилась у невжитті заходів, спрямованих на розірвання договору оренди землі №745 від 16.11.2018 та відновленні порушених інтересів держави.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, щодо захисту інтересів держави, а відтак наявні правові підстави щодо звернення прокурора до суду із вказаним позовом з урахуванням положень ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Під час розгляду справи, ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 січня 2023 року за клопотанням відповідача у зв`язку із створенням та реєстрацією ОСОБА_1 Фермерського господарства «Рослинна Нива» замінено відповідача у справі ОСОБА_1 на належного відповідача Фермерське господарство «Рослинна Нива».

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.04.2023 року клопотання прокурора про залучення правонаступника, співвідповідача та виключення зі складу учасників справи - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фермерського господарства "Родинна Нива" у справі № 133/3072/21 задоволено, замінено позивача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на його правонаступника Самгородоцьку сільську раду, залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 , виключено Фермерське господарство "Родинна Нива" зі складу учасників у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.07.2015 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ №2-2330/20-15-СГ про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 65,4537 га в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області для ведення фермерського господарства (код цільового призначення -01.02) (т.1 а.с. 27).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.04.2018 року №2-4578/15-18-СГ затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області, надано в оренду на 7 років гр. ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 65,4567 га, у тому числі ділянка № І площею 6,1401 з кадастровим номером 0521486800:06:004:0114, ділянка №2 площею 4,6438 з кадастровим номером 0521486800:06:004:0118, ділянка №3 площею 36,3296 з кадастровим номером 0521486800:06:004:0119, ділянка №4 площею 18,3432 з кадастровим номером 0521486800:06:004:0120 із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02), встановлено орендну плату в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зобов`язано гр. ОСОБА_1 виконувати обов`язки землекористувача відповідно до статті 96 Земельного кодексу України (т.1 а.с. 28).

16 листопада 2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (орендодавець) та гр. ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі № 745 (далі - договір) (т.1 а.с. 29-39, т.2 а.с. 245-248).

Згідно пункту 1 договору орендодавець відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.04.2018 року №2-4578/15-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (земельні ділянки) сільськогосподарського призначення з кадастровим номером (кадастровими номерами): 0521486800:06:004:0114; 0521486800:06:004:0118; 0521486800:06:004:0119; 0521486800:06:004:0120, яка розташована (які розташовані) на території Самгородоцької сільської ради, (за межами населеного пункту), Козятинського району, Вінницької області.

Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 65,4567 га, у тому числі: 6,1401 га - рілля; 4,6438 га - рілля; 36,3296 га - рілля; 18,3432 га - рілля.

Згідно пункту 8 договору оренди, договір укладений на 7 (сім) років з моменту укладення. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну договору 15.11.2025 року.

Положеннями пункту 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 242 263,17 гривень за 1 рік.

Згідно пунктів 14, 15 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).

Умови збереження стану об`єкта оренди: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства та дотримання режиму природоохоронного використання земель (пункт 16 договору).

Згідно пункту 27 договору оренди орендар земельної ділянки зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки у строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому порядку, використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення.

Договір підписаний представником орендодавця та особисто ОСОБА_1 .

Як вбачається із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.08.2021 року № 26946557, № 269470007, № 269469936, № 269470056 про реєстрацію іншого речового права: права оренди земельної ділянки 12.04.2019 року за орендарем ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельних ділянок з кадастровим номером 0521486800:06:004:0120 площею 18,3432 га, з кадастровим номером 0521486800:06:004:0119 площею 36,3296 га, з кадастровим номером 0521486800:06:004:0118 площею 4,6438 га, з кадастровим номером 0521486800:06:004:0114 площею 6,1401 га на строк сім років з правом пролонгації на підставі договору оренди землі № 745 від 16.11.2018 року (т. 1 а.с.45-56).

06.05.2019 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Родинна Нива» укладено договір суборенди землі (т. 1 а.с.40-45).

Пунктом 1.1 договору суборенди визначено, що орендар зобов`язується передати суборендареві 4 земельні ділянки за кадастровими номерами 0521486800:06:004:0114, 0521486800:06:004:0118, 0521486800:06:004:0119, 0521486800:06:004:0120 у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельні ділянки відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 1.2 договору суборенди, земельні ділянки, що передаються у суборенду знаходяться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 16.11.2018 №745, що укладений між орендарем та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Пунктами 1.4., 1.7. договору суборенди передбачено, що загальна площа земельних ділянок: 65,45га, у тому числі: 6, 14га - рілля, , 4і а- рілля; 36,32га-рілля; 18,34га-рілля. Категорія земель, до якої відносяться земельні ділянки, шо є предметом цього договору: код цільового призначення - 01.02.

Згідно пункту 2.1 договору суборенди, термін суборенди складає 7 років з моменту прийняття об`єкту, що орендується і державної реєстрації договору суборенди.

Положеннями пункту 2.2. договору сторони погодили, що у разі припинення основного договору оренди чинність договору суборенди земельних ділянок може бути переглянута з органом, що надавав земельні ділянки в оренду з подальшим укладанням основного договору оренди на пряму з субпідрядником, який обробляв дані земельні ділянки в продовж дії договору суборенди та сплачував всі відповідні податки за використання земельних ділянок.

Згідно пункту 5.1. договору суборенди у разі припинення або розірвання договору суборендар зобов`язаний повернути у терміні (один) рік, по закінченню збору урожаю орендарю за актом прийому-передачі земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в суборенду.

Пунктами 6.1, 6.2. договору суборенди сторони визначили, що цільове призначення земельної ділянки: 01.02. землі сільськогосподарського призначення. Умови використання земельної ділянки (обмежуються умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечать йому).

Згідно пункту 6.2.4. договору суборенди сторони погодили, що суборендар має право використовувати земельні ділянки відповідно до умов договору оренди земельних ділянок; здійснювати обробіток та вирощувати сільськогосподарські культури виходячи з принципів максимальної рентабельності земельних ділянок; використовувати земельні ділянки за умовами природоохоронного використання земель застосовуючи експериментальні новітні технології господарювання.

Положеннями пункту 7.2 договору суборенди визначено, що орендар гарантує, що земельні ділянки є у його розпорядженні і він має законні повноваження передавати їх у суборенду.

Згідно пункту 11.1. договору суборенди цей договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Як вбачається із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.08.2021 року № 26946557, № 269470007, № 269469936, № 269470056 про реєстрацію іншого речового права: суборенди 06.06.2019 року за суборендарем Фермерським господарством «Родинна Нива» зареєстровано право суборенди земельних ділянок з кадастровим номером 0521486800:06:004:0120 площею 18,3432 га, з кадастровим номером 0521486800:06:004:0119 площею 36,3296 га, з кадастровим номером 0521486800:06:004:0118 площею 4,6438 га, з кадастровим номером 0521486800:06:004:0114 площею 6,1401 га на строк 7 років на підставі договору суборенди б/н від 05.06.2029 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Родинна Нива» (т. 1 а.с.45-56).

Як вбачається із витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.08.2021, 11.08.2021 року громадянином ОСОБА_1 фермерське господарство до дати звернення прокурора з означеним позовом створено та зареєстровано не було (т. 1 а.с. 57-65).

26.01.2022 року ОСОБА_1 як засновником прийнято рішення про створення та реєстрацію Фермерського господарства «Рослинна Нива» (т. 1 а.с. 198).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.01.2022 року зареєстровано Фермерське господарство «Рослинна нива» (ідентифікційний код юридичної особи 44577930). Керівник юридичної особи, голова господарства Григорчук Петро Юрійович (т. 1 а.с. 197).

Згідно пункту 1.3. статуту Фермерського господарства «Рослинна Нива», засновником та головою фермерського господарства є громадянин України є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 200-201, т.2 а.с.219-224).

20.09.2022 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Родинна Нива» укладено угоду про дострокове розірвання договору суборенди б/н від 05.06.2019 року (т. 1 а.с. 202).

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14.11.2022 року № 315033243, № 315032597, № 315028529, № 315027535 08.11.2022 року зареєстровано припинення іншого речового права: суборенди земельних ділянок з кадастровим номером 0521486800:06:004:0120 площею 18,3432 га, з кадастровим номером 0521486800:06:004:0119 площею 36,3296 га, з кадастровим номером 0521486800:06:004:0118 площею 4,6438 га, з кадастровим номером 0521486800:06:004:0114 площею 6,1401 га на строк сім років з правом пролонгації на підставі договору оренди землі № 745 від 16.11.2018 року на підставі угоди від 20.09.2022 року про дострокове розірвання договору суборенди (т. 1 а.с. 203-206).

11 грудня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ №48-ОТГ про передачу Самгородоцькій сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2748,8377 га, які розташовані на території Самгородоцької територіальної громади згідно акту приймання-передачі, що додається та зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

10.11.2022 та 11.10.2022 Самгородоцькою сільською радою зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0521486800:06:004:0120, 0521486800:06:004:0119, 0521486800:06:004:0114, 0521486800:06:004:0118, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.03.2023 (т. 2 а.с. 51-58).

Судом також встановлено, що на момент розгляду справи Господарським судом Вінницької області фактичним користувачем спірних земельних ділянок є Фермерське господарство «Рослинна Нива» (т. 2 а.с. 225-229).

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача Самгородоцької сільської ради до відповідачів ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Рослинна Нива» про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування речового права оренди та повернення земельних ділянок Самгородоцькій сільській раді.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши спір по суті позовних вимог та надавши правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховане таке.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі №912/2385/18, відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Зважаючи на докази, подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, суд вважає обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а надалі в особі Самгородоцької сільської ради (у зв`язку із зміною розпорядника земельних ділянок, заміною сторони у спірних правовідносинах та заміни позивача) у цій справі.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин судом враховано таке.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права оренди та повернення власнику земельних ділянок.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлений чинним законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суд має виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами та має бути спрямований на захист порушеного права.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Аналогічні вимоги, визначені у частині 9 статті 93 Земельного кодексу України.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За змістом статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина перша статті 5 названого Закону).

Положеннями статті 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Приписами частини 1, частини 3 статті 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Частиною 2 статті 18 Земельного кодексу України визначено, що категорії земель України мають особливий правовий режим.

Поділ земель України за основним цільовим призначенням на категорії врегульовано частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України, серед яких виділено землі сільськогосподарського призначення.

Частиною 3 статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).

Частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України ( у редакції на час укладення договору оренди) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема а) громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції для розміщення власної інфраструктури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а також наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, у пунктах 1.2, 1.4 розділу І якої визначено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

У розділі ІІ Класифікації видів цільового призначення земель визначено, що окремим видом цільового призначення земельних ділянок в межах категорії «землі сільськогосподарського призначення» є вид використання «для ведення фермерського господарства» код 01.02.

За змістом статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Судом встановлено, що земельні ділянки за договором оренди землі від 16 листопада 2018 року передано громадянину ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Частиною 4 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про фермерське господарство" відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах (пункт 5.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2020 у справі № 922/1974/19).

За змістом частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону).

Приписами статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Із наведених норм вбачається, що створенню фермерського господарства передує, по-перше бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи.

Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Таким чином, нормами Закону України "Про фермерське господарство" запроваджений чіткий механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 зазначила, що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі. (п.п. 6.36-6.38 постанови).

У постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених зазначеними нормами для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Разом з цим, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Як вбачається із матеріалів справи земельні ділянки, які були передані Григорчуку П.Ю. надані для ведення фермерського господарства в межах категорії "землі сільськогосподарського призначення".

Згідно приписів статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець, зокрема, має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил.

Положеннями статті 25 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) визначено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, водночас орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Вимогами пунктів 16, 27 договору оренди землі сторонами погоджено, що умовою збереження стану об`єкта оренди є використання земельної ділянки за цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства та дотримання режиму природоохоронного використання земель, при цьому орендар земельної ділянки зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки у строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому порядку, використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення.

Як встановлено судом після укладення договору оренди землі, реєстрації речового права оренди на земельні ділянки за Григорчуком П.Ю. останній з 16.11.2018 року по 26.01.2022 року фермерське господарство не створював, за цільовим призначенням земельні ділянки для ведення фермерського господарства не використовував, водночас отримані в оренду, у спрощений спосіб без проведення земельних торгів, земельні ділянки передав в суборенду ФГ «Родинна Нива», яке було користувачем земельних ділянок з 06.05.2019 року по 14.11.2022 року (дата реєстрації припинення речового права суборенди).

Згідно вимог частини 6 статті 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Приписами частини 1-2 статті 8 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Натомість, судом встановлено, що договором оренди землі не передбачено право передачі орендарем земельних ділянок в суборенду та доказів звернення орендаря до орендодавця за отриманням згоди на таку передачу та/або письмової згоди орендодавця на передачу земельних ділянок в суборенду відповідачами не надано.

У своїх письмових поясненнях ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області зазначило, що клопотання щодо погодження передачі орендованої земельної ділянки в суборенду від ОСОБА_1 не надходило.

Згідно частини 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі. Разом з тим такому праву землекористувача за приписами частини 1 статті 96 Земельного кодексу України кореспондує обов`язок забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Суд звертає увагу, що обов`язок забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, зокрема, для «ведення фермерського господарства» стосується безпосередньо орендаря за договором оренди землі та, за відсутності у договорі оренди права на передачу земельної ділянки в суборенду третій особі, дотримання такого обов`язку у будь-якому разі порушується, навіть якщо вид використання та цільове призначення земельних ділянок за договором суборенди не змінюються.

Приймаючи до уваги, що згідно статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 цього Закону має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, суд дійшов висновку, що передача ОСОБА_1 земельних ділянок в суборенду ФГ «Родинна Нива» без згоди орендодавця призвела до порушення правового режиму використання земельних ділянок та вийшла за межі дозволеної діяльності «для ведення фермерського господарства», яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем у відповідності до визначеної договором категорії та виду використання земельної ділянки.

Наслідком невиконання орендарем обов`язку щодо використання земельних ділянок за призначенням стало отримання ФГ «Родинна Нива» земельних ділянок наданих для створення та ведення фермерського господарства, які воно могло б отримати лише на конкурсній основі (за результатами аукціону).

Із врахуванням викладеного суд вважає, що передача орендарем земельних ділянок наданих йому для ведення фермерського господарства в суборенду іншому суб`єкту господарювання, у тому числі фермерському господарству кваліфікується як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору оренди землі.

Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, у наведеній нормі йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке викликає для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічні правові висновки, які мають загальний характер щодо тлумачення застосування приписів частини другої статті 651 ЦК України, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19), постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, від 14.10.2014 у справі № 3-143гс14, у яких, крім наведеного, зазначено, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом встановлено, що у цій справі орендодавець надав орендарю земельні ділянки саме для створення фермерського господарства, а не з метою подальшого передання орендарем таких земельних ділянок в суборенду іншим особам, які не мають права на користування землями комунальної власності поза конкурсною процедурою.

Згідно частини 1 статті 36 Закону України "Про оренду землі" у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Відповідно до вимог статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Положеннями пункту 32 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її (їх) використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У контексті спірних правовідносин, враховуючи, що умови договору оренди землі передбачали особисте використання орендарем земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства та орендодавець не передбачав наступне передання земельних ділянок іншій особі в суборенду, яка мала б отримати їх на конкурсній основі, а натомість розраховував на належне виконання орендарем взятих на себе обов`язків, наведене свідчить про порушення принципу добросовісності та істотне порушення орендарем умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.11.2022 та 11.10.2022 Самгородоцькою сільською радою зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0521486800:06:004:0120, 0521486800:06:004:0119, 0521486800:06:004:0114, 0521486800:06:004:0118, що підтверджується інформаційними довідками Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.03.2023 (т. 2 а.с. 51-58).

Враховуючи відомості щодо передачі земельних ділянок у комунальну власність, суд дійшов висновку, що права та обов`язки орендодавця за спірним договором оренди перейшли від ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області до Самгородоцької сільської ради.

При розгляді спору судом також взято до уваги, що 26.01.2022 року ОСОБА_1 було створено та зареєстровано Фермерське господарство «Рослинна Нива».

Надаючи оцінку наведеній обставині в контексті заявлених позовних вимог судом враховано таке.

З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зробила висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Практика застосування норм права щодо переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду. Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18, від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц.

Водночас, згідно правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі №927/79/19 укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

У пунктах 6.22, 6.23 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що з моменту створення фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами Закону № 973-IV переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі. Отже, в цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, що обмежено частиною першою статті 8-1 Закону № 161-XIV, а здійснюється встановлений нормами Закону № 973-IV перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону № 973-IV та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.

Приймаючи до уваги, що з дня державної реєстрації фермерського господарства права й обов`язки орендаря спірної земельної ділянки за договором оренди землі перейшли від громадянина до фермерського господарства, відповідач ФГ "Рослинна Нива» є фактичним орендарем цієї земельної ділянки та належною стороною спору у цій справі.

Як вбачається із матеріалів справи, після реєстрації фермерського господарства, орендні відносини, які виникли на підставі спірного договору оренди землі існують між сторонами договору - ФГ "Рослинна Нива» та Самгородоцькою сільською радою, тому належним відповідачем у спірних правовідносинах щодо вимог про розірвання договору оренди землі та повернення земельних ділянок є фактичний користувач земельних ділянок ФГ "Рослинна Нива», а не громадянин ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 слід відмовити з наведених підстав.

Твердження відповідача ФГ "Рослинна Нива» про відсутність підстав для розірвання договору з огляду на те, що під час розгляду справи у суді порушення умов договору оренди щодо використання земельних ділянок були усунуті шляхом реєстрації Фермерського господарства «Рослинна Нива» та наступного розірвання договору суборенди судом відхиляються, оскільки обставини порушення орендарем умов договору існували на момент звернення прокурора з позовом та фактично тривали до реєстрації припинення речового права суборенди 14.11.2022 року.

Водночас усунення стороною договору порушень, що стали підставою для звернення з позовом про розірвання договору оренди землі після відкриття провадження у справі та на час розгляду справи не нівелює істотності порушень умов договору та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору оренди землі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Прокурором також заявлено вимоги про скасування права оренди земельних ділянок з припиненням права оренди земельних ділянок.

Надаючи оцінку вказаним вимогам судом враховано, що позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 11.9), згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

Тому скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав у такому разі не є належним способом захисту права або інтересу позивача.

Зазначені правові висновки є актуальними для правовідносин, що встановлені у цій справі, виходячи з принципу дії закону в часі, а обрання неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Таким чином, рішення суду про розірвання договору оренди землі є підставою для проведення державної реєстрації припинення речового права оренди в силу закону.

Прокурором також заявлено вимогу про повернення земельних ділянок з незаконного володіння ОСОБА_1 та ФГ «Рослинна Нива» у власність Самгородоцькій об`єднаній територіальній громаді в особі Самгородоцької сільської ради.

Враховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що фактично прокурором заявлено вимогу про повернення орендарем земельних ділянок внаслідок розірвання договору.

У той же час, формулювання вимоги про повернення земельних ділянок з незаконного володіння є безпідставним, оскільки набуття орендарем за договором оренди правомочностей володіння і користування орендованим майном до його повернення виключає кваліфікацію незаконного володіння.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Положеннями пункту 17 договору оренди землі передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Враховуючи, що чинним орендарем та фактичним користувачем земельної ділянки є ФГ «Рослинна Нива», суд дійшов висновку, що зобов`язаною особою з повернення земельних ділянок після припинення дії договору внаслідок його розірвання є ФГ «Рослинна Нива», у зв`язку з чим позовна вимога про повернення ФГ «Рослинна Нива» земельних ділянок Самгородоцькій об`єднаній територіальній громаді в особі Самгородоцької сільської ради є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

У свою чергу, з вищенаведених підстав позовна вимога про повернення ОСОБА_1 земельних ділянок Самгородоцькій об`єднаній територіальній громаді в особі Самгородоцької сільської ради є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Вінницькою обласною прокуратурою сплачено судовий збір за позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та повернення земельних ділянок власнику у розмірі 4 540,00 гривень. Позов пред`явлено до двох відповідачів - Фермерського господарства "Рослинна Нива» та ОСОБА_1 .

Відшкодування витрат по сплаті судового збору здійснюється на користь особи, яка понесла такі витрати.

Враховуючи фактичну зміну орендаря за спірним договором оренди землі з ОСОБА_1 на Фермерське господарство "Рослинна Нива", відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та задоволення позовних вимог до Фермерського господарства "Рослинна Нива" судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Фермерське господарство "Рослинна Нива".

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди землі від 16.11.2018 № 745, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Келецька, будинок 63, ідентифікаційний код юридичної особи 39767547) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Фермерському господарству "Рослинна Нива" (22160, Вінницька обл., Хмільницький р-н, село Самгородок, вул. Миру, будинок 77/1, ідентифікаційний код юридичної особи 44577930) повернути земельні ділянки з кадастровими номерами: 0521486800:06:004:0114, 0521486800:06:004:0118, 0521486800:06:004:0119, 0521486800:06:004:0120 Самгородоцькій територіальній громаді Хмільницького району Вінницької області в особі Самгородоцької сільської ради (22163, Вінницька обл., Хмільницький р-н, село Самгородок, вул. Миру, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи 04328418).

4. Стягнути з Фермерського господарства "Рослинна Нива" (22160, Вінницька обл., Хмільницький р-н, село Самгородок, вул. Миру, будинок 77/1, ідентифікаційний код юридичної особи 44577930) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, IBAN UA568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) 4540,00 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень витрат на сплату судового збору.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: прокурора - khmilnyk@vin.gp.gov.ua, sekretariat@vin.gp.gov.ua; Самгородоцької с/р - smagron@ukr.net, представника ФГ "Рослинна нива" - Sechko2007@ukr.net.

Повний текст рішення складено та підписано 28 серпня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - прокурору, 22000, Вінницька обл., місто Хмільник, вулиця Пушкіна, будинок 34; khmilnyk@vin.gp.gov.ua, sekretariat@vin.gp.gov.ua;

3 - позивачу, АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

3 - відповідачу 1, АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

4 - відповідачу 2, АДРЕСА_5 .


Суд	Господарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення	18.08.2023
Оприлюднено	30.08.2023
Номер документу	113086460
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів оренди

Шамшуріна М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 18.08.2023 по справі 133/3072/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —133/3072/21

Рішення
від 18.08.2023 по справі 133/3072/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ